Помилки у вживанні форм ступенів порівняння

1. Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня порівняння з родовим відмінком іменника (він дужчий тебе, доповідь цікавіша попередньої) або вживання вищого ступеня із відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці помилки виникають під впливом російської мови, у якій такі конструкції є нормативними. В українській мові у подібних конструкціях обов’язкові прийменники або сполучник ніж: він дужчий від тебе, доповідь цікавіша за попередню, я спокійніший, ніж ти.

2. Досить часто трапляються випадки невиправданого поєднання простої і складеної форм ступенів порівняння прикметників: більш лагідніший; найбільш тривкіший. Це неприпустимо. Правильні форми – більш лагідний, найбільш тривкий.

3. Поширеною помилкою є неправильне узгодження простої форми вищого ступеня: Мій брат старше, ніж ти. Ці машини дешевше від вітчизняних. У поданих реченнях потрібно вжити форми старший, дешевші, адже в українській мові проста форма вищого ступеня порівняння має категорії роду, числа, відмінка і повинна узгоджуватися за ними. Подібна помилка виникає під впливом російської мови, у якій, на відміну від української, проста форма вищого ступеня порівняння не змінюється за родами, числами, відмінками: Их дом (квартира, село, окна) больше, чем у нас.

4. Помилкою є використання при творенні складеної форми найвищого ступеня порівняння як допоміжного слова самий: самий сміливий, самий дорогий, самий досконалий. Як допоміжне тут може використовуватися тільки слово найбільш: найбільш сміливий, найбільш дорогий, найбільш досконалий. (Форми із словом самий відповідають нормі у російській мові – самый веселый).

Якісні прикметники, від яких не утворюються ступені порівняння

Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівнян­ня, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзви­чайно старий), страшенний (незмірно страшний), нескінченний (якому немає кінця), холоднуватий (трохи холодний), тихесенький (дуже тихий).

Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають безвимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо.

Ступені безвідносної міри якості прикметників та способи їх творення

Серед прикметників з такою ознакою розрізняють дві групи: прикметники із значенням безвідносної міри якості предмета і прикметники із значенням суб’єктивної оцінки якості предмета. Розглянемо кожну групу.

Прикметники із значенням безвідносної міри якості предмета

Безвідносна міра якості предмета властива якісним прикметникам. Суть її полягає в тому, що виділяється ознака за мірою (чи ступенем) інтенсивності її, але без елементів порівняння. В українській мові виділяють три ступені інтенсивності ознаки – недостатній, помірний і надмірний та дві форми вияву кожної з них. синтетичну й аналітичну.

Прикметники недостатнього ступеня передають міру якості неповну, незначну, часткову, тобто кількісно меншу, в порівнянні з тим, що передається звичайним прикметником. Проста (синтетична) форма прикметників цього ступеня утворюється від основи звичайного прикметника та суфіксів -уват- (-юват-): солодкий – солодкуватий, червоний – червонуватий, тісний – тіснуватий, великий – великуватий, синій – синюватий тощо.

Іноді для утворення цього ж типу прикметників використовується суфікс -ав- (-яв-), якщо він близький за значенням до суфіксів -уват- (-юват-): зеленавий, жовтавий, але інше значення спостерігається у прикметників типу: кістлявий, русявий, сухощавий. Такі прикметники не передають значення недостатнього ступеня. Вони лексично самостійні, їхні суфікси не синонімічні в цих випадках суфіксам -уват-, -юват-.

Ознаки недостатнього ступеня спостерігаються і в прикметниках із суфіксом -аст-, -яст-, якщо такий прикметник утворений від звичайного прикметника, наприклад: довгий – довгастий, круглий – круглястий. Але прикметники, утворені від іменників, ознаку недостатнього ступеня не передають: дугастий, голінастий, вихрастий, зозулястий тощо. Немає ознаки недостатнього ступеня інтенсивності й у прикметників із суфіксом -уват-, -юват- та префіксами при-, під-, недо-, наприклад: приземкуватий, недоумкуватий, а також у прикметників із суфіксом -уват-, -юват-, що утворилися не від прикметників (мішкуватий, задерикуватий, злодійкуватий).

