13. Творення і правопис прикметників.

Якісні називають ознаки, властиві предмету більшою чи меншою мірою: благородний благородніший, чистий — чистіший, корисний — корисніший

Відносні називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: суверенна держава, підшкірне введення, спиртовий розчин

Присвійні вказують на приналежність предмета людині (рідше тварині) і відповідають на питання чий? чиє?: деканове слово, бджолина сім’я

Слід пам’ятати

1. Якщо в прикметниках є суфікси к, ок, ек, то при творенні вищого ступеня перед суфіксом ш вони зникають: короткий — коротший, рідкий — рідший, глибокий — глибший, далекий — дальший. 2. Перед суфіксом іш суфікси к, ок, ек зберігаються: стрункий — стрункіший, жорстокий — жорстокіший.

3. Також при творенні вищого ступеня приголосні основи г, ж, з, с — чергуються: дорогий — дорожчий, високий — вищий, вузький — вужчий.

4. Вищий ступінь прикметників може утворюватись через зміну кореня: поганий — гірший, гарний — кращий (ліпший), малий — менший, великий — більший.

5. Для форм найвищого ступеня порівняння можуть додаватись частки що, як, які посилюють значення найвищого ступеня ознаки: щонайзручніший, якнайдорожчий, якнайкращий.

6. Словосполучення більш-менш не є вищим ступенем порівняння, бо воно виражає лише помірну ознаку: більш-менш солодкий, більш-менш відомий.

7. Прикметники молодший і старший у словосполученнях старший викладач, молодший лаборант втратили значення вищого ступеня і вживаються в мові як компоненти нерозкладних словосполучень.

Присвійні прикметники виражають індивідуальну віднесеність предмета людині або тварині. Присвійні прикметники (чий?) творяться по9різному від іменників I та II відміни.

У діловому стилі кількісно переважають відносні прикметники(дерев’яний, літній, ринковий, осінній, шкільний, шкіряний, гречаний та ін.). Якісні прикметники вживаються значно рідше. При утворенні ступенів порівняння від якісних прикметників перевагу надають аналітичним (двослівним) формам: широкий - більш широкий, важливий - найбільш важливий. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння утворюється за допомогою прислівників: більш, найбільш, менш, найменш, але слід уникати вживання суфікса -іш-: найбільш доцільніший найбільш доцільний менш оптимальніший менш оптимальний. Слово „самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається із прикметниками. Його заступає частка най-.

Присвійні прикметники на -ин, -ів, -ов, -ськ(ий) у діловому мовленні використовуються рідко, їх витісняють словосполучення з іменниками: будинок батька, повість Шевченка, права людини. Присвійні прикметники, утворювані від імен та прізвищ (Лесина, Гордіїв, Лучин, Парасчин та ін.) мають розмовне забарвлення.

Рідко використовуються і присвійні прикметники типу  заводський, інститутський, профкомівський. При використанні присвійних прикметників слід ураховувати зазначені вище стилістичні і смислові відтінки. Для деяких текстів вони можуть відігравати значну роль. Тому речення На агітпунктах вже складені і перевірені виборчі списки. Частина лабораторного майна була незаконно списана. вимагають правки: На агітпунктах вже складені і перевірені списки виборців. Частина майна лабораторії була незаконно списана.

Слід пам’ятати

При творенні присвійних прикметників відбуваються зміни:

а) кінцеві приголосні твірної основи г, к, х чергуються із ж, ч, ш перед суфіксом ин: дочка — доччин, муха — мушин, Ольга — Ольжин;

б) після губних та р перед суфіксами їн, яч ставиться апостроф: соловей —солов’їний, риба — риб’ячий, горобець — гороб’ячий, Дар’я — Дар’їн.

Прикметники змінюються за відмінками, родами й числами. На відміну від іменників, закінчення в усіх прикметників однотипні. Є незначні відмінності між закінченнями прикметників твердої і м’якої груп.

Прикметники, складені з лиций (білолиций, блідолиций, круглолиций, повнолиций, довголиций), при відмінюванні мають деякі особливості, оскільки при відмінюванні поєднуються відмінкові форми, які мають прикметники з твердою і м’якою основами.

У діловому мовленні переважають відносні прикметники (якісних значно менше). Вживання якісних прикметників передбачає утворення ступенів порівняння. В українській мові ці форми можуть бути однослівними, синтетичними (дужий —дужчий — найдужчий) і двослівними, аналітичними (дужий —більш дужий — найбільш дужий).

Поширеною формою в діловому стилі є аналітична, бо творення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників. Ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень і сприймаються як стилістично нейтральні, не мають розмовного забарвлення (більш вимогливий, менш значимий).