- •Тема 15. Доходи населення і його соціальний захист
- •1. Сутність, види і джерела формування доходів населення
- •1. За рівнем формування:
- •2. За суб’єктом привласнення:
- •3. За джерелом надходження:
- •4. За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:
- •6. Для аналізу доходів підприємства (фірми) використовують такі поняття.
- •7. Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи):
- •2. Заробітна плата: суть, види, форми і системи
- •Фактори динаміки реальної заробітної плати
- •Функції
- •Елементи тарифної системи
- •3. Сімейні доходи, структура їх використання та рівень життя
- •Показники диференціації доходів
- •4. Соціальний захист населення
- •Структура системи соціального захисту
6. Для аналізу доходів підприємства (фірми) використовують такі поняття.
Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізації товарів і послуг:
TR = P·Q,
де TR – валовий дохід, P– ціна одиниці виробленого товару (послуги), Q– кількість реалізованих товарів (послуг).
Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:
,
де АR – середній дохід, P– ціна одиниці виробленого товару (послуги), Q– кількість реалізованих товарів (послуг).
Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу одинці реалізованих товарів і послуг:
,
де МR – граничний дохід, ∆R (Q) – приріст валового доходу, ∆Q – приріст обсягів реалізованих товарів (послуг).
7. Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи):
доходи у вигляді заробітної плати, рентний дохід, процентний дохід або прибуток на капітал, підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.
2. Заробітна плата: суть, види, форми і системи
Продуктивною є теорію заробітної плати за Сей та Кері. Вона вважає заробітну плату як повну оплату праці, рівень якої змінюється прямо пропорційно продуктивності праці.
Пізніше з'явилась теорія “граничної продуктивності” (Кларк), згідно з якою загальний рівень заробітної плати визначається "граничним продуктом праці", тобто продуктом останньої, додаткової, ще однієї одиниці ресурсу праця. Цієї теорії дотримувався і Кейнс. Він же був прихильником "регульованої" заробітної плати, згідно з якою рівень заробітної плати визначається не лише станом на ринку праці, й державою, а також профспілками.
Класична політична економія виходила з так званого залізного закону заробітної плати. Найповніше суть заробітної плати на підставі цього закону обгрунтував Давид Рікардо. Він розрізняв природну і ринкову ціну праці. Під природною він розумів вартість певної суми життєвих засобів, необхідних для утримання робітника і його сім'ї. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом співвідношення попиту і пропозиції праці. Певною мірою таке трактування заробітної плати поділяють і деякі представники неокласичної школи.
Марксизм створив свою теорію заробітної плати. Згідно з нею заробітна плата є ціною робочої сили як товару.
Сучасна немарксистська економічна теорія базується на положеннях про те, що величина заробітної плати є результатом взаємодії двох груп факторів. З одного боку, як і представники класичної політекономії, неокласики вважають, що на рівень заробітної плати впливають фактори попиту на працю, що пов'язані з її корисністю, результативністю. З іншого боку, заробітна плата перебуває під впливом факторів пропозиції, які визначають її певний рівень, нижче якого вона не може опускатись. Тобто рівень заробітної плати визначається з урахуванням як результативності праці, так і витрат на відтворення її носія.
Такий підхід до з'ясування природи заробітної плати зумовлений специфічністю товару, формою ціни якого вона виступає.
Ринкова система обмежує дію власних законів встановлення рівноваги стосовно цього товару. Це проявляється у специфіці встановлення верхньої та нижньої меж ціни праці. Верхня межа, а отже – максимальний рівень заробітної плати, не може перевищувати загальну суму створеної цією працею нової (доданої) вартості, бо за таких умов підприємець не матиме мотивації до її використання, оскільки зникає джерело прибутку. Нижньою межею заробітної плати виступає вартість життєвих засобів найманого працівника, оскільки падіння її нижче цього рівня не дозволить відновлювати життєдіяльність, а отже, зникає і мотив найму на роботу. Соціально справедлива величина заробітної плати перебуває в названих рамках, а її конкретний рівень визначається взаємодією сил на ринку праці при регулюючій участі держави.
Слід зазначити, що рівень заробітної плати різних категорій працівників неоднаковий і залежить від факторів, що впливають на неї (див. рис. 15.1).
Престижність
і привабливість праці
Рівень
кваліфікації
Фактори
диференціації заробітної плати
Наявність
не конкуруючих груп працівників
Умови
праці
Рис. 15.1. Фактори диференціації заробітної плати
Під заробітною платою розуміють ціну за працю в одиницю часу (годину, день тощо). Для цього використовується поняття “ставка заробітної плати”. Це норма оплати праці працівника, яку він отримує за мінімальну кількість робочих годин. Загальний рівень винагороди за стандартний робочий тиждень називається тижневою ставкою заробітної плати. А заробітком іменується грошовий дохід, що його отримує працівник і який дорівнює ставці заробітної плати, помноженій на кількість відпрацьованого часу. Під заробітком розуміють повний обсяг коштів, одержаних працівником за роботу за наймом. Він включає як основну заробітну плату, так і інші платежі, (премії, доплати за роботу в нічні зміни тощо). Виділяють також номінальну та реальну заробітну плату. Та сума грошей, яку одержує працівник за свою роботу, називається номінальною заробітною платою. Сама по собі ця сума не є показником рівня життя працівника. Останнього цікавить, насамперед, кількість товарів та послуг, які можна придбати за одержану суму грошей. Вона і становить реальну заробітну плату.
Зміну реальної заробітної плати можна визначити за формулою:
,
де І рзп – індекс реальної заробітної плати; І нзп – індекс номінальної заробітної плати; І цін – індекс роздрібних цін.
Розглянемо основні фактори, що визначають динаміку реальної заробітної плати (див. рис.15.2).
Тому в розвинутих країнах ринкової економіки уже з середини XX ст. законодавчо почали встановлювати мінімальні рівні заробітної плати. Мінімальна заробітна плата – це встановлена державою нижня межа оплати праці за фактично відпрацьовану повну місячну норму робочого часу найменш кваліфікрвіаного робітника, що забезпечує нормальні умови відтворення його робочої сили (його сімї). Для їх визначення використовується так званий прожитковий мінімум, або метод бідності. Він визначається для сім'ї, що складається з працівника, його дружини та двох дітей. Розрахунок здійснюється на підставі нормативів задоволення мінімальних життєвих потреб у певному колі товарів та послуг з урахуванням рівня цін. Такий набір повинен забезпечити нормальні умови працівнику, що виконує найпростішу роботу. Рівня мінімальної заробітної полати обов’язково повинні дотримуватися роботодавці всіх форм власності. Вихохячи з її розміру, визначають розмір пенсії за віком, стипендії, розмір допомоги по безробіттю тощо. Вперше мінімальна заробітна плата була запроваджена у США в 1938 р. у вигляді мінімальної ставки заробітної плати в розмірі 1/4 дол. за годину. На кінець XX ст. вона становила 7,5 дол. У Великій Британії у 2005 р. така ставка дорівнювала 5 фунтів стерлінгів.
