За методологією проведення:

·луночние гри – будь-яка салонна гра (шахи, “Озеро”, “Монополія”). Гра проходить на спеціально організованому полі, з жорсткими правилами, результати заносяться на бланки;

· рольові гри – кожного учасника має чи визначене завдання, чи певну роль, що має виконати відповідно до завданням;

· групові дискусії – пов'язані з відпрацюванням проведення нарад чи придбанням навичок груповий роботи. Учасники мають індивідуальні завдання, існують правила ведення дискусії (наприклад, гра “Координаційний Рада”, “Аварія корабля”);

·имитационние – меті викликати в учасників уявлення, як було діяти у певних умов (">Межцеховое управління" — на навчання фахівцівПДО, "Збут" — на навчання менеджерів з продажу тощо.);

·организационно-деятельностние гри (Г.П. Щедровицький) — немає жорстких правил, учасники немає ролей, гри спрямовані влади на рішення міждисциплінарних проблем. Активізація роботи учасників відбувається поза рахунок жорсткого тиску особистість;

· інноваційні гри (В.С. Дудченка) — формують інноваційне мислення учасників, висувають інноваційні ідеї на традиційної системі дій, відпрацьовують моделі реальної, бажаної, ідеальної ситуацій, включають тренінги по самоорганізації;

· ансамблеві гри (Ю.Д. Красовський) — формують управлінське мислення в учасників, спрямовані влади на рішення конкретних проблем підприємства методом організації ділового партнерського співробітництва команд, які з керівників служб».

На жаль, згадувана типологія, з одного боку, намагається поставитимногокритериальную сітку для аналізу, але, з іншого боку, їй вдається уникнути деяких неточностей (наприклад, пункт 5, за яким салонна гра, рольова гра це види ділових ігор). Ці похибки є досить типовими і зустрічаються й у іншихтипологиях.

Як підстав класифікацій ділових навчальних ігор використовують і ті ознаки як:

– ступінь формалізації процедури («жорсткі» і «вільні» гри);

– наявність або відсутність конфлікту сценарії (ділові гри акторів-професіоналів у кооперативних ситуаціях, конфліктних ситуаціях знестрогим суперництвом, в конфліктних ситуаціях із суворим суперництвом);

– рівень проблемності («перший рівень передбачає виявлення і постановку проблем, потребують дозволу під час аналізу конкретної ігровий ситуації»; другий «характеризується залученням студентів усоразмишление, в активний пошуку шляхів і коштів рішення поставлених питань»;

– ступінь участі студентів у підготовці ділових ігор (ігри робилися із і домашньої підготовки);

– тривалість процедури гри (>мини-игри, що тривають кілька хвилин, гри що тривають за кілька днів) тощо.;

– характермоделируемих ситуацій (гра з будь-яким суперником, із дикою природою,игра-тренаж);

– характер ігрового процесу: ігри робилися із взаємодією його учасників і без взаємодії;

– спосіб передачі й обробки інформації (із застосуванням текстів, ЕОМ тощо.);

– динамікамоделируемих процесів (ігри робилися із обмеженою кількістю ходів, з необмеженим,саморазвивающиеся);

– тематична спрямованість і характеру розв'язуваних проблем («гри тематичні, зорієнтовані прийняття рішень щодо вузьким проблемам»; «гри функціональні, у яких імітується реалізація окремих функцій чи процедур управління»; «гри комплексні, що моделюють управління певним об'єктом чи процесом загалом».