130. Сша: проблеми світового лідерства. Внутрішні проблеми сша

США – високорозвинена постіндустріальна країна; держава-гігант, провідна економічна і військова держава світу; займає 3-є місце в світі за площею і чисельністю населення. США мають високорозвинену і диверсифіковану промисловість, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехн. машинобудування, видобуток корисних копалин, хімічна та харчова промисловість, виробництво металовиробів тощо.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП (1999) – $ 8500 млрд. Темп зростання ВВП (1999) – 4%. ВВП на душу населення (1999) – $ 31201. Прямі закордонні інвестиції (1999) – $ 119 млрд. Імпорт (1999) – г.ч. електронні компоненти, побутова електроніка і комп'ютери – $ 1100 млрд. (г.ч. Канада – 19,2%; Японія – 12,0%; Мексика – 10,0%; Китай – 8,0%; Німеччина – 5,4%). Експорт (1999) – г.ч. машини, обладнання і продукція сільського господарства (промислове і електронне обладнання, літаки, автомобілі, військова техніка, хімікати, кам'яне вугілля, кукурудза, соєві боби) – $ 905 млрд. (г.ч. Канада – 23,0%; Мексика – 12,0%; Японія – 8,3%; Великобританія – 5,5%; Німеччина – 5,4%).

Країна стала найбільшою економічною державою після Другої світової війни. Протягом декількох десятиріч США займали лідируюче положення в світі за темпами економічного зростання, продуктивності праці і обсягах виробництва. Долар був і основною валютою в міжнародній фінансовій системі. Американські виробники забезпечували весь світ товарами масового споживання і обладнанням. Нині США втратили неподільне панування в світовій економіці. Починаючи з 1970-х років в світі стався зсув до триполюсної структури - нарівні з США центрами глобальної економічної діяльності стали Європа (на чолі з Німеччиною) і Азіатсько-Тихоокеанський регіон (на чолі з Японією). У 1994 в США вартість імпорту на 166 млрд. дол. перевищила вартість експорту. Частка валового внутрішнього продукту США в світовому ВВП знизилася з 35,4% в 1966 до 26,5% в 1993. Німеччина і Японія наздогнали і навіть перевершили США по ряду ключових показників економічного розвитку. У середині 1990-х років величина ВВП на душу населення в Німеччині приблизно порівнялася з США, а в Японії була на 20% вище. У таких найважливіших галузях промисловості, як автомобілебудування, металообробка, сталеливарне виробництво і споживча електроніка, Японія випереджає США по продуктивності праці на 15-45%. У металообробній і сталеливарній промисловості продуктивність праці в Німеччині стала такою ж, як в США. Частка ВВП, реінвестована в економіку, - ключова детермінанта майбутнього процвітання, - в США становила 15%, в той час як в Німеччині - 22%, а в Японії - 31%. У високотехнологічних галузях промисловості витрати на науково-технічні дослідження і розробки в США становлять 1,9% ВВП, в Німеччині - 2,7%, в Японії - 3%.

131.Передумови, причини та етапи „холодної війни”.

очаток «холодної війни» прийнято датувати промовою екс-прем'єра Великобританії У. Черчілля, виголошеній 5 березня 1946 в місті Фултон в присутності і з схвалення президента США Г. Трумена. У цій промові містився заклик до посилення тиску на Радянський Союз з метою досягнення як зовнішньополітичних поступок з боку радянського керівництва, так і змін у внутрішньополітичному розвитку країни. Наступного року, 12 березня 1947 р., президентською адміністрацією США була проголошена доктрина Трумена, що передбачала надання американської військової допомоги тим країнам, над якими нависла «комуністична загроза».

Ця доктрина стала ідеологічним обгрунтуванням «холодної війни».

