Валовий національний дохід і торгівля за певними регіонами світу (2004-2006 рр.)1,%

Регіон світу	Зміни за рік
	ВНД			експорт			імпорт
Північна Америка	3,9	3,2	3,4	8,0	6,0	8,5	10,5	6,5	6,5
у т.ч. США	3,9	3,2	3,4	8,5	8,0	10,5	11,0	6,0	5,5
Південна і Центральна Америка	6,9	5,2	5,2	13,0	8,0	2,0	18,5	14,0	10,5
Європа	2,4	1,8	2,8	7,0	4,0	7,5	7,0	4,0	7,0
ЄС (25)	2,3	1,6	2,8	7,0	4,0	7,5	6,5	3,5	6,5
СНД	8,0	6,7	7,5	12,0	3,5	3,0	16,0	18,0	20,0
Африка і Близький Схід	6,0	5,5	5,4	8,0	5,0	1,0	14,0	13,0	8,5
Азія	4,8	4,1	4,4	15,5	11,5	13,5	14,5	8,0	8,5
у т. ч. Китай	10,1	9,9	10,7	24,0	25,0	22,0	21,5	11,5	16,5
Японія	2,7	1,9	2,2	13,5	5,0	10,0	6,5	2,0	2,0
Індія	8,0	8,5	8,3	15,5	20,5	11,5	16,0	20,5	12,0
Світ у цілому	3,9	3,2	3,7	10,0	6,5	8,0	–	–	–

Більше того, міжнародна міграція капіталів, особливо у формі прямих іноземних інвестицій, стає визначальним чинником змін, що відбуваються в географічних напрямах міжнародної торгівлі товарами, послугами, технологіями, міжнародній міграції робочої сили, особливо кваліфікованої. Привертає на себе увагу надання процесу розвитку міжнародних економічних відносин усе регульованішого характеру на наднаціональному рівні.

Необхідно зазначити, що з’являються якісно нові способи розвитку економічних відносин між країнами, наприклад, укладання міжна-родних торговельних і трудових контрактів у мережі інтернет й ін.

Міжнародні економічні відносини, залучаючи до своєї орбіти всі країни світу і створивши глобальні ринки товарів, послуг, технологій, капіталів, робочої сили, стають глобальними.

У географічній конфігурації міжнародних відносин також відбуваються певні зміни. Зокрема, промислово розвинені країни, будучи основними суб’єктами всіх без винятку форм світогосподарських зв’язків, поглиблюють економічні зв’язки один з одним, особливо в межах інтеграційних об’єднань. Активізується взаємодія між трьома центрами розвиненого світу: НАФТА, ЄС, Японія. Є видимою активізація зовнішньоекономічних зв’язків між США та Японією в межах організації Азіатсько-тихоокеанської співдружності на противагу Європейському Союзу.

Посилюються позиції країн, що розвиваються, на світових ринках товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Вони все більше втрачають позиції світових експортерів сировини та продовольства і стають помітними експортерами готових виробів, зокрема машинотех-нічної продукції; з чистих імпортерів капіталу поступово перетворюються на його експортерів. Окремі з них починають експортувати послуги типу «інжиніринг», фінансові послуги. Особливо характерні ці зміни для нових індустріальних країн Південно-Східної Азії, частка яких у світовому експорті значно збільшилася. На цей регіон припадає 12% світового експорту позикового капіталу і приблизно 10% прямих зарубіжних інвестицій.

У 90-ті роки ХХ ст. знизилася частка участі в міжнародних зв’язках постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи. Зменшилася і їх питома вага в міжнародній торгівлі, хоча перехід до ринкової економіки активізував приплив капіталу в окремі з цих країн. При цьому, яскраво виражена переорієнтація зовнішньоекономічних зв’язків цієї групи країн на промислово розвинені країни з одночасним ослабленням їх відносин між собою і країнами, що розвиваються.

Таким чином, можна констатувати, що сучасні міжнародні економічні відносини інтенсивно розвиваються, трансформуються, змінюють свої географічні пріоритети і все більше набувають рис єдиної системи, де окремі їх форми не лише тісно взаємопов’язані, але і взаємообумовлені.

1 Wjrld Trade Report 2007. World Trade Organization, 2007. – P. 3.