Імітаційні методи активізації навчально-пізнавальної діяльності

Ділові ігри в навчальному процесі проводяться у формі професійних педагогічних ігор. Є й інші форми. Розглянемо класифікацію ділових ігор та їх різновиди.  За призначенням вони поділяються на навчальні та дослідницькі. Перші спрямовані на імітаційне моделювання реальних процесів і механізмів, які мають місце у професійній діяльності. Дослідницькі ігри, окрім моделювання реальності, дають змогу моделювати певні об'єкти, процеси, механізми з метою їх експериментального вивчення. Для цього широко застосовуються ЕОМ, які надають можливості для творчого розв'язання навчальних проблем.  Імітаційна модель відтворює певний аспект професійної діяльності чи поведінки учня в конкретних обставинах. Цей аспект визначає характер його діяльності в дидактичному процесі.  Ігрова модель відтворює конкретні дії учнів у процесі розв'язання проблеми імітаційної моделі.

Методика проведення професійних ігор має різнобічний характер. Але у будь-якому разі ігри проводяться за певною моделлю, яка складається з таких етапів:  / підготовка учасників гри;  / вивчення ситуації, інструкцій, настанов та інших додаткових матеріалів;  / проведення гри;  / аналіз, обговорення та оцінка результатів гри.

• Етап підготовки учасників гри включає:  – визначення теми гри і опрацювання проблемної ситуації;  – формулювання основної мети гри і встановлення її правил;  – опрацювання конкретних завдань щодо визначення її форм;  – затвердження організації гри та форми її проведення;  – визначення посадових осіб, ролі яких будуть виконуватися під час гри;  – моделювання навчальної ситуації на основі заздалегідь опрацьованих матеріалів;  – видачі учасникам гри, експертам та іншим особам пакету документів і матеріалів, необхідних для вирішення дидактичної проблеми.

• Зміст етапу вивчення дидактичної ситуації, інструкцій, настанов і низки інших матеріалів, які погрібні для розв'язання навчальної проблеми, такий:  – вивчення настановних матеріалів;  – збирання додаткової інформації та її систематизація;  – отримання інформації у педагога, експертів;  – здійснення певних контактів між учасниками ігор, коли є така необхідність;  – опрацювання необхідних документів і підготовка навчально-методичної бази.

• Відповідальним і змістовним етапом ділових ігор є аналіз, обговорення та оцінка результатів гри. На цьому етапі здійснюється обмін думками, дискутування, захист учасниками ігор своїх рішень і висновків, остаточний підсумок результатів гри.

Впровадження ділових ігор у навчальний процес

Гайдук Р.І.,

ДПТНЗ «Роменське ВПУ»

Перехід української освітянської системи на рейки європейської багатоступеневої освіти зобов'язує і вітчизняну науково-педа­гогічну громадськість наполегливо працю­вати над пошуком, упровадженням нового у навчальну роботу.

«Національна доктрина розвит­ку освіти» [3, с. 17] ставить перед викладачем завдання створити учню умови для її максимального самовизна­чення й самовияву. Про­цес навчання має бути сконструйований з максимальним набли­женням до запитів і можливостей учнів.

Поява і впровадження нової пара­дигми, зокрема ігрових форм і методів навчання, додає надії щодо поліпшення результатів за­своєння знань тими, хто навчається, і вста­новлення найбільш доцільних стосунків з ними тих, хто навчає. Гасло нових часів - "Навчатися граючись!" До цього часто-гус­то закликали і видатні педагоги [2, с. 34] .

У вітчизняній педагогіці і психології проблему ігрової діяльності розробляли видатні науковці К.Д. Ушинський, П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн, Д. Б. Ельконін, у закордонній - 3. Фрейд, Ж. Піаже та інші. У їх працях досліджена і обґрунтована роль гри в становленні особистості, у розвитку основних психічних функцій, у самоврядуванні і саморегулювання особистості, нарешті, в процесах соціалізації - у засвоєнні і використанні людиною суспільного досвіду [5, с. 22].

Мета нашої роботи полягає у систематизації та впровадження ігрових технологій у навчальний процес.

     Викладачі нашого навчального закладу розуміють вагомість ігрових компонентів у педа­гогічній практиці і впроваджують ділові ігри у навчальний процес.

Проблема навчального закладу – це перш за все проблема створення передумов для підготовки кваліфікованих робітників  нового типу, всебічно освічених, творчих, які вміють швидко адаптуватись в нових економічних умовах.

  Останнім часом ми застосовуємо педагогічні технології, які сприяють:

• індивідуалізації навчання;   

• діяльнісній активізації учнів;

• діалоговій взаємодії між викладачем і учнем (педагогіка співробітництва).

Важливою умовою ефективного впровадження ігрових технологій є формування високого педагогічного професіоналізму. Саме викладач повинен володіти міцними професійними знаннями, високою психологічною культурою, бути інтелігентним і уважним. З цією метою в училищі проходять семінари, тренінги, засідання круглого столу, працює школа молодого педагога, методичне об’єднання класних керівників та майстерня педагогічного досвіду.

Мета роботи школи молодого педагога полягає в систематизації та узагальненні досвіду роботи з впровадження новітніх педагогічних технологій.

Саме викладачі спецдисциплін навчального закладу забезпечують формування професійних навичок майбутніх кваліфікованих робітників. Вони працюють над розвитком творчого працівника, що є не лише носієм певної суми знань, а й здатний вирішувати виробничі завдання на достатньому науково-технічному рівні і з відповідним ступенем ризику.     Під час проведення ділових ігор ми ставимо перед собою ряд таких завдань заняття, як розвиток логічного мислення в учнів, активізація розумової діяльності, формування у них потреби в навчанні, оскільки демонструється можливість застосування набутих знань, що, в свою чергу, сприяє розвитку інтересу до обраної професії.

