1% Відповідно із 2003-2005 pp.

Формування ринкових відносин в Україні вимагає вивчення зарубіжного досвіду в питаннях забезпечення конкурентоспромо­жності виробництва цукру. Дослідженнями встановлено, що для досягнення конкурентоспроможності галузі необхідно забезпечи­ти виробництво цукрових буряків з 1 га на рівні 400- 500 ц, цук­ристістю 17-18 %, тривалість сезону цукроваріння має становити 90-100 діб, різниця між виходом цукру і дигестією при прийманні цукрових буряків - 2%, а не 4 %, як в останні роки. Розрахунками автора відповідно до технологічної карти встановлено, що за них умов собівартість вирощування цукрових буряків знизиться на 30 %, або собівартість 1 т сировини коливатиметься в межах від 90 до 100 грн. Як результат, витрати на виробництво 1 т цукру знизяться на 35 %. Саме за таких умов можна забезпечити підви­щення конкурентоспроможності вітчизняного цукру на світовому ринку цукру.

Автор доводить, що система важелів економічного механізму регулювання вітчизняного ринку цукру в сучасних умовах має бути спрямована на досягнення цієї мети. Незважаючи на вишУ ціну бурякового цукру порівняно з тростинним й маючи розвине­ний ринок цукру такі країни як Франція, Німеччина, Великобрй' танія, США продовжують займатися виробництвом бурякової-0 цукру (табл. 4.13).

		Цукро	зі буряки				Цукров	а тростина
Показники	Поль­ ща	У країна	США	Німеччи­ на	Брази­ лія	Австра­ лія	Таїланд	Південна Африка	Індія	США
Урожайність, т/га Вміст цукру, %	39,5 13,9	19,5 11,2	46,1 14,6	60,3 16,6	68.5 11.5	97,7 14,0	42,5 10,0	53,6 11,5	73,8 9,9	74,4 11,7
Вихід цукру, т/га	5,5	2,2	6,7	10,0	7,9	13,7	4,3	6,2	7,3	8.7
Прибуток, євро/га	1011	355	2082	3253	548	1686	636	1072	1454	2176
- євро/100 кг сиро­вини	2,56	1,82	4,51	5,39	0,80	1,72	1,50	2,00	1,97	1,92
-євро/100 кг цукру	18,36	16,13	31,06	32,55	6,99	12,30	14.83	17.30	19,91	25,00
Витрати, євро/га	945	1,35	4,1	4,22	1,12	1564,5	656,5	951,5	860	2501,5
- євро/100 кг сиро­вини	2,39	11,93	28,17	25,4	9,65	1,60	1,55	1,77	1,16	3,36
-євро/100 кг цукру	17,18	2,80	5,42	4,49	2,35	11,42	15,3	15,35	11,78	28,75
Затрати праці, люд,- год./га	180	150	30	24,0	200	35	400-500	400-500	-	50,0
Оплата 1 люд.-год.	1,35	0,31	12,50	18,70	1,05	10,70 '	0.50	0.60	0,23	15.0
Витрати на техніку, євро/100 кг цукру	6,23	3,35	5,99	7,50	17,50	3,67	1,07	2,85	0,83	6,85
Плата за землю, єв­ро/100 кг цукру	0,635	в.д.	4,96	5,32	1,65	1,83	2,33	2,01	в.д.	4.85
Орендна плата, єв- ро/т	35	в.д.	332,5	425,0	100,0	250,0	100,0	125,0	в.д.	355,5

Джерело: Dr. Martin Thelen (AgroConcept, Bonn) Sugarbeet vs. sugar cane:What are the main forces operating on the world market?

Вважаємо, що першим кроком у реформуванні галузі має бу^ оптимізація сировинної та переробної сфер. З цією метою доцільц0 вибрати цукрові заводи, які нині працюють, і формувати навкол0 НИХ потужні бурякосійні ЗОНИ, забезпечивши сприятливі умови надходження інвестицій. Після досягнення достатніх обсягів вир0. бницгва сировини інвестиційні ресурси переорієнтовувати на реко­нструкцію та модернізацію переробних потужностей галузі. Пра­цюючі цукрові заводи доцільно обладнати так, щоб вони могли пе­реробляти цукрові буряки, а при потребі ще й імпортований си­рець. На такому заводі після закінчення переробки цукрових буря_ ків можна продовжувати виробництво, перейшовши на переробку імпортного сирцю і, таким чином, збільшити завантаженість поту­жностей та знизити виробничі витрати. Цей варіант можна розгля­дати як перспективний лише за умови підвищення ефективності вітчизняної бурякоцукрової галузі.

Нині український товаровиробник цукру забезпечить досягнен­ня конкурентних переваг на ринку лише за умови одночасного розв’язання трьох завдань: зниження витрат на його виробництво і збереження максимально достатнього рівня ціни, який би забезпе­чив рентабельність галузі; орієнтація своєї продукції на цільові се­гменти ринку, де рівень конкурентної боротьби нижчий, і ті, на яких очевидні конкурентні переваги вітчизняного товаровиробни­ка; підвищення якості та споживчих властивостей продукту, забез­печення диверсифікації товарного асортименту.

Засади державного регулювання ринку цукру в провідних країнах світу

На світовий ринок цукру, який формується стихійно, надходять залишки цукру, вироблені понад потребу країн-виробників. Внут­рішній ринок цукру в таких країнах чітко регулюється економіч­ними важелями, які завжди гарантують надходження цукру на вну­трішній ринок залежно від запитів споживачів. Ціни на внутріш­ньому ринку в цих країнах вільні, але стабільні. Крім того, вони вище світових цін у 2-4 рази, що дає змогу забезпечувати потребу в цукрі внутрішнього ринку, а залишки продавати на світовому ри' нку. За рахунок високих внутрішніх цін на цукор ці країни стимУ' люють розвиток національних бурякоцукрових галузей.

Дослідженням встановлено, що усі держави світу, які вироблЯ' ють цукор, нині здійснюють управління внутрішнім ринком через квоти та гарантування цін як на цукор, так і сировину (додаток К)-

Провідні позиції країн ЄС на світовому ринку цукру - резуль- аТ) який забезпечено формуванням дісвого економічного механі­зму регулювання ринку цукру, а не наявністю порівняльних пере- рЗГ виробництва цукру. Для окремих країн нині передбачено пе- еВажний доступ до європейського ринку, що послабить експорт­ну діяльність нинішніх постачальників цукру та зумовить труд­иш' в процесі інтеграції їх у світову економіку. Це актуально для невеликих країн, що розвиваються, для яких цукор є основним експортним продуктом і формує значну частку національного ДО­ХОДУ-

Нинішня реформа економічного механізму регулювання ринку цукру в країнах ЄС, яка зумовлена вимогами СОТ, змінить позицій країн, що розвиваються, на глобальних світових ринках. Отже, по­требує аналізу механізм надання торговельних переваг, які поши­рюються на менш розвинені країни, що передбачено чинним меха­нізмом регулювання ринку цукру в країнах ЄС та обгрунтування його впливу на ринкові позиції країн-експортерів цукру.

Так, імпорт цукру-сирцю тростинного до країн ЄС із менш розвинених країн (LDCs) буде повністю звільнено від сплати ми­та, починаючи із 2009 p., виходячи із прийнятої концесії „Все окрім зброї-” (ЕВА). Протягом перехідного періоду концесія пе­редбачає поступове надання переваг за обсягами та частково без­митного здійснення імпорту цукру-сирцю тростинного від LDCs. Одночасно, обсяги імпорту цукру-сирцю з країн Африки, Кариб­ського і Тихоокеанського басейну скорочуватимуться протягом перехідного періоду. Більшість дослідників ринку цукру в ЄС на­голошують, що повна лібералізація імпорту цукру-сирцю із менш розвинених країн загрожуватиме стабільності внутрішнього рин­ку [131-133].

Країни ЄС як провідний постачальник на світовому ринку цук- РУ посідає третю позицію серед світових виробників цукру, другу серед експортерів. Зазначимо, що країни ЄС, Бразилія, Австралія, Таїланд і Куба забезпечують близько 60 % світового експорту. Кра- ціи ЄС і Бразилія є провідними світовими виробниками й експор­терами цукру. Однак, країни ЄС є також основним імпортером цу- КРУ'-сирцю тростинного.

За ці роки країни ЄС сформували складну систему торговель­них важелів, яка надає торговельні переваги імпорту цукру-сирцю ИР°стинного внаслідок прийняття одно-, дво- і багатосторонніх то­рговельних угод (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Торговельні угоди, що регулюють импорт цукру-сирцю тростинного

Організація Спільного ринку цукру країн ЄС свідчить про високий рівень протекціонізму, одночасно надаються різноманітні торговельні переваги імпорту цукру-сирцю тростинного країнам, що розвивають­ся [131]. Водночас із формуванням територій вільної торгівлі країни ЄС надають односторонні торговельні концесії Балканським країнам і країнам Африки, Карибського та Тихоокеанського басейну (АСР)- Концесії також надаються Заморським країнам і територіям (ОСТ), найменш розвиненим країнам (LDCs) та Індії. Країни ЄС беругь акти­вну участь у процесі розширення співпраці із Центральними і Східно­європейськими країнами, формуючи спільний митний союз.

Основними напрями удосконалення економічного механізму регулювання ринку цукру в країнах ЄС є такі:

інтегрування механізму регулювання цукрового сектору ЄС у тривалу, довгострокову перспективну політику сільського господарства (CAP);

підвищення конкурентоспроможності цукрової галузі кра­їн ЄС шляхом значного зниження цін шляхом скорочення підтримки держави та спрощення існуючих домовленос­тей по квотах;

надання пріоритету підтримки доходів виробника через часткове переведення вже існуючої політики підтримки на єдину систему здійснення виплат фермерським господарс­твам;

спрямування цих виплат, як у випадку з усіма безпосеред­німи виплатами CAP, на забезпечення стандартів ЄС щодо охорони навколишнього природного середовища та безпе­ки продуктів харчування, через створення відповідних стандартів ведення сільськогосподарського виробництва та збереження навколишнього середовища.

В умовах функціонування діючої домовленості в межах СОТ інтервенція ніколи не розглядалася як ефективний інструмент ре­гулювання. Однак вона є прийнятною для того, щоб забезпечити високу продуктивність виробництва цукрових буряків і цукру, гарантувати достатній рівень життя для товаровиробників галузі; сприяння стабілізації ринків цукрової сировини та цукру. Зазна­чимо, що першочерговим завданням для вітчизняної бурякоцук­рової галузі є досягнення таких умов розвитку. Отже, нині в про­грамі реформування важелів регулювання ринку цукру в країнах ЄС передбачено скасувати інтервенційні ціни на цукрові буряки та цукор.

Інтервенційну ціну буде замінено орієнтовною ціною на сиро­вину та цукор. Зазначимо, що інтервенційна ціна в країнах ЄС на Цукор у 2004/05 маркетинговому році становила 632 євро за 1 т, що втричі вище, ніж ціна світового ринку. Орієнтовну ціну встановле­но на 1/3 меншу, ніж інтервенційна ціна. Процес зниження цін здійснюватиметься у два етапи протягом двох років, починаючи з 2005/06 МР.

Дослідженням встановлено, що середня ринкова ціна на цукор, За якою його реалізує цукровий завод, дорівнювала 655 євро за 1 т, тобто вище існуючої інтервенційної ціни на 3,6%. За прийнятою пРограмою реформування механізму регулювання ринку цукру пе­редбачено знизити ринкову ціну на цукор до рівня орієнтовної ціни 8 421 євро /тонну, що означає зниження ціни на 36 %. Цукровий завод сплачує фермеру мінімальну ціну на цукрові буряки з ураху- Ванням зниження ціни на цукор (табл. 4.14).

I

Таблиця 4 ц і

Рівень запропонованих державних цін у бурякоцукровому секторі країн

Показники	Базовий рі­вень мініма­льних цін	2005/06	2006/07	2007/08
Державна ціна на цукор, євро /т	632	506	506	~~4ІГ^
Кумулятивне скорочення цін, %	0,0	-20,0	-20,0	-ЗЗдГ^
Мінімальна ціна на буряки, євро /т	43,6	32,8	32,8	27.Г^
Кумулятивне скорочення мініма­льної ціни на цукрові буряки, %	0,0	-25,0	-25,0	-37,0

Джерело: [134].

