2. Управління запасами на підприємстві.

Для безперебійного здійснення статутної діяльності підприємство повинно мати достатній обсяг запасів сировини і матеріалів, готової продукції, товарів для торгівлі. З урахуванням специфіки виробничого циклу та особливостей організації матеріально-технічного забезпечення на підприємстві потрібно підтримувати раціональний транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси по всій номенклатурі товарно-матеріальних цінностей.

У сучасних умовах підприємствам жорстко не нав'язуються нормативи формування оборотних коштів, і вони можуть утримуватии на своєму балансі стільки запасів, скільки витримають їх фінансові джерела.

Разом з тим, незважаючи на дерегуляцію процесу формування оборотних активів, зростає роль економічного обґрунтування необхідних розмірів товарно-матеріальних запасів. Така ін­формація необхідна будь-якому суб'єкту господарювання для вироблення певної тактичної лінії у взаємовідносинах з банками, постальниками, біржами. В критичних ситуаціях підприємство може продати частину своїх запасів, або, навпаки, терміново заку­пити їх по любих цінах, щоб не зупинився виробничий цикл.

В процесі фінансового управління товарно-матеріальними запа­сами особливу увагу необхідно звернути на визначення:

1. оптимального розміру замовлення;

2. моменту замовлення;

3. раціонального способу закупівлі.

Оптимальним є такий розмір замовлення, який мінімізує сукупні витрати на обслуговування товарно-матеріальних запасів.

У складі сукупних витрат виді­ляють:

а) витрати на зберігання;

б) витрати на замовлення товарно-ма­теріальних цінностей.

Тенденції зміни величини цих витрат в залежності від розміру разового замовлення неоднакові. Так, якщо одночасно замовляти більшу кількість товарно-матеріальних цінностей, зменшиться кількість замовлень і, відпо­відно, меншою буде вартість їх виконання. В той же час, закупівля сировини і матеріалів більшими партіями призведе до збільшення розміру середнього запасу і відповідно зросте вартість його збері­гання.

Мета управління як раз і полягає у зменшенні вартості збері­гання великих партій у порівнянні з вартістю розміщення більшої кількості замовлень за рахунок визначення їх оптимального розмі­ру.

Для того, щоб визначити період поновлення замовлення, необхідно знати, скільки проходить від моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці, для визначення циклу замовлення потрібно порівняти тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу.

Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шля­хом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі) ви­трати запасів. Для матеріалів, деталей та допоміжних матеріалів моментом для повторного замовлення є той день, коли заявка відіс­лана постачальнику. Для запасів напівфабрикатів власного вироб­ництва моментом поновлення замовлення буде той день, коли з урахуванням тривалості виробничого циклу необхідно замовляти виготовлення нової партії продукції.

Використання оптимального розміру замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановлення строку між попередньою поставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. В цей чень у розпорядженні підприємства залишається критичний зали­шок запасів, якого вистачить як раз до надходження нової партії.

Важливим моментом фінансового управління товарно-матеріальними запасами є обґрунтування раціонального способу їх закупівлі. При цьому потрібно усвідомлювати, що немає ідеального способу закупівель і конкретний вибір фінансового менеджера по­винен базуватися на аналізі всіх плюсів і мінусів кожної з можливих альтернатив, врахуванні конкретних умов і задач діяльності.

До переваг завищеного обсягу запасів відноситься можливість економії часу в процесі виробництва, більша еластичність підприємства у випадку підвищення ринкового по­питу на його продукцію. Крім того, купляючи сировину і матеріали великими партіями, керівники відділу збуту можуть добиватися значних цінових знижок, що також є своєрідним стимулом для створення великих запасів.

Разом з тим, практика роботи вітчизняних підприємств свідчить про високу затратність такої політики. З точки зору раціонального управління товарно-матеріальними запасами фінансові менеджери повинні уникати зайвих та надмірних запасів. Запаси товарно-мате­ріальних цінностей можна збільшувати лише до тих пір, доки отри­мана економія перевищує загальні витрати на утримання додатко­вих запасів. Крім того, максимальний розмір залишків повинен обов'язково погоджуватися з виробничою і маркетинговою служ­бою.

І навпаки, досить важко і ризиковано здійснювати „миттєве” управління запасами, тобто закуповувати товарно-матеріальні цін­ності в момент потреби на них (працювати „з коліс”). Такий спосіб закупівлі можливий лише за умови:

• злагодженої системи виробництва;

• своєчасної і достовірної інформації про стан ринку сировини;

• надійних постачальників;

• ефективного оперативного маневрування запасами.

Таким чином, хоча управління запасами не є прямою функцією фінансового директора, інвестування грошових коштів у товарно-матеріальні цінності є важливим аспектом фінансового менеджмен­ту. Фінансові менеджери повинні бути добре обізнані з методами контролю запасів і вміти ефективно перерозподіляти вкладений в них капітал. При цьому необхідно усвідомлювати, що чим більший рівень рентабельності активів і відповідно вищі можливі (альтерна­тивні) витрати, пов'язані з інвестуванням грошових коштів у запа­си, тим нижчий оптимальний розмір замовлення і середній розмір запасів.

В умовах нестабільного попиту на ринку сировини та невизна­ченості річної потреби підприємства в запасах товарно-матері­альних цінностей фінансові менеджери зацікавленні у зменшенні циклу замовлення, так як при цьому зменшується потреба у страхо­вих запасах і відповідно зменшується загальний обсяг інвестицій у запаси, якщо інші умови не змінюються. Тобто, чим вищі можливі (альтернативні) витрати при інвестуванні грошових коштів у товар­но-матеріальні запаси, тим більш нагальною є потреба у зменшенні строків виконання замовлень на їх поставку.