Граматичні категорії прикметника, їх залежний характер

Для прикметника як частини мови граматичні категорії роду, числа та відмінка є асемантичними, похідними від однойменних категорій іменника. Такий залежний характер іменникових категорій закладений семантичною природою прикметника – називати ознаку предмета, тобто «постійно супроводжувати предмет», що в мові передається граматичними формами прикметника, які без іменника не вживаються.

Ознака як особливість, властивість предмета не має денотативних, родових і кількісних показників. Значення роду, числа та відмінка у прикметникові не співвідносне з реальним поділом осіб за статтю, не відтворює кількісної ознаки предмета і не сумісне з типом предметного значення відмінка. Тому прикметник на противагу іменникові не має значення роду, а змінюється за родами. Категорія роду прикметника не класифікуюча, як в іменнику, а словозмінна, оскільки прикметник дублює граматичні значення опорного іменника.

Свої особливості в прикметнику має категорія відмінка, яка є абсолютно словозмінною категорією. Словозмінного є і категорія відмінка іменника, але тут вона має інший характер, оскільки ґрунтується на валентному зв’язку з присудком – предикатом; крім того, відмінкова форма іменника позначає якийсь предмет, явище, поняття, тобто як знак мови вона співвідносна з реальним навколишнім світом. Відмінкова форма прикметника продиктована аналогічною формою іменника, спричинена граматичним узгоджувальним зв’язком.

Подібна ситуація відбувається у категорії числа, яка має словозмінний характер, про що свідчать числові форми однини та множини іменника, що називають той самий предмет. У прикметнику форми однини та множини не пов’язані з кількісно-числовою характеристикою предмета, а узгоджуються граматично з формами числа опорного іменника.

Таким чином, категорії відмінка, роду і числа іменника та прикметника не однотипні. В іменнику вони є засобом відтворення позамовної дійсності, їх граматичні значення семантично вмотивовані; щодо прикметника, то його іменні категорії є похідними, базою для них служать категорії іменника, які нівелювалися за змістом і виконують синтаксичний зв’язок опорного іменника і залежного прикметника.

Повні й короткі форми прикметників

За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні й короткі.

Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними. Повні форми прикметників бувають нестягнені (дрібний, дрібная, дрібнеє, дрібнії) і стягнені (дрібна, дрібне, дрібні). Коротка форма цього прикметника – дрібен.

Загальновживаними в усіх стилях виступають повні форми прикметників:

• нестягнені – у називному відмінку однини чоловічого роду: високий, добрий, прозорий;

• стягнені – у називному відмінку жіночого та середнього родів однини та називному відмінку множини: рідна, рідне, рідні.

Нестягнені форми жіночого й середнього роду здебільшого вживаються лише в народній творчості й у поетичному мовленні: Праведная душе, прийми мою мову не мудру, та щиру, прийми, привітай! (Т. Шевченко); Любив козак три дівчиноньки: чорнявую та білявую, третю руду та поганую; Нічка розсипала зіроньки яснії (Нар. творчість).

Паралельні стягнені й нестягнені форми прикметників можливі лише в називному і знахідному відмінках, в інших відмінках вживаються повні стягнені форми.

Прикметники у повній формі змінюються за родами, числами і відмінками.

Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному й знахідному відмінках однини чоловічого роду: славен, молод, повен.

У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад.

Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному/знахідному відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт, але тільки королевий цвіт.

Інші короткі прикметники вживаються лише в народній творчості та в поезії: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Шумить в кімнаті зелен гай (О. Ющенко).

Якісні прикметники, що мають коротку форму, не змінюються за родами, числами, відмінками.