6.4 Тенденції та особливості формування соціальної відповідальності організацій в Україні

Незважаючи на ряд переваг соціально відповідального підходу до ведення бізнесу в Україні соціальні ініціативи приватного сектору економіки перебувають у зародковому стані. Це, насамперед, пов'язано із рядом обмежувальних факторів розвитку, основні з яких пов'язані з:

• відсутністю незалежної громадської експертизи соціальних та культурних проектів і програм,

• існуванням законодавчих обмежень розмірів та способів можливої допомоги,

• певною обмеженістю ресурсів для благодійності на малих та середніх підприємствах,

• відсутністю налагодженої системи інформування суспільства про діючі та реалізовані соціальні проекти та їх інвесторів,

• переконання окремих бізнесових структур щодо недоцільності формування соціально позитивного іміджу організації.

Внаслідок існування такого стану речей діяльність багатьох українських організацій можна оцінити не за критерієм соціальної відповідальності, а за виконанням соціального обов'язку. Причинами цього є недосконала та непрозора політика державного партнерства відносно бізнесу, широке поширення неформальних тіньових економічних стосунків, нерозвинутість громадського суспільства та слабкість системи соціального партнерства в цілому.

Обмеженість застосування принципів соціальної відповідальності менеджменту на вітчизняних підприємствах пов'язано з рядом причин:

1. відсутністю національного законодавства щодо організації, регулювання та контролю соціальної відповідальності менеджменту. Недосконалість соціальних стандартів та нормативів, що діють в Україні, їх невідповідність європейським стандартам розвинутих держав;

2. відсутність достатньої кількості фінансових ресурсів. Невідповідність попиту щодо благодійності наявним ресурсам стосовно реальної допомоги окремим категоріям населення;

1. достатньо високий ступінь контролю з боку контролюючих органів влади;

3. дефіцит урядових і неурядових організацій, що підтримують соціальної відповідальності бізнесу;

4. відсутність необхідної інформацію стосовно соціальних проблем;

5. нестабільність політичної та економічної ситуації в країні;

6. відсутність повного розуміння компаніями сутності соціальної відповідальності менеджменту (не тільки як спонсорства та благодійності, а як стратегії, що охоплює всю компанію і визначає те, як вона діє, інвестує кошти і будує відносини з партнерами.

1. відсутність або небажання сприйняття окремими керівниками і підприємцями бізнес-структур принципів соціальної відповідальності, пасивність та байдужість щодо участі у формуванні позитивного соціального іміджу бізнесу;

7. відсутність дієвої системи морального та матеріального заохочення соціальної відповідальності суб'єктів бізнес-структур, розвинутого почуття відповідальності перед людьми і соціумом за її результати, поваги до законів держави і прав людей, турботи про навколишнє середовище, розвитку почуття національної гідності, патріотизму.

На сучасному етапі для становлення ідеї соціальної відповідальності бізнесу в Україні насамперед необхідним є:

• змінення суспільної свідомості щодо розуміння змісту, значимості соціальної відповідальності менеджменту для розвитку соціально орієнтованої держави, а серед самих підприємців -стратегічного значення соціально відповідальної позиції для зміцнення конкурентоспроможності компаній на ринку та довгострокового сталого розвитку;

• формування законодавчої бази, яка забезпечить зацікавленість бізнесу у впроваджені соціальних програм;

• розбудова інноваційної, інтелектуальної економіки з основних правилом бізнесових структур якої було б залежність фінансового успіху підприємця від реальної суспільної корисності створених продукців, наданих послуг та виконаних робіт.

Держава в особі їїорганізв управління з метою впровадження соціально відповідального підходу в економічну сферу суспільного життя доцільно застосовувати наступні програмні заходи:

• програми економічної мотивації (субсидування зарплати, податкові пільги тощо);

• регулятивні програми (соціальні пункти в державних тендерах, укладання угод між державою і приватним сектором, соціальні пункти в колективних договорах, які дозволять, наприклад, створювати робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та ін.),

• програми примушення (обов'язкове надання відповідної інформації, схеми сертифікації та звітності тощо),

• програми переконання (поширення загальноприйнятих норм і цінностей),

• програми залучення в суспільну діяльність (адміністративна допомога компаніям, які зацікавлені в реалізації програм соціальної відповідальності).

Разом з тим, для активізації соціальної відповідальності в Україні та для налагодження повноцінного діалогу між владою і бізнесом як держава, так і бізнес-співтовариство повинні зробити ряд важливих кроків. Так, компанії повинні: чесно і у повному обсязі виконувати соціальні зобов'язання, визначені чинним законодавством; прийняти і підтримувати можливе посилення державного контролю за дотриманням обов'язкових норм; розширювати коло зацікавлених сторін (стейкхолдерів), крім держави, власників та персоналу, на яких в основному спрямовані соціальні дії, належну увагу необхідно приділити також місцевим співтовариствам, громадським організаціям, діловим партнерам та ін.; розглянути шляхи формалізації розкриття інформації щодо своїх соціальних дій, які б сприяли формуванню сприятливої громадської думки стосовно українського бізнесу, давали можливість висвітлити внесок тієї чи іншої компанії у розвиток економіки країни, і таким чином залучати потенційних інвесторів. Відповідно, з боку держави, крім створення належної законодавчої бази, необхідно:забезпечувати ефективний контроль за дотриманням усіма суб'єктами господарювання соціальних і інших фіскальних зобов'язань, визначених чинним законодавством;державним структурам усіх рівнів необхідно відмовитися від методів як прямого, так і опосередкованого примушення бізнесу виконувати соціальні зобов'язання понад законодавчо визначеного рівня, як це відбувається сьогодні;усіляко сприяти формуванню сприятливої громадської думки щодо вітчизняного бізнесу та його ролі у суспільно-економічному розвитку країни. Не менш важливі завдання стоять і перед кожним членом суспільства, які насамперед полягають у зміні менталітету, тобто в усвідомленні того, що соціальна захищеність кожного індивіда забезпечується не лише особистими можливостями і здатностями, але й особистою участю у формуванні навколишнього середовища, тобто бізнесу, держави, природи.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які напрямки реалізації соціально відповідального підходу організаціями регулює Глобальний договір ООН?

2. Визначте об 'єктивні та суб 'єктивні перешкоди щодо реалізації вітчизняними організаціями принципів Глобального договору ООН.

3. З чим пов'язана значна кількість міжнародних неприбуткових організацій у сфері соціальної відповідальності бізнесу?

4. Які аспекти соціальної відповідальності бізнесу регулюють документи, прийняті Міжнародною організацією праці?

5. Які є основні стандарти регулювання соціально відповідальної поведінки організації та у яких сферах діяльності організації проявляються напрямки їх застосування?

6. Які інституційні стимули соціальної відповідальності бізнесу Ви могли б запропонувати?

7. Згрупуйте основні об 'єктивні та суб 'єктивні фактори стримування практики застосування соціально відповідального підходу організаціями в Україні.