Проаналізуємо систему показників стандартної якості для біло­го цукру та їх значення, що використовуються у країнах ЄС. Так білий цукор стандартної якості повинен мати такі характеристики:

бути доброякісним, сухим, угомогенних гранульованих крис­талах, сипким;

чистота (мінімальна поляризація)т- 99,7°;

максимальний рівень вологості - 0,06 %;

максимальний вміст інвертованого цукру - 0,04 %;

розмір показників, визначених нижче, не повинен перевищува­ти загальну суму пунктів 22, ні 15 для вмісту золи; 9 - колір у розчині (визначається за допомогою використання методу Brunswick, який розроблено Brunswick Institute of Agricultural Technology; 6 - забарв­лення, визначається за допомогою розроблених Міжнародною комісі­єю загальноприйнятих методів аналізу цукру (International Commission for Uniform Methods of Sugar Analysis, надалі метод "ICUMSA").

Зазначимо, що рекомендовані ціни використовуються по розпа­кованому цукру стандартної якості із цукрових заводів. Отже, ре­комендовані ціни повинні застосуватися до білого цукру і неочи- щеного цукру стандартної якості, яка визначається на основі сере­дніх комерційних і технологічних вимог.

З метою оперативного забезпечення операторів на ринку досто­вірною інформацією щодо формування ринкових цін на цукор ко­місія ЄС створила інформаційну систему. Для того щоб досягти достовірності інформації щодо ринкових цін на цукор, інформації' на система повинна публікувати рівні цін для білого цукру на риН' ку. Ця інформація є конфіденційною. Комісія повинна гарантувати, що видана інформація не буде визначати рівні цін майбутніх закУ' півель цукру індивідуальними й підприємствами-споживачами песередниками на ринку.

Новими змінами передбачено встановлення мінімальної ціни ’дЛЯ цукрового буряку квоти А, відповідної стандартної якості, ос­новне призначення якої це під тримка достатнього життєвого рів­ця виробників сировини. Цукрові заводи повинні купувати цукрові буряки квоти А для переробки, сплативши мінімальну ціну, при цьому підвищуючи або понижуючи її рівень у разі відхилення від стандартної якості закуповуваної сировини.

Механізмом регулювання ринку цукру країн ЄС передбачено застосування специфічних інструментів, які повинні формувати та гарантувати сприятливий баланс прав і зобов'язань між цукровими заводами і товаровиробниками цукрових буряків. Ці інструменти повинні сформувати стандартні умови укладення контрактів, що дасть змогу управляти договірними відносинами між переробника­ми і товаровиробниками цукрових буряків. Стандартні умови ви­значають мінімальні гарантії як для товаровиробників цукрових буряків, так і цукрової промисловості, дозволяють забезпечити пе­редбачуване функціонування ринку цукру.

Угоди в межах торгово-постачальницьких контрактів між цук­ровими заводами і фермерами повинні визначати складові елемен­ти системи управління закупівлею, постачанням і оплатою цукро­вих буряків. У цих контрактах чітко встановлються терміни поста­вок фермером цукрової сировини. Контракти постачання цукрових буряків відрізняються залежно від використання сировини на ви­робництво цукру в межах квоти чи неквотованого цукру. Встанов­лено також, що цукрові заводи, які попередньо не уклали контрак­ти на постачання цукрових буряків за мінімальною ціною для ви­робництва квотованого цукру, повинні заплатити за весь обсяг пе­рероблених цукрових буряків хоча б мінімальну ціну. Вважаємо, Що ця вимога дозволяє здійснювати на досить високому рівні про­цес планування і контролю за виробничою діяльністю виробників Цукрової галузі.

Кожний цукровий завод повинен надавати державі - члену ЄС таку інформацію: про обсяги цукрових буряків і вмісту цукру, за якими попередньо укладено контракти постачання; попередньої оцінки виходу цукру. В окремих випадках держави - члени ЄС мо­жуть вимагати додаткової інформації.

Діючий механізм квотування виробництва цукру сприяв ство­ренню ситуації, коли рівень виробництва постійно перевищував Р'вень внутрішнього споживання. Цей механізм передбачав, що ^Укор, вироблений за квотами А і Б, продається за однаковою міні­мальною ціною, однак цукор квоти Б підлягає вищому рівню Оп0 даткування (виробничий податок) через необхідність його експорт з відшкодуванням. Цукор квоти С має продаватися на світово^ ринку без будь-якої підтримки. У програмі реформи 2005 р. цаГ() лос зроблено на ринкову орієнтацію, тобто високі субсидії на екс порт не є економічно вигіднішими.

Отже, починаючи з 2005/06 р. передбачено узгодити виробничі квоти відповідно до внутрішнього споживання. Спочатку прогіону єгься скоротити існуючу квоту на цукор у країнах ЄС в обсячі

млн. т на 1,3 млн. т, після чого протягом наступних трьох р0. ків послідовно зменшити квоту на 0,5 млн т у рік, доводячи куму, лятивне скорочення квоти до 2,8 млн т на 2008/09 МР (табл. 4.15)

Таблиця 4.15

Обсяги виробництва цукру за передбаченою квотою

Обсяг, млн т	Базовий розмір квот	2005/0 6	2006/0 7	2007/0 8	~2008ЛГ 9
Обсяг споживання	16,3	16,1	16,1	16,1	16,1
Обсяг квоти	17,4	16,1	15,6	15,1	14,6
Обсяг виробництва за квотою	17,3	16,0	15,5	15,0	14.5

Джерело: [134]

З метою скорочення квот виробництва цукру квоти А і В об'єдна­но в одну квоту. Положення щодо квоти Є залишаться незмінними.

Країни-члени ЄС, які скорочують квоту виробництва цукру більш як на 50 % можуть одержати одноразову державну допомогу, що встановлюється диференційовано, виходячи із загальних правил підтримки для фермерів. Так, для Італії одноразова допомога не повинна перевищити 1 1 євро за тонну цукрових буряків, що нада­ється фермерам. Разом з тим Фінляндія може розраховувати на державну підтримку лише у розмірі 350 євро на гектар посіву ШЄІ культури.

Дослідженням встановлено, що причини, які в минулому зумо­вили необхідність використання країнами-членами ЄС системи квотування виробництва цукру, ізоглюкози і сиропу інуліна, дік>ть і нині. Однак, внаслідок перевиробництва цукру в країна*' учасницях ЄС та посилення процесів глобалізації виникла необхіД' ність врегулювання системи виробництва через їх скорочення. В>Д' повідно до попередньої системи квоти, країна-учасниця ЄС гіовИ нна розподілити квоти серед цукрових заводів, розміщених на ^ території. Новий механізм регулювання ринку цукру в країнах ^ ризнає законний статус квот, оскільки система квот входить до складу механізму регулювання ринку цукру. Прийняті обсяги квот іЯ виробництва цукру, ізоглюкози і сиропу інуліна по країнах- уЧасницях Європейської Співдружності наведені в таблиці 4.16.

Наведені дані свідчать, що основними виробниками цукру білого в країнах-учасницях ЄС є Німеччина, обсяги виробництва якої стано­вить 19,6 % загального обсягу, Франція - 18,8, Польща - 9,6 %, Італія _. 8,9 %, Великобританія - 6,5 %. Саме ці країни забезпечують нині %, або 11074741 т визначеного обсягу виробництва цукру.

Таблиця 4.15

Обсяги та структура квот у розрізі країн ЄС

Країна-учаспиця ЄС	Обсяги квот на виробництво:
	цукру		ізоглюкози		сиропу інуліна
	т	%	т	%	т	%
Бельгія	819812	4,7	71592	14,1	215247	67,1
Чехія	454862	2.6	-	-	-	-
Данія	420746	2,4	-	-	-	-
Німеччина	3416896	19,6	35389	7,0	-	-
Греція	317502	1,8	12893	2,5	-	-
Іспанія	996961	5,7	82579	16,3	-	-
Франція (материк)	3288747	18,8	19846	3,9	24521	7,6
Французькі заморські території	480245	2,7	-	-	-	-
Ірландія	199260	1,1	-	-	-	-
Італія	1557443	8,9	20302	4,0	-	_
Словенія	52973	0,3	-	-	-	_
Латвія	66505	0,4	-	.	-	_
Jim ва	103010	0,6	-	-	-	-
Угорщина	401684	2,3	137627	27,1	-	-
Нідерланди	864560	4,9	9099	1,8	80950	Ґ 25,3
Австрія	387326	2,2	-	-	-	-
Польща	1671926	9,6	26781	5,3	-	-
Португалія (материк)	69718	0,4	9917	1,9	-	-
Автономна область ■^22Рських островів	9953	0,06	-	-	-	-
Словаччина	207432	1,2	42547	8,4	-	_
%'пяндія	146087	0,8	11872	2,3	-	-
-Щвеція	368262	2,1	-	-	-	_
'^і^кобританія	1138627	6,5	27237	5,4	-
——__ Разом	17440537	100,0	507680	100,0	320718	100,0

Джерело: за даними Council Regulation (EC) No 320/2006 of 20 February 2006

Слід зазначити, що впродовж 2006/07 МР механізм регулював ня ринку цукру передбачав використання додаткових квот на вир0. бництво цукру та ізоглюкози (табл. 4.16).

Таблиця 4 ]6

Обсяги та структура додаткових квот у розрізі країн ЄС на 2006/07 МР

Країна-учасниця ЄС	На виробництво цукру		На виробництво ізоглюкспГ']
	т	%	т	%
Бельгія	62489	5,7	-	- "
Чехія	20070	1,8	-	- "
Данія	31720	2,9	-	_ '
Німеччина	238560	21,7	-	. —
Греція	10000	0,9	-	' ■
Іспанія	10000	0,9	-
Франція	351695	32,0	-	-
Ірландія	10000	0,9	-	-
Італія	10000	0,9	60000	58,2
Латвія	10000	0,9	-	-
Литва	8985	0,8	8000	7,8
Угорщина	10000	0,9	-	-
Нідерланди	66875	6,1	-	-
Австрія	18486	1,7	-	-
Польща	100551	9,1	-	-
Португалія (материк)	10000	0,9	-	-
Словаччина	10000	0.9	-	-
Словенія	10000	0,9	-	-
Фінляндія	10000	0,9	-	-
Швеція	17722	1,6	35000	34,0
Великобританія	82847	7,5	-	-
Разом	1100000	100,0	103000	100,0

Джерело: за даними Council Regulation (EC) No 320/2006 of 20 February 2006.

Введення додаткових квот мало на меті створення умов для безболісного переходу від існуючої системи квотування обсягів виробництва цукру до нинішнього порядку. Зазначимо, що прийня­ті обсяги додаткової квоти нижче розміру виробництва цукру С квоти у попередньому регулюванні. Щоб зрівноважити ефекти на виробництво ізоглюкози через спад цін на цукор, а також з метою уникнення випадків накладання штрафів на товаровиробників вна­слідок пропозиції різної якості, додаткові квоти на виробництв0 ізоглюкози слід розподілити для існуючих товаровиробників ЦЬОГО виду продукту.

Цікавим для практики є передбачене у новому механізмі регу- ПІоваИНЯ "Равило> У Раз‘ залучення державою-учасницею ЄС ' даткової квоти на виробництво цукру чи ізоглюкози, то необхід-

разово сплатити 730 євро/т. Ці суми зберігаються державою- леном ЄС до здійснення на її території виробництва додаткової квоти. Зазначимо, що оплата за виробництво в межах додаткової кВоти повинна проводитися у встановлені терміни країною, однак не пізніше 28 лютого 2008 року. Якщо цукрові заводи не сплатили 0дноразову суму до цієї дати, то вважають, що для них не виділено додаткової квоти.

