Розділ і Теоретичні основи виховання музично-ритмічних навичок

1. Сутність поняття ритму та педагогічні умови формування музично-ритмічних навичок сприйняття музики.

Музика – мистецтво, що розгортається у часі. Музичний час розгортається в певній пульсації, задуманій композитором. Звуки, подібно людській мові, не чергуються рівномірно, а утворюють послідовність з різнопротяжних тривалостей, тобто метроритм. Нотний текст сам по собі, без участі музиканта-виконавця, ще не є існуючим музичним твором. Розвиток відчуття ритму в учнів є одним з найважливіших основ для розвитку музично-ритмічних навичок.

Питанню ритму, музичного ритму, присвячена безліч робіт. Проте не дивлячись на значну кількість сказаного, тут є чимало спірного та нез’ясованого. Можливо, жоден з елементів музичної мови не викликає в спеціальній літературі таких суперечних думок, як ритм.

Нерідко проводяться аналогії між ритмом в музиці і в інших мистецтвах. Говорять про ритм спектаклю або окремого сценічного образу, про ритмічні особливості віршування в поезії, про ритм просторових співвідношень в образотворчому мистецтві. Поняття ритму у кожному конкретному випадку достатньо специфічне.

Ритмом у музиці (від грец. Rhythmos – стрункість, домірність) називається послідовність звуків однакової або різної тривалості, організоване за допомогою метра [37, с. 29]. Слово «ритм» означає впорядкований, організований рух . Засобом організації цього руху служать метричні акценти. Почуття метро-ритму засноване на сприйнятті тимчасових організацій музики не лише слухом, але і фізичними клітинами організму. Слухаючи музику людина реагує якими-небудь не довільними рухами: погойдує головою або ногою. Помічено, що при цьому навіть змінюється пульс, дихання стає нерівномірним, в залежності від того, яке враження справила музика.

Формування відчуття ритму у учнів – одна з найважливіших задач музичної педагогіки і в той же час одна з найскладніших. Маючи на увазі реальні труднощі, з якими зв'язано музично-ритмічне виховання, деякі фахівців схильні часом скептично оцінювати самі перспективи, потенційні можливості і музично-ритмічного виховання.

Поняття «ритм» дуже широко розповсюджено. «Ритм – пульс музики, при зупинці якого припиняється її життя, зникає її думка, вичерпується енергія, розпадається форма. Не охопивши закономірностей ритмічного розвитку твору, неможливо зрозуміти і втілити його ідею, осмислити форму» [53, с.221]. Якщо учень точно виконуватиме нотний запис, то тільки в результаті цього не вийде ще необхідного ритму, а вийде тільки приблизно точне відтворення певних співвідношень, тривалостей.

Б.М.Теплов указував: «Якщо учень точно виконуватиме вказівки нотного запису, то тільки в результаті цього вийде необхідний звуковисотний рух».

Учень, що не має розвинених звуковисотних уявлень, принаймні, в результаті свого виконання почує потрібний звуковисотний рух. Але учень, що не має доброго відчуття ритму, і в результаті свого виконання не може почути ніякого ритму. Навпаки, він чутиме щось абсолютно чуже ритму і цілком можливо, що буде сприймати саме це за справжній музичний ритм» [79, с. 197].

Ритм як загальне поняття, напевно, характеризується досить невизначеною ознакою – часовим або просторовим порядком предметів, явищ та процесів. Повернемося тепер до питання про те, чи можливий розвиток відчуття музичного ритму. Дослідники і педагоги-практики беручи до уваги труднощі ритмо-виховання в музиці вказують, що здібностей, які не розвиваються, не існує і існувати не може. (Б.М.Теплов, А.Н.Леонтьев) [40, 79].

Отже, відчуття музичного ритму може розвиватися. Інше питання, наскільки воно може бути достатньо розвиненим і які в даному випадку межі ефективності практичного педагогічного втручання.

Можна стверджувати, що музично-ритмічне відчуття, будучи здатністю, що формується, в цілому підпадає під педагогічну дію та розвивається під його впливом. Причому власне виконання музики в учбовій діяльності, перш за все виконання музики (спів, гра на музичному інструменті), особливо сприяє музично-ритмічному вихованню, створює ті оптимальні умови, в яких виховання такого роду проходить плідно та успішно.

Ритм як загальне поняття, напевно, характеризується досить невизначеною ознакою – часовим або просторовим порядком предметів, явищ та процесів. Основою ритміки є метр, адже ніяка тривалість, не має сенсу, якщо вона поза метром. Метр в записі виражається розміром 2/4, 3/4, 6/8 і так далі. Проте по слуховому сприйняттю розміри розділяють головним чином на два - дводольні і тридольні [20].

Як відомо, функції музичного ритму не вичерпуються лише вимірюванням та організацією тривалостей у часі. Обов'язковою умовою наявності музичного ритму є наявність акцентів, тобто більш сильних або підкреслюваних в якомусь іншому відношенні подразників. Без акцентів немає ритму. «Ритмічний акцент – це багатство та різноманітність змістовних та логічних наголосів, які визначають художність, логічність і красу музичної мови, вони утворюють основу фразування» [53, с.231].

Можна сказати, що ритм в музиці зв'язаний із передачею різних експресивних станів людини, з втіленням в ній складних проявів його внутрішньої пульсації. Потрібно відзначити, що аналогічні эмоційно-виразні особливості ритму виявляються і в інших мистецтвах. Так, вказуючи на прямий зв'язок ритму з відчуттям, К.С.Станіславській затверджував в своїх повчаннях молодим акторам: «у кожної людської пристрасті, стані, переживанні свій темпо-ритм».