39. Чинники та показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства.

Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні краї­ни, сектору економіки, галузі, регіону, підприємства. Кінцевим об'єктом інвестиційної діяльності є підприємство, де реалізують­ся конкретні проекти. Водночас привабливість кожного проекту визначатиметься привабливістю всіх названих сегментів ринку

Аналіз інвестиційної привабливості окремих сегментів рин­ку проводиться згідно з цією моделлю в кілька послідовних етапів.

1 етап: оцінка і прогнозування інвес­тиційної привабливості країни. (ґрунтуються на аналізі політико-правового середовища, ресурсів, тощо).

2 етап — оцінка і прогнозування інвестиційної приваб­ливості галузей економіки (з метою виявлення можливості задоволення попиту на інвестиційні товари з боку інших секторів економіки. Ос­новним критерієм є середня внутрішня норма при­бутків)

3 етап — оцінка і прогнозування інвестиційної приваб­ливості галузей, підгалузей, видів виробництв у промисловості. Головна мета— визначення обсягів потенційних прибутків і витрат інвестора.

4 етап — оцінка і прогнозування інвестиційної прива­бливості регіонів. (Робиться висновок про регіональні переваги та недоліки, які можуть ви­явитися в процесі реалізації інвестиційних проектів)

5 етап — оцінка інвестиційної привабливості окремих конкретних проектів (використовуються для розрахунків показників економічної ефективності реалізації таких проектів)

Інвестиційна привабливість галузей економіки визначається за вужчим колом показників: рівнем дохідності; рівнем ризику; на­прямами, темпами і формами приватизації; експертним потенціа­лом продукції тощо.

Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості окре­мих галузей промисловості здійснюється на основі системи пока­зників:

1) ринкові (рентабел. виробн., обсяг ринку збуту прод., обсяг попиту...)

2) конкуренції (наявність «небезпечн.» конкур...);

3) бар'єри на шляху входження в галузь (капіталоспроможність галузі, наявність каналів збуту прод.; забезпеченість си­ровинними ресурсами...)

4) бар'єри на шляху виходу підприємства з галузі;

5) взаємовідносини з постачальниками (наявність місцевих постачальників, забезпе­чення необхідної якості постачальниками....);

6) технологічні чинники (визначення капіталомісткості, трудомісткості та наукомісткості прод. та порівн. показн. з даними типових під­пр. у галузі...)

7) соціальні чинники (рівень дисципліни працівн.,демографічні процеси..).

Інвестиційна привабливість регіонів оцінюється за допомогою аналізу таких чинників:

• в рівень економічного розвитку регіону;

• рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

• рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфра­структури регіону

• наявність у регіоні постачальників сировини, матеріалів та комплектувальних деталей;

• наявність робочої сили та фахівців;

• демографічна ситуація та рівень безробіття;

• рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків.

41. Вартість інвестицій у часі: сутність нарощення і дисконтування вартості

В інвестиційній практиці часто доводиться порівнюва­ти вартість витрат і доходів, здійснених у різний час. Необхід­ність такого порівнювання пояснюється тим, що вартість грошей з перебігом часу змінюється під впливом змін норми прибутків на грошовому ринку та інфляції. Для порівняння вартості грошо­вих коштів у процесах інвестування і повернення користуються двома основними поняттями: майбутня вартість грошей і поточна їх вартість.

Майбутня вартість грошей — це та сума вкладених на даний момент коштів, на яку вони перетворяться через певний час з урахуванням відповідної ставки процента. Визначення майбут­ньої вартості грошей пов'язане з процесом приросту цієї вартос­ті, тобто » поетапним збільшенням суми вкладу через приєднання до неї суми процентів. Ця сума розраховується відповідно до процентної ставки. У ринковій економіці величина процентної ставки для оцінювання витрат та результатів інвестиційних рі­шень визначається як середня величина банківського процента, котрий сплачується за депозитарними вкладами. У тих випадках, коли порівнюються конкретні інвестиційні проекти, процентна ставка визначається на рівні норми прибутку на капітал за цими проектами.

Поточна вартість грошей — це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента до поточного (теперішнього) періоду. Визначення поточної вар­тості грошей є операцією, оберненою до розрахунку приросту щодо обумовленої кінцевої суми грошових коштів. У цьому разі користуються операцією дисконтування, яка, по суті, є зменшен­ням майбутньої суми грошей на величину дисконту (знижки). Операція дисконтування виконується тоді, коли потрібно визна­чити суму грошових коштів, інвестуючи яку сьогодні, через пев­ний час (з урахуванням процентної ставки) отримаємо обумовле­ну суму доходів (або вартість інвестицій).

Процеси приросту та дисконтування витрат і доходів можна розрахувати за простими або складними процентами. Прості проценти здебільшого використовуються в короткостроковому інвестуванні за тривалості інвестиційного циклу (від початку пе­ріоду інвестування до отримання суми прибутку, яка відповідає певній нормі прибутку на капітал) в межах між строками сплати інвестору процентів. У практиці інвестування промисловості України це становить не більше одного місяця. Складні проценти використовуються в довгостроковому інвестуванні. Проценти мо­жуть бути незмінними протягом періоду, за який розраховуються суми приросту або дисконтування, але можуть і змінюватися.

42. Нарощування та дисконтування вартості інвестицій (доходів за простим процентом)

За використання простих незмінних процентів майбутня вар­тість витрат або доходів розраховується за формулою:

де Р — початкова сума витрат або доходів;

І — тривалість періоду (перерахована в кількість виплат про­центів);

І — процентна ставка (виражена через десятковий дріб);

М — сума простих процентів.

Якщо ставка нарахування процентів змінюється протягом пе­ріоду розрахунку суми приросту і при цьому використовуються прості проценти, майбутня вартість витрат або доходів розрахо­вується за формулою:

де І, — процентна ставка в /-му періоді;

п — кількість виплат процентів;

і — порядковий номер періоду сплати процентів.

За проведення державної інвестиційної політики важливого значення набувають проблеми порівняння поточних і майбут­ніх витрат і доходів через дисконтування. Сутність дисконту­вання пов'язана з поняттям «часової переваги» або зміни цін­ності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані доходи мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумов­люється можливістю отримання додаткових доходів (приросту доходів) у разі їх реінвестування. Так само і раніше здійснені витрати «дорожчі» за витрати, зроблені пізніше, оскільки інве­стор у цьому разі втрачає можливість отримання додаткових доходів. Для розрахунку суми дисконту (зменшення цінності) у разі використання простих незмінних процентів користуються формулою:

1

D = S – S --------

1+ tI

Де, S – кінцева сума інвестицій, обумовлена параметрами проекту (загальна сума інвестицій, яка потрібна для реалізації інвест. проекту) ; t – тривалість періоду (перерахована у кількість виплат процентів); I – процентна ставка; D – сума дисконту.

Початкова сума інвестицій розраховується при цьому так:

1

P = S – D = S ------

1+ tI