Сучасний ринок праці потребує творчо мислячих кваліфікованих робітників. Сьогоднішньому учню недостатньо лише поглинання "готової” інформації[4, с.36]. .

Викладачі навчального закладу під час проведення ділових ігор намагаються навчити учня самостійно шукати способи    розв’язання проблем, пов’язаних з реальними ситуаціями у житті, з майбутньою діяльністю.

Впроваджуючи ділові ігри у навчальний процес викладачами навчального закладу переслідувалася певна мета. Вона полягає в тому, щоб систематизувати та узагальнити досвід роботи в напрямку ігрових технологій, показати ефективність застосування ділових ігор піл час проведення занять та доречність впровадження їх в навчальний процес ПТНЗ.

Ділова гра в контексті сучасних педа­гогічних реалій належить до інноваційних форм. Особливість цього методу полягає в імпровізованому розігруванні учасниками гри різних ролей у заданій проблемній ситуації .        Викладачі спецдисциплін мають досвід розробки та впровадження в навчальний процес ділових ігор. Вибір такої технології навчання не випадковий, адже забезпечує навчання учнів в діяльності, сприяє організації колективної діяльності мислення та використання групи як засобу розвитку індивідуальності, розвиває у учнів вміння спілкуватися, мислити, здатність до практичної дії.

Педагоги навчального закладу практикують ділові ігри при проведенні узагальнюючих занять по темах, на яких учні систематизують та використовують знання з даної теми або розділу. Ділова гра дає можливість не лише сформувати, розвинути й поглибити професійні здобутки, але й вия­вити фонові знання, їх міжпредметні зв'яз­ки, діапазон фахового використання. Прикладом є розробка ділової гри «Естафета» з предмету «Економіка» по темі «Попит, пропозиція та ціна рівноваги» (Додаток1).

• В діловій грі синтезуються ознаки методу аналізу конкретних ситуацій і рольових ігор[3, с.19]. Викладач під час ділової гри моделює діяльність підприємства. Учні знайомляться з об’єктом ігрового моделювання, вхідними даними, ігровою ситуацією, функціями учасників гри, правилами і методикою її проведення, а також з системою оцінювання, функціями експертної групи.    Далі учням повідомляється порядок проведення гри:     - провести загальний аналіз виробничої ситуації; - встановити причини, які призвели до летального наслідку з урахуванням усіх обставин ситуації; - підготувати варіанти обґрунтування колективного рішення виробничої ситуації; - запропонувати свій варіант заходів, який виключив би повторення подібних ситуацій в майбутньому;- обговорити варіанти прийнятих рішень.         

Викладач є керівником гри, який приймає або не приймає запропоновані рішення. Комплексне використання проблемних, імітаційних, модульних технологій навчання сприяє формуванню в учнів вмінь осмислено аналізувати технологічні процеси, виявляти причини випуску нестандартної продукції та розробляти заходи щодо їх усунення, творчо підходити до виконання роботи.  

Принциповою особливістю ділової гри є її проблемно-ситуативний характер, бо вона передбачає визначення певних професійних завдань і спонукає до пошуку правильних варіантів їх виконання. Саме таким чином, через гру, відбувається включення май­бутніх фахівців у сферу їхньої професійної діяльності.

Використовуючи ігрові технології під час занять викладачі навчального закладу постійно доводять факт, що ділова гра – це засіб формування про­фесійних навичок і вмінь, розвитку і вдо­сконалення здібностей учнів, етики спілкування. Використання ділових ігор забезпечує процес формування і розвитку людини, як освіченої, творчої особистості, яка здатна не тільки побудувати суспільство, але і ефективно функціонувати в ньому.

Ефективність роботи в напрямку використання ігрових технологій залежить від тісної співпраці викладача та учня. Перспективою роботи ми бачимо не тільки участь учнів у ділових іграх, а й залучення їх до розробок та проведення ділових ігор у навчальних групах. Ця робота буде сприяти творчому розвитку учнів, формування у них самостійності, відповідальності, креативного мислення.

Використання методів ігрового навчання в процесі професійної освіти є досить актуальним, так-як воно допомагає зорієнтуватися в теперішній соціально-економічній ситуації, яка існує в нашій країні.

Додаток 1

Розробка плану уроку - гри «Естафета» з предмету «Економіка» по темі «Попит, пропозиція та ціна рівноваги»

План конспект уроку –гри «Естафета»

Тема: Попит і пропозиція та ціна рівноваги

Освітня мета: закріпити уміння та навички учнів розрізняти попит і пропозицію, встановлювати ринкову ціну;

Виховна мета: виховувати позитивне ставлення учнів до факторів формування ринкової ціни;

Розвиваюча мета: розвивати економічне мислення, уміння аналізувати, робити висновки, самостійно досліджувати економічні явища.

Форма заняття – урок закріплення умінь і навичок.

Тип уроку – нетрадиційний урок (гра «Естафета») .

Методи: аналіз, індукції та дедукції, словесний, метод контролю, наочний, практичний.

Дидактичне забезпечення: підручник “Основы экономики” И.Ф. Радіонова, схема естафети, словнички економічних термінів, картки із завданнями.

Структура уроку (45 хвилин)

І. Організаційний момент (2 хвилини);

ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання (8 хвилин);

ІІІ Повідомлення теми, мети, завдання заняття. (5 хв)

IV. Перенесення знань, умінь учнів в нестандартні умови (20 хвилин);

V. Підведення підсумків (8 хвилин);

VІ. Домашнє завдання (2 хвилини).