Зазначимо, що у 2008/09 МР обсяг квоти на виробництво ізо­глюкози збільшується на 100 тис. т додаванням цієї величини до обсягу попереднього року. Державні квоти на виробництво ізоглю­кози країни-учасниці Європейської Співдружності повинні розпо­ділити пропорційно раніше одержаним часткам.

Як показують дані табл. 4.16, Італія, Литва і Швеція мають змо­гу розподіляти серед виробників виробництво ізоглюкози у межах додаткової квоти у період з 2006/07 МР по 2009/10 МР.

Прийнятий механізм регулювання ринку цукру країн ЄС передба­чає певну гнучкість відносно обсягів виробництва цукру та підсоджу- вачів внаслідок надання членам-учасницям ЄС можливості змінити розміри квоти в певних обсягах, які не обмежують дію попередньо визначеного обсягу виробництва. Відповідно до прийнятої процедури, встановлені квоти на виробництво цукру, ізоглюкози та сиропу інулі­ну можуть бути скориговані до 30 вересня 2006 р. для 2006/07 МР і в кінці лютого попереднього маркетингового року для 2007/08 -2010-

МР. Зазначимо, що наприкінці лютого 2010 р. передбачено скоро­тити існуючі квоти для виробництва цукру, ізоглюкози та сиропу іну- ліна. Так, держава-член ЄС має можливість скоротити квоту на виро­бництво цукру та ізоглюкози до 25 % рівня за 2006/07 і 2007/08 МР або до 10 % рівня за 2008/2009 МР, щоб забезпечити виконання при­йнятих механізмів нового регулювання.

З огляду на загальну мету підвищення конкурентоспроможності та забезпечення ринкової орієнтації бурякоцукрового виробництва існу­ючий механізм збалансування ринку не може бути прийнятним. Фак- Тично механізм збалансування виробництва цукру через квоту С при- ЗВ,В До більшого скорочення квоти Б, ніж квоти А. Внаслідок чого по- ЄИлЮгться тиск на конкурентоспроможніших виробників цукру серед Раїн-учасниць які виробляють найбільшу частку цукру квоти Б. ач,е тому цей механізм передбачено скасувати.

З метою забезпечення можливості вилучення цукру 3 рИ[1 коли ринкова ціна не досягає орієнтовної, передбачено використа механізм зберігання цукру. Крім механізму приватного зберігав для усунення ринкового дисбалансу передбачено також Шлях^' перенесення будь-якого обсягу надлишку цукру на наступний pjK 1 урахуванням квоти виробника. Якщо виникає ситуація перенесеш. * обсягу надлишкового цукру, то запропоновано здійснювати проц^ рційне скорочення квот.

Оскільки запропоноване зниження цін на цукор дозволить галузя промисловості отримувати цукор за конкурентоспроможною цін0і0 (близькою до світової), відшкодування за використання цукру хімічно^ і фармацевтичною галузями країн ЄС будуть скасовані з 2005/06 МР.

Дослідженням встановлено, що внаслідок зниження ціни на цукор бурякоцукрове виробництво буде розвиватися у країнах, де ринкова ціна перевищує сукупні витрати на вирощування та переробку цукро- вих буряків, хоча з деякими змінами інвестиційної стратегії. Як зазна­чалося, порівняння середньої вартості виробництва цукру із цукрових буряків показало, що в ЄС (Нідерланди, Бельгія і Великобританія) виробляють цукор з нижчою вартістю. Разом з тим порівняння цього показника із вартістю виробництва цукру із цукрової тростини пока­зує, що країни ЄС є не конкурентоспроможними. Середні витрати ви­робництва в країнах ЄС у 1,8-2,3 разів вище, ніж в основних країнах- виробниках цукру із цукрової тростини.

Дослідженнями встановлено, що доходи фермерів на гектар по­сіву цукрових буряків вище, коли вищий рівень спеціалізації виро­бництва цукрових буряків. Зазначимо, що Великобританія, Фран­ція, Швеція, Фінляндія, Данія та Німеччина мають найбільші посі­вні площі під цією культурою, що зумовлює вищий розмір прибут­ку. Проте найвищий рівень спеціалізації на вирощуванні цукрових буряків спостерігається у Фінляндії, Італії, Португалії, Греції, Бель­гії і Нідерландах. Найбільший відсоток ферм, які вирощують цук' рові буряки характерний для Бельгії, Нідерландів і Німеччини.

Більшість фермерів у країнах ЄС, які вирощують цукрові буряки, здатні на існуючих посівних площах забезпечити виробництво бур3' ків у межах квоти, навіть за несприятливих природно-кліматичнИ4 умов. Це означає, що країни ЄС, як правило, забезпечують перевир0' бництво яке в середньому становило 6 % загального обсягу квоти.

Однак цукрові заводи в регіонах, де конкурентоспроможні^1, низька, будуть працювати зі збитками. Зазначимо, що за попер® днім механізмом регулювання ринку цукру мобільність квот Дл краін-Учасииць була обмежена та перешкоджала переміщенню цу- Кровиробництва від менш конкурентоспроможних до найбільш конкурентоспроможних товаровиробників.

Тому було введено зміни до правил, що регулюють розподіл кВот, дозволяючи перерозподіл квот між країнами-учасницями. У а3і такого перерозподілу цукровий завод, що продає квоту, зали­шається відповідальним за охорону довкілля на території та збез- печення роботою працівників.

Для тих цукрових заводів, які внаслідок зниження ціни не є вже прибутковими та квота яких не передасться іншому переробникові за­пропоновано взяти участь у фінансуванні витрат, пов'язаних із відро­дженням довкілля поблизу заводу та передислокацією робочої сили. Така програма фінансування діятиме на рівні країн-учасниць, починаю­чи з 2005/06 МР впродовж 5 років. Однак виплати будуть здійснені ли­ше один раз. Фінансування за цією програмою становитиме 50 % орієн­товної ціни (75 % у найбільш важливих регіонах), або в обсязі 250 євро за 1 т цукру, виробленого згідно з квотою. У цьому випадку квоту, що її було встановлено для закритого заводу, буде скасовано. Фінансовий пакет, необхідний для реалізації національної програми за цією схемою, буде розраховуватися щорічно з урахуванням потреб країн-учасниць.

Запропоноване зниження цін приведе до значного скорочення доходів для виробників цукрових буряків. З метою відшкодування цих збитків хоча б частково передбачено використовувати систему прямих виплат фермерським господарствам. Щорічні виплати бу­дуть здійснені в два етапи: перші - відповідно у 2005/06 та 2006/07 МР, наступні починаючи з 2007/08 МР. Витрати буде надано ли­ше тим фермерам, які виробили цукрові буряки згідно з виділени­ми квотами у попередньому періоді.

З цією метою було розраховано втрату річного доходу, беручи До уваги мінімальну ціну на цукрові буряки в кожній країні- Учасниці та різні комбінації обсягу цукру, виробленого за квотами А > Б. Обсяг прямих виплат фермерам, що становить 60 % від роз­рахованого зниження річного доходу, наведено в табл. 4.17 для ко­жної країни-учасниці ЄС.

Міжнародними зобов'язаннями країн ЄС в цукровому секторі еКономіки передбачено вирішення складних питань, тому що будь- ЧКа реформа визначає як переможців, так і переможених. Такі пи- анНя не можна розв’язувати поспіхом, вони потребують відкрито- г° конструктивного діалогу між партнерами ЄС з обговоренням Нової підтримки на внутрішньому ринку ЄС та розміру квот.

Нарахування компенсації на безпосередню підтримку доходів фермерів, млн. євро

Країна	Етапи виплат
	в 2005/06 та 2006/07 МР	з 2007/08 Мр-
Бельгія	41	62
Данія	19	ЗО
Німеччина	154	241
Люксембург	18	26
Іспанія)	60	86
Франція (материк)	150	234
Ірландія	11	16
Італія	80	119
Нідерланди	41	63
Австрія	19	29
Португалія (материк)	4	6
Фінляндія)	8	12
Швеція	20	30
Велика Британія)	64	93
Франція (заморські території)	27	39
Португалія (Азорські острови)	1	1
Чеська Республіка	28	39
Угорщина	25	36
Латвія	4	6
Литва	7	9
Польща	99	142
Словенія	12	17
Англія	3	4
Разом країни Європейського Союзу	895	1340

Джерело: [134].

Нині на зміну світових цін на цукор впливає його надлишковий запас. Зазначимо, що збільшення обсягу виробництва й експорту цукру лише Бразилією впливає на зниження світових цін, внаслідок чого постають проблеми щодо забезпечення конкурентоспромож­ності багатьох інших країн, що розвиваються. Водночас ініціатива «Все крім зброї» (ЕВА) надає реальні перспективи для значного збільшення обсягів експорту цукру до країн ЄС з найбідніших кра­їн, що розвиваються. Отже, постає проблема дотримання умов чинного механізму регулювання ринку цукру країн ЄС, який пе­редбачає пільговий імпорт цукру і рафінування тростинного цукрУ' сирцю. Згідно з протоколом 8 Конвенції Європейський Союз гара'

_ує щорічну купівлю протягом невизначеного періоду 1 294 700 дцН цукру (еквівалент білого цукру) із країн Африки, Карибського \яСейну і Тихого океану (АСР). Цей імпорт звільнено від мита. Пі- ніцІе до цього списку було включено Індію з обсягом 10 000 тонн. цеЙ обсяг цукру називається пільговим (преференційним) цукром.

Для вирішення цієї ситуації Комісія пропонує здійснювати при- 5ання цукру в країнах АСР за нижчою ціною, яка дорівнює орієн- ^овній ціні в межах ЄС. На цьому ціновому рівні очікувана ціна на цукор-сирець становитиме 329 євро за тонну, що вимагає надання допомоги при рафінуванні цукру-сирцю тростинного.

Щоб уникнути викривлення правил конкуренції серед найменш розвинених країн (LDCs), що одержують вигоди від угоди ЕВА, цукор, який імпортується за схемою ЕВА, мають купувати опера- тори ЄС за ціною не нижчою, ніж гарантована ціна на цукор, виро­блений країнами АСР.

Так, імпорт цукру-сирцю тростинного до країн ЄС із менш розвинених країн (LDCs) буде повністю звільнено від сплати ми­та, починаючи із 2009 p., виходячи із прийнятої ініціативи „Все крім зброї” (ЕВА). Протягом перехідного періоду ця концесія пе­редбачає поступове надання переваг за обсягами й частково без­митного здійснення імпорту цукру-сирцю тростинного від LDCs. Водночас обсяги імпорту цукру-сирцю з країн Африки, Кариб­ського і Тихоокеанського басейну будуть зменшуватися протягом перехідного періоду. Більшість дослідників ринку цукру в ЄС на­голошують, що повна лібералізація імпорту цукру-сирцю з менш розвинених країн загрожуватимуть стабільності внутрішнього ри­нку [131-133]. Зазначимо, що діючий механізм регулювання рин­ку цукру в країнах ЄС обмежує імпорт цукру-сирцю від усіх кра­їн, що розвиваються.

Витрати на здійснення нових заходів реформування механізму Регулювання ринку цукру країн ЄС, серед яких механізм прямих виплат виробнику є головним елементом, будуть відшкодовані за Рахунок заощаджень, що надійшли від скорочень видатків на від­шкодування експорту, а також від скасування відшкодування виро­бничих витрат у хімічній та фармацевтичній галузях і надання до­помоги при рафінуванні цукру-сирцю тростинного.

Коли запропоновані заходи будуть реалізовані, програми пря- М°1 підтримки доходу передбачатимуть 1340 млн. євро в рік, а ви- Іатки на відшкодування експорту цукру та цукру, що міститься у Зроблених продуктах, оцінюються на рівні майже 100 млн. євро.

Щодо власних ресурсів, то 75 % від обсягу коштів, що наді^^ ли завдяки системі податків з виробництва, накопичуються як pjl( ний дохід до бюджету (360 млн євро у бюджеті 2004 p.). У майбут ньому цей річний дохід зникне внаслідок приведення виробними^, квот у відповідність до рівня споживання в країнах ЄС.

