9. Класифікація туристів за ставленням до влаштування дозвілля: вітчизняний та зарубіжний підходи.

Туристи по їх відношенню до проведення дозвілля діляться на кілька типів особистості:  Перший тип - ініціативні туристи, які заздалегідь планують як робочі дні, так і дні відпустки, тому всі почини і ідеї по організації дозвілля будуть належати їм. Головне завдання тур аніматорів в роботі з цим типом туристів - вміння вислухати і виконати майже готову програму, підіграти ініціативним туристам. Тут потрібне імпровізація і ні в якому разі неприпустимий перехоплення ініціативи.  Другий тип - ділові люди, які у повсякденному житті практично позбавлені дозвілля і навіть свій вільний час вони прагнуть витратити з максимальною користю для справи. Найчастіше це бізнесмени, менеджери, представники наукової та технічної інтелігенції. Цей тип туристів воліє або таке дозвілля, який дає їм можливість удосконалюватися (ділові ігри, наукові диспути та ін), або спокійний відпочинок, який дає їм можливість розслабитися, відпочити від стрімкого темпу життя (рибалка, полювання, виїзд на природу і пр. ).  Третій тип - «вузькоспеціалізовані» туристи, які мають якесь одне велике захоплення в житті (колекціонування, конструювання, моделювання, в'язання і т. п.). Улюбленій справі вони присвячують весь свій вільний час, тому їм найбільше підходить клубний відпочинок. Саме в клубі за інтересами такий турист отримає найбільше моральне задоволення.  Четвертий тип - активні туристи, які віддають перевагу під час дозвілля якомога більше рухатися (грати в спортивні ігри, брати участь у змаганнях і різних заходах). Працювати з ними - одне задоволення, тому що вони підтримують будь-яку ініціативу. Програму для таких туристів треба складати з розрахунком на максимальну рухову активність.  П'ятий тип - пасивні туристи, схильні до домашніх форм дозвілля (читання художньої літератури, перегляду телепрограм, багатогодинного відпочинку на пляжі). Ці люди годинами можуть сидіти біля телевізора або читати книги. Для такого типу туристів підійдуть програми, в які включені ігри на пляжі, вечірні шоу та відеотека.  Шостий тип - невиправні скептики і буркуни. На жаль, зустрічається і такий тип туристів. Це найбільш складна категорія людей. Їх дуже важко чим-небудь захопити, проте при різноманітності пропонованих програм і вони можуть знайти собі розвагу. 

10. Матеріальна база анімації: перший, другий, третій рівні.

Відповідно до класифікації готелів анімаційну базу цих закладів можна поділити на три рівня забезпеченості: Перший рівень - матеріальна база дозвілля чотирьох - п'ятизіркового закладу. Цей рівень найвищий. Він передбачає наявність найширшого спектру культурно-розважальних закладів, що відповідають найсучаснішим вимогам. Яскравим прикладом такого рівня є матеріальна база дозвілля п'ятизіркового "готелю на плаву" - оке­анського круїзного лайнера. Сучасні конструктори та "архітектори відпочинку" змагаються у різноманітності, оригінальності, новизні розваг, що пропонуються. Подібні ноу-хау повинні мати відповідну матеріально-технічну базу. Серед запропонованих варіантів привер­тають увагу спортивні майданчики та споруди на палубах судна: ба­сейн, поля для міні-гольфу, волейбольні, міні-футбольні майданчи­ки, тенісні корти, приміщення для шейпінгу та аеробіки, тренажерні зали та льодові стадіони. Крім того, подібні "плавучі готелі" пропо­нують туристам відвідати театральну виставу в театрі - точній копії міланського "Ла Скала", або ж костюмоване шоу - у вар'єте, що ду­же нагадує славнозвісний "Мулен Руж". До матеріально-технічної бази дозвілля судна належить також бібліотека з великою фоно- і відеотекою, клубні приміщення, танцювальні та ігрові холли, дитячі кімнати з відповідним набором засобів для гри, дискотеки, казино, бари, ресторани тощо. Технічні засоби, костюми, реквізит відповідають високому рівню дозвіллєвих послуг на судні. А спеціалісти продовжують генерувати нові ідеї щодо варіантів роз­ваг, що пропонуються. На черзі побудова аквапарків і парків атракціонів на суднах найвищого класу. На сучасному етапі спостерігається жорстка конкуренція саме на ринку розваг. Вкладаються мільярди доларів у розробку нових ідей у цій сфері з однією метою - залучити якомога більше туристів до того чи іншого туристично-рекреаційного закладу. В Україні по­зитивним прикладом формування матеріально-технічної бази дозвілля є готель "Ореанда" в м. Ялта. На початку XXI ст. там побу­довано перший у країні багатоповерховий розважальний комплекс, що належить курортному готелю.