Складена (аналітична) форма прикметників, що передають недостатній ступінь інтенсивності ознаки, утворюється шляхом поєднання звичайного ступеня прикметника і кількісно-означального прислівника типу трохи, дещо, злегка, наприклад: трохи смішний, злегка блакитний, не дуже чемний тощо.

Можливе поєднання простої і складеної форм, що надає дещо нової міри ознаки, певної її конкретизації в предметі. Пор.: тіснуватий – трохи тіснуватий, грубуватий – дещо грубуватий, солонуватий – злегка солонуватий.

Помірний ступінь вияву якості – це звичайний прикметник, що передає нормальну міру ознаки, не велику і не малу: холодний, смачний, прозорий. Цю помірність вияву ознаки іноді підкреслюють слова помірно, більш-менш, прийнятно, нормально, звично тощо: більш-менш точний, звично холодний, прийнятно високий, в міру обережний.

Прикметники надмірного ступеня передають міру якості предмета, значно вищу від норми, що її передає прикметник нульової форми. Проста (синтетична) форма прикметників цього ступеня утворюється від основи звичайного прикметника (нульова його форма) та суфіксів -ущ- (-ющ-), -уч-(-юч-); злий – злющий, багатий – багатющий, холодний – холоднючий – холоднющий; -енн-, -езн-, -елезн-: здоровий – здоровенний, старий – старезний, довгий – довжелезний; від основи звичайного прикметника та префіксів: пре- (предобрий); близьких йому за значенням префіксів іншомовного походження ультра-, екстра-, архі- (ультрамодний, екстраординарний, архіважливий), префіксів все-, над- (всемогутній, надзвичайний), префікса за- (задовгий).

Треба зважати на те, що префікс за- має подвійне значення: наприклад, слово задовгий може означати і довгуватий (тобто префікс за- синонімічний суфіксові -уват-) і надміру довгий (синонім прикметника довжелезний чи занадто довгий). Ці значення розрізняються звичайно в контексті. Префікс пра- вживається лише в часовому значенні – віддаленість у минуле (прадавній).

Складена (аналітична) форма прикметників, що передають надмірний ступінь інтенсивної ознаки, утворюється шляхом поєднання прикметника звичайного ступеня і кількісно-означального прислівника: дуже, занадто, надзвичайно, вкрай, винятково, особливо, зовсім, а також займенників: такий, який (занадто розумний, надзвичайно вродливий).

Прикметники із значенням суб’єктивної оцінки якості предмета. Суть прикметників із значенням суб’єктивної оцінки якості предмета полягає в тому, що ними передається не тільки ознака предмета за мірою чи ступенем інтенсивності її, а ще й у тому, що до цього додається дуже виразне емоційне нашарування, суб’єктивне ставлення до предмета розмови, суб’єктивна оцінка його, пор.: білуватий – білесенький, тонкуватий – тонюсінький, престарий – старенький.

Такі прикметники утворюються за допомогою суфіксів: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: біленький, густесенький, мокрісінький, малюсінький тощо. Найпродуктивніший – суфікс -еньк-, за допомогою якого можна утворювати форми суб’єктивної оцінки від переважної більшості прикметників. Прикметники з цим суфіксом можуть передавати в одному випадку суб’єктивне ставлення і значення зменшеної міри якості (глибоченький, довгенький, біленький, гіркенький), в іншому – лише суб’єктивне ставлення, емоційну забарвленість (босенький, голенький, старенький, дрібненький, голінастенький). Прикметники з суфіксом -ісіньк- передають, як правило, найвищу міру якості (чистісінький). Іноді прикметники такого типу входять до складу сталих словосполучень: цілісінький день, чистісінька правда, звичайнісінька брехня тощо.