Тема 2 система управління трудовими ресурсами

1. Система управління трудовими ресурсами та її підсистеми.

2. Основні закони і закономірності системи управління трудовими ресурсами.

3. Організаційна структура державних органів управління трудови­ми ресурсами в Україні.

4. Правове та науково-методичне забезпечення системи.

1. Система управління трудовими ресурсами та її підсистеми

Управління трудовими (людськими) ресурсами - багатогранний і виключно складний процес, який характеризується своїми специфічними особливостями та закономірностями. Управ­лінню людськими ресурсами властива системність і завершеність на ос­нові комплексного вирішення проблем їх відтворення. Системний підхід передбачає врахування взаємозв'язків між окремими аспектами пробле­ми для досягнення кінцевих цілей, визначення шляхів їх вирішення, ство­рення відповідного механізму управління, що забезпечує комплексне планування та організацію системи.

Система управління - це упорядкована сукупність взаємопов'яза­них елементів, які відрізняються функціональними цілями, діють авто­номно, але спрямовані на досягнення загальної мети.

Система організаційно закріплює певні функції за структурними оди­ницями, працівниками, а також регламентує потоки інформації в сис­темі управління.

Система управління людськими ресурсами постійно розвивається й удосконалюється. На кожному етапі розвитку суспільства вона повинна бути приведеною у відповідність до вимог розвитку продуктивних сил, вносячи корективи в окремі її елементи.

Управління трудовими ресурсами забезпечується взаємодією керую­чої та керованої систем.

Керуюча система (суб'єкт) - це сукупність органів управління і уп­равлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, ком­петенцією та специфікою виконуючих функцій. Вона може змінюватись під впливом організуючих і дезорганізуючих факторів. Керуюча система представлена державними органами управління, які розробляють комп­лекс економічних й організаційних заходів щодо управління трудовими (людськими) ресурсами.

Керована система (об'єкт) - це системи соціально-економічних відносин у процесі відтворення й використання головної продуктивної сили - людини. Конституцією України та прийнятими на її підставі за­конодавчими актами громадянам гарантовано право на працю у відпов­ідності до їхніх здібностей, професійної підготовки, рівня освіти і враху­вання суспільних потреб. Завдання управління полягає в створенні мож­ливостей реалізації конституційних прав.

Головними елементами системи управління є люди, які одночасно виступають об'єктом і суб'єктом управління. Здатність людських ресурсів одночасно виступати як об'єктом, так і суб'єктом управління є голов­ною специфічною особливістю управління.

Отже, соціально-економічна система являє собою єдність керуючої та керованої систем, а механізм управління - це сукупність відносин, форм та методів впливу на формування, розподіл та використання тру­дових ресурсів у державі.

Система управління трудовими ресурсами на державному рівні скла­дається з комплексу взаємопов'язаних підсистем (елементів).

Підсистеми - це виділені за функціональними елементами або орга­нізаційними ознаками частини системи, кожна з яких виконує певні зав­дання, працює автономно, але спрямована на вирішення загальної мети.

Система управління трудовими ресурсами має багатоступеневу струк­туру, з великою кількістю напрямків діяльності.

У даний час система управління трудовими ресурсами як складова управління соціально-економічним розвитком держави включає три взає­мозв'язаних підсистеми, кожна з яких має свої чітко виражені завдання.

І. Підсистема формування трудового потенціалу:

1. Управління процесом відтворення населення:

- регулювання демографічних процесів;

- покращання умов життя жінки та дитини;

- піклування про здоров'я людини.

2. Управління процесами підготовки робочої сили:

- загальноосвітня школа;

- професійна орієнтація;

- підготовка, перепідготовка кадрів для народного господарства, підвищення їх кваліфікації.

3. Управління відтворенням робочої сили:

-оплата праці;

- суспільні фонди споживання;

- розвиток соціальної інфраструктури;

- використання вільного часу.

II. Підсистема управління зайнятістю населення:

- управління процесами утворення вільних робочих місць в матері­альній і нематеріальній сферах;

- управління розподілом робочої сили через центри зайнятості, бюро працевлаштування;

- управління перерозподілом робочої сили в територіальному і міжга­лузевому аспектах.

III. Підсистема управління процесом використання трудових ресурсів:

1. Управління технічним процесом:

• впровадження нових технологій, скорочення важкої праці;

• атестація робочих місць.

2. Управління організацією праці:

• нормування праці;

• використання робочого часу;

• дисципліна праці;

• умови праці;

• охорона та безпека праці.

3. Управління економікою праці:

• планування продуктивності та кількості працюючих;

• планування темпів зростання оплати праці та продуктивності;

• організація оплати праці.

Кожна підсистема вирішує певні проблеми, але всі вони разом спря­мовані на вирішення завдання відтворення трудового потенціалу, розпо­ділу і перерозподілу його в межах регіонів, галузей та раціональне його використання. Всі підсистеми постійно розвиваються й удосконалюються під впливом розвитку науково-технічного прогресу та соціально-еконо­мічної політики.

Раціональність системи управління трудовими ресурсами залежить від того, наскільки ефективно функціонуватиме кожна підсистема і на­скільки інтегрована в рамках єдиного цілого робота кожної системи. Су­часний рівень вимог у сфері управління трудовими ресурсами в цілому і окремих її підсистемах вимагає удосконалення інформації на всіх рівнях управління.