Другий рівень - матеріально-технічна база дозвілля тризіркового закладу. Це середній рівень забезпеченості. Він теж передбачає широкі можливості для організації анімаційної діяльності туристів, що­правда, з урахуванням значно менших витрат на потреби Якщо у висококласних підприємствах існує система спеціально створених для того чи іншого виду дозвілля об'єктів анімації, то в підприємствах другого рівня забезпеченості спостерігається ство­рення багатофункціональних об'єктів дозвілля. Наприклад, замість трьох-чотирьох спортивних майданчиків будується один, обладна­ний таким чином, щоб на ньому можна було б грати в міні-футбол, волейбол, баскетбол, а в деяких випадках ще й в теніс чи бадмінтон. Замість двох залів для проведення різного роду сценічних шоу і кіносеансів будується один кіноконцертний зал, замість трьох басейнів - один і т. д. Технічне забезпечення об'єктів дозвілля такого закладу, як пра­вило, достатнє і відповідає його рівню. Далеко не всі заклади другого рівня забезпеченості мають площі для організації анімаційної діяльності. Тому досить часто спостерігається ситуація, коли гостям пропонують користуватися анімаційними послугами сусідніх, більш потужних закладів чи об'єктів загального користування. Звичайно, подібні послуги нада­ються за додаткову оплату. Важливою складовою матеріального забезпечення туристично-рекреаційного закладу є його прокатна база дозвілля. Вона теж відповідає рівню закладу, специфіці його функціонування. Так, гірськолижні курорти мають надавати послуги прокату гірськолижного спорядження - лижі, палки, кріплення, сноуборди, санки, причому для різних категорій туристів. Приморські кліматичні курорти надають послуги з прокату засобів водноспор­тивного відпочинку: різного роду надувні плавзасоби, серфінгові та віндсерфінгові дошки, човни, катамарани і, навіть, катери і яхти. Оскільки заклади другого рівня часто обмежені у площах, є сенс розвивати форми компактного дозвілля - гру в пінг-понг, бадмінтон, більярд, настільні ігри, гурткові заняття. Необхідний інвентар для організації такого дозвілля і складає прокатну базу підприємства.

