Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
PRE_shpora.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
206 Кб
Скачать
☆

126. Поствестфальська система зв’язків як нова технологія управління.

Суттєвою особливістю поствестфальського світу є те, що глобалізація практично унеможливлює вирішувати проблеми самостійно. Жодна з них (навіть супердержава) не може самостійно протистоя- ти наркотрафіку чи фінансовій кризі, існувати поза глобальним ринком та особливостями циркуляції іноземних валют. Характерні риси поствестфальскої системи – гнучкість і нестаціонарність, що припускає перанентну турбулентність світового середовища. Жорсткість міжнародних структур поступилася місцем рухливості, визначеність – невизначеності, нестійкості, стохастичності, непередбачуваності, але без негативних конотацій. Все це забезпечує високий динамізм світових процесів, який в свою чергу стимулює еволюцію і трансформацію суб’єктів поствестфальського світу і саму його структуру. Глибинні процеси трансформації посилюють взаємозв’язок між країнами і народами, державами і недержавними акторами, змінюють правила гри і структуру. Відносини між різними суб’єктами сьогодні вибудовуються в дихотомії "боротьба – співробітництво". Традиційні параметри могутності – військовий потенціал, якість і кількість збройних сил, поступається місцем таким нетрадиційним параметрам як економіка, фінанси, комунікація, інформаційні системи. Активно формується також поствестфальська міжнародно-правова парадигма, що закріплює в суспільній свідомості і в просторі міжнародних відносин "новий звичай" як специфічну норму своєрід- ного протоправа нової епохи. Характерні риси якої нечіткість законодавчої бази, домінування владної політичної ініціативи над юридично закріпленими повноваженнями і формами поведінки держав на міжнародній арені , неформальний характер впливу транснаціональних інституцій Однією із сучасних тенденцій глобалізованого світу є зростання впливу людини на навколишнєсередовище, іманентне природі людини, її діяльності, що корелюються з поствестфальською системою міжнародних відносин, основний принцип якої – суверенітет людської особистості, тобто перевагаправ індивіда над національним суверенітетом

127. Сутність та поняття державного управління економікою.

Під державним регулюванням розуміють лише загальне впорядкування суспільних відносин в конкретній сфері економіки, що провадиться відповідно до вимог законодавства шляхом прямого впливу на господарську діяльність суб'єктів економічних відносин — встановлення загальних правил, нормативів, стандартів того чи іншого виду діяльності, правових засад відповідальності за їх порушення, обмеження монополізму Регулювання з боку держави застосовується для забезпечення безпеки громадян від можливих несприятливих наслідків ведення господарської діяльності, захисту прав споживачів від неправомірних дій комерційних організацій, стабілізації макроекономічних процесів, формування матеріального державного резерву. Роль держави в регулюванні економіки при побудові ринкової економіки значно відрізняється від тієї, яку вона має в умовах функціонування вже добре відрегульованої ринкової економіки. Самоорганізація — а ринок є класичним зразком самоорганізації — характерна для досить усталених систем. Коли ж відбуваються перехідні процеси, трансформація однієї економічної системи в іншу, самоорганізація може виконувати консервативну, захисну функцію, повертаючи систему до її попереднього стану, уникаючи зовнішніх перешкод.

128. Методи державного управління економікою.

способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до національної економічної політики Економічні методи передбачають використання коштів держави (державних фінансів) і, в свою чергу, поділяються на методи прямого та опосередкованого впливу держави на економіку. Серед методів прямого державного впливу слід назвати такі: державні замовлення і контракти на поставку продукції; визначення стратегічних цілей розвитку економіки, їх відображення в індикативних планах, державних програмах; ліцензування операцій з експорту та імпорту товарів; державна підтримка програм, контрактів і замовлень; встановлення нормативних вимог до якості та сертифікації технологій та продукції. Прямі методи державного регулювання не передбачають створення додаткового матеріального стимулу, не загрожують фінансовими збитками і спираються на силу державної влади. Методи непрямого це важелі податкової, кредитної, зовнішньоекономічної, валютної, амортизаційної політики. Дія непрямих регуляторів є безадресною, має автоматичний характер. До позаекономічних методів передбачають створення правової бази, щодо регулювання взаємовідносин суб'єктів економічної діяльності.

129. Форми державного управління економікою.

Форми управління можуть бути: структурними, процесуальними, правовими та неправовими, у вигляді видання актів управління, суспільно-організаційних дій, матеріально-технічних дій, регулятивними форм. Структурна форма ( управління є цілеспрямованою діяльністю певних структур – суб’єктів управління на об’єкти управління) процесуальна (процедурна, процедуральна)- правління – діяльність, яка складається з послідовно змінюючих одне одного у певному порядку дій. Правова форма, – створення або внесення змін до правового режиму, породження, зміну або припинення конкретних правовідносин. Не правові форми не мають юридичних наслідків. Як правило – це управлінські рішення, що спрямовані на вирішення тактичних та оперативних завдань. Сутність суспільно-організаційних (організаційних) дій вивчення та впровадження передового досвіду, адміністративно-попереджувальні заходи. Матеріально-технічні дії різні угоди, що укладаються органами державного управління з іншими органами та зацікавленими особами

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]