2 .1.Об’єкт досліджень

Рис.2.1. Річка Случ

Річка Случ (див. рис 2.1) бере свій початок із невеличкого озера, що живиться підземними водами із розміщеного в балці 1 км західніше с. Червоний Случ Хмельницької області на висоті 320 м над рівнем моря. Впадає Случ в річку Горинь із правого берега на 105 км від її гирла в с. Лятянськ Рівненської області на висоті 139 м над рівнем моря. При впаданні річка розділяється на два рівних рукави, кожний довжиною близько 50 км.

Довжина річки 451 км, площа водозбору 13800 м³, загальне падіння 181м, середній ухил водної поверхні 0,4%.

Басейн р. Случ розташований у двох геоморфологічних областях: верхня і середня частини знаходяться на Волино-Подільській височині і її відрогах (так зване Волинське Полісся), нижня - займає частину великої рівнини Полісся (Прип'ятське Полісся).

Басейн витягнутий з півдня на північ. Верхня частина басейну являє собою підняту рівнину, розчленовану врізаними (50-100 м) річковими долинами і рясною яружно-балковою мережею. Коефіцієнт густоти річкової сітки, з урахуванням річок довжиною менше 10 км, складає 1,25 км/км².

Для середньої частини характерний горбисто-гривистий рельєф.

Нижня частина басейну відрізняється низинним плоским рельєфом з окремими гривами, рідкими улоговинами стоку і блюдцеподібним мікрорельєфом.

Ґрунти у верхній частині басейну пилуваті, легко- і средньосуглинисті, сірі лісові опідзолені, місцями чорноземні; у середній і нижній частинах його переважають піщані і супіщані дерново-підзолисті ґрунти, на заболочених ділянках зустрічаються вилужені чорноземи і лучно-болотні ґрунти.

Ліси в басейні займають площу близько 2450 км², переважно змішані; збереглися, головним чином, у середній і нижній частинах басейну.

У верхній частині значні простори розорані і зайняті посівами сільськогосподарських культур; зрідка зустрічаються невеличкі ділянки, покриті широколистяними лісами, які складають Дуб і Граб.

Долина у верхній і середній течії, де ріка прорізає кристалічний масив, звивиста, переважно V-подібна, шириною 0,2-0,8 км, і тільки на окремих ділянках розширяється до 1,5-2,5 км. Схили переважно круті і дуже круті, іноді стрімкі, висотою від 20‑40 до 60 м, місцями оположуються і знижуються до 10-15 м.

Схили розсічені численними, нерідко заболоченими, долинами струмків, ярами і балками; здебільшого задерновані, місцями залісені. Складені із суглинків, гранітів і вапняків, що оголяються в багатьох місцях біля підніжжя схилів; тут же є виходи ґрунтових вод.

У нижній течії долина широка (1,5-5 км), ящикоподібної і трапецієподібної форми. Схили піщані, слабко розсічені неглибокими ярами і, частіше, помірно круті, рідше положисті, висотою 5-15 м. Правий схил здебільшого залісений, зрідка задернований; у населених пунктів розораний, місцями покритий лісом і чагарником.

Заплава двостороння, чергується по берегах, на окремих ділянках відсутня. Переважно вона суха, лучна, подекуди покрита вербовим чагарником, а в низині - лісом; складена піщаними і піщано-глинистими ґрунтами.

Русло річки звивисте, місцями сильно звивисте, переважно нерозгалужене.

Плеса і перекати безупинно чергуються. Переважаюча ширина ріки на плесах 20-50 м, на перекатах – 5-30 м. Глибина на плесах біля 1,0-4,0 м, найбільша 9,0 м (вище с. Н. Миропіль); на перекатах складає 0,2-1,0 м.

Береги річки круті і стрімкі, здебільшого висотою 2-3 м, іноді до 4 м, частіше задерновані, рідше покриті вербовим чагарником. У верхній і середній течії вони переважно глинисті і піщано-глинисті, місцями скелясті, оголені, що зливаються зі схилами долини.

У нижній течії річки береги складені піщаними фунтами, розмиваються, слабко задерновані або покриті рідким чагарником.

У смт. Баранівка (гирло р. Хомори), а також у м. Новоград-Волинський і у м. Сарни спостерігається забруднення стічними водами промислових підприємств. Використовується річка як джерело гідроенергії, для водопостачання залізничних станцій і промислових підприємств. Гідрологічні пости біля сіл Великої Клітни (з 1954 р.), Громади (з 1925 р.), м. Сарни (з 1923 р.). Стік Случі зарегульваний водосховищами та численними ставками (близько 220), основне призначення яких – водопостачання та рибництво.

Основні притоки річки Случ: Покора, Тня, Попівка, Бобер, Полична, Тусталь (праві), Ікопоть, Деревичка, Хомора, Смілка, Церем, Корчик, Стави, Серегівка, Язвинка, Михайлівка (ліві). Живлення мішане, з переважанням снігового (на весну припадає понад 60% річного стоку). Замерзає в грудні, скресає в березні. Судноплавна на 290 км.

Міста та селища міського типу на Случі: Старокостянтинів, Любар, Миропіль, Першотравенськ, Баранівка, Рогачів, Новоград-Волинський, Сарни.

Береги річки Случ та її приток (Тня, Бобер, Ікопоть, Хомора, Корчик та ін.) здавна вкриті цікавими природними, історичними, та архітектурними пам’ятками. Серед них замок-фортеця князів Острозьких в Старокостянтинові, шикарний садибний маєток у Самчиках, руїни замків-фортець на високих скелях у Новоград-Волинському, Корці та Губкові. [9].

Привабливу атракцію справляють природні пам’ятки створені самою річкою. Більшу частину свого шляху до Горині води Случі вели запеклу боротьбу з цупкими, здавалося б вічними, кристалічними породами Українського щита. Завдяки цьому протистоянню у верхніх і середніх течіях річки з’явилася V-подібна (в середньому півкілометрова завширшки) долина з безліччю мальовничих куточків. В Старому Острополі на Хмельниччині річка впоралася з потужним виходом кристалічних порід, складеного гранітами і магматитами Житомирського комплексу (що утворилися 2 млрд. років тому), мальовничо розкидавши їх брили по берегах і річищу. Подібні протерозойські породи в якості будматеріалів використовувала Случ у м. Новоград-Волинський на Житомирщині, вирізуючи і шліфуючи стрімкі гранітні скелі, та на Рівненщині створюючи фантастично мальовничу «Надслучанську Швейцарію» з Соколиними скелями. [26]

Питання про походження назви Случ остаточно не вирішене. Річ у тому, що Прип’ять має кілька приток, переважно з лівого берега, які носять таку назву. Через це в останній час з’явилася гіпотеза про балтійське походження назви річки Случ. Але більшість учених схиляється до думки, що річці дали назву слов’яни. Її пов’язують зі старослов’янським словом «слукий», що означало «кривий», або зі словом «слути», яке так само, як і слав-, слов-, означало «текти». [27].