Фізіологія жінки

Організм жінки в біологічному відношенні істотно відрізняється від організму чоловіка. Ця відмінність зумовлена комплексом особливостей, пов’язаних із репродуктивною функцією жінки. Такі фізіологічні процеси, як менструація, зачаття, вагітність, пологи, годування дитини груддю, позначається на всій життєдіяльності жінки.

Головна відмінність жіночого організму від чоловічого полягає в будові і функції статевих органів. Згідно із анатомо-фізіологічними особливостями у жінки розрізняють шість періодів:

• Дитинство;

• Статеве дозрівання;

• Статева зрілість;

• Пре менопауза;

• Менопауза;пост менопауза.

ПЕРІОД ДИТИНСТВА триває до 8-ми років. У цей період статеві органи недорозвинені, матка маленька (2-3 см), шийка матки довга, піхва вузька. Первинні (премордіальні) фолікули в яєчнику перебувають у початкових стадіях розвитку. Статевого почуття немає.

ПЕРІОД СТАТЕВОГО ДОЗРІВАННЯ:

1. Пре пубертатний – 8-9 років, з моменту формування вторинних статевих ознак до менархе;

2. Пубертатний – від появи місячних до 15 років.

У цьому періоді виділяють:

- власне пубертатний період: від менархе до овуляторних циклів;

- юнацький період: від регулярних місячних до кінцевого формування кісткового тазу (15-18 років).

У препубертатному періоді зовнішні статеві органи збільшуються за рахунок жирової тканини. Більш поверхнево розміщується hymen. Піхва інтенсивно росте і до 12-13 років її розмір досягає 63-65 мм. Переважають проміжні та поверхневі клітини в піхвових мазках, більше паличок Дедерлейна, реакціяя піхвового вмісту кисла. Матка збільшується, зникає складчастість ендометрію, строма ділиться на функціональний та базальний шари. У яєчнику збільшується кількість преантральних і астральних фолікулів.

У пубертатному періоді статеві органи ростуть поступово, набувають схожість із органами дорослої жінки. Піхва досягає 80-90 мм, склепіння сформовані, кольпоцитограма набуває циклічності змін. Матка збільшується і в 16 років її маса сягає 25 грамів.

Пусковим фактором статевого розвитку є встановлення ритму секреції гонадоліберина, з наступним встановленням циклічного ритму, необхідного для овуляції. Під впливом останнього відбувається дозрівання фолікулів у яєчниках до стадії преовуляторних та продукція естрадіолу.

Фізіологічна особливість організму дівчинки - підлітка характеризується нестабільністю ендокринно-вегетативної регуляції всіх соматичних функцій, в зв’язку із постійним його збільшенням та розвитком.

Кожна стадія періоду статевого дозрівання має свої особливості. У пребубертатний період (9-13-14 років) спостерігається «стрибок росту». Ріст дівчинки за рік збільшується на 6-8 см, розвиваються кістки тазу. Рівень гонадотропних гормонів підвищується, з’являються «піки» естрогенів, активізується функція щитовидної залози. Із збільшенням естрадіолу пов’язаний початок розвитку молочних залоз – телархе (11 років). У подальшому з’являється оволосіння лобка – пубархе (11-12 років). При достатньому розвитку ендометрію, після «піку» лютеїнового гормону з’являється перша менструація – менархе (12,5-13 років). Вважається, що перші місячні з’являються при біологічному (кістковому) віці (12,5+/-2 роки, вазі тіла 47,8+/-0,5 кг, на рівні естрогенів 10,0 мг/добу). У дівчаток із більшою масою тіла менархе настає раніше, коли жировий шар становить 22% від загальної маси тіла. У жировій тканині відбувається метаболізм естрогенів та їх синтез.

Після менархе дівчинка вступає у другу стадію статевого дозрівання (з 13-14 до 17-18 років), в якій відбувається встановлення ритму менструацій, подальший фізичний розвиток (збільшення маси тіла і тазу). У цей період у 1/3 дівчаток менструальний цикл характеризується недостатністю жовтого тіла, але частіше носять характер дисфункціональних маткових кровотеч у пубертатному віці.

У третій стадії періоду статевого дозрівання – постпубертатний (з перших овуляторних циклів) фізичний розвиток сповільнюється, збільшується продукція прогестерону, стабілізується функція щитовидної залози.

На час появи та розвиток періоду статевого дозрівання впливають такі фактори:

1. Внутрішні (спадковість, конституція, стан здоров’я, маса тіла)

2. Зовнішні (клімат, харчове та фізичне навантаження).

Перші овуляторні менструальні цикли є важливим фактором у періоді статевого дозрівання, але вони не вказують на статеву зрілість. Стан статевої зрілості характеризується кінцевим формуванням організму дівчинки, тобто появою такого періоду, коли статеве життя, запліднення, вагітність, пологи, годування дитини в житті жінки є абсолютно нормальними функціями. Вона спроможна оцінювати все, що з нею відбувається, фізично і психологічно готова до материнства.

ПЕРІОД СТАТЕВОЇ ЗРІЛОСТІ – від 16 до 40-45 років (репродуктивний).

Встановлюється регулярний менструальний цикл. Дівчина у 18 років може без шкоди для здоров’я виходити заміж, вести статеве життя, вагітніти, народжувати дитинку.

ПЕРЕМЕНОПАУЗАЛЬНИЙ ПЕРІОД настає в 45-49 років і триває 2-4 роки. У цей період функція яєчників поступово згасає, фолікули не дозрівають, овуляція не настає, жовте тіло не розвивається. Менструації стають тривалішими, частими або навпаки з’являються із затримкою, потім на кілька місяців їх не стає, а згодом припиняються взагалі.

При фізіологічному перебігу клімаксу особливих порушень не спостерігається, при патологічному ж перебігу з’являються нервово-судинні розлади, головний біль, послаблення зору, свербіж зовнішніх статевих органів, припливи.

У початковій фазі клімаксу порушується регуляторна функція гіпоталамо-гіпофізорно-наднирниково-яєчникової системи внаслідок її «знищення». В цій системі звужуються судини, виникають атеросклеротичні нашарування на їх стінках, недостатність кровопостачання, і як наслідок гіпоксія тканин.

Далі наступає стан порушення гормонального гомеостазу між гіпоталамо-гіпофізарною системою та яєчниками, як наслідок порушень першого етапу. Настає недостатність секреції релізінг-гормонів гіпоталамуса і відповідно гонадотропних гормонів гіпофіза, а саме лютеостеонного гормону.

Залишається діючим лише фолікулостимулюючий гормон. Внаслідок цього цього настає третів етап – гіперестрогенемія внаслідок персистенції чи атрофії фолікулів і однофазного яєчникового циклу (гіпергормональна фаза).

Гіперестрогенія сприяє виникненню:

• Дисфункціональних маткових кровотеч;

• Клімактеричного неврозу;

• Доброякісних та злоякісних пухлин;

• Мастопатій.

МЕНОПАУЗА настає в 50-55 років, характеризується припиненням менструальної функції.

ПОСТМЕНОПАУЗА – понад 60 років. У цей період повільно згасають функції всього організму, в тому числі й статевих органів.