Від значного зниження ціни на цукор на внутрішньому риніа економічну вигоду одержить споживач. Разом з тим більшістю д0 слідників прогнозується, що прийняті заходи з реформування ме ханізму регулювання ринку цукру в країнах ЄС зумовлять ситуа_ цію, при якій вирощування цукрових буряків буде припинено в усіх регіонах [135, 1.36]. Однак, завдяки невпевненості в результа­тах останніх раундів у межах СОТ і в реальних результатах угоди ЕВЛ, Комісія ЄС пропонує переглянути рівні орієнтовних ціп На цукрові буряки та цукор і розмір квот, що передбачені даною ре.

формою у 2008 р.

Нині на ринку країн ЄС ведеться активний пошук способів роз­ширення сфери використання цукру, ізоглюкози і сиропу інуліна на їх внутрішньому ринку. Це зумовлено тим, що ці галузі використо­вують цукор, ізоглюкозу та сироп інуліну, вироблений понад квоту. Зазначимо, що прийняті інструменти регулювання ринку цукру країн ЄС передбачають виробництво цукру, ізоглюкози та сиропу

інуліна понад квоту у разі:

використання для виробництва іншими галузями;

перенесення виробленого обсягу в зарахування виконання квоти майбутнього маркетингового року, щоб уникнути надмірного цукру, що спотворює цукровий ринок;

постачання віддалених від центру регіонів за прийнятою процедурою;

експорт у межах встановленого обсягу, що не суперечать прийнятим зобов'язанням.

Якщо зазначені вище умови відсутні, то передбачається вве­дення податку на вироблений надлишок цукру, ізоглюкози, сиропу інуліна щоб уникнути накопичення запасів, які створять загрозливу

ситуацію для ринку цукру.

Встановлено, що у новому порядку регулювання введено по­няття «промисловий цукор», «промислова ізоглюкоза», «промисло­вий сироп інуліну», яке характеризує будь-який обсяг цих продУк' ті в, що використовуються промисловістю для виробництва ІНШИ* видів товарів. Разом з тим, за прийнятим режимом регулювання ринку цукру у країнах ЄС розрізняють «надлишковий цукор, і30' г;іЮКОза сироп інуліну», який характеризується обсягами, що адек­ватно дорівнюють розміру споживання цих продуктів галузями економіки при виробництві інших видів. Отже, обидва поняття як тотожні обсяги, або весь вироблений цукор та інші цукровмісні продукти, які використовуються для виробництва інших товарів, можуть розглядатися як індустріальний, надлишковий або вироб­лений понад встановлену квоту цукор.

Обсяги цукру, ізоглюкози та сироп інуліну, що використову­ються іншими галузями економіки, слід резервувати, якщо укладе­ним контрактом передбачено поставку наприкінці маркетингового року. Відповідно до процедури Комісія Ради ЄС по сільському го­сподарству має скласти список товарів, для виробництва яких може використовуватися промисловий цукор, промислова ізоглюкоза або промисловий сироп інуліну. Цей список охоплює такі сфери:

виробництво біоеталону, алкоголю, рому, дріжджів, си­ропів;

окремі промислові товари без цукрового вмісту, але при виробництві яких використовують цукор, ізоглюкозу або сироп і нулі на;

продукція хімічної або фармацевтичної промисловості, яка містить цукор, ізоглюкозу або сироп інуліну.

Вважаємо, що заслуговує на увагу вітчизняних практиків і нау­ковців механізм надання галузям, що використовують надлишко­вий цукор «виробничі відшкодування», оскільки вони опинилися б у невигідному стані порівняно з товаровиробниками за межами ЄС, тому що змушені купувати ці продукти за вищими цінами. «Від­шкодування виробництву» надається на такі види цукромісткої продукції: цукор із цукрових буряків та цукрової тростини, хімічно чиста сахароза у твердій формі, кленовий цукор і кленовий сироп, інший цукор у твердій формі і цукрових сиропах (за вийнятком ла­ктози, глюкози, мальтози, ізоглюкози), штучний мед, карамель, що містить 50 % або більше сахарози в сухій речовині, приправлені або кольорові цукрові сиропи.

Розмір «відшкодування виробництву» визначається різницею між ціною надлишкового цукру на ринку країн ЄС (довідковою Ціною, якщо відсутній надлишковий цукор на ринку) та витратами на придбання цукру та цукровмісних продуктів на світовому ринку. Використання виробничих відшкодувань для підприємств, що ви­користовують цукор та інші цукровмісні продукти, формує сприят­ливе середовище для задоволення потреби промисловості саме вла-

сним виробництвом. Отже, цей підхід можна віднести ДО підтрц^ ки внутрішнього товаровиробника через розширення обсягів сг,0 живання цукру й інших цукровмісних продуктів на ринку країн

Новим інструментом, що запроваджено для використання прийня- тим механізмом регулювання ринку цукру, є укладення форварду контрактів на надлишковий цукор. Форвардні контракти дозволяють цукровим заводам перенести обсяги надлишкового цукру на наступ, ний маркетинговий рік. Суб’єкти ринку, що приймають рішення укла­сти форвардні контракти, повинні повідомити державу-члена ЄС, щ0§ визначити дату проведення цих операцій. Зазначимо, що країнами- членами ЄС визначено періоди проведення форвардних операцій: із | лютого по ЗО червня поточного маркетингового року для обсягів цук­ру із тростини та із 1 лютого по 15 квітня поточного маркетингового року для надлишкових обсягів інших видів цукру. Відповідно до кон­тракту за такою угодою продавець реального товару поставляє його на один із складів, у межах, передбачених типовим біржовим контрак­том, і покриває витрати за збереження за власний рахунок до кінця поточного маркетингового року.

Якщо за підсумками року обсяги остаточного виробництва в маркетинговому році, коли укладено форвардні угоди, були ниж­чими за попередні оцінки, передбачено можливість до 31 жовтня наступного маркетингового року скоригувати попереднє рішення. Зазначимо, що в новому механізмі регулювання ринку цукру при­йнято, що обсяги цукру, за якими укладено форвардні контракти, першими зараховуються у виконання квоти наступного маркетин­гового року.

Дослідженням встановлено, що із важелів попереднього меха­нізму регулювання ринку цукру країн ЄС у використанні залишено із незначними змінами інструмент - виробничі збори. Так, почина­ючи із 2007/08 МР щорічно стягуються виробничі збори із вироб­ників цукру, ізоглюкози та сиропу інуліну, вироблених у межах квоти. Розмір виробничих зборів встановлено на рівні 12 євро за тонну цукру і сиропу інуліну, а по ізоглюкозі - 50 % від суми збо­ру, що використовується по цукру. Сплачені суми виробничих збо­рів повинні дебетуватися державою - членом ЄС на її території згі­дно з одержаною квотою. Платежі мають бути здійснені до кінШ1 лютого поточного маркетингового року. Об’єднання цукровиків 1 виробників сиропу інуліну вимагають, щоб товаровиробники ИУК' рових буряків, цукрової тростини та постачальники цикорію спла­чували до 50 % виробничих зборів.

З метою забезпечення ефективного контролю за товаровиробни­ки цукру, ізоглюкози та сиропу інуліну запроваджено систему їх ухвалення. Цією системою передбачено, що цукрові заводи в країнах £С одержують квоту' на виробництво цукру за наступних умов:

надання Раді ЄС інформації про наявність виробничих по­тужностей та їх технічний рівень;

дати згоду надавати будь-яку інформацію;

виробничу діяльність здійснювати у межах прийнятого механізму регулювання ринку;

не відмовлятися від взятих на себе зобов’язань.

Переробні підприємства, які одержали квоту на виробництво,

повинні надавати таку інформацію:

обсяги постачання цукрових буряків і цукру-сирцю трос- тиннного за контрактами, розрахунок показників виходу цукру із цукрових буряків і цукру-сирцю тростинного на гектар посіву цук­рових буряків;

дані щодо попередніх і фактичних обсягів переробки цук­рових буряків, цукру-сирцю тростинного, виробництва цукру і офіційний звіт про основний капітал;

обсяги, ціни й умови продажу цукру білого.

Проведене дослідження дало змогу встановити, що у ситуації, коли фактична ціна цукру на ринку країни-учасниці ЄС нижче рів­ня рекомендованої, то доцільно вилучити надлишки цукру через інтервенційну систему. Так, створене у кожній країні-учасниці ЄС інтервенційне агентство у 2006/07, 2007/08, 2008/09 і 2009/10 МР зобов’язано закупити 600 тис. т цукру. Інтервенційне агентство може закупити залишки лише за умови, що цукор білий:

[--вироблений в межах виділеної квоти, із цукрових буряків, вирощених на території країн ЄС, або ввезеного цукру-сирцю трос­тинного за прийнятими зобов’язаннями;

є-, - є предметом укладеного контракту на зберігіння між про­давцем та інтервенційним агентством.

Інтервенційні агентства при проведенні закупівель сплачують 80 % рекомендованої ціни, встановленої на наступний маркетинго­вий рік, протягом якого ця пропозиція буде розміщуватися. Якщо якість цукру відрізняється від стандартної якості, для якої призна­чена рекомендована ціна, то ціна підвищується або понижується, ^значимо, що інтервенційні агентства можуть продавати цукор лИШе за ціною, яка вище рекомендованої. Однак передбачається продаж цукру білого за ціною рівною або нижчою рекомендовану, за умови:

цукор призначається на корм худобі;

направляється на експорт у чистому вигляді, у складі ініц()- продукції або окремих промислових товарів без цукрового вмісту але при виробництві яких використовують цукор, ізоглюкозу сироп інуліну;

використовується добродійними організаціями та у раз| надзвичайної допомоги.

Для того щоб зберегти структурний баланс ринку на рівні ре. комендованої ціни, квотований цукор, ізоглюкоза і сироп інуліну можуть вилучати з ринку до початку наступного маркетингового року. За такої ситуації традиційно зменшують на цю величину об­сяг імпорту цукру-сирцю тростинного.

Створення єдиного ринку цукру країн ЄС вимагає розробки і при­йняття зовнішньоторговельної системи регулювання діяльності, яка включає низку важелів. Так, імпорт або експорт будь-якої цукрової продукції, крім м’якоті буряків, жому та іншої побічної продукції пе­реробки, вимагає одержання дозволів (ліцензій). Щоб запобігти про­яву несприятливих ефектів імпорту цукрової продукції за цінами ни­жче рівня, прийнятого в країнах ЄС, порядком регулювання передба­чено нарахування додаткового ввізного мита. При обгрунтуванні до­цільності накладання додаткового ввізного мита ціни імпорту цукро­вої продукції визначаються за умовами CIF доставки.

Країни ЄС мають укладені угоди з третіми країнами, які дозво­ляють останнім експортувати цукор-сирець тростинний за сприят­ливими умовами. Ці поставки здійснюються за встановленими кво­тами. Зазначимо, що для 2006/07 МР квота постачання цукру- сирцю тростинного для країн Європейської Співдружності встано­влена у розмірі 1796351 т, яка протягом 2006/07-2008/09 МР буде розподілятися наступним чином: Франція - 296627 т, Португалія - 291633, Словенія - 19585, Об'єднане Королівство Великобританії" 1 128581, Фінляндія - 59925 т.

Цей обсяг поставки цукру-сирцю тростинного буде збільшений:

на 50000 т у 2007/08 МР і 100000 т у 2008/09 МР, який до­ступним буде для Італії;

на 30000 т у 2006/07 МР і додаткових 35000 т, як для мар' кетингового року, в якому квоту поставки цукру-сирцю тростинно' ґо було зменшено, щонайменше на 50 %, який перероблятиметься 8 Португалії.

Дозволи на імпорт цукру-сирцю тростинного видаються лише ^татним рафінерам за умови, що ввезені обсяги не перевищують ^ділених квот поставок країнам ЄС. Зазначимо, що ним може бу- и цукровий завод, у якого є виробничі потужності для переробки різного цукру-сирцю тростинного, або який переробив у 2004/05 хоча б 15000 т цукру-сирцю. Для поставок цукру-сирцю трос- тИНного стандартної якості передбачено встановлення гарантова­них Цін-

Прийнятим механізмом регулювання ринку цукру у країнах ЄС передбачено при експорті цукру надання експортних відшкодувань. До переліку продукції включено цукор із цукрових буряків і тростини, «леновий цукор і сироп, які можуть бути експортованими без обробки або у формі обробленої продукції. Експортні відшкодування для не- рафінованого цукру стандартної якості не можуть перевищувати 92 % їх розміру, встановленого для цукру білого.