Відносини між Радянським Союзом і Заходом поступово починають набувати характеру гострого політичного і військового протистояння. В якості ключових подій в цьому процесі слід виділити відмову СРСР від плану Маршалла, громадянську війну в Греції і створення Інформаційного бюро комуністичних і робочих партій - Коминформа. 5 червня 1947 глава Держдепартаменту США Д. Маршалл заявив, що для зміцнення режимів європейських демократій необхідно надати їм термінову фінансову та економічну допомогу. Радянський Союз розцінив цей план як концепцію економічного закабалення Європи Америкою і чинив тиск на східноєвропейські країни з тим, щоб вони відмовилися від участі в його реалізації. План Маршалла взяли 16 західних країн. Політичним умовою надання допомоги стало виведення комуністів зі складу урядів. До 1948 представників комуністичних партій не залишилося ні в одному уряді Західної Європи. З утворенням восени 1947 Коминформа (покликаного координувати дії партій комуністичної спрямованості для прийняття спільних постанов) Європа виявилася остаточно розділеною: з одного боку СРСР і його союзники, а з іншого - США зі своїми партнерами.

Внутрішні причини:

•      зростання впливу військовиків на внутрішньо- та зовнішньополітичний курс СРСР і США;

•      мілітаризація економіки за роки Другої світової війни (створення військово-промислового комплексу), суспільних інститутів і масової свідомості;

•  пошук зовнішньополітичного «ворога» як засіб консолідації суспільства.

Зовнішні причини:

•      перетворення СРСР і США на наддержави та виникнення між ними гострих суперечностей з питань повоєнного устрою світу;

•      установлення радянської моделі тоталітарного суспільства в країнах Східної Європи та протидія цьому процесу з боку CШA;

•  боротьба за сфери впливу між СРСР і США в різних регіонах світу.

«Холодна війна» стала новим виявленням основної тенденції світового розвитку у XX ст. — боротьби між демократією та тоталітаризмом. Вона втілювалася в активній участі в регіональних конфліктах; установленні економічних блокад, обмежень; гонці ракетно-ядерних і космічних озброєнь; боротьбі розвідувальних служб; ідеологічних диверсіях; глобальному військовому протистоянні; стратегії взаємного ядерного залякування тощо.

Хронологічно «холодну війну» можна поділити на 5 етапів:

•      1945-1953 pp. Найважливіші події — це «берлінська криза» 1948 p., а також війна в Кореї.

•      1953-1962 pp. Найважливіші події — зведення Берлінської стіни та Карибська криза.

•      1962-1979 pp. Цей етап характерний такими подіями, як війна у В’єтнамі, загострення близькосхідної проблеми, «розрядка» міжнародної напруженості. Завершився він уведенням радянських військ до Афганістану.

•      1979-1985 pp. На цьому етапі після «розрядки» відбулося загострення міжнародної напруженості, воєнні конфлікти в Індокитаї, на Близькому Сході, війна за Фолклендські острови. Він закінчився перемовинами М. Горбачова та Р. Рейгана про скорочення наступальної ядерної зброї.

•      1985-1991 pp. — завершальний етап «холодної війни», під час якого відбулися зустрічі керівників супердержав СРСР і США та підписання важливих угод про скорочення та нерозповсюдження ядерної зброї. СРСР вивів свої війська з Афганістану, припинився конфлікт в Індокитаї. Закінчився цей період розпадом Радянського Союзу.

«Холодна війна» перетворилася на протистояння військово-політичних блоків у Європі та інших регіонах світу.

Першою серйозною сутичкою в Європі стала «берлінська криза». Вона виникла в 1948 р. після введення в західній частині Німеччини нової грошової одиниці. Радянська сторона розцінила цю акцію як дію, спрямовану на розкол країни.

Скориставшись тим, що в угоді про статус окупованого Берліна не були передбачені конкретні зобов’язання СРСР щодо забезпечення транспортним зв’язком західних секторів міста, Радянський Союз 24 червня 1948 р. перекрив транспортні артерії Західного Берліна та Західної Німеччини. Фактично була встановлена блокада Західного Берліна, яка тривала 324 дні — з 24 червня 1948 р. до 12 травня 1949 p., коли на конференції в Нью-Йорку колишні союзники домовилися про компромісні умови її скасування.