1.2.Управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства.

Управлінська діяльність – один з найважливіших факторів функціонування і розвитку підприємств в умовах ринкової економіки.

Управління фінансовими ресурсами мають місце на кожному підприємстві так як забезпеченість фінансовими ресурсами є визначальним фактором здійснення виробничого процесу. Наскільки раціонально підприємство роз­поряджається своїми фінансовими ресурсами залежать ефективність функціонування та розвиток підприємства.Від того, нас­кільки підприємство забезпечено необхідними ресурсами, залежить його платоспроможність, що значною мірою визначає фінансовий стан цього підприємства. Саме тому од­ним із головних завдань фінансових менеджерів підприєм­ства є розробка та здійснення ефективної системи упра­вління фінансовими ресурсами.

Дане управління може бути спрямоване на досягнення таких цілей:

• створення конкурентоспроможної бази підприємства;

• лідерство серед конкурентних фірм;

• уникнення банкрутства;

• зростання обсягів виробництва та реалізації;

• збільшення прибутку;

• збільшення ринкової вартості фірми [34, с.145].

Пріоритетність тієї чи іншої мети може вибиратися підприємством у залежності від галузі, положення на даному сегменті ринку і від багато чого іншого, але вдале просування до обраної мети багато в чому залежить від досконалості управління фінансовими ресурсами підприємства. [12, с.145].

Відтворювальний процес фінансових ресурсів – це послідовність стадій (формування й використання) приросту вартості використовуваних ресурсів, який можна охарактеризувати циклічністю, метою якого є забезпечення стійкого фінансового зростання.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку. [10, с.58-59].

При формуванні фінансових ресурсів найчастіше використовують такі типи стратегій:

використання власних коштів для розширення своєї ринкової бази;

об’єднання фінансових ресурсів фірм для реалізації певних проектів на ринках;

залучення всіх можливих джерел фінансування для формування та реалізації інноваційних програм підприємств;

залучення донорських коштів великих фірм; перехресне фінансування.

Основним напрямком управління фінансовими ресурсами підприємства є оптимізація використання ресурсів підприємства. Оптимальний варіант формування та використання фінансових ресурсів базується на застосуванні системно - аналітичного підходу до управління фінансами. В основі цього підходу лежить доцільність управлінського рішення, яке визначається ситуацією, яка формується під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Практичне використання методики визначення приросту фінансових ресурсів підприємства пов'язано з оцінкою результативності управління фінансовими ресурсами у поточному році.

Система управління фінансовими ресурсами складається з таких основних етапів:

визначення проблеми;

звернення до досвіду менеджерів з приводу управління фінансовими ресурсами;

визначення альтернативних рішень;

прийняття управлінського рішення;

його реалізація;

оцінка результатів реалізації рішень [34, с.145].

Управління фінансовими ресурсами є циклічним процесом і тому потребує постійного вдосконалення для покращення результатів.

На першому етапі системи управління фінансовими ресурсами менеджерами підприємства визначаються проблеми та нереалізовані можливості, які здійснюються на основі оцінки попередніх рішень.

На другому етапі менеджери аналізують виникнення подібних проблем та використовують здобутий досвід в теперішніх можливостях.

На третьому етапі головним є дослідження та розгляд різних можливих варіантів, вибір одного який забезпечить максимальний ефект.

Четвертий та п'ятий етапи щільно між собою взаємодіють. На четвертому етапі менеджер повинен проаналізувати можливі наслідки альтернативних рішень, варіантів та обрати такий, який найбільше відповідає цілям підприємства.

На п'ятому етапі здійснюється реалізація прийнятих рішень. Найкращим механізмом якого є ретельне планування дій, навчання персоналу фінансовий ресурс управління капітал.

На шостому етапі здійснюється оцінка результатів реалізації рішення. Цей процес передбачає опитування працівників, процес перевірок, контроль за виконанням поставлених завдань, оцінка задоволення співробітників, покупців, постачальників. Оцінка результатів реалізації рішення є безперервним процесом [34, с.146].

Від ефективної організації та правильного управління фінансовими ресурсами підприємства залежить як його фінансово - економічний стан, так і стан на ринку в сучасних конкурентних умовах.

Управління фінансовими ресурсами є підсистемою загальної системи управління підприємством, що складається двох елементів: об’єкту та суб’єкту управління.

Об’єктом системи управління фінансовими ресурсами підприємства (керованої підсистеми), на наш погляд, є фінансові ресурси підприємства, їх обсяг та структура, складові формування і напрями використання Суб’єкт системи управління фінансовими ресурсами підприємства (керуючу підсистему) ми розглядаємо як спеціальну групу людей (окремий менеджер, фінансовий департамент чи фінансова дирекція), яка за допомогою різних форм управлінськоговпливу забезпечує цілеспрямоване функціонування об’єкту. [37, c. 237-238].

Система управління фінансовими ресурсами являє собою сукупність форм і методів на основі яких здійснюється управління грошовим оборотом та фінансовими ресурсами. Дана система буде вважатися ефективною лише тоді, коли вона дає змогу не лише раціонально використовувати наявні ресурси, а й забезпечити системний пошук можливостей подальшого розвитку підприємства.

При управлінні фінансовими ресурсами підприємства необхідним є застосування системного підходу, що підпорядкований загальній меті розвитку підприємства та визначає доцільність управлінського рішення залежно від ситуації, яка виникає під впливом внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства [19, с.59].

Таким чином, методи управління фінансовими ресурсами поділяються на дві групи: загальноуправлінські та специфічні. Відповідно до другої групи можна віднести:

метод дисконтування – оцінювання вартості майбутніх грошових потоків з позиції теперішнього часу. Використовується в прибутковому підході оцінювання бізнесу;

метод капіталізації доходу – передбачає максимізацію підсумкової величини грошових потоків від використання вартості за розрахунковий період;

метод розрахунку підсумкової вартості, виходячи з конкретних умов здійснюваних господарських операцій (ФІФО, середньої ціни). Використовується для обліку товарно-матеріальних запасів, відсотків за вкладами, вартості цінних паперів;

метод вилучень та ін’єкцій, що передбачає встановлення бажаної точки рівноваги економічної системи, виходячи з відтоку й припливу вартості;

метод «витрати-випуск» – передбачає зіставлення витрат на виробництво продукції й обсягу випуску. Використовується при побудові міжгалузевого балансу;

економіко-математичні методи – використовують математичні залежності для розрахунку підсумкових показників;

метод дерева цілей – визначає оптимальну траєкторію (з позиції просторово"часового і вартісного підходу) досягнення тактичних, стратегічних фінансових планів;

метод Делфі (мозкового штурму), що передбачає швидкий пошук оптимального рішення з урахуванням експертних оцінок інвестицій.

Отже, менеджмент фінансових ресурсів як наука про їх ефективне управління в своєму арсеналі має відповідний набір принципів і методів, що визначають методологію даного напряму. [23, с.110-112].

Ефективне управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства дасть змогу забезпечити зростання достатку власників підприємства як фундаментальної цілі фінансового менеджменту, що проявляється в зростанні вартості підприємства та створенні грошової доданої вартості.