6. Для аналізу доходів підприємства (фірми) використовують такі поняття.

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізації товарів і послуг:

TR = P·Q,

де TR – валовий дохід, P– ціна одиниці виробленого товару (послуги), Q– кількість реалізованих товарів (послуг).

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

,

де АR – середній дохід, P– ціна одиниці виробленого товару (послуги), Q– кількість реалізованих товарів (послуг).

Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу одинці реалізованих товарів і послуг:

,

де МR – граничний дохід, ∆R (Q) – приріст валового доходу, ∆Q – приріст обсягів реалізованих товарів (послуг).

7. Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи):

доходи у вигляді заробітної плати, рентний дохід, процентний дохід або прибуток на капітал, підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

2. Заробітна плата: суть, види, форми і системи

Продуктивною є теорію заробітної плати за Сей та Кері. Вона вважає заробітну плату як повну оплату праці, рівень якої змінюється прямо пропорційно продуктивності праці.

Пізніше з'явилась теорія “граничної продуктивності” (Кларк), згідно з якою загальний рівень заробітної плати виз­начається "граничним продуктом праці", тобто продуктом ос­танньої, додаткової, ще однієї одиниці ресурсу праця. Цієї теорії дотримувався і Кейнс. Він же був прихильником "регульова­ної" заробітної плати, згідно з якою рівень заробітної плати визначається не лише станом на ринку праці, й державою, а також профспілками.

Класична політична економія виходила з так званого залізного закону заробітної плати. Найповніше суть заробітної плати на під­ставі цього закону обгрунтував Давид Рікардо. Він розрізняв природ­ну і ринкову ціну праці. Під природною він розумів вартість певної суми життєвих засобів, необхідних для утримання робітника і його сім'ї. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом спів­відношення попиту і пропозиції праці. Певною мірою таке тракту­вання заробітної плати поділяють і деякі представники неокласичної школи.

Марксизм створив свою теорію заробітної плати. Згідно з нею заробітна плата є ціною робочої сили як товару.

Сучасна немарксистська економічна теорія базується на поло­женнях про те, що величина заробітної плати є результатом взаємодії двох груп факторів. З одного боку, як і представники класичної політ­економії, неокласики вважають, що на рівень заробітної плати впли­вають фактори попиту на працю, що пов'язані з її корисністю, ре­зультативністю. З іншого боку, заробітна плата перебуває під впли­вом факторів пропозиції, які визначають її певний рівень, нижче якого вона не може опускатись. Тобто рівень заробітної плати ви­значається з урахуванням як результативності праці, так і витрат на відтворення її носія.

Такий підхід до з'ясування природи заробітної плати зумовлений специфічністю товару, формою ціни якого вона виступає.

Ринкова система обмежує дію власних законів встановлення рівноваги сто­совно цього товару. Це проявляється у специфіці встановлення верхньої та нижньої меж ціни праці. Верхня межа, а отже – максималь­ний рівень заробітної плати, не може перевищувати загальну суму створеної цією працею нової (доданої) вартості, бо за таких умов підприємець не матиме мотивації до її використання, оскільки зни­кає джерело прибутку. Нижньою межею заробітної плати виступає вартість життєвих засобів найманого працівника, оскільки падіння її нижче цього рівня не дозволить відновлювати життєдіяльність, а отже, зникає і мотив найму на роботу. Соціально справедлива вели­чина заробітної плати перебуває в названих рамках, а її конкретний рівень визначається взаємодією сил на ринку праці при регулюючій участі держави.

Слід зазначити, що рівень заробітної плати різних категорій працівників неоднаковий і залежить від факторів, що впливають на неї (див. рис. 15.1).

Престижність і привабливість праці

Рівень кваліфікації

Фактори диференціації заробітної плати

Наявність не конкуруючих груп працівників

Умови праці

Рис. 15.1. Фактори диференціації заробітної плати

Під заробітною платою розуміють ціну за працю в одиницю часу (годину, день тощо). Для цього використовується по­няття “ставка заробітної плати”. Це норма оплати праці працівника, яку він отримує за мінімальну кількість робочих годин. Загальний рівень винагороди за стандартний робочий тиждень називається тижневою ставкою заробітної плати. А заробітком іменується грошо­вий дохід, що його отримує працівник і який дорівнює ставці за­робітної плати, помноженій на кількість відпрацьованого часу. Під заробітком розуміють повний обсяг коштів, одержаних працівником за роботу за наймом. Він включає як основну заробітну плату, так і інші платежі, (премії, доплати за роботу в нічні зміни тощо). Виділя­ють також номінальну та реальну заробітну плату. Та сума грошей, яку одержує працівник за свою роботу, називається номінальною заробітною платою. Сама по собі ця сума не є показником рівня життя працівника. Останнього цікавить, насамперед, кількість то­варів та послуг, які можна придбати за одержану суму грошей. Вона і становить реальну заробітну плату.

Зміну реальної заробітної плати можна визначити за формулою:

,

де І рзп – індекс реальної заробітної плати; І нзп – індекс номі­нальної заробітної плати; І цін – індекс роздрібних цін.

Розглянемо основні фактори, що визначають динаміку реальної заробітної плати (див. рис.15.2).

Тому в розвинутих країнах ринкової економіки уже з середини XX ст. законодавчо почали встановлювати мінімальні рівні заробітної плати. Мінімальна заробітна плата – це встановлена державою нижня межа оплати праці за фактично відпрацьовану повну місячну норму робочого часу найменш кваліфікрвіаного робітника, що забезпечує нормальні умови відтворення його робочої сили (його сімї). Для їх визначення використовується так званий прожитковий мінімум, або метод бідності. Він визначається для сім'ї, що скла­дається з працівника, його дружини та двох дітей. Розрахунок здійс­нюється на підставі нормативів задоволення мінімальних життєвих потреб у певному колі товарів та послуг з урахуванням рівня цін. Такий набір повинен забезпечити нормальні умови працівнику, що виконує найпростішу роботу. Рівня мінімальної заробітної полати обов’язково повинні дотримуватися роботодавці всіх форм власності. Вихохячи з її розміру, визначають розмір пенсії за віком, стипендії, розмір допомоги по безробіттю тощо. Вперше мінімальна заробітна плата була запроваджена у США в 1938 р. у вигляді мінімальної ставки заробітної плати в розмірі 1/4 дол. за годину. На кінець XX ст. вона становила 7,5 дол. У Великій Британії у 2005 р. така ставка дорівню­вала 5 фунтів стерлінгів.