71. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

Уведення у господарський оборот будь-якого майна обумовлює необхідність оцінки його вартості. У госп.практиці найчастіше оцінюються не самі ОІВ, а права на них, при цьому оцінка прав на ОІВ залежить від цілей їх використання та багатьох інших факторів.

Оцінка ОІВ може проводитися за ініціативою власників ОІВ, незалежно від того, є вони юридичними чи фізичними особами, а також форм власності та їхніх організаційно-правових форм на підставі договору про оцінку.

Мета оцінки ОІВ:

- внесення вартості ОПВ до статутного фонду суб’єктів господарювання.

- визначення частки майнових прав.

- визначення стартової ціни для конкурентів, аукціонів і торгів.

- визначення частки майнових прав.

- визначення майнових спорів.

- відшкодування збитків.

- оцінка вартості підприємства.

- експертиза інноваційних проектів.

- розподіл, спадщина, дарування чи безоплатна передача ОПВ.

- страхування ОПВ.

- застава ОПВ.

- створення ОПВ.

- ліквідація підприємства.

- купівля - продаж.

- постановка ОПВ на бухгалтерський облік як нематеріальних активів.

- інші цілі.

72. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

Сутність витратного підходу полягає у припущенні, що потенційний покупець, володіючи певною інформацією про предмет купівлі, не заплатить за нього більше, ніж за інший об’єкт тієї ж корисності. Для цього потрібно визначення витрат на відтворення первинної вартості ОІВ за вирахуванням суми зносу за період використання об’єкта. Сума витрат включає витрати на створення (придбання), правову охорону ОІВ (нематеріального активу) та доведення його до стану, що є придатним для використання.

У разі застосування витратного підходу можуть використовуватися такі методи: фактичних витрат, планових витрат, метод коефіцієнтів, вартості заміщення, відновлюваної вартості.

За методом фактичних витрат вартість ОІВ складається з прямих витрат на оплату праці (дослідницького та інженерно-технічного персоналу), прямих матеріальних витрат, амортизації основних засобів, які безпосередньо використовуються при створенні даного об’єкта (дослідницьке та технологічне обладнання, вимірюючи пристрої і т. ін.), витрат на створення дослідного зразка, витрат, пов’язаних із доведенням ОІВ до стану, що є придатним для використання, вартості придбання ОІВ (ціни придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню), загальновиробничих витрат у частині відповідно до прийнятих в організації (підприємстві), де створений ОІВ, методом їх розпо­ділу. Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється з вико­ристанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати прямих витрат обсягу діяльності тощо).

Розрахункова ціна ОІВ за методом фактичних витрат під час їх створення в організації (підприємстві) розраховується за формулою

де К_с —

коефіцієнт морального старіння ОІВ

— сума щорічних витрат на створення ОІВ у ?-му році, ви­значена за формулою

а — коефіцієнт приведення щорічних витрат t року до визначеної дати оцінки

— коефіцієнт, що враховує зміну цін у t-му році порівняно з цінами на дату оцінки (індекс цін);

У практиці під час експертизи інноваційних проектів часто потрібно визначити ціну ОІВ ще до початку його створення, а отже, за умов відсутності фактичних витрат та невизначеності величини майбутніх прибутків. Для цього користуються методом планових витрат, в якому за основу ціни ОІВ береться сума планових витрат, наведених на дату оцінки та скоригованих на величину індексу інфляції. Планові витрати розраховуються на основі внутрішньоорганізаційних норм та нормативів.

Розрахункова ціна ОІВ за методом планових витрат обчислюється за формулою

За методом коефіцієнтів ціна ОІВ розраховується як сума приведених на дату оцінки витрат на його створення, скоригова-на на коефіцієнт техніко-економічної значущості ОІВ, коефіцієнт морального старіння, індекс цін на дату оцінки:

де К3 — коефіцієнт техніко-економічної значущості ОІВ;

Кс — коефіцієнт морального старіння;

Оцінка ОІВ за методом вартості заміщення засновується на тому, що максимальна вартість об’єкта оцінки визначається мінімальною ціною, яку потрібно заплатити за об’єкт, еквівалентний за функціональними можливостями й варіантами його використання, або такий, що має аналогічну споживну вартість.

За методом відновлюваної вартості ціна ОІВ визначається як сума витрат на створення нової точної копії об’єкта, що оцінюється, за цінами на дату оцінки. За цим методом переважно оцінюються унікальні ОІВ — права власності на об’єкти машино-, суднобудування, у будівництві тощо.