37. Організаційні форми виховної роботи

Форми виховної роботи - це системне утворення, в якому системотворчим чинникам виступає заздалегідь поставлена виховна ціль, а як складові компоненти - методи, засоби, зміст, що взаємодіючи, породжують ту емерджентну (системну) властивість, яка, виражаючи результативність конкретного виховного закладу, засвідчує педагогічну майстерність його організаторів.

За кількістю учасників їх поділяють на індивідуальні, мікрогрупові, групові (колективні), масові.

За місцем проведення - на класні, позакласні, позашкільні.

За складністю організації - на прості та комплексні.

За цільовою спрямованістю - на інформаційні, традиційні, народні форми дозвілля, сучасні форми культурно-дозвільної діяльності, специфічні форми сфери туризму, специфічні форми сфери спорту.

За засобами виразності - на вербальні, наочні, художньо-видовищні.

38. Форми та методи професійної орієнтації молоді

Упродовж останніх років накопичено великий та різноманітний соціально-педагогічний досвід щодо сприяння професійному самовизначенню молоді.

Найбільш ефективними виявились наступні форми роботи:

• надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей із представниками різних професій, “круглих столів” із проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій;

• проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спеціально створених консультативних пунктах – тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді;

• проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшується в умовах комп’ютеризації, спрямованої на надання допомоги молодим людям при професійному самовизначенні;

• залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів – проведення днів соціального захисту молоді, днів відкритих дверей, ярмарків вакансій;

• створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми із працевлаштування, вакантні робочі місця тощо;

• організація клубних об’єднань, що сприяють формуванню у молодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодінню знаннями з основ психології.

• телефонне інформування, яке надає клієнтам об’єктивну інформацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесіди з роботодавцями;

• надання клієнтам інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації.

39. Завдання, зміст, методи і засоби розумового виховання сучасних дітей дошкільного віку

Завдання розумового виховання дітей дошкільного віку можна об’єднати в кілька груп:

1) набуття елементарних знань про довкілля - природу, життя, працю людей, суспільні явища;

2) формування навичок і вмінь розумової діяльності, що полягає у виробленні в дітей певних способів сприймання, розвитку всіх пізнавальних процесів;

3) розвиток пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, пам’яті, уяви;

4) розвиток зацікавленості дітей, допитливості, розуму і формування на їх ґрунті стійких пізнавальних інтересів, розвиток розумових здібностей.

Педагог послуговується такими методами:

- наочними (спостереження, екскурсія, екскурсія-огляд, демонстрування картин, показ кіно- та діафільмів);

- словесними (розповідь, бесіда, вивчення художньої літератури);

- практичними (вправи, ігри, праця в природі).

До прийомів розумового виховання належать:

- наочні (зразок, показ);

- словесні (пояснення, запитання, оцінювання);

- ігрові (ігрова дія, ігрова ситуація).

Засоби розумового виховання в педагогіці дошкілля такі:

- ознайомлення з навколишнім світом (збагачується кругозір дитини, її пізнавальні процеси, розвивається спілкування з дорослими, збільшується обсяг інформації);

- гра - специфічна діяльність дітей, в якій віддзеркалюється навколишня дійсність, виявляються знання; різні види ігор по-різному впливають на розумовий розвиток дітей;

- праця, в процесі якої відбувається практичне ознайомлення з якостями і властивостями предметів; знаряддями праці, матеріалами;

- навчання - цілеспрямований вплив, що здійснюється систематично, забезпечуючи послідовність нагромадження знань і умінь.