Третій рівень - матеріально-технічна база дозвілля одно-двозіркових закладів. Це найнижчий рівень. Він передбачає мінімальний набір анімаційних засобів, потрібних для забезпечення рекреаційного процесу. Дозвіллєва база закладів третього рівня складається як мінімум з кіноконцертного залу, нехай і літнього типу, багатофунк­ціонального спортивного майданчика, танцювально-ігрового май­данчика, спеціально обладнаного дитячого майданчика (при необхідності), більярдної кімнати, хоча б одного клубного приміщення (наприклад, вітальні чи камінного залу), як мінімум двох телевізійних кімнат, кафе чи бару, відповідної прокатної бази. Досить часто керівники закладів третього рівня забезпеченості, розуміючи важливість анімації, формують культурно-анімаційні комплекси, що відповідають вимогам другого рівня, і, навпаки, тризіркові заклади, навіть маючи відповідні площі і приміщення, не створюють достатніх умов для організації анімаційної діяльності гостей, відповідних рівню закладу. Суттєвим чинником впливу на формування матеріальної бази відпочинку, дозвілля і розваг є сезонність роботи туристично-рекреаційного підприємства. У закладі, що функціонує переважно в зимовий період чи увесь рік, передбачаються умови для організації анімаційної діяльності в приміщенні (клуби, ігрові холли, кімнати релаксації, танцювальні, кіноконцертні зали). Заклади ж, що пра­цюють лише в теплу пору року, орієнтуються на організацію анімаційної діяльності просто неба, формуючи порівняно недорогу інфраструктуру дозвілля (відкриті танцювальні, ігрові, спортивні майданчики, літні кіноконцертні зали тощо). Великі курортні готелі, санаторні комплекси, бази відпочинку у багатьох країнах світу проектуються з урахуванням різноманітних потреб рекреантів в активному відпочинку, в тому числі - й у спор­тивно-ігрових його формах. Практично всі вони мають комплекс спортивних майданчиків: від розповсюджених міні-футбольних, во­лейбольних, баскетбольних, тенісних до елітарних полів для гольфу або ковзанок для хокею та фігурного катання. Усі чотири -, п'ятизіркові готелі обладнані басейнами. Майже всі рекреаційні за­клади, Незалежно від їх класу мають більярдні кімнати, столи для настільного тенісу, кімнати для настільних спортивних ігор. Щоб урізноманітнити настільні ігри пропонується перенести їх на май­данчики просто неба і збільшити ігровий реквізит (фігури - інколи до 1,5-метрових розмірів). У цій ситуації рекреант рухається, пере­носячи фігури з місця на місце і в той же час тренує інтелект. Крім того рекреаційні спортивні комплекси можуть мати май­данчики для бадмінтону, міні-гольфу, сквошу, городків, боулінгу тощо. Доповнюють комплекс приміщення для аеробіки та шейпінгу, дитячі спортивні клуби, гімнастичні і тренажерні зали для ефектив­ного функціонування спортивного комплексу передбачається відповідна прокатна база. Україна поки що не може похвалитися подібними спортивно-рекреаційними комплексами, хоча тенденція до покращення справ у цій сфері є. Так, санаторії "Женева" і "Карпати", що в Трускавці, пропонують своїм гостям різноманітне спортивне "меню" з плаван­ня, настільного тенісу, більярду, тренажерних залів. "Карпати" має універсальний спортивний зал розміром 36 х 18, а "Женева" - відкритий 25-метровий басейн з підігрівом. Щоправда ефективність роботи цих центрів недостатньо висока. Добре організувати роботу анімаційної служби можна тільки при наявності достатньої матеріальної бази. Для проведення шоу-програм, спортивних ігор й інших розважальних заходів необхідне відповідне устаткування й реквізит. Оскільки відпочинок кожний розуміє по-своєму, то й пропозиція повинна бути різноманітною. Чим багатша матеріальна база, тим більшу кількість розваг можна запропонувати. Матеріальна база для анімаційних програм повинна включати: устаткування для відпочинку на пляжі (водні атракціони, вежі вільного падіння, парасолі, гірки, човни тощо) устаткування для дитячих майданчиків (гойдалка, каруселі, альтанки, гірки, ігрові й пневматичні атракціони, оформлювальні фігури у вигляді казкових персонажів, надувні карнавальні костю ми); приміщення, меблі й необхідний реквізит й інвентар для міні-клубу (різні настільні ігри, фарби, книжки-розфарбування, пластилін, пазли, набори формочок, ляльки, машинки, кольоровий папір, олівці тощо); устаткування для рухливих ігор і тренажерних залів (спортивні тренажери, екстремальні атракціони, мішені, аксесуари для пейнтболу, бадмінтону, футболу тощо); приміщення, книги і меблі для бібліотеки; приміщення та інвентар для станцій і пунктів прокату човнів, водних велосипедів, лиж тощо; приміщення, амфітеатр або обладнану площадку на відкритому повітрі для проведення масових заходів і розважальних шоу; устаткування, декорації й набір костюмів і реквізиту для сцени; проекційне, звукове, сценічне, світлотехнічне й інше устатку вання для проведення шоу, дискотек, конкурсів і змагань; ігрові автомати; устаткування й приміщення для більярда, боулінга, казино (якщо останні передбачені).

Структура анімаційної команди готелів і туристичних комплексів.

