Класифікація пієлонефриту у дітей

(Возіанов О.Ф., Майданник В.Г., Багдасарова І.В., 2004)

Клінічна форма	Характер процесу	Активність	Стадія	Стан функції ннрок
Необструктивний Обструктивний	Гострий Хронічний: -хвилеподібний -латентний	Активна стадія (І, ІІ, III ступінь) Часткова клініко- лабораторна ремісія Повна клініко- лабораторна ремісія	Інфільтративна Склеротична	Без порушення функції нирок 3 порушенням функції нирок Хронічна ниркова недостатність

Класифікація ускладненого пієлонефриту у дітей

Форма	Перебіг	Активність	Функція нирок
Ускладнений (вторинний, обструктивний)	Гострий Хронічний а) рецидивуючий б) латентний	Активна стадія Часткова клініко-лабораторна ремісія Повна ремісія	Збережена Порушена Хронічна ниркова недостатність

Первинний пієлонефрит розвивається при відсутності аномалій сечової системи і порушень обміну, які призводили б до зміни уродинаміки. Але слід зауважити, що не завжди можлива прижиттєва діагностика тих чи інших вад розвитку, особливо це стосується гістологічних аномалій будови нирок, залишається складною і діагностика деяких обмінних нефропатій, тому визначення форми пієлонефриту, особливо в дебюті захворювання не завжди можливе. Взагалі, слід вважати, що чисто первинні пієлонефрити зустрічаються досить рідко, просто не завжди можливо вчасно встановити ті чи інші види обструкції сечових шляхів.

Причиною вторинного пієлонефриту є вроджені і набуті порушення уродинаміки, які встановлюються прижиттєво і пов’язані, як правило, з підтвердженими аномаліями розвитку сечовивідної системи або обмінними нефропатіями

Гострий пієлонефрит характеризується, поряд з екстраренальними проявами, досить вираженими змінами в сечі із зворотнім розвитком в межах 3-6 місяців і подальшою повною клініко-лабораторною ремісією.

Хронічний пієлонефрит діагностується при відсутності повної клініко-лабораторної ремісії гострого пієлонефриту більше 6 місяців або при повторних його епізодах. Функціональний стан нирок включає визначення їх концентраційної функції пробою за Зимницьким та фільтраційної (видільної) шляхом дослідження кліренсу за ендогенним креатиніном. Хронічна ниркова недостатність, характерна для хронічного вторинного пієлонефриту, розвивається дуже повільно і набуває маніфестації вже у дорослих.

Клініка і діагностика.

Клінічні критерії: підвищення температури тіла (≥37,2⁰С), інтоксикація (блідість шкіри, періорбітальний ціаноз, нудота, блювота), біль в животі або попереку

Важкість стану документується за наявності гіпертермії (понад 39⁰С), блювоти, важкої дегідратації або неготовності дитини виконувати призначення в повному обсязі або згідно ступеню активності.

Основні можливі клінічні прояви

• у немовлят - поганий приріст ваги, мармуровість шкіри, анорексія, диспепсичні явища, подразливість, тривала жовтяниця, судоми

• ознаки дегідратації (зниження тургора шкіри, її сухість, тахікардія, спрага)

• інтестінальний синдром (це клініко-лабораторний симптомокомплекс, зумовлений розладами процесів гідролізу і всмоктування харчових субстратів у тонкій кишці, що призводить до порушення метаболізму різного сту-пеня важкості, характеризується диспепсією, інток-сикацією, ексикозом, схудненням).

• гепатолієнальний синдром (для дітей до року)

• порушення ритму сечовиділення

• часте чи рідке випорожнення

• затримка сечі, натужування при сечопуску

• нетримання сечі денне чи нічне

• мутна сеча

• згадка в анамнезі про

• аномалії розвитку сечової системи у родичів

• тривалу кристалурію

• для дівчат - рецидивуючий вульвіт, вульвовагініт, ентеробіоз