5. Суспільно-політичні погляди: вчення про державу Платона, людина як «політична тварина» у Аристотеля

У своїх поглядах на державу Платон виходив з того, що існує ідеальна держава, ідеальний зразок і його багаторазові повторення - перекручування в реальному світі речей.

Міркування Платона про державу тісно пов'язані з його міркуваннями про моральність взагалі. Чотири чесноти Платона безпосередньо пов'язані з громадським життям людини. Це мудрість, мужність, розсудливість і справедливість. Своє вчення про ідеальний державний устрій Платон викладає в трьох діалогах: "Політик", "Держава", "Закони".

"Політик" присвячений історії суспільства. Для опису історії держави Платон посилається на міфологічне минуле. Бог безпосередньо керував людьми, розділивши їх за родами і давши кожному роду свого доброго генія. Не було ні держави, ні власності, ні необхідності трудитися, оскільки люди могли харчуватися плодами землі. Другий етап історії держави вже не пов'язаний з міфологічними уявленнями. На думку Платона, на цьому етапі космос відділяється від Бога і бере функцію управління на себе. Але космос справляється з цими обов'язками куди гірше, ніж Бог. На думку Платона, існує три "хороших" форми правління, засновані на законах, і три "поганих", засновані на беззаконні. Три "хороших" форми правління в порядку їх погіршення - це монархія, аристократія і демократія. Три "поганих" форми правління - це тиранія, олігархія і ще одна форма правління, якої Платон не дає спеціальної назви, зазвичай її називають тимократию. Аристократія - це правління кращих з схваленням народу. Владою володіє і править той, хто має славу доблесним і мудрим. В основі такої форми правління лежить рівність по народженню. На думку Платона, на роль правителя ідеально підходить лише той, хто добровільно не захоче бути правителем і займатися виправленням чужих пороків. Геніально угадавши значення поділу праці в економічному житті суспільства, Платон проте виступав за обмеження господарської активності і збереження аграрно замкнутого, "самодостатнього" держави. Наступний вид державного устрою - олігархія - з'являється в результаті скупчення багатства в приватних осіб. Влада захоплюють деякі багаті, тоді як бідняки не беруть участь в управлінні. Наступною формою державного правління, є демократія, яка логічно випливає з олігархії. Перемога бідняків приводить до встановлення демократії - влади народу. Тут панують свавілля і безналіч. В "Державі" Платон пропонує нову модель управління. На думку Платона, держава виникає тому, що люди не в змозі задовольнити свої потреби і змушені звертатися до допомоги інших. По суті, тут у Платона виникає ідея поділу праці, яке має контролювати держава. Отже, перша функція держави - контроль економічного життя суспільства; друга функція держави - захист країни від зовнішніх і внутрішніх ворогів; третя функція - підтримка ідеалів справедливості і добра. Платон пропонує структурувати ідеальна держава на класи. Причому класи у Платона залежать не від економічного добробуту людей або їх походження, а від того, яка чеснота переважає в їх душі. Трьом начал людської душі (жадання, запал, розсудливість) відповідають три класи в державі: ремісники, воїни, варти, а кожному типу душі - своя чеснота: помірність, мужність, мудрість. У Платона в ідеальній державі особистість повністю підпорядкована суспільству. Держава постає згуртованим єдністю безособових істот, які виконуватимуть свої соціальні функції безвідносно до своїх особистих інтересах, запитам і потребам. У цій державі панує сувора цензура, мета якої - відбір лише тих творів мистецтва, які сприяють розвитку цивільних доблестей. У його державі панує жорстка ідеологічна диктатура. При цьому Платон висловлює вельми мудру думку, що не слід ставити на чолі держави доброчесної людини. Управління державою - брудна справа, тому краще доручити його не зовсім порядній, але вмілому людині. Аристотель приділяє проблемам державного устрою менше уваги, ніж Платон. Він визначає людину як "політична тварина" і практично не розділяє суспільство і держава, психологію, соціологію та політологію. Аристотель висуває, природну теорію походження держави. Людина - суспільна тварина, отже держава - це єдино можливий спосіб існування людини. Відповідно до Аристотеля, "держава - продукт природного розвитку і людина, за своєю природою - істота політична (" Політика "91). Нижчою формою людського спілкування є сім'я, економічно представляє єдине домогосподарство. Сімейні відносини так само, як відносини панування, як привілей батька по відношенню до дітей, яких він, проте, зобов'язаний виховувати, і як авторитет чоловіка по відношенню до дружини, яка все ж розглядається, як вільна особистість. Сукупність сімей утворює селище, потім слід найвища і возводимая Арістотелем в суспільний ідеал щабель сучасної йому давньогрецької громадської організації - держава-місто. Тому, говорячи про людину, як природою створеному політичному істоті, Аристотель, як вказує Маркс, має на увазі лише вільного громадянина грецької міської громади. Від характеру і потреб народів знаходяться і державні конституції, в яких Аристотель розрізняє 3 постійних типу: влада належить або одному, або дещо, або багатьом. Ці три форми можуть здійснюватися в ідеальному вигляді, як "монархія", "аристократія" і "політія", або знаходити в собі викривлену історичну реалізацію, стаючи тоді "тиранією", "олігархією" і "демократією". В принципі, класифікація Аристотеля близька класифікації Платона.

Державний лад повинен бути організований таким чином, щоб можна було уникнути партійної боротьби і всяких порушень майнового порядку: така основна думка Аристотеля. Тому, крім різних загальних функцій (прожиток громадян, заохочення ремесел, організації збройної сили, релігійного культу, судових відправлень), Аристотель покладає на державну владу ще цілий ряд турбот по регламентації життя громадян. Аристотель полемізував з Платоном по ряду принципових моментів державного устрою (наявність і відсутність приватної власності, виділення основних форм держави). Аристотель і Платон, проте, зближуються по ряду положень. Обидва вели мову лише про вільних людей, не включаючи в політичну систему суспільства рабів. Обидва засуджували надмірне прагнення до накопичення багатства і ставили сільськогосподарська праця вище праці ремісничого. Обидва вважали, що кращими типами державного устрою є монархія і аристократія, а демократія - одним з гірших. Два знаменитих філософа висували різні теорії походження держави: Платон - економічну, а Аристотель - природну.