Форми організації навчальної діяльності учнів

Форми організації навчальної діяльності в історичній ретроспективі: індивідуально-групова (середньовіччя), класно-урочна (ХУІ – ХУІІ ст), взаємного навчання (белл-ланкастерська ХУШ ст..), індивідуалізоване навчання (дальтон-план, ХХ ст..), лабораторно-бригадне навчання (20-ті роки ХХ ст.., радянська школа), «план Трампа» (США, ХХ ст..), метод проектів (ХХ ст..)

Провідні форми навчальної діяльності на уроці:

• індивідуальна робота як самостійне виконання навчальних завдань, відповідно до індивідуальних можливостей учнів;

• фронтально-колективна робота – виконання пізнавальних завдань учнями класу;

• групова робота. Основні форми групової роботи – ланкова (робота в постійних групах - ланках), бригадна (робота в тимчасових групах) і парна (робота в парі з метою взаємодопомоги).

Методи стимулювання навчальної діяльності

Метод як вид діяльності учителя і учнів, спрямований на формування позитивних мотивів учіння.

Мотив як внутрішній імпульс, який визначає ставлення (позитивне, негативне, нейтральне) учнів до предмета діяльності.

Мотиви пов’язані зі змістом навчальної діяльності та її процесом (пізнавальний інтерес, потреба в інтелектуальній активності, прагнення досягти кращого результату тощо) – внутрішні мотиви.

Мотиви , які характеризують взаємодію особистості із зовнішнім середовищем (вимо ги, натяки, вказівки тощо) – зовнішні мотиви.

Стимул як зовнішній імпульс, який спонукає учнів до дії.

Класифікація методів стимулювання відповідно до мотивів:

• метод стимулювання пізнавального інтересу: дискусія, диспут, включення учнів у ситуацію особистого переживання успіху в навчанні, метод опори на здобутий життєвий досвід, пізнавально-дидактичні ігри (рольові, ділові,комп’ютерні діяльнісні);

• метод формування почуття обов’язку і відповідальності: переконання, позитивний приклад, практичне привчання, створення сприятливих умов до спілкування, заохочення і оперативний контроль за виконанням вимог, осуд, подяка винагорода та ін..

Педагогічний аналіз уроку

Аналіз уроку як диференційований підхід до вивчення, узагальнення та оцінки явищ і процесів, які відбуваються у процесі взаємодії учителя і учнів.

Загальний аналіз як аналіз уроку як цілісної, складної, динамічної системи передбачає вивчення, аналіз та синтез оцінок стану реалізації основних його етапів.

Компонентний аналіз як вивчення, аналіз та узагальнення стану реалізації основних аспектів заняття як певної педагогічної цілісності, у якій взаємозв’язано розглядаються загальноорганізаційні, дидактичні, методичні, психологічні, виховні вимоги до уроку.

Аспектний (поелементний) аналіз як поглиблене вивчення, оцінки стану реалізації одного із основних аспектів уроку за різними напрямами.

Підготовка учителя до відвідування та спостереження уроку: ознайомлення з підготовкою до уроку; складання програми аналізу уроку (1)мета відвідування; 2)форма аналізу; 3)аспект аналізу; 4)характеристика аналізу; 5)висновок аналізу); створення схеми спостереження за уроком.

Етика проведення відвідування занять.

Алгоритм бесіди з учителем щодо підведення підсумку уроку.

Висновок про проведене навчальне заняття: оцінка та оцінні судження. Критерії оцінювання якості уроку та його ефективності. Коефіцієнт ефективності уроку.

Технологічні карти оціни різних аспектів уроку.

Самоаналізу уроку. Алгоритм самооцінювання.