- •Тези і таблиці з гендерної психології Біологічні механізми статевої диференціації. Морфологічні та фізіологічні відмінності між особами чоловічої і жіночої статі
- •Життєстійкість, аномалії розвитку і захворюваність чоловіків і жінок
- •Гендерна демографія
- •Статеві відмінності у властивостях особистості
- •Статеві особливості мотиваційної сфери
- •Відмінності чоловіків і жінок у прояві вольових якостей
- •Стать та навчально-виховна діяльність
- •Професійна діяльність
- •Адаптація до професії, задоволеність працею та професійна кар’єра чоловіків і жінок
- •Спортивна діяльність чоловіків і жінок
- •Поняття гендерної соціалізації
- •Сім’я як інститут гендерної соціалізації
- •Роль засобів масової інформації
- •Освіта як інститут гендерної соціалізації
- •Групи, компоненти, характеристики, функції і властивості гендерних стереотипів
- •Уявлення про маскулінність і фемінінність
- •Поняття гендерної сегрегації і гендерної конвергенції
- •Гендерні стосунки у діловому світі
- •Жінка і кар’єра. Типи соціальної орієнтації жінок
- •Стилі керівництва
- •Дружні стосунки чоловіків і жінок
- •Ставлення чоловіків і жінок до сексу
- •Вік і мотиви вступу до шлюбу
- •Подружні стосунки
- •Вступ до шлюбу чоловіків і жінок
- •Потреби і цілі, які реалізують чоловіки і жінки у шлюбі. Сумісність і задоволеність шлюбом
Жінка і кар’єра. Типи соціальної орієнтації жінок
Три точки зору на суміщення професійних і сімейних ролей жінки (Т. Деміденко):
Переважна орієнтація на професійну діяльність, яка доходить до відмови від сім’ї і народження дітей.
Переважна орієнтація на сімейні цінності, що доходить до уходу з роботи.
Спроба гнучко поєднувати професійні і сімейні ролі.
Відповідно йдеться про 3 типи жінок різної соціальної орієнтації:
1-й тип – орієнтація жінки на різні види діяльності за виключенням традиційно жіночих до відмови від сім’ї і материнства.
2-й тип – жінки, для яких необхідна самореалізація і в сім’ї, і в суспільній праці. Їх положення найскладніше, бо робочий день в сукупності досягає 16 годин.
3-й тип – жінки, зорієнтовані на роботу плюс сім’ю, але з перевагою сімейних пріоритетів, а іноді й повністю на сім’ю.
Перевага певної життєвої домінанти не завжди є результатом свідомого вибору. У більшості випадків вона вимушена і супроводжується психологічним дискомфортом:
зануреність у кар’єру збіднює емоційне життя, супроводжується відчуттям самотності, стикається з мовчазним засудженням суспільної думки;
замкненість на сім’ї позбавляє різноманітності у спілкуванні, робить неповною творчу і соціальну самореалізацію тощо.
Стилі керівництва
Дж. Роузнер: жінки користуються своїм умінням спілкуватися і керують не так, як чоловіки. Вони досягають успіху, застосовуючи саме «жіночі» якості.
Чоловіки-менеджери сприймають свою роботу як серію справ з підлеглими, з нагородженням за послуги чи покаранням за неякісну роботу. Вони частіше користуються владою, яку дає їм займана посада.
Жінки-менеджери керують так, щоб підлеглі перетворили свої інтереси з урахуванням інтересів групи. Владу свою вони пов’язують з особистими якостями – контактністю, вмінням працювати і спілкуватися, а не із займаною посадою. Їх стиль Дж. Роузнер назвала «перетворювальним».
Що характерне для «перетворювального» стилю:
основна характеристика – активна взаємодія з підлеглими, яких жінки запрошують до участі в управлінні фірмою, з якими діляться владою, інформацією, у яких збуджують інтерес до виконуваної роботи (цей стиль у нас називають демократичним). Тобто, жінки частіше, ніж чоловіки, схильні застосовувати демократичний стиль. Чоловіки ж більш схильні застосовувати авторитарний стиль, але це не виключає застосування ними демократичного стилю, так само, як і жінками – авторитарного.
Підтримка у співробітника поваги до власної персони, якомога частіше відзначати заслуги підлеглих письмово чи усно у присутності інших співробітників.
Підтримка співробітника у складних ситуаціях: створення програм по підтримці здоровя, по профілактиці вигорання;% спільне проведення вільного часу; створення сприятливого соціально-психологічного клімату на роботі.
Проте висновки Дж. Роузнер критикували через те, що стилі керівництва описувалися самим менеджерами, а не спостерігалися збоку.
Але багато дослідників підкреслюють, що схильність до авторитарного і авторитарно-демократичного стилю, орієнтованого на задачу, частіше зустрічається у чоловіків. Жінки ж частіше застосовують демократичний стиль керівництва.