Організація служби анімації покликана забезпечувати оптимальну взаємодію всієї анімаційної команди: погодженість, супідрядність. Організація анімаційної діяльності як складова частина технологічного процесу вимагає жорсткого дотримання професійної самостійності всіх фахівців і одночасно всебічного розвитку їх активності й ініціативи в рамках конкретних завдань своїх структурних підрозділів.

Організацією дозвілля в туристичних комплексах займається спеціальна служба, яка називається "анімаційною". Саме наявність такої служби, її матеріально-технічне оснащення, кадрове забезпечення залежать від статусу та ролі туристичного комплексу на ринку анімаційно-туристичних послуг, його комерційного успіху та перспектив розвитку. Як правило, анімаційну службу туристичного комплексу очолює менеджер-аніматор, у підпорядкуванні якого знаходяться методисти-аніматори, організатори-аніматори та аніматори-виконавці.

Зміст і характер діяльності анімаційної служби, робота її різноманітних відділів залежать від завдань і можливостей туристичного комплексу. Доцільним є створення:— спортивного відділу для організації рекреаційних, фізкультурно-оздоровчих заходів, дозвілля на пляжах, спортивних майданчиках, у басейнах;— міні-клубу для організації дитячого дозвілля;— шоу-відділу для проведення розважальних і видовищних заходів;— культурно-мистецького відділу для організації творчих акцій, гуртків декоративно-прикладного мистецтва, художніх проектів;— туристично-екскурсійного відділу для організації екскурсій, подорожей до історичних пам'яток.

Менеджер-аніматор несе відповідальність за:— систематичне та своєчасне вивчення соціально-культурних запитів різних груп населення; — розробку та реалізацію соціально орієнтованих програм і проектів дозвілля;— вивчення інноваційних технологій дозвілля та їх використання у роботі з клієнтом;— прогнозування використання потенціалу дозвілля в туристичній галузі;— ефективне управління анімаційною службою закладу;— упровадження педагогічних методик для забезпечення культурної, декоративно-прикладної, естетичної творчості людини, розкриття її рекреаційного потенціалу;— ініціативність і творчість анімаційної команди;— роботу з колективом та з людьми різного вікового, освітнього, культурного, соціального, статевого, професійного статусу;— реалізацію стратегії розвитку туристичного комплексу, а не лише служби дозвілля організації.

Структура анімаційної служби:

Найбільш розповсюджений штаб складається з декількох видів: спортивна анімація, міні-клуб, відділ творчих занять та ін..

Кожний відділ має свої обов’язки:

Спортивний відділ: найбільш активний контакт з туристами. Протягом дня, кожні 30 хв., пропонує спортивні заняття. Обов’язки мають бути чітко розподілені, а також проводити інструктаж по техніці безпеки. Відділ шоу: набирає акторів, танцюрів, музикантів ( з іншими відділами разом ). Міні-клуб: - це важливий відділ анімаційної служби, особливо для готелю, який орієнтований на сімейний туризм – як правило, розміщується в найбільш спокійному місці на території готелю. Він повинен добре бути обладнаний. Бажано, щоб в цьому підрозділі працювало декілька аніматорів. Аніматори клубу виконують функції виховання, вміти відповідати діями на їх питання, пояснювати правила поведінки, психологією. Відділ творчих занять – він не має достатньої матеріально-технічної бази. Тут можуть запропонувати заняття в’язанням, вишиванням, плетення бісером. Як правило, анімаційну службу туристичного комплексу очолює менеджер-аніматор, у підпорядкуванні якого знаходяться методисти-аніматори, організатори-аніматори та аніматори-виконавці. Зміст і характер діяльності анімаційної служби, робота її різноманітних відділів залежать від завдань і можливостей туристичного комплексу. Доцільним є створення: спортивного відділу для організації рекреаційних, фізкультурно-оздоровчих заходів, дозвілля на пляжах, спортивних майданчиках, у басейнах; • міні-клубу для організації дитячого дозвілля; шоу-відділу для проведення розважальних і видовищних заходів; • культурно-мистецького відділу для організації творчих акцій, гуртків декоративно-прикладного мистецтва, художніх проектів; • туристично-екскурсійного відділу для організації екскурсій, подорожей до історичних пам'яток.