Показники диференціації доходів

Децильний коефіцієнт

Коефіцієнт Джині

крива Лоренца

Рис. 15.6. Основні показники диференціації доходів населення

Для визначення міри нерівності доходів у світовій практиці вико­ристовується декілька показників. Один із них – так звана крива Лоренца. Вона показує, наскільки фактичний розподіл доходів між різними групами населення відрізняється від рівномірного розподілу доходів (див. рис.15.7).

Рис. 15.7. Крива Лоренца

Якби доходи між сім'ями розподілялись рівномірно, то залеж­ність між частками сімей і їх частками у загальному доході виража­лась би бісектрисою. Це був би варіант абсолютної рівності, бо 20% сімей отримували б 20% загального доходу, а 40% відсотків сімей – 40% загального доходу, і відповідні точки знаходилися б на бісек­трисі. Однак на практиці існує нерівність. Частка сімей з низькими доходами у загальному доході суттєво нижча їх частки у населенні. Тому крива, що виражає цю залежність, відхилятиметься вниз від бісектриси, яка означає абсолютну рівність. Вона і виражає міру не­рівності доходів. Чим більше відхилення кривої Лоренца від лінії абсо­лютної рівності, тим вища міра нерівності.

З кривою Лоренца пов'язаний ще один показник нерівності до­ходів. Це коефіцієнт Джині, або індекс концентрації доходів населення. Він є узагальнюючим показником нерівності і визначається за допо­могою кривої Лоренца відношенням площі сегмента, утвореного лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца (на рис. 15.7. сегмент заштриховано), до загальної площі трикутника, що знаходиться під лінією абсолютної рівності. К_Джині= площа сегмента / площа трикутника

Якщо у розподілі доходів встановлюється абсолютна рівність, то площа трикутника дорівнюватиме нулю, а отже, нульовим буде і коефіцієнт Джині. Показником диференціації доходів є і так званий децильний ко­ефіцієнт. Він виражає співвідношення між середніми доходами 10% населення з найвищими доходами і 10% населення з найнижчими доходами.

4. Соціальний захист населення

Соціальний захист населення є комплек­сом економічних, соціальних та правових заходів і сукупністю інсти­тутів, що забезпечують усім громадянам країні рівні можливості для підтримання певного рівня життя, а також підтримку окремих соціаль­них груп населення. Це комплекс законодавчо закріплених гарантій, шо протидіють дестабілізуючим факторам. Соціальна захищеність включає систему заходів, що захищають будь-якого громадянина краї­ни від економічної та соціальної деградації в результаті безробіття, хво­роби, виробничої травми, народження дитини, інвалідності, старості тощо, а також надання медичних послуг та допомог сім'ям з дітьми.

Потреба у соціальному захисті зумовлюється природою ринкової економіки. Ринок не в змозі забезпечити своїм суб'єктам гарантова­ний дохід і зайнятість. Цілий комплекс факторів зумовлює суттєві відмінності у рівні доходів, стані здоров'я, обсягу задоволення по­треб. Зменшити негативний вплив таких факторів на рівень життя певних прошарків населення і покликаний соціальний захист. Це призначення виконується через дві його функції – лікувальну і за­побіжну. Лікувальна функція пов'язана із запровадженням механізмів боротьби з бідністю, що передбачають адресну допомогу малозабез­печеним верствам населення, надання житлових субсидій, допомоги сім'ям з дітьми тощо. Ці заходи, по суті, лікують певні групи людей, становище яких можна охарактеризувати як хворобу бідності. За­побіжна функція соціального захисту є превентивною, тобто пов'язана з попередженням бідності шляхом надання індивідам можливості під час свого періоду активної економічної діяльності здобути право на забезпечення собі нормального рівня життя у разі втрати роботи та працездатності, хвороби, нещасного випадку.

Система соціального захисту включає три суб'єкти: державу, юридичні особи і громадян. Частина її заходів стосується усіх членів суспіль­ства, а решта адресована окремим соціальним групам. Перша група заходів стосується забезпечення можливості для кожної особи застосу­вання своїх здібностей і отримання доходу, визначення офіційного прожиткового мінімуму, захисту інтересів споживачів, індексації до­ходів. Друга група заходів соціального захисту стосується окремих груп населення, зокрема безробітних, пенсіонерів, інвалідів, ветеранів пра­ці та військової служби, сімей з дітьми, дітей-сиріт, вимушених пере­селенців та біженців, що зазнали впливу катастроф (повінь, землетрус, засуха тощо). Система соціального захисту ґрунтується на таких прин­ципах, як всезагальність, доступність, різноманітність видів забезпе­чення, адекватність рівню розвитку економіки країни.

Залежно від призначення заходів формується і структура системи соціального захисту (див. рис.15.8).