На думку уповноваженого Комісії розвитку сільського госпо­дарства країн ЄС Mariann Fischer Boel, у країн ЄС не було жодної альтернативи реформи ринку цукру. Збереження діючої системи регулювання ринку цукру призвело б до повільної втрати цукрової галузі Європи» [131, с.22]. Ще у червні 2005 р. Уряд Великобрита­нії характеризував чинний механізм регулювання ринку цукру кра- їн-учасниць ЄС як «аномальний і недопустимий у його існуючій формі» [132, с.8]. Необхідність реформування важелів регулювання ринку цукру в країнах ЄС зумовлена тим, що вони із 20 млн. т цук­ру, вироблених ними, споживають на внутрішньому ринку лише 16 млн. т. Надлишок цукру експортують на світовий ринок, надаючи операторам експортні субсидії, що призводить до недобросовісної конкуренції на світовому ринку.

За цих умов у країн ЄС не було іншого виробу, як невідкладно розв’язати проблему перевиробництва цукру. Відомо, що 28 квітня 2005 р. Австралія, Таїланд, і Бразилія звернулися із груповою скаргою До правління СОТ про те, що субсидований експорт цукру на світовий Ринок порушує правила цієї організації. У свою чергу СОТ підтрима­ла Це звернення, підсумовуючи, що країни ЄС штучно підтримують ефективність виробництва цукру через сплату товаровиробникам ви- ^их цін на цукор квоти «А» і «Б», а також наданням субсидій за кво­тою «Є». Ця міжнародна організація зобов’язала країни ЄС скоротити °6сяги виробництва цукру на 4 - 5 млн. т. Разом з тим існує думка, що Реформа ринку цукру в країнах ЄС призведе до зменшення виробниц­тва цукру на 8 млн. ту рік [131].

Підставою для обґрунтування необхідності проведення реф0р^ ми системи регулювання ринку цукру стали підсумки Дохськог0 раунду Світової організації торгівлі, які передбачають захист інте_ ресів країн, що розвиваються. З метою забезпечення більшого д0^ ступу сільськогосподарської продукції на ринки країн ЄС, останні^ зобов’язали ліквідувати експортні субсидії.

Рішення СОТ характеризуються двоїстістю, оскільки, з одного боку, вимагають скорочення внутрішнього виробництва цукру. 3 іншого - вимагають від країн ЄС додержання існуючих зобов’язань щодо пільгового доступу на ринок держав-учасниць країн Африки Карибського басейну і Тихого океану (АСР)¹ та Індії.

Вважаємо, що прийнятий механізм регулювання ринку цукру країн ЄС характеризується також двоїстістю стосовно товаровиро­бників цукру. Так, істотне зниження цін на цукор (до 39 %) впро­довж двох років компенсується схемою надання 60-процентної компенсації товаровиробникам, які прийняли рішення залишити ринок через реструктуризацію цукрових заводів. Ці пропозиції в початковий момент обговорення були негативно сприйняті багать­ма країнами-учасницями ЄС, в результаті чого міністри сільського господарства прийняли рішення поступового зниження ціни на цу­кор на 36 % протягом чотирьох років і надання більшої компенсації у розмірі 64,2 % від розрахованого зниження річного доходу для товаровиробників, які залишають ринок.

Зазначимо, що зниження ціни на цукор є основним чинником у прийнятих рішеннях Європейської комісії, оскільки мінімальна ціна на цукрові буряки була незмінною з 1993 р. становила 46,72 євро/т для квоти «А», 32,42 євро/т для квоти «Б». Знижуючи мінімальну ціну на сировину та цукор, країни ЄС мають намір підтримати найбільш ефе­ктивних і конкурентоспроможних товаровиробників. Як наслідок кра­їни, виробники яких є менш ефективними, можуть втратити квоту на виробництво цукру, зокрема, Греція, Ірландія і Португалія. Саме дер­жави, які мають неефективну цукрову галузь стали в опозицію до ре­форми. Так, Міністерство сільського господарства і продовольства Греції ці пропозиції оцінило як такі, що мають руйнівний вплив на розвиток фермерства та цукрової галузі, не відповідають інтересам 5-6 країн ЄС, а також сприяють формуванню олігополістичного ринку- Цю думку підтримує менеджер цукрового заводу Словенії Jurij Dogsa,

АКИН стверджує, іцо прийняті рішення забезпечують переваги для ве- іИКих товаровиробників цукру, однак не передбачають перспектив д.розвитку невеликих товаровиробників [133, C.18J. Зазначимо, що неоднозначно сприйняли пропозиції щодо реформування системи ре- рулювання ринку цукру і високоефективні товаровиробники. Так, ко­рпорація British Sugar прогнозувала, що зниження цін на цукрові бу­ряки на 39 % (25 євро/т) зумовить у країні 75 % неефективного вироб­ництва [ 133, с.34].

Зазначимо, що із 27 країн-учасниць ЄС чотири держави взагалі не мають цукрової галузі, такі як: Люксембург, Естонія, Кіпр і Мальта. При цьому більша половина обсягів щорічного виробниц­тва забезпечується Францією, Німеччиною та Польщею. Цукор може бути виробленим із цукрової тростини за половину вартості Його виробництва із цукрових буряків у європейських країнах сві­ту, в т.ч. й Україні.

Неоднозначне сприйняття запропонованих заходів щодо удо­сконалення механізму регулювання ринку цукру в країнах ЄС спо­стерігається і в країнах Африки, Карибського басейну і Тихого оке­ану (АСР). Так, Голова Комісії по Цукру Фіджі Gerald Barrack за­значає, що істотне зниження ціни на цукор у країнах ЄС призведе до краху цукрової промисловості країни [133, с.34]. Разом з тим, ціни на цукор на ринку країн-учасниць ЄС будуть удвічі переви­щувати ціни світового ринку, що є стимулюючим чинником для розвитку власної цукрової промисловості та країн АСР.

Рада Міністрів країн-учасниць ЄС узгодила щорічний розмір компенсації впродовж чотирьох років для цукроварів, які прийняли рішення про добровільну реструктуризацію виробництва. Попере­дні розрахунки компенсації виходили із 40 % зниження ціни на цу­кор. У листопаді 2005 р. Радою Міністрів прийнято рішення щодо надання додаткової подвійної оплати на 30 % зниження ціни, які забезпечили 50 % зниження обсягів виробництва цукру від попере­дньої квоти впродовж п’яти років, а також можливість надання об­меженої національної підтримки менш ефективним товаровироб­никам (табл.4.18). Це рішення спрямовано на стимулювання за­криття неефективних цукрових заводів.

Фермери одержать компенсацію шляхом перерозподілу нарахо- Ваної компенсації цукровому заводу, який забезпечив скорочення °°сягів виробництва цукру або взагалі не функціонує. Передбачена компенсація повинна забезпечити для фермерів безпроблемну пе­реорієнтацію на виробництво інших видів сільськогосподарської

Таблиця 4

Розмір компенсації товаровиробникам цукру, євро/т

Роки реформи	1 варіант	2 варіант (листопад 2005гГГ'і
1-й	730	730
2-й	625	730
3-й	520	625
4-й	420	520

Джерело: [131,137].

Зазначимо, що неоднозначне сприйняття одержали пропозиції щодо рівня компенсації й надання національної підтримки, оскіль­ки дасть змогу виробляти цукор за високою собівартістю й не сти­мулюватиме відхід із ринку менш ефективних товаровиробників цукрових буряків і цукру. Ця ситуація суперечить стратегії країн- учасниць ЄС щодо забезпечення збалансованості обсягів виробни­цтва та споживання через зниження цін і здійснення програм рест­руктуризації.

Рада Міністрів зобов’язала країни-учасниці ЄС забезпечити розподіл передбачених компенсацій серед цукрових заводів й фер­мерів. У разі порушення цієї вимоги Комісією передбачено штраф­ні санкції країни у вигляді не сплати майбутньої компенсації.

За попередніми оцінками впливу реформи ринку цукру, крім істо­тного зниження обсягів виробництва цукру (до 13,4-14, 7 т у 2010 р.) очікуються значні зміни в зайнятості населення. Так, нині аналітики за наслідками прийнятої програми виділяють три групи країн: ті, у яких виробництво цукрових буряків і цукру взагалі припиниться; ті, де бу­де істотне скорочення обсягів виробництва; ті, де спостерігатиметься незначний вплив на обсяги виробництва та зайнятість. До першої гру­пи віднесено Грецію, Португалію, Ірландію та Італію, другої - Чехію, Данію, Фінляндію, Угорщину, Іспанію, Латвію, Литву, Словаччину т* Словенію, третьої - Австрію, Бельгію, Францію, Німеччину, Нідєрла- нди, Польщу, Швецію, Великобританію.

Однак дослідники зазначають, що відчутнішим буде вплив ре форми на зайнятість працівників на цукрових заводах, ніж на феР. мах. Як стверджує, Mariann Fischer ВоеІ, уповноважений КоміСі1 розвитку сільського господарства країн ЄС, що прийнята програ*1® реформування ринку цукру призведе до втрати 54 цукрових заВ°] дів, скорочення робочих місць у сільськогосподарському виробнИ -гві та промисловості відповідно на 6500 і 25000, а також непрямих аобочнх місць - 51000 [133].

^ Незважаючи на негативні наслідки реформи у зайнятості насе- ецня. споживачі цукру сприйняли її схвально. Так, на ринку цукру Гаїн-Учасниць ЄС спостерігалося значне коливання роздрібних ін на цукор по окремих державах, крім цього споживачі купували к0р за цінами в три-чотири рази вищими, ніж на світовому рин-

Це все свідчить про відсугність конкуренції на ринку.

К Певний дисбаланс у стан конкуренції на ринку цукру вносило надання окремими країнами додаткових виплат. Так, фермери Ве­ликобританії, які розміщені у регіонах недостатнього виробництва цукрових буряків, одержували додаткові виплати до встановленої мінімальної ціни (46,63 євро за тонну) у розмірі 1,90 євро/т. Разом з тим. У Великобританії є лише одна компанія з_виробництва цукру із цукрових буряків, що також обмежує конкуренцію. Однак, споді­вання на реформу щодо створення конкурентного ринку цукру в Європейському Союзі є невтішною, оскільки не ліквідовано меха­нізм квотування виробництва цукру, який збереже викривлення змагання між державами-членами.

Безперечно, що на ринку цукру існує конкуренція щодо цукру, ви­робленого із цукрових буряків і тростини. З метою урівноваження ри­нку, цукрові заводи з очищення цукру-сирцю тростинного одержують субсидії на встановлений обсяг переробки. З метою забезпечення кон­куренції на ринку ці важелі регулювання також мають бути ліквідова­ні. Зважаючи на це, компанія Tate & Lyle зазначає, що хоча в умовах нерегульованого ринку є можливість працювати із вигодою, однак це потенційно може призвести до закриття їхнього заводу в East End of London, де зайнято близько 1000 працівників.

Таблиця 4.19

Вихід етанолу з різних видів сільськогосподарської продукції, т

Вид с.-г. культури	Обсяг продукції, необхід­ний для виробництва 1т	Вихід етанолу на 1 га, т
L	етанолу, т
к__Цукрові буряки (53 т/а)	11,0-12,5	4,24-4,8
L-Лартопля (40 т/га)	11,0	3,6
t—Пшениця (8 т/га)	2,5-3,0	2,6 -3,2

Джерело: [136, р 65]

Дослідженням встановлено, що в нинішніх умовах країни ЄС Р°зглядають як один із найбільш перспективних напрямів викорис-

Таблиця 4

Розмір компенсації товаровиробникам цукру, свро/т

Роки реформи	1 варіант	2 варіант (листопад 2005 іГГ'-
1-й	730	730 —
2-й	625	730
3-й	520	625
4-й	420	520

Джерело: [131,137].

