7. Перенесення проекту в натуру

Перенесення проекту в натуру полягає в позначенні та закріпленні на місцевості меж і поворотних точок проектних ділянок.

Технічно перенесення проекту в натуру – це процес обернений до зйомки місцевості. Тому при зйомці ми на план наносимо контури угідь, а при перенесенні проекту в натуру з плану переносимо на місцевість межі запроектованих ділянок. Від перенесення проекту в натуру в кінцевому результаті залежить точність розташування на місцевості ділянок, паралельність їх сторін, відповідність плану виділених ділянок на місцевості з площами вказаними в експлікаціях.

Існують такі методи перенесення проекту в натуру:

1. метод промірів ( за допомогою мірної стрічки та екера ) застосовують, коли місцевість рівнинна, відкрита, тобто прокладанню стрічкових ходів не заважають зелені посадки, будинки. Метод промірів полягає в тому, що положення проектної точки на місцевості встановлюється проміром до неї від опорної точки на другу видиму опорну точку;

2. кутомірний спосіб використовують, коли умови місцевості не дозволяють здійснити перенесення проекту в натуру за допомогою мірної стрічки і коли проектні лінії вимагають побудови кутів, а також є наявна густа геодезична опора;

3. графічний спосіб використовують в тому випадку, коли є наявний план мензульної зйомки або матеріали аерофотозйомки і коли проектні лінії не вимагають строгого дотримання (паралельності, перпендикулярності) – це пасовища, сінокоси.

Як і всякий вид землевпорядних робіт перенесення проекту в натуру потребує певної підготовки, щоб в польових умовах не допускати простою техніки, робочої сили на визначення методів перенесення проекту в натуру і всіх промірів не витрачати час.

До підготовчих робіт відносять:

• огляд місцевості, якщо робота виконується людьми, які не знайомі з нею;

• встановлення методів перенесення проекту в натуру;

• підбір геодезичних даних для перенесення проекту в натуру;

• складання робочого креслення.

8. Охорона навколишнього природного середовища

Сільськогосподарська діяльність суспільства, спрямована на вирощування необхідної кількості екологічних продуктів харчування, супроводжується руйнівним впливом на основні екологічні чинники довкілля:

• землю;

• воду;

• довкілля;

• повітря;

• флору і фауну

Важливе місце в охороні довкілля належить екологічному моніторингу. Агроекологічний стан повинен сприяти не тільки розвитку рослинництва, тваринництва, а й життєдіяльності людини.

На схилах проходять ерозійні процеси, де залягають слабо- та середньозмиті ґрунти.

Організаційною основою ґрунтозахисного комплексу заходів є контурно-меліоративна організація території. З врахуванням ландшафтних зв’язків забезпечена ерозійна стабільність границь землеволодінь, землекористувань сільськогосподарських угідь та окремо оброблюваних ділянок. Всі ерозійнонебезпечні культури - цукрові і кормові буряки, картопля і кукурудза - передбачено розміщати на схилах до 3°, на нееродованих та слабоеродованих орних землях. На схилах 3 - 7° з переважаючими слабо і середньо змитими землями передбачено вирощувати культури суцільного посіву, а на орних землях з ухилом > 7° розміщуються трави. На схилах більше 1° основний обробіток полів і посівів сільськогосподарських культур необхідно проводити впоперек схилу або під допустимим ухилом до нього. На ділянках з ухилом до 3° потрібно застосовувати інтенсивні ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур з додержанням зональних рекомендацій по обробітку ґрунту.

На орних землях з ухилом > 3° застосовувати щілювання, яке проводиться як обов’язковий прийом на всій площі посівів озимих, багаторічних трав, а також на природних кормових угіддях. Передбачається розміщення контурно-лінійних рубежів: валів на орних, валів - канав, смуг постійного залуження та лісосмуг. З врахуванням природних і організаційно - господарських умов проведено взаємоузгоджене розміщення контурних лінійних рубежів в поєднанні з одно - або дворядними лісосмугами.

Для сільськогосподарських підприємств, де характерна наявність великих масивів осушених земель, необхідно організувати на них окремі сівозміни. Ефективне використання осушених земель передбачає відповідне регулювання водного режиму, утримання осушних каналів в належному експлуатаційному стані.

У сільському господарстві основними забруднювачами річок, ставків, підземних вод є стічні води з тваринницьких ферм. Для припинення шкідливого впливу цих об’єктів на водні необхідно слідкувати за їх розміщенням на території та передбачати будівництво відповідних споруд, що затримують та очищають стоки.

Регулювання водного режиму в агроландшафтах в основному передбачається шляхом здійснення агротехнічних прийомів, які забезпечують одночасно зменшення змиву ґрунту і підвищують запаси продуктивної вологи в ґрунті.

Здійснення протиерозійних заходів на схилах зможе покращити водність струмків. Також передбачається прочистка ставів, які будуть одночасно використовуватись для риборозведення і господарських потреб.

Щоб підтримувати сприятливий водний режим, поліпшити санітарний стан річок, ставків, захистити їх від замулення продуктами ерозії ґрунтів, необхідно створювати водоохоронні зони, прибережні смуги.

В межах водоохоронних зон забороняється:

• застосування авіації для внесення отрутохімікатів у боротьбі з шкідниками і хворобами рослин;

• будівництво сховищ для зберігання добрив, майданчиків для заправки отрутохімікатами;

• корчування чагарників і дрібнолісся водоохоронного значення;

• використання пестицидів, на які встановлюються граничнодопустимі концентрації;

• будівництво тваринницьких комплексів, розміщення очисних споруд.

В межах населених пунктів на прибережних смугах необхідно створювати алейні посадки лісових культур.

Біля каналів встановлено прибережні смуги шириною 10 м, в межах яких забороняється регулярна оранка та вище перелічені обмеження.

Третім важливим екологічним чинником, який потребує охорони та систематичного контролю за його станом є атмосферне повітря.

Одним із джерел забруднення повітря є автомобільний транспорт, а саме викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються при виробництві, викиди промислових та побутових підприємств.

На території Осівецької сільської ради є ряд об’єктів, які негативно впливають на стан атмосферного повітря. Це сміттєзвалище, а також господарські двори та інші об’єкти.

Отже, щоб зменшити шкідливий вплив автомобільного транспорту на зовнішнє середовище необхідно зберігати придорожні лісові насадження або створити нові і в межах населених пунктів.

Охорона лісу в рослинному і тваринному світі має велике значення, як природоохоронне так і господарське. Для покращення стану лісових насаджень, їх більшого позитивного впливу на зовнішнє середовище необхідно покращити ведення лісового господарства. У вирішенні цих питань важливе значення має відновлення цінних порід дерев, своєчасне проведення рубок догляду, захисту дерев від хвороб, шкідників, охорони від пожеж.

Важливо створювати у лісах оптимальні умови для розмноження диких тварин і птахів через збереження в масивах лісів, водоймищ, окремих ділянок.

Екологічний стан на території Осівецької сільської ради Бучацького району Тернопільської області є задовільним, намічено ряд заходів, які ще необхідно здійснити.

На сьогоднішній день актуальним питанням охорони природи є влаштування звалищ сміття і забезпечення їх нормального функціонування.

З метою поліпшення екологічної ситуації запропоновано здійснити залуження та заліснення окремих ділянок.

При розробці конкретних заходів з питань охорони природи, здійснення контролю за використанням земель слід керуватись відповідними статтями Земельного кодексу України та іншими нормативно-законодавчими актами.