- •2. Іменники і відміни у діловому мовленні.
- •3. Іменники іі відміни у діловому мовленні.
- •4. Іменники ііі відміни у діловому мовленні.
- •5. Іменники іv відміни у діловому мовленні.
- •6. Використання форм родового відмінка однини іменників іі відміни у професійному мовленні.
- •7. Рід відмінюваних і невідмінюваних іменників.
- •8. Рід та особливості вживання назв осіб за професією, званням, посадою тощо.
- •9. Утворення кличного відмінка.
- •10. Правопис та особливості відмінювання складних іменників. Віддієслівні іменники.
- •11. Розряди прикметників. Прикметники у про. Мовленні
- •12. Ступені порівняння
- •13. Творення і правопис прикметників.
- •14. Загальні вимоги до мовних засобів ділових паперів
- •15. Дієслово, правопис особових закінчень дієслів і та іі дієвідміни.
- •16. Неозначена форма дієслова, особливості використання у діловому мовленні.
- •17. Безособові форми на –но, -то, особливості використання в діловому документі.
- •18. Творення і вживання деяких форм дієслова у професійному мовленні.
- •19. Вставні слова і вирази у професійному мовленні.
- •20. Дiєприкметником називається особлива форма дiєслова, що означає ознаку предмета за дiєю I вiдповiдає на питання який? ( оздоблений, випечений).
- •29. Правопис прислівників.
15. Дієслово, правопис особових закінчень дієслів і та іі дієвідміни.
Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
Зміна дієслів за способами часами і числами називається дієвідмінюванням. До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-і особі множини мають закінчення — уть, — ють, до ІІ — з закінченням — ать, — ять. При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних. Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму — є.
16. Неозначена форма дієслова, особливості використання у діловому мовленні.
Неозначена форма дієслова називає дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна. У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом –ти.
Неозначена форма вважається початковою формою дієслова.
У реченні неозначена форма дієслова виступає: а) присудком б) підметомв) додатком: г) означеннямґ) обставиною
У текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо) часто використовують безособові дієслова, утворені від особових за допомогою постфікса -ся, з метою констатації факту, напр.: не дозволяється, (категорично) забороняється; не допускається.
17. Безособові форми на –но, -то, особливості використання в діловому документі.
Предикативні форми на -но, -то - це незмінні форми дієслова, що виступають головним членом (присудком) у безособових реченнях.
За своєю семантикою та використанням форми на -но, -то становлять специфіку української мови, яка вирізняє її з-поміж інших слов'янських мов10.
Утворюються вони від основи пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -о, напр.: завершений) -" завершен-о, написан(ий) -> написан-о, здобут(ий) -" здобут-о. Саме ці форми вживають замість пасивних дієприкметників, якщо хочуть наголосити на дії, а не на ознаці, пор.: Запрошення розіслано вчасно замість Запрошення розіслані вчасно.
Виражаючи значення результативного стану, що є наслідком виконаної дії, пор.: Адміністраціявиплатила заборгованість -> Заборгованість виплачена (адміністрацією) -" Заборгованість виплачено.
За характером своєї семантики виражають дію перехідну, минулу, пасивну. Роботу буде завершено вчасно.
Як правило, безособові дієслівні форми на -но, -то вживають у значенні "хтось щось зробив", напр.: Роботу завершено(хтось завершив); Лист відправлено (хтось відправив). Рідко їх використовують стосовно явищ природи, напр.: Поля затоплено (вода затопила).
18. Творення і вживання деяких форм дієслова у професійному мовленні.
Неозначена форма дієслова вживається для посилення наказу, передачі необхідності дії, її неминучості. У писемному діловому мовленні наказовість може передаватись інфінітивом, що передає імператив, посилює наказ. Інфінітив вживають для особливої категоричності ( у тижневий термін підготувати).
Безособова форма виражає наслідки якихось подій: підписано, передплачено, відкрито.
Найпоширенішими формами дієслова у діловому мовленні є форма теперішнього часу I особи множини та ІІІ особи однини (сповіщаємо, повідомляємо, нагадуємо, запевняємо, зобов’язуємося, комiсiя ухвалила, інститут прохає, кафедра турбується). Недоконаний вид здебільшого виражається складеними формами (Комісія буде продовжувати роботу з 15 години). Доконаний вид часто вживається з префіксами (Терміново провести збори. Прошу завізувати документ). У розпорядчих документах треба вживати дiєслiвнi конструкцiї у формi наказового способу (пропоную, наказую). Наказовий спосіб у діловому стилі в основному виражається в інфінітивній формі. Інфінітив використовують для категоричних висловлювань (створити комiсiю, вiдкликати працiвникiв, зупинятися заборонено, не дозволяється). Менш категоричні форми висловлюються за допомогою безособових форм дієслова (не рекомендується вживання). Щоб не виявляти гостроти стосункiв з партнером, замiнюється пасивна форма дiєслова на активну форму (Ви не висловили своїх пропозицiй…). Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то треба вживати активну форму (Академія не гарантує).
