3. Оцінка земель сільської ради за показниками освоєності, розораності та лісистості території

В Україні, як свідчать статистичні дані, рік у рік погіршується якісний стан земельного фонду та екологічного середовища в цілому. Посилюються деградаційні процеси (ерозія, перезволоження земель, засолення тощо). Внаслідок підвищених техногенних навантажень, нераціонального використання природних ресурсів і недостатніх захисних заходів збільшуються площі ареалів негативного впливу багатьох негативних чинників на навколишнє середовище. Це виражається в забрудненні ґрунту, води, рослинності й атмосфери важкими металами, радіонуклідами, пестицидами, залишками добрив, причому не окремих, як раніше, локальних ділянок, а вже цілих ре­гіональних геосистем з єдиним походженням, загальною історією розвитку, тобто ландшафтів [ 29 ].

Висока розораність земель у комплексі з недосконалістю структури посівних площ супроводжується інтенсивним зростанням дефіциту гумусу в ґрунті, який є біоенергетичною основою його родючості.

Висока розораність території нашої держави стала наслідком екстенсивного ведення сільського господарства, ініційованого командно-адміністративним стилем управління. Доведені до господарств абсурдні плани виробництва рослинницької продукції спонукали до розорювання крутосхилів, прибережних та придорожних смуг, природних кормових угідь, через що було порушено екологію навколишнього середовища, нашого спільного дому. При цьому приріст продукції відставав від приросту засобів праці в 4 — 5 разів. У той же час встановлено зворотний взаємозв'язок між продуктивністю орних земель і ступенем їхньої розораності. Це означає, що про­дуктивність орних земель там вища, де нижча сільськогосподарська освоєність території, де менша питома вага ріллі, а більшу площу зай­мають кормові та інші угіддя.

Проведені дослідження академіка С.А.Генсірука [6] свідчать, що, наприклад, для Лісостепу лісистість території повинна становити 16—20%. Оптимальною лісистістю агроландшафту є така лісова площа, розташування якої на водозаборі найповніше виконує водоохо­ронну і ґрунтозахисну функції, сприяє поліпшенню якості води у водоймах, підвищує продуктивність агроценозів, передбачає приуроченість лісової площі до елементів рельєфу та гідрографічної ме­режі. Тому зрозуміло, що ніякі нормативи лісис­тості не можуть врахувати всієї гами ситуації в тому чи іншому конкретному випадку. Тільки комплексні дослідження території можуть дати об'єктивну інформацію для прийняття управлін­ського рішення з питань ефективного землеко­ристування.

Таблиця 3.5

Аналіз структури земельних угідь на території Висоцької сільської ради

Назва сільської ради	Загал. площа	Всього с/г угідь		Рілля		Ліси
		га	%	га	%	га	%
Висоцька	2683,19	2098,29	78,20	1482,09	55,24	406,80	15,16

^{З таблиці видно, що сільськогосподарська освоєність території понад 75%, це – досить високий показник.}

^{Висока сільськогосподарська освоєність тери­торії негативно впливає на екологічний стан території. Але цей вплив можна послаблювати при певній структурі сільськогосподарських угідь, коли площа орних земель в екологічному відно­шенні може компенсуватися наявністю у струк­турі сільськогосподарських угідь кормових площ. Тому наступним важливим показником аналізу є розораність території, яка становить питому вагу ріллі в структурі земельних угідь. Розораність складає 55,24%.}

^{Важливий чинник збереження екологічної рівноваги — лісистість території (питома вага лісових площ у загальній структурі земель­них угідь). Показник лісистості складає 15,16%, що є сприятливим з екологічних міркувань.}