6. Стратегія фінансування оборотних активів.

Тактичні рішення управління оборотними активами пов'язані з оптимізацією величини оборотних активів і полягають у виборі від­повідної політики управління запасами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю.

Розрізняють дві тактики вибору величини оборотних активів в залежності від їх співвідношення з обсягами реалізації:

• обмежуючу тактику;

• гнучку тактику.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні, тобто підприємство не створює додаткових резервів, підтримує сувору дисцип­ліну розрахунків з постачальниками. Така тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів.

Але за даної моделі підприємство має обмежені можливості збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності, не може швидко реагувати на зміни ринкової кон'юнктури. При цьому збільшується ризик, пов'язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо підприємство має невеликий обсяг поточних зобов'язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов'язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність підприємства буде низькою.

Гнучка тактика полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто підприємство збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон'юнктури ринку і дозволяють стимулювати обсяг продаж за рахунок надання відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність підприємства (за умови формування переважної частини його оборотних коштів на довгостроковій основі) збільшується. Проте дана політика є затратною і управління оборотними активами повинно будуватись на виборі між затратами, пов'язаними із збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотний активів.

Стратегії фінансування оборотних активів залежать від покладених в їх основу принципів фінансування змінної частини. При цьому постійна частина оборотних активів визначається на рівні мінімальної потреби в оборотних активах в досліджуваному періоді. Змінна частина представляє собою різницю між фактичною і мінімальною потребою в оборотних активах.

Та частина оборотних активів, яка фінансується за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу, називається чистим оборотним (робочим) капіталом.

Чистий оборотний капітал = Оборотні активи - Поточні зобов’язання

Чим більший чистий оборотний капітал, тим менший ризик втрати ліквідності. І

В залежності від вибору фінансовим менеджером джерел покриття змінної частини оборотних активів, виділяють чотири стра­тегії фінансування оборотних активів:

1. Ідеальна стратегія - поточні активи фінансуються за рахунок поточних зобов'язань. Схематичне статичне зображення цієї моделі представлено на рисунку.

Оборотні активи	Поточні зобов’язання
Необоротні активи	Довгострокові зобов’язання
	Власний капітал

Рис. 6.1. Ідеальна стратегія фінансування оборотних активів

З позиції ліквідності дана модель є найбільш ризикованою, так як у випадку одночасного перед'явлення кредиторами всіх зобов'язань підприємство буде змушене розпродавати частину своїх основних засобів.

2. Агресивна стратегія полягає у фінансуванні на довгостроковій основі необоротних активів і постійної частини оборотних ак­тивів. Змінна частина оборотних активів повністю покриваєть­ся за рахунок короткострокової заборгованості.

Змінна частина оборотних активів	Поточні зобов’язання
Постіна частина оборотних активів	Довгострокові зобов’язання
	Власний капітал
Необоротні активи

Рис. 6.2. Агресивна стратегія фінансування оборотних активів

Ризик, пов'язаний з агресивною стратегією, високий. Таку стратегію може дозволити собі лише підприємство, яке не має проблем з поновленням короткострокових кредитів або з отриманням ко­мерційних кредитів від постачальників.

3. Консервативна стратегія полягає у фінансуванні майже всіх активів за рахунок довгострокових джерел. Як правило, консервативна стратегія застосовується на початкових стадіях існування підприємства за умови достатньої величини капіталу власників підприємства і доступності довгострокових кредитів для інвестиційного фінансування.

Оборотні активи	Довгострокові зобов’язання
Необоротні активи	Власний капітал

Рис. 6.3. Консервативна стратегія фінансуванин оборотних активів

4. Компромісна стратегія полягає у фінансуванні необоротних активів, постійної частини оборотних активів і приблизно половини змінної частини оборотних активів за рахунок довгострокових джерел. Інша частина оборотних активів фінансується на короткостроковій основі. Модель є найбільш реальною, проте в окремі періоди підприємство може мати зайві оборотні активи, що зменшує їх прибутковість.

Змінна частина оборотних активів	Поточні зобов’язання
	Довгострокові зобов’язання
Постійна частина оборотних активів
Необоротні активи
	Власний капітал

Рис. 6.4. Компромісна стратегія фінансування оборотних активів

Приклад 5.

На підставі наведених в таблиці даних визначити постійну частину оборотних активів і сезонну потребу в розрізі окремих місяців. Склас­ти баланс фінансування при використанні:

а) ідеальної стратегії; в) консервативної стратегії;

б) агресивної стратегії; д) компромісної стратегії.

Для кожного випадку розрахувати довгострокові пасиви і чистий обо­ротний капітал (тобто ту частину активів підприємства, яка фінансу­ється на постійній основі).

Таблиця 6.1

Розрахунок постійної і змінної частини оборотних активів

(тис. грн.)

Місяці	Прогнозна потреба в оборотних активах	Мінімальна потреба (постійна частина оборотних активів)	Сезонна потреба (змінна частина оборотних активів)	Всього активів
Січень	25,4	15,4	20	69
Лютий	18,6	15,4	3,2	62,2
Березень	22,2	15,4	6,8	65,8
Квітень	24,6	15,4	9,2	68,2
Травень	23,2	15,4	7,1	66,1
Червень	15,4 – min	15,4	0	59
Липень	20,0	15,4	5,5	64,5
Серпень	20,9	15,4	6,7	65,7
Вересень	22,1	15,4	7,9	66,9
Жовтень	23,3	15,4	8,8	67,8
Листопад	24,2	15,4	6,2	65,2
Грудень	25,3	15,4	9,8	68,8

Враховуючи підходи до фінансування постійної та змінної частини оборотних активів, складемо в наступній таблиці баланс фінансування активів для кожної з чотирьох стратегій.

Таблиця 6.2

Баланс фінансування активів підприємства при використанні різних стратегій

(тис. грн.)

Активи	Тис.грн.	Пасиви	Ідеальна стратегія	Агресивна стратегія	Консерва-тивна стратегія	Компромісна стратегія
Необоротні активи	43,6	Власний капітал і довгострокові зобов’язання (довгострокові пасиви)	43,6	59 (43,6+15,4)	69	64 (43,6 + 15,4 + 0,5 * 10)
Постійна части-на оборотних активів	15,4	Поточні зобов’язання	25,4 (15,4 +10)	10	-	5 (0,5 * 10)
Змінна частина оборотних активів	10
Всього активів	69	Всього пасивів	69	69	69	69
		Чистий оборотний капітал	0 (15,4+10+25,4)	15,4 (25,4-10)	25,4 (25,4 – 0)	20,4 (25,4-5)

Таким чином, за результатами наведеного прикладу можна зробити висновок, що з точки зору оптимізації прибутковості і ризику найбільш оптимальною є стратегія компромісного фінансування. Дана стратегія оптимально поєднує рівень прибутковості і середній рівень ризику, забезпечує достатньо високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Проте, виходячи з пріоритетності цілей фінансово-господарської діяльності підпри­ємства на окремих етапах його розвитку, оптимальною може стати інша стратегія фінансування. Взагалі, при виборі стратегії фінансу­вання необхідно знайти бажане співвідношення між рівнем рента­бельності використання власного капіталу і рівнем ризику знижен­ня фінансової стійкості підприємства, яка оцінюється величиною його чистого оборотного капіталу.