3.2 Система землеволодінь і землекористувань на території сільської ради та проблеми раціонального використання

Система землекористувань - це сукупність земельних масивів підприємств, організацій, установ, які мають взаємні економічні, соціальні, екологічні та інші зв'язки, утворюють певне тери­торіальне об'єднання (адміністративний район тощо).

Для раціонального і ефективного використання землі необхідне стійке землекористування, тобто об'єктивно обґрунтоване збереження розмірів і розміщення кожного землекористування в нез­мінних межах протягом тривалого часу. Будь-яке внесення змін в землекористування повинно бути зумовлене лише вагомими причинами.

Однак з виникненням трьох форм власності на землю (державна, колективна, приватна) на території сільських рад з'явилася тенденція до утворення і функціонування багатьох нових господа­рств паралельно з вже існуючими. Створення нових господарств потребуватиме формування оптимального розміру територій для їх повноцінного функціонування. Щоб забезпечити ці умови треба в першу чергу провести міжгосподарське землевпорядкування, суть якого полягає в організації, тобто формуванні, зміні землекористування господарств (підприємств, установ, організацій), розміщенні землекористувань загалом.

Згідно статті 183 Земельного кодексу основними завданнями землеустрою є:

а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландша­фтів і агросистем;

б) інформаційне забезпечення правового, економічного, еколо­гічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, гос­подарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встано­вленню особливого режиму і умов використання земель;

в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

ґ) організація територій сільськогосподарських підпри­ємств із створенням просторових умов, що забезпечу­ють еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін;

д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню ро­дючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засо­лення і заболочення, ущільнення, забруднення промис­ловими відходами і хімічними речовинами та інших ви­дів деградації, по консервації деградованих і малопро­дуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;

е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у вико­ристанні земель.

Згідно з визначенням, міжгосподарське землевпорядкуван­ня - це система державних заходів (соціально-економічних, правових і технічних) щодо розподілу земель між галузями на­родного господарства, в середині галузей і вдосконалення землекористування внаслідок формування нових, впорядкування і заміна існуючих землекористувань, їх структур і систем [ 30 с.76].

Під структурою землекористування розуміють внутрішній зміст землекористування, склад і взаємне розміщення його частини (господарських центрів, ділянок угідь, доріг), які становлять єдине ціле.

Внутрігосподарське землевпорядкування – система заходів територіальної організації виробництва сільськогосподарських підприємств, що забезпечує: планомірну основу для раціонального використання землі, праці і сільськогосподарської техніки; збереження і зростання родючості ґрунтів та інших корисних властивостей землі; сприятливі умови для життя мешканців села [ 30 ].

Головним завданням внутрігосподарського землеустрою є створення таких форм організації території, які забезпечили б пов­не, раціональне, ефективне використання кожної ділянки землі, а також сприятливі умови для наукової організації праці і виробничого використання машинно-тракторного парку з метою економії часу і ресурсів.

В процесі внутрігосподарської організації території розв’язуються також інші важливі завдання: підвищення родючості ґрунту; ліквідація наслідків ерозії ґрунтів і припинення ерозійних процесів в майбутньому; збереження існуючих і створення нових культур­них ландшафтів; створення організаційно-територіальних умов для впровадження науково обґрунтованої системи ведення господарства; покращення умов праці, побуту і відпочинку людей.

Таблиця 3.4

Характеристика землеволодінь та землекористувань на території Осівецької сільської ради

№ п\п	Назва власників землі та землекористувачів	Загальна площа, га	Всього с.г угідь	з них
				рілля	пасовища
1	ТзОВ «Лемківська мрія»	1103,89	1103,89	1103,89
2	Товарне сільськогосподарське виробництво	263,5	263,5	42,2	221,3
3	Особисті селянські господарства	258,00	258,00	258,00
	Всього	1625,90	1625,90	1404,09	221,30

Отже, на території сільської ради найбільшу площу займає ТзОВ «Лемківска мрія», а саме 1103,89 га, із яких вся площа під ріллею.