Зазначимо, що неоднозначне сприйняття одержали пропозиції щодо рівня компенсації й надання національної підтримки, оскіль­ки дасть змогу виробляти цукор за високою собівартістю й не сти­мулюватиме відхід із ринку менш ефективних товаровиробників цукрових буряків і цукру. Ця ситуація суперечить стратегії країн- учасниць ЄС щодо забезпечення збалансованості обсягів виробни­цтва та споживання через зниження цін і здійснення програм рест­руктуризації.

Рада Міністрів зобов’язала країни-учасниці ЄС забезпечити розподіл передбачених компенсацій серед цукрових заводів й фер­мерів. У разі порушення цієї вимоги Комісією передбачено штраф­ні санкції країни у вигляді не сплати майбутньої компенсації.

За попередніми оцінками впливу реформи ринку цукру, крім істо­тного зниження обсягів виробництва цукру (до 13,4-14, 7 т у 2010 р.) очікуються значні зміни в зайнятості населення. Так, нині аналітики за наслідками прийнятої програми виділяють три групи країн: ті, у яких виробництво цукрових буряків і цукру взагалі припиниться; ті, де бу­де істотне скорочення обсягів виробництва; ті, де спостерігатиметься незначний вплив на обсяги виробництва та зайнятість. До першої гру­пи віднесено Грецію, Португалію, Ірландію та Італію, другої - Чехію, Данію, Фінляндію, Угорщину, Іспанію, Латвію, Литву, Словаччину та Словенію, третьої - Австрію, Бельгію, Францію, Німеччину, Нідерла­нди, Польщу, Швецію, Великобританію.

Однак дослідники зазначають, що відчутнішим буде вплив ре­форми на зайнятість працівників на цукрових заводах, ніж на фср" мах. Як стверджує, Mariann Fischer Boel, уповноважений Коміс» розвитку сільського господарства країн ЄС, що прийнята програм3 реформування ринку цукру призведе до втрати 54 цукрових заво­дів, скорочення робочих місць у сільськогосподарському виробнЯ'

,ТВІ та промисловості відповідно на 6500 і 25000, а також непрямих Обочих місць - 51000 [133].

^ Незважаючи на негативні наслідки реформи у зайнятості насе- іеНня, споживачі цукру сприйняли її схвально. Так, на ринку цукру аїн-учасниць ЄС спостерігалося значне коливання роздрібних цін на цукор по окремих державах, крім цього споживачі купували цукор за цінами в три-чотири рази вищими, ніж на світовому рин- ку Це все свідчить про відсутність конкуренції на ринку.

Певний дисбаланс у стан конкуренції на ринку цукру вносило надання окремими країнами додаткових виплат. Так, фермери Ве­ликобританії, які розміщені у регіонах недостатнього виробництва цукрових буряків, одержували додаткові виплати до встановленої мінімальної ціни (46,63 євро за тонну) у розмірі 1,90 євро/т. Разом з тим, У Великобританії є лише одна компанія з_виробництва цукру із цукрових буряків, що також обмежує конкуренцію. Однак, споді­вання на реформу щодо створення конкурентного ринку цукру в Європейському Союзі є невтішною, оскільки не ліквідовано меха­нізм квотування виробництва цукру, який збереже викривлення змагання між державами-членами.

Безперечно, що на ринку цукру існує конкуренція щодо цукру, ви­робленого із цукрових буряків і тростини. З метою урівноваження ри­нку, цукрові заводи з очищення цукру-сирцю тростинного одержують субсидії на встановлений обсяг переробки. З метою забезпечення кон­куренції на ринку ці важелі регулювання також мають бути ліквідова­ні. Зважаючи на це, компанія Tate & Lyle зазначає, що хоча в умовах нерегульованого ринку є можливість працювати із вигодою, однак це потенційно може призвести до закриття їхнього заводу в East End of London, де зайнято близько 1000 працівників.

Таблиця 4.19

Вихід етанолу з різних видів сільськогосподарської продукції, т

Вид с.-г. культури	Обсяг продукції, необхід­ний для виробництва 1т	Вихід етанолу на 1 га, т
-—__	етанолу, т
-.Цукрові буряки (53 т/а)	11,0-12,5	4,24-4,8
--Картопля (40 т/га)	11,0	3,6
•—Дшениця (8 т/га)	2,5-3,0	2,6 -3,2

Джерело: [136, р 65]

Дослідженням встановлено, що в нинішніх умовах країни ЄС Р°зглядають як один із найбільш перспективних напрямів викорис­

тання цукрових буряків як сировини для виробництва етанолу. Та^ уряд Великобританії прогнозує, що до 2010 р. 5 % спожитого пал^ ного буде становити саме цей продукт. Зазначимо, що біолої ічце пальне - це будь-яке паливо, яке походить із біомаси. Це відтвори вальне джерело енергії, на відміну від інших природних pecypcjB таких як нафта, вугільне та ядерне пальне. Біопальне включає ета­нол, біодизель і метанол.

Необхідність виробництва біопалива із сільськогосподарської продукції зумовлена обмеженістю запасів нафти, оскільки вона на­лежить до невідтворювальних природних ресурсів, стрімким зрос­танням обсягів споживання нафти та цін на неї. Наведені дані свід­чать, що цукрові буряки є однією з найбільш привабливих сільсь­когосподарських культур, оскільки забезпечують найвищий вихід етанол на 1 га посіву порівняно із пшеницею та картоплею. Виро­щування цукрових буряків у країнах ЄС розглядається як одне із потенційних джерел для виробництва етанолу, що може бути кон­курентоспроможним без субсидування.

Як відомо, групою країн АСР укладено угоду із країнами Євро­пейського Союзу, що дає змогу імпортувати встановлені обсяги цук­ру-сирцю тростинного за пільговими тарифними ставками та гаранто­ваними цінами. Нині обсяги ввезення цукру-сирцю тростинного для очищення на ринок країн ЄС становить 1,3 млн. т. Ця угода офіційно називається «Угода про співпрацю АСР-ЄС», яка охоплює не лише торгівлю, а й економіку, політику і культуру [133].

Зазначимо, що нинішню реформу ринку цукру країн ЄС країни АСР і менш розвинені оцінюють неоднозначно, оскільки галузі цу­крової промисловості цих країн вносять значну частку до націона­льного ВВП, забезпечують зайнятість населення. На підтвердження цього зазначимо, що у Гвіані, яка поставляє більше як 50 % проду­кції до країн ЄС, цукрова галузь становить 18 % ВВП, забезпечує зайнятість 150 тис.осіб (25 тис. працівників і 125 тис. службовців) із 725 тис. чол. населення країни. Деякі країни, наприклад, Маври­кій, з метою пристосування до наслідків реформи країн ЄС розгля­дають можливості виробництва етанолу.

З огляду на це комісія країн ЄС передбачила надення допомоги менш розвиненим країнам у проведенні реструктуризації цукрової галузі через надання фінансової підтримки. Зазначимо, що фінан­сову підтримку одержать лише конкурентоспроможні країни. Упо­вноважений Комісії розвитку сільського господарства країн ЄС Mariann Fischer Boel зазначив, що початковий бюджет для піврі4'

Ого періоду (з 1 липня до кінця 2006 р.) становить 40 млн. євро, -е для відшкодування втрат щорічного доходу від зниження цін е0бхідно 450-500 млн. євро. Однак, перспективна фінансова під- гр„мка країн АСР впродовж 2007-2013 pp. на нинішній момент за­юшилася не вирішеною [140].

Таблиця 4.20

Початкові та поточні обсяги імпорту цукру-сирцю тростинного

Країни	1975 р.	2005/06 pp.
Барбадос	49 300	50312
Беліз	39 400	40 349
Конго	10 000	10 186
Кот д'Увуар	-	10 186
Фуджі	163 600	165 348
Г віана	157 700	159410
Ямайка	118 300	118 696
Кенія	5 000 0	0
Мадагаскар	10 000	10 760
Малаві	20 000	20 824
Маврикій	487 200	491 031
C-Kitts і Ііевіс	14 800	15 591
Суринам	4 000 0
Свазіленд	116 000	117 845
Танзанія	10 000	10 186
Тринідад і Тобаго	69 000	43 751
У ганда	5 000 0	0
Замбія	-	0
Зімбабве	-	30 225
Індія	25 000	10 000
Загальний обсяг	1 304 300	1 304 700

Джерело: [139]

Необхідно зазначити, що навіть в умовах реформи ринок країн ЄС залишається захищеним високими цінами на цукор порівняно із бітовими. Разом з тим відмова від експортних субсидій на 4,3 млн. т Цукру зумовить підвищення світових цін.

На нашу думку, реформування ринку цукру країн ЄС позитивно вИлине на всіх цукрових експортерів, які не мають пільгового до- СтУпу до ринку європейських країн. Відмова країн ЄС від експорт­них субсидій призведе до підвищення цін на світовому ринку, що Симулюватиме зростання обсягів виробництва країнами із нижчи­ми витратами.

Загалом реформування ринку цукру в країнах-учасницях (:'q має на меті забезпечити виробництво цукру найбільш конкуренто­спроможними товаровиробниками. У зв’язку з цим дещо супереч ливими є дії щодо надання підтримки товаровиробникам цукрову буряків Фінляндії в розмірі 350 євро/га.

Розглянемо особливості регулювання ринку цукру в США. Це^ ринок є найбільшим у світі і різноманітним за пропозицією. СЦ]д виробляють цукру більше, ніж інші країни світу, крім Бразилії, Ін­дії та Китаю. Протягом останнього десятиріччя щорічно споживан­ня цукру в США зростає більш як на 1,7 %. Темп приросту спожи­вання вище, ніж темпи приросту населення в країні, де цей показ­ник становить близько 0,8 %. Ріст обсягів споживання цукру в США зумовив прийняття Закону про фермерство, який призупинив повноваження Міністерства сільського господарства (USDA) щодо виділення квот на цукор всередині країни. Квотування виробницт ва цукру застосовувалося у певні періоди, коли пропозиція знизила ціни з метою обмеження внутрішнього ринку цукру.

Нині механізм політики підтримки ціни передбачає реалізацію програми позик і тарифної ставки по імпорту в межах квот. За кво­тами тарифної ставки на цукор-сирець 40 країнам виділено фіксо­вані обсяги, які вони можуть розмістити у США протягом фінансо­вого року (жовтень-вересень) за нульовою або низькою ставкою мита. За обсяги, які надходять до країни понад квоту, сплачується мито в розмірі до 17 центів за фунт. Обсяги імпорту цукру в США мали тенденцію до зниження на початку 80-х років, однак у сере­дині 90-х років (1995-1997 pp.) імпорт зріс внаслідок того, що ви­робництво знижувалося, а споживання - зростало. У результаті то­ргових переговорів в Уругваї США взяли зобов’язання дати дозвіл на імпорт цукру-сирцю за низькими ставками в обсязі 1,256 млн т на кожний фінансовий рік.

Розмір квоти імпорту цукру встановлюють щороку. Спочатку ви­значають прогноз внутрішнього споживання і виробництва в поточ­ному році, на основі якого обчислюють розмір необхідної поставки. Якщо розмір квоти визначено дуже високим, то ціни у країні можуть бути нижче рівня підтримки, а у разі нижчого рівня - зрости.

Рівень підтримки ціни у країні грунтується на позиках, який пе­редбачено у Законі про фермерство, прийнятому в 1996 р. Переробні підприємства (на фермерів це не поширюється, оскільки вони не збе- рігають тривалий період продукцію) можуть оформити позику піД' тримки ціни від держави під заставу цукру. Ставка позики, яку одер' ^ує позичальник по тростинному цукру, - 18 центів за фунт (у серед­ньому по країні) і 22,9 центів за фунт по буряковому цукру.

