62. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності.

Результати інтелектуальної творчої діяльності являють собою оригінальну інформацію, яка є нематеріальним об’єктом, розмі­щеним на матеріальному носії, або втілена у певну об’єктивну форму і здатна до відтворення. Включення цих нематеріальних об’єктів у господарський оборот, так само як і у випадку з мате­ріальними об’єктами, передбачає визначеність у питанні, кому належатимуть доходи від використання цих об’єктів, тобто чиїм є право власності на інтелектуальний продукт.

Право власності на інтелектуальний продукт має деякі особ­ливості порівняно з аналогічними майновими правами на матері­альні об’єкти. не можуть бути відчужені від одної особи та передані іншій повною мірою, тобто у разі відчуження неможливе виключне володіння інтелектуаль­ним продуктом. Інформація входить до складу знань іншої люди­ни і залишається у нього. Інтелектуальна власність може бути втілена у матеріальні або віртуальні об’єкти багато разів, вона не піддається фізичному зносу, її можна використовувати до того часу, поки вона не застаріє. Регулюванню підлягає у даному ви­падку лише використання інтелектуального продукту, який правовласник може дозволити або заборонити. Саме це значно усклад­нює усвідомлення сутності інтелектуальної власності.

На думку багатьох українських учених, інтелектуальна влас­ність — це умовне поняття, яке використовується для позначен­ня сукупності виключних прав на результати інтелектуальної, на­самперед творчої діяльності, а також прирівняних до них за законодавством засобів індивідуалізації учасників господарських відно­син (фірмове найменування та позначення, товарний знак і т. п.)^.

Матеріально-речову основу інтелектуальної власності стано­вить інтелектуальний продукт, що є результатом творчих зусиль його творців — людини або колективу. Інтелектуальний продукт може мати різні форми: літературні, художні твори, наукові від­криття й винаходи, результати технологічних і проектних робіт, зразки нової продукції, нової техніки й матеріалів, нова техноло­гія, науково-виробничі, консалтингові, економіко-фінансові, управ­лінські, маркетингові послуги тощо

63. Класифікація об’ектів інтелектуальної власності та їх структура.

У Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуаль­ної власності (ВІОВ), укладеній у Стокгольмі 14 липня 1967 р., зазначається, що інтелектуальна власність включає права на об’єк­ти. Об’єктами інтелектуальної власності є права на:

- Літературні, художні і наукові твори

- Виступи виконавців, фонограмні програми ефірного мовлення

- Наукові відкриття

- Винаходи у всіх галузях людської діяльності

- Промислові зразки

- Товарні знаки, знаки обслуговування, торгівельні найменування і позначення

- Право на припинення недобросовісної конкуренції

- Усі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах

Історично узвичайнено, що права на об’єкти інтелектуальної власності (далі — ОІВ) поділяються на такі типи об’єктів: 1) ав­торського права і суміжних прав; 2) промислової власності. Права на об’єкти, зазначені в п. 1, регу­люються авторським правом. Права, згадані в п. 2 називаються суміжними правами, тобто правами в галу­зях, суміжних з авторським правом.

Розвиток науково-технічного прогресу, і зокрема інфор­маційних технологій, обумовив включення до складу ОІВ, які регулюються авторським правом, програми для комп’ютерів, бази даних, компонування (топологію) інтегральних мікро­схем.

З урахуванням наведеного, в Україні склалася структура інте­лектуальної власності, що показана на рис. 1

Рис 1.структура інте­лектуальної власності