1.5 Соціальна відповідальність бізнесу в громадянському суспільстві

Сучасні реалії визначають необхідність перегляду засад соціально-економічного ладу через перехід від панування олігархічно-бюрократичних структур до цивілізованих моделей соціально-орієнтованої ринкової економіки і розбудови демократичного громадянського суспільства. Громадянське суспільство згідно сучасних підходів до його розуміння включає у себе сукупність формальних та неформальних громадянських та громадських організацій у соціально-орієнтованій, державно-регульованій ринковій економіці.

Основною проблемою розбудови громадянського суспільства з одного боку виступає відповідальність бізнесу перед інституційними одиницями економічної системи, а з іншого той факт, що в соціально-орієнтованому демократично налаштованому громадянському суспільстві свою частку відповідальності має нести кожен учасник громадянського процесу.

Таким чином, соціальна відповідальність у громадянському суспільстві є філософією поведінки та водночас концепцією взаємодії між діловим співтовариством, організаціями і окремими представниками бізнесу щодо своєї діяльності, спрямованої на досягнення соціально-значущих цілей.

При цьому три провідні рушійні сили соціально-економічного процесу - роботодавці, працеємці та державні інституції повинні нести свою частку відповідальності за дотримання соціального консенсусу. У кінцевому випадку, за наявності різноманітних, навіть протилежних інтересів різних соціальних груп (виробники товарів і послуг, споживачі, урядові інституції) тільки відповідальне ставлення до своєї рольової функції забезпечує сталий добробут співгромадян.

Оскільки основною спрямованістю поведінки підприємця є зростаючий прибуток, а головним економічним інтересом найманого працівника є отримання заробітної плати, то створення громадських інституцій щодо захисту їх прав (профспілки, асоціації) є необхідною передумовою для безперебійного проходження господарських та суспільних процесів в цілому. При цьому державні інституції відіграють функції збалансування інтересів усіх соціальних сил.

Такий стан речей зумовив виникнення декількох форм соціальної відповідальності бізнесу у громадянському суспільстві. „Відкрита" форма соціальної відповідальності базується на ідеї прийняття на себе зобов'язань за розв'язання тих питань, в яких зацікавлене суспільство. Така форма охоплює добровільні та самостійно визначені типи поведінки і стратегії відповідальності перед суспільством.

„Прихована" форма соціальної відповідальності визначає офіційні та неофіційні інститути країни, через які узгоджується відповідальність організацій перед суспільством. „Прихована" форма відповідальності зазвичай включає в себе ті цінності, норми, правила, які найчастіше законодавчо зобов'язують підприємців будувати свою поведінку у руслі громадських, економічних та політичних інтересів країни.

Прикладом „відкритої" форми соціальної відповідальності бізнесу прийнято вважати „американську модель", оскільки вона базується на максимальній свободі індивідів. Так, трудові взаємини роботодавець-робітник є предметом двосторонньої угоди цих сторін. Право американців на охорону здоров'я переважно є саме правом вибору громадянина - чи то користуватися медичними закладами чи ні (з цим пов'язана і цілковита добровільність медичного страхування в США). Державне регулювання численних сфер соціальних взаємин стосується лише охорони базових невід'ємних прав американських громадян. Отже, переважна більшість ініціатив у сфері соціальної відповідальності є для підприємців добровільними за самою своєю природою. „Відкритий" характер соціальної відповідальності американських організацій частково пояснюється їх зацікавленістю у добровільних пожертвах на освіту, охорону здоров'я, пенсійні і страхові системи для персоналу та участі в різних соціальних програмах. Певною мірою відповідальна перед суспільством поведінка підприємців стимулюється відповідними податковими пільгами та заліками, закріпленими на законодавчому рівні. Проте вирішальну роль в соціально-відповідальній поведінці американських бізнесменів відіграє висока культура підприємництва, яка складається разом з набуттям громадянських цінностей та при умові мінімального вторгнення держави у приватний сектор.

Типово американський підхід в питаннях економічної відповідальності переважно сфокусований на прибутковості бізнесу і на відповідальності підприємців перед своїми акціонерами. Європейці в дану групу взаємин включають також відповідальність перед працівниками підприємств і місцевими громадами.

Показовим прикладом «прихованої» форми соціальної відповідальності бізнесу може слугувати європейська модель ринкової економіки. На відміну від американської моделі, де спільна відповідальність ініціюється самими підприємцями, європейські підприємці відзначилися більшою поміркованістю у питаннях власної відповідальності перед суспільством. На відміну від корпоративної діяльності американських підприємців, які ініціюють самі свою соціальну відповідальність, в Європі остання регулюється, як правило, нормами, стандартами і законами певних держав.

Характерною особливістю європейської моделі соціальної відповідаль-ності є його державне регулювання. В багатьох європейських країнах законодавчо закріплені обов'язкове медичне страхування й охорона здоров'я працівників, пенсійне регулювання та інші соціально значущі питання. Для європейців характерна юридична відповідальність для будь-якої форми соціальної відповідальності. Європейський бізнес вважає державу інститутом, що приписує їм гарантії правила поведінки. У той час у США державні приписи сприймаються, здебільшого, як втручання в особисту свободу окремих господарюючих суб'єктів.

Водночас доброчинність і благодійність не настільки популярними в Європі, як в Америці. Це пояснюється, насамперед, більш високим рівнем оподаткування в Європі, і, як наслідок, у доброчинних заходах європейські підприємці беруть участь переважно через юридично закріплені механізми.

Таким чином, основними принципами соціально відповідальної поведінки бізнесу в громадянському суспільстві є:

• виробництво якісної продукції та послуг для споживачів;

• створення привабливих робочих місць та виплата легальних зарплат;

• неухильне дотримання вимог чинного законодавства (податкового, трудового, екологічного тощо);

• ефективне ведення бізнесу, спрямоване на підвищення добробуту своїх акціонерів;

• розбудова добросовісних стосунків з усіма суспільними одиницями;

• задоволення громадських очікувань та загальноприйнятих норм у практиці ведення господарської діяльності;

• внесок у формування громадянського суспільства через партнерські програми та проекти розвитку місцевого співтовариства.

Споживчі аспекти взаємодії організацій зі своїми споживачами втілюють прообраз взаємин держави зі громадянами. Мова, насамперед йде про споживчу економіку, в якій люди спочатку навчилися реалізовувати свою владу у стосунках з організаціями, що їх обслуговують (магазини, перукарні, туристичні агентства тощо), а потім навчилися ставати суспільно відповідальними громадянами. У цьому напрямку „споживча економіка" є важливим критерієм розвитку справжнього громадянського суспільства.

Цивілізоване демократичне суспільство чітко визначає рамкові угоди не тільки між державою і бізнесом, але й з громадянами країни, основні з яких можна звести до наступних правил:

• державні інституції повинні забезпечити рівний та ефективний контроль за виконанням усіма агентами ринку соціальних, податкових та інших фіскальних зобов'язань, встановлених законом;

• державним структурам усіх рівнів слід відмовитися від методів прямого чи побічного примусу бізнесу на виконання соціальних зобов'язань понад законодавчо встановлений рівень;

• держава має спрямувати зусилля на формування сприятливої громадської думки стосовно підприємництва та їхньої конструктивної ролі в соціально-економічному розвитку;

• підприємці і бізнесмени мають чесно, у повному обсязі виконувати соціальні зобов'язання, встановлені законом;

• підприємці мають інформувати громадськість про свою соціальну активність. При цьому звітність має бути добровільною, а підприємці самі вирішують, які аспекти соціальної активності розкривати.