Законом про фермерство передбачено, що позики не поверта­ються, якщо квота по імпорту перевищує 1,5 млн. т. У цьому разі дЛя розрахунку по одержаній позиці виробник може залишити про­дукцію. Такий механізм відшкодування позик теоретично підтри­мує ціну на цукор, оскільки цукор, який залишився, ефективно ви­лучається з ринку. Однак, якщо розмір квоти по імпорту менше 1,5 млн. т, позики, як правило, повертаються готівкою. Очевидно, що механізм підтримки ціни ефективний доти, доки різниця між спо­живанням і виробництвом цукру в СІЛА вище 1,5 млн. т.

Застосування подібного підходу у вітчизняній бурякоцукровій галузі дало змогу б поліпшити ситуацію щодо забезпечення надхо­джень коштів і забезпеченні мінімальної ціни на цукор. Бурякоцук- рова галузь і ринок цукру, з урахуванням їхнього місця в економіці агропромислового комплексу та важливості цукру як продукту ха­рчування, постійно перебувають у центрі уваги держави. Українсь­кий цукор був і потенційно має перспективи бути конкурентоспро­можним товаром на внутрішньому та світовому ринку. Саме тому держава має розробити ефективні важелі відродження бурякоцук­рової галузі й забезпечення її стабільного розвитку.

У США частина площ посівів цукрових буряків в окремі роки переорюється без збирання врожаю. За це фермери одержують від уряду компенсацію. їм видається цукор у кількості, що покриває їхні збитки. У США цукрові буряки - найбільш прибуткова сільсь­когосподарська культура, і виробництво цукру там стійко зростало, незважаючи на спад цін на світовому ринку. Цьому сприяло надан­ня урядових кредитів, які товаровиробники зобов’язані повернути після продажу цукру.

Влітку 2000 р. внутрішні ціни на нього були нижче 18 центів і сільгосподарський департамент США одержав майже 600 тис. т Цукру. Здійснювати експорт продукту товаровиробники не мали 3моги, оскільки його вартість майже удвічі перевищувала рівень світової ціни. Неможливо було скоротити й обсяги імпорту, оскіль- ки це суперечило зобов’язанням країни перед СОТ. У результаті прийнято неординарне рішення про добровільне знищення буряків ^айже на 50 тис. га, що за розрахунками, призвело до зниження °бсягів виробництва цукру на 300 тис. т.

Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що у всіх країнах ринок ЧУкру регулюється різними важелями і стимулюючими механізма­ми. Цукрова промисловість у країнах Європи та Північної АмерИк^ завжди була захищена заходами зовнішньоторговельного регулу вання. Нині практично всі держави в певний спосіб підтримую^ національних товаровиробників через встановлення митних обме. жень. Отже, внутрішні ціни на цукор у США, країнах ЄС і Японії значно перевищують світові.

Бразилія посідає перше місце у світі з виробництва цукрової тростини. Із 1931 по 1989 р. Інститут цукру і спирту (ICC) (Institute of Sugar and Alcohol) мав значний вплив на цукрову промисловість країни. За його активної участі було визначено квоти на продаж цукрової тростини та цукру; комерційні квоти на цукор; створено його контрольний запас; встановлено квоти на цукрову тростину для незалежних товаровиробників; визначено розміри нових конт­рольних капіталовкладень у промисловість; ціни на цукрову трос­тину і цукор на рівні товаровиробника; монополізовано експорт цукру. Федеральна Конституція 1988 р. обмежила рівень можливо­го втручання уряду в економіку Бразилії.

У 1989 p. ICC припинив свою діяльність, й усі інструменти втручання в економіку поступово зникли. Монополію на експорт цукру було ліквідовано у 1989 p., а квоти на його виробництво - у 1991 p., ціни на цукор і на тростину були вільними. Скасовано кон­троль за цінами, виробництвом і одержанням прибутку. Нині відсу­тні експортні квоти і будь-яке втручання в експорт, не існує будь- яких обмежень на іноземні капіталовкладення у промисловість. Виробники утворили торгові групи, в основному для продажу цук­ру на внутрішньому ринку.

Для того щоб одержати прибуток від тимчасових цінових переваг, в останні роки товаровиробники вкладали капітал у розвиток галузі. Завдяки цьому регулювання частки цукрової тростини, що спрямову­ється на виробництво цукру та етанолу, стало більш гнучким [141].

Навіть такі країни як Таїланд і Австралія підтримують власних товаровиробників цукру, незважаючи на традиційно низьку вар­тість його виробництва.

У зв’язку з цим СОТ головну увагу приділяє питанню забезпечен­ня стабільності й передбачуваності світового ринку цукру. Крім того, деякі країни встановлюють квоти на імпорт цукру. СОТ дозволяє ім* портні квоти в розмірі не менше 3 % від обсягів внутрішнього вироб­ництва. Окремі країни впродовж останніх років взагалі не імпортува­ли цей продукт. Колумбія, Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Філіпп1' ни і Таїланд є експортерами цукру, однак поряд із квотами вони встЗ' довили високий тариф на імпорт цукру (у Гватемалі розмір тарифу по імпорту дорівнює 172 % від вартості контракту).

Отже, вищезазначені країни встановлюють подвійний бар'єр для імпорту цукру та забезпечують повний захист для власної цук­рової промисловості. Крім того, країни ЄС не імпортували цукор із середини 70-х років, і по суті Європейська Співдружність була нет- т0-експортером, однак, незважаючи на це, продовжує квотувати потенційний імпорт, гарантуючи певний рівень захисту власним товаровиробникам.

США у цій ситуації опинились у дуже вигідній позиції, що до­зволяє маніпулювати квотуванням залежно від ситуації на світово­му ринку і власної цукрової промисловості. ГІри цьому законодав­ство США передбачає введення захисних заходів, якщо збільшення обсягу імпорту' (в абсолютній величині або відносно внутрішнього виробництва) може завдати або завдасть серйозні великих втрат вітчизняним товаровиробникам [68].

Ефективні заходи державного регулювання, спрямовані на захист внутрішнього ринку цукру, прийнято і в Казахстані. Щоб витримати конкуренцію і зберегти власне виробництво цукру, здатне забезпечити стійкий дохід тисячам працівників бурякосійних господарств і цукро­вих заводів, цукор білий при ввезенні його в республіку почали об­кладати митом у розмірі ЗО % від митної вартості. Разом з тим цукор- сирець тростинний оподатковується за нульовою ставкою в переліку імпортованої сировини та матеріалів, по яких ПДВ сплачується за ме­тодом заліку, тобто фактично при реалізації кінцевого продукту пере­робки цієї сировини і матеріалів [142].

Вищевказані заходи створюють сприятливі передумови для збі­льшення виробництва цукру із сирцю і зменшення імпорту цукру білого.

Для України становить інтерес досвід Китаю та Індії. Вжиті Урядом заходи дозволили Китаю за останні пять років збільшити виробництво цукру із 6,5 до 9,2 млн. т, а імпорт скоротити з 4,1 до 0,5 млн. т. В Індії при державній підтримці цукрова галузь успішно Розвивається і виробляє близько 17 млн. т цукру щороку [142].

Індійський ринок цукру є найбільш зарегульованим у світі. УРяд визначає обсяг- відвантаження цукру на внутрішній ринок за місяцями. Ринок поділено на два сектори: вільний (70 %) і систему сУспільного розподілу за низькими цінами (30 %). Втрати заводів В,Д продажу цукру в системі суспільного розподілу компенсуються доходами від торгівлі на вільному ринку. Після децентралізації ім­порту цукру в другій половині 90-х років, який збігся З період^ низьких світових цін, внутрішній ринок цукру заполонив дешеву привізний продукт. Засилля імпорту вдалося зупинити лише у першому кварталі 2000 р. після неодноразового збільшення мита ц0 імпорту, а також через введення для імпортерів регуляцій, аналогі чних тим, що існують для власних товаровиробників (тобто з0^ бов’язання продавати до 30 % цукру за низькими цінами). Зовніщ.. ньоторгові операції здійснюються з підтримкою уряду. Цукор, щ0 експортується, зараховується до квоти поставок у систему пільго­вого суспільного розподілу.

На наше переконання, використання світового досвіду провід­них країн світу ДЛЯ вирішення проблем розвитку ВІТЧИЗНЯНОЇ буря­коцукрової галузі було б доцільне в межах спільної роботи вітчиз­няних фахівців у Міжнародній організації цукру (МОЦ) Та ICUMSA, яка є найстарішою міжнародною організацією у сфері аналітики цукрового виробництва. До її складу входять понад ЗО країн - виробників цукру. Цій організації належить вагомий внесок у міжнародну торгівлю цукром, її матеріали використовуються при розробці нормативних документів з торгівлі цукром в ЄС; методи аналізу і стандарти, які розроблені фахівцями ICUMSA, використо­вуються при складанні контрактів з торгівлі цукром на біржах Ло­ндона і Нью-Йорка. У складі комісії працює відділення, яке займа­ється метрологічною обробкою експериментальних даних, а також результатів всіх міжлабораторних досліджень, виконаних спеціалі­стами в різних країнах. У спеціальних виданнях друкуються нови­ни ICUMSA.

Міжнародна організація цукру існує із 1968 p., її членами є 48 держав, включаючи Україну. Основні завдання МОЦ - розширення міжнародного співробітництва в області виробництва й міжнарод­ної торгівлі цукром; обмін інформацією і проведення міжурядових консультацій з метою розробки та здійснення державами націона­льної політики з цих питаннь.

РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ БУРЯКОЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Сучасний стан виробництва альтернативних джерел енергії у сві гі

За прогнозами, до 2015 р. наявні запаси нафти будуть вичерпані на 60%, її видобуток знизиться на 30-40%, а споживання енергії у світі до 2030 р. зросте на 60%. Нині майже дві третини світових запасів нафти зосереджено в країнах Перської затоки. На думку фахівців, при сучасному рівні технологічного розвитку лише в цьо­му регіоні можливе збільшення видобутку нафти, в інших країнах сВіту необхідно вести розвідку й освоєння нових родовищ.

Одним із шляхів зниження залежності від імпорту нафти є пе­реорієнтація транспорту, де практично зберігається майже повна монополія нафти, і деяких галузей промисловості на альтернативні джерела енергії. Проблемою їх пошуку займаються багато світових наукових центрів. До того ж актуальність проблеми з часом тільки зростає: якщо спочатку перехід на альтернативні джерела енергії розглядався лише як один з інструментів зменшення негативної дії продуктів згоряння на навколишнє природне середовище, то під­вищення світових цін на нафту примусило розглянути дане питан­ня під іншим кутом. Нині виробництво біопалива в країні, залежній від імпорту нафти, стає одним із складових її енергетичної безпеки.

Нині багато країн світу стурбовані проблемою майбутнього де­фіциту нафти та зростанням її вартості, роблять ставку на біопали­во - біоетанол і біодизель. Найбільшими виробниками біоетанолу є Бразилія (2005 р. - 45% світового виробництва) і США (44,7%). Директор відділу енергетики і транспорту Департаменту політики і розвитку поновлюваної енергії Європейської комісії (КЕС) Пол лодсон, виступаючи на початку 2007 р. на Другому міжнародному конгресі «Паливний біоетанол-2007» у Москві, відзначив, що збі­льшення використання біоетанолу в світі є неминучим [145].

Експерти Американської соєвої асоціації (ASA) вважають, що у 2007 р. світове виробництво біопалива порівняно з попереднім ро- к°м зросте на 46% - до 7,9 млн. т. Виробництво його в Євросоюзі (ЄС-27) збільшиться на 19% (до 4,72 млн. т), а у США - в 3,2 раза *Л° 2,5 млн. т).

За прогнозом Міністерства сільського господарства Бразилії, у ^007/08 маркетинговому році (травень-квітень) виробництво ета- н°лу із цукрової тростини збільшиться на 14,3% - до 20 млрд. л. У 2016 p., за прогнозними оцінками, виробництво біоетанолу в Kpa'f^j досягне 44 млрд. л, тобто більш як удвічі перевищить НИНІШНІЙ pj^ вень. Зазначимо, що виробництво біоетанолу Бразилії є економічц0 вигідним навіть без стартових преференцій, оскільки його собівар­тість не досягає 20 центів/л.

