1. Економічний розвиток Київської Русі.

Київська Русь – ранньофеодальна держава з монархічною формою правління з середнім рівнем економіки.

Князь, боярська рада, віче – це носії різних форм державності; основні елементи трьох моделей управління – монархічної, аристократичної та демократичної. Домінувала переважно князівська влада, але в періоди її ослаблення на перші ролі висувалися боярська рада і віче.

За часів Київської Русі сформувалося феодальне суспільство у східних слов'ян. У X-XIII ст. ускладнюється ієрархічна структура панівного класу, основними категоріями якого були князі, бояри, дружинники. Основними групами залежного населення були смерди, закупи, рядовичі. челядь, холопи.

Характерними рисами формування відносин залежності були насильство та економічне закабалення смердів. Історія Київської Русі знає три види ренти: натуральна рента (оброк продуктами), відробіткова рента, грошова рента.

Провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство (землеробство, скотарство). Допоміжними галузями господарства стали промисли – бджільництво, мисливство, рибальство. Важливе місце в господарському житті належало ремеслу – залізообробне, гончарне, ювелірне, ткацьке, всього ж існувало понад 60 видів ремесел.

Прогресуюче значення для економіки Київської Русі мало піднесення торгівлі та зростання міст. Розквіту держави сприяло те, що її територія була вкрита мережею важливих міжнародних торговельних шляхів: грецький шлях «із варяг в греки», «шовковий» шлях, «соляний» та «залізний» шляхи.

Активні торговельні відносини та операції сприяли становленню в Давньоруській державі грошової системи. Перші монети на території України, головним чином, римські, з’явилися в II-III ст.. З часом східні слов'яни запровадили власну місцеву грошову одиницю – «куну» (хутро куниці або білки), потім гривня – XII ст., дорівнювала 50 кунам, срібний зливок вагою 160-196 грам, з XIII ст. – карбованець, вагою ½ гривні. За часів Володимира Великого почали карбувати золотники і срібляники – перші вітчизняні монети.

Отже, за доби Київської Русі в соціально-економічній сфері розпочався процес становлення феодальних відносин – формується система приватного землеволодіння, ускладнюється ієрархія панівного класу, інтенсивно йде диференціація феодально залежного населення. Провідною галуззю економіки цього часу було сільське господарство, розвиток якого спирався на традицію та досвід попередніх поколінь. Дедалі енергійніше йшов пошук нових технологій обробітку землі, вдосконалювалися знаряддя праці. Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у «градах», активізація обміну та торгівлі сприяли становленню грошової системи.

2. Зборовська угода та виникнення української козацько-гетьманської держави (Військо Запорізьке, Гетьманщина).

Зборівський договір (18 серпня 1649) — угода укладена між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з другого.

Повна назва Зборівського договору: "Декларація Його королівської милості Запорозькому Війську на дані пункти супліки". Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.

За умовами цього договору:

- Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини, у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств.

- На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині.

- Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.

- У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська коронні, євреї та єзуїти.

- Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.

- Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.

- Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.

Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини і легалізував самоврядність українських козаків в межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилися у козацькому державному утворенні — Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина. Фактично виникла укр. козацька держава. Значну частину цих здобутків було зведено нанівець Білоцерківським договором 1651р. Підписаний мирний договір не задовільняв а ні козаків, а ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.