Згідно з прогнозами, до 2012 р. виробництво біоетанолу в СЩд збільшиться до 11,2 млрд. галонів (1 галон = 4,546 л), тобто досягне

млрд. л у рік. Відповідно до результатів дослідження, проведено­го фахівцями Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), протягом 2006-2016 pp. воно подвоїться. Експерти зазнача­ють, що розвиток біоетанолової промисловості може привести до ско­рочення експортної та фуражної пропозиції кукурудзи [146, с.86].

У Бразилії частка етанолу на ринку автомобільного пального перевищує 40%. Міністерство сільського господарства країни роз­глядає можливість збільшення мінімального рівня змісту цього елементу в бензині з 23 до 25%. З січня 2008 р. в Бразилії діє вимо­га обов'язкового включення у дизельне пальне 2% біокомпонентів, а до 2013 р. їхня частка має зрости до 5%.

У США на 1,1 тис. заправних станцій вже продається пальне Е85, яке на 85% складається з біоетанолу і на 15% - з бензину.

У Чехії з вересня 2007 р. діє обов'язкове додавання біодизеля у дизельне пальне, а з січня 2008 р. - не менше 2% біоетанолу до ав­томобільного бензину. До 2009 р. частка біопального у всіх видах палива повинна становити не менше 3%.

Експерти прогнозують швидкий розвиток біоетанолової проми­словості, що спеціалізується на переробці зернових культур. Очіку­ється, що з 2006 по 2010 р. споживання біопалива в ЄС-27 збіль­шиться на 70%, а щорічна переробка пшениці для одержання біо­етанолу в Євросоюзі до 2016 р. зросте у 12 разів - до 18 млн. т. Ви­користання біопаливною промисловістю ЄС-27 олійних культур, 8 основному рапсу і кукурудзи, становитиме відповідно 21 млн. 1 5,2 млн. т [146, с.87].

Верховна Рада України прийняла проект Закону «Про розвиток виробництва і споживання біологічного палива», в якому визначе­но правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні осно­ви виробництва і споживання біологічних видів пального на основ' використання джерел відновлювальної сировини і біохімічних Ме' тодів його переробки. Законом передбачено компенсацію 50% кре" дитних ставок банків-резидентів України вітчизняним інвестор3^ дЛя придбання устаткування, будівництва і реконструкції підпри­ємств з виробництва альтернативних видів палива. В опублікованій у травні 2007 р. доповіді фахівців Організації Об'єднаних Націй підкреслюється, що біоенергетика може допомогти подолати бід­ність, забезпечити багатьом доступ до енергоресурсів, сприяти роз­витку сільської інфраструктури і сільських територій. Разом з тим професор Стенфордського університету Марк Якобсон вважає, що збільшення використання біоетанолу замість бензину може призве­сти до ще більшого забруднення атмосфери. Певною мірою може загостритися проблема продовольчої безпеки, внаслідок імовірного підвищення цін на продукти харчування, особливо тваринницької продукції, якщо сировина, необхідна для їх виробництва, буде ви­користовуватися для виробництва біоенергоресурсів. У результаті на планеті може зрости кількість тих, що голодують. У доповіді підкреслюється, що пріоритетом має стати усунення голоду пер­винного (тобто фізіологічного), а не енергетичного.

Значно зменшити забруднення навколишнього природного сере­довища при виробництві біоетанолу можна при переході до нового покоління технологій його одержання - з рослинної целюлози за до­помогою використання бактерій. Компанія SunEthanol (США) планує до 2009 р. побудувати демонстраційний завод з виробництва біоета­нолу за новою технологією із застосуванням мікроорганізмів природ­ного походження (Q- бактерій), що розкладатимуть целюлозу.

Біопаливо, що отримують з біомаси, - одне з найбільш поширених альтернативних джерел енергії. До біомаси відносять всі органічні речовини рослинного і тваринного походження, включаючи сміття, харчові та побутові відходи, тирсу й інші відходи лісової та лісопере- робної індустрії, гній, солому, деякі сільськогосподарські культури. Біомаса є практично ідеальною сировиною для виробництва біопали­ва. Це поновлюване джерело енергії, його запасам не загрожує висна­ження, як у випадку з корисними копалини, і що особливо важливе, ного можуть виробляти всі країни світу. Основними видами біопали- Ва, споживаного нині у світі, є біоетанол і біодизель.

Біоетанол - це речовина багатопрофільного використання, але значна частина виробленого біоетанолу (майже 60%) використову­йся як високооктанова добавка до бензину. Зазначимо, що біо- Єтанол також можна використовувати у чистому вигляді в адапто- Ваних бензинових двигунах. Етанол сприяє повнішому згорянню Палива і на 30% зменшує викиди СО і токсичних речовин, на 25% - вПкиди органічних сполук.

У різних країнах вміст етанолу в пальному істотно коливаєть^ Так, у Бразилії використовують 22-25%-ну суміші етанол/бензцц ■ 2%-ну добавку етанолу в дизельне паливо; у Венесуелі, Колумбії деяких провінціях Канади, в Австралії, Таїланді - 10%-ну суміцг ^ Індії - 5%-ну (до 2008 р. вміст етанолу підвищиться до 10%);’ Японії - 3%-ну; в Аргентині, згідно з планами уряду, до 2010 р вміст етанолу в автомобільному паливі досягне 5% [147].

Суміші, що містять до 20% етанолу, можна застосовувати у будь-якому бензиновому двигуні, а концентрованіші - потребуіОТь зміни системи запалення автомобіля. За даними Національної асо­ціації етанолових автомобілів (National Ethanol Vehicle Coalition), у 2005 p. в США кількість таких автомобілів перевищило 5 млн. оди­ниць (20 моделей), а кількість заправних станцій, що реалізують пальне марки Е85, наблизилася до 1000. У 2005 р. 30% обсягів про­дажу бензину в США містило добавку етанолу. У деяких країнах все паливо, що продається, є сумішшю бензину з етанолом, напри­клад, у Бразилії з 1975 р. діє відповідна урядова програма.

Виробництво біоетанола забезпечує істотний внесок в економі­ку. Так, у США в 2005 р. розширення виробництва сприяло ство­ренню 154 тис. нових робочих місць, до бюджету надійшло

млрд. дол. за рахунок федеральних і 1,6 млрд. дол. - за рахунок місцевих податків. Крім того, виробництво біоетанолу сприяє роз­витку деяких галузей рослинництва, оскільки сировиною для виро­бництва цього виду палива є кукурудза, картопля, пшениця, цукро­ва тростина, цукрові буряки, відходи від переробки рису. Уряди країн, зацікавлених у збільшенні обсягу біопалива, стимулюють розвиток відповідних галузей. Наприклад, для підтримки високого рівня виробництва влада США протягом останнього десятиліття виділила фермерам 7 млрд. дол. як дотації на вирощування кукуру­дзи для виробництва етанолу. Виробництво етилового спирту стало третім за величиною переробником кукурудзи після галузі тварин­ництва й експорту. Нині в США на етанол переробляють 15% ур°" жаю сорго і 13% урожаю кукурудзи [148].

Нині у США точиться гостра дискусія між прибічниками й опоне­нтами щодо використання продовольчих культур для енергетичного забезпечення. Так, опоненти наполягають, що надмірне захоплення переробкою кукурудзи на біопаливо може спричинити нестачу проД0' вольства і загострити проблему голоду в країнах «третього світу»’ оскільки на їхню думку США повинні „залишати більше зерна в заПЗ' сі та диверсифікувати джерела виробництва етанолу’1 [149].

Основним споживачем біопалива (біодизеля) у світі є транс­порт- Використання біодизеля автотранспортом призводить до зменшення ВИКИДІВ вуглекислого газу (при згорянні біодизеля ВИ­ДІЛЯЄТЬСЯ така ж кількість вуглекислого газу, яка було спожито з аТмосфери рослиною). Біодизель підлягає біологічному розкладан­ню, майже не містить сірки, а при згорянні виділяє менше сажі, ніж звичайне дизельне пальне.

Біодизельне паливо виробляють переважно з рослинних масел, ^приклад, в Європі та Канаді для цих цілей використовують рапсову олію; у США - переважно соєву; у Індонезії і на Філіппінах - пальмо- ву; у Індії - олію софори; у Африці - соєву і олію софори; у Бразилії - рицинову олію. Крім того, біодизель виробляють із жирів тваринного походження, зокрема - з риб'ячого жиру, відходів харчової промисло­вості (наприклад, відпрацьованого рослинної олії) і т. д.

Застосовують біодизельне пальне або в чистому вигляді, або у вигляді сумішей з традиційним дизельним. У США суміш дизель­ного пального з біодизелем позначається літерою В. Цифра біля літери означає процентний вміст рослинної добавки. Так, у Франції використовують переважно 5%-ну суміш, у Німеччині чисте біоди­зельне паливо. У США найбільш популярна суміш В20, в якій 20% біодизеля і 80% традиційного дизельного пального.

Використання дизельних сумішей не потребує зміни двигуна автомобіля, і це розглядають як велику перевагу. Умови транспор­тування і зберігання ті самі, що й для дизельного пального. Більш того, суміш В20 у холодну пору року не потрібно підігрівати як дизельне пальне, що також є ще істотною перевагою [148].

Екологічний і економічний ефекти від використання біопалива є важливими стимулами розширення його виробництва. Одним із вирішальних чинників, що впливають на перспективи виробництва

і використання біопалива у світі, є його ціна, залежна від країни- виробника, витрати на сільськогосподарську (або інше) сировину, вартість робочої сили, ефективність процесу переробки та ін. На­приклад, у Бразилії етанол коштує дешевше, ніж у США. Однією із причин є те, що цукрова тростина за багатьма параметрами біль­шою мірою придатна для виробництва спирту, ніж кукурудза.

Іншим чинником, що впливає на виробництво біопалива, є співвідношення вартості виробництва біо- і традиційного дизель­но палива. Так, у 1999 р. собівартість виробництва 1000 л біоди- 3еЛя була набагато вища за собівартість дизельного пального на °сНові нафти. Проте зростання цін на нафту на світовому ринку зменшило цей розрив. Нині собівартість виробництва біо- і тради ційного дизельного палива практично зрівнялися.

За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), останню чверть століття виробництво етанолу в світі зросло май>ке у 10 разів (з 4,4 млрд. л у 1980 р. до 42,4 млрд. л - у 2006 р.) (табт 5.1). Світовим лідером за обсягом виробництва етанолу є Бразилія Дана галузь існує в цій країні понад 30 років - із середини 1970-х років. Друге місце посідають США. Із 36,3 млрд. л біоетанолу, ви­робленого у світі в 2005 p., 45% припадало на Бразилію, де для цИх цілей використовують цукрову тростину, і 44,7% - на США, де ви­користовують переважно кукурудзу.

Таблиця 5.1

Світове виробництво біопалива, млрд. л

Вид палива	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Біоетанол	17,6	19,1	24,1	28,7	32,7	36,3	42,4
Біодизель	0,9	1,2	1,5	1,8	2,2	4,5	7,0

Джерело: ISO, 2007

Історія виробництва біодизельного палива налічує лише 15 ро­ків, тобто шлях розвитку галузі виявився удвічі коротшим, ніж ви­робництва біоетанолу. Ймовірно, це пояснює існуючий розрив у показниках виробництва двох видів біопалива: обсяги виробництва біодизеля у 6 разів нижчі, відстають і темпи зростання - за останні 7 років виробництво збільшилося у 7,8 раза. Максимальний приріст виробництва спостерігався у 2005-2006 pp. 2,5 млрд. л. Внаслідок цього, у 2006 р. обсяги світового виробництва біодизеля зросли до 7 млрд. л, або 14% виробництва біопалива у світі.

Встановлено, що світовим центром виробництва біодизеля є Європа: 88% виробляють країни, що входять до Євросоюзу; 6% - держави Східної Європи; 1%, - США; 5% - інші країни. Як свід­чать наведені дані, виробництво біодизеля динамічно зростає.

На європейському ринку біодизеля лідером є Німеччина, яка виробляє більше половини сумарного обсягу, далі Франція та Італія