Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TEORETIChNI_OSNOVI_MUZIChNO-RITMIChNOGO_VIKhOVA...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
232 Кб
Скачать
☆
    1. Використання ігрових методів для виховання музично-ритмічних уявлень учнів на уроках музичного мистецтва.

Ритмічне чуття слід виховувати в учнів вже з перших уроків у 1-у класі. Спочатку учні повинні навчитись відчувати, а потім відтворювати ритмічну пульсацію. Такі навички слід розвивати на конкретному музичному матеріалі: перед виконанням знайомої пісні, вчитель пропонує дітям одночасно зі співом відзначати найбільш наголошені долі (проплескувати чи простукувати по парті). Для прикладу можна навести цокання годинника, крокування солдат на параді тощо.

Спостереження показали, що діти краще сприймають не дроблення довгих тривалостей, а збільшення коротких. Тому «ознайомлення з тривалостями звуків бажано розпочинати з восьмих і четвертних, що відповідає руховій активності дітей. Зіставлення четвертних і половинних тривалостей на початковому етапі музичного навчання менш вдале» [59, с. 69].

На уроках музики в молодших класах доцільно використовувати прийом ритмізації слів, приказок, прислів`їв, лічилок. Це ефективна форма роботи, тому, що живе ритмізоване мовлення допомагає засвоїти ритмічну сторону. Використовуючи метод ритмізації тексту, треба обирати за основу художньо виразні вірші, лічилки, загадки. Для розвитку відчуття ритму дуже цікаві мовні імпровізації: скласти текст у заданому розмірі, ритмі чи прислухатися до ритму знайомого вірша, прочитати відомі віршовані рядки з різноманітними варіантами.

Дитяча гра – помічник учителя музики, особливо в молодших класах, адже діти цього віку з готовністю і великим бажанням ставляться до тих завдань, які мають ігрові елементи. Саме у грі повнозвучно говорить про себе невичерпна емоційність, творча активність дитини. Найбільш зрозумілими для дітей молодших класів є ритмічні ігри.

Ритмічну пам’ять і слух допоможе розвинути гра «Хованки». Троє учнів виходять до дошки і стають обличчям до класу. Четвертий учень пише на дошці ритмічний малюнок короткої пісні чи поспівки. Увесь клас повинен запам’ятати й проплескати у долоні цей ритмічний малюнок. Перший з тих учнів, які вийшли до дошки, плескає в долоні ритмічний малюнок, другий називає його ритмічними складами, третій записує малюнок на дошці. Учні класу перевіряють.

Серед ігор-змагань цікавою є гра «Естафета», яка сприяє розвиткові ритмічного слуху дітей. Під час її проведення учні поділяються на дві групи і стають у дві шеренги. Останній учень кожної шеренги простукує нескладний ритмічний малюнок по плечу товариша, який стоїть перед ним. Той передає естафету далі. Останній учень повинен записати ритмічний малюнок на дошці. Перемагає та команда, яка закінчила гру першою.

Для відчуття дітьми швидкості руху в музиці можна використати гру «Швидко-повільно». Учитель повідомляє: «Діти, в кожному класі є спокійні і дуже рухливі хлопчики та дівчатка. Чим вони відрізняються?». Учні відповідають: «Спокійні діти рухаються повільно, не кричать, не пустують. Рухливі діти швидко бігають, стрибають, голосно розмовляють». Учитель пропонує учням, слухаючи музику, передати рухами пальців рук (як підкаже їм музика) рухливих і спокійних дітей (звучить мелодія поспівки «Різні діти»).

Для розвитку ритмічного слуху можна пропонувати гру «Луна». Учитель співає декілька звуків або простукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване (відлуння). Хто помилився, вибуває з гри. З великим задоволенням діти грають в «Хованки», «Світлофор», «Телевізор», «Луну».

Використання на уроках образно-ігрових рухів допомагає розкриттю й сприйняттю засобів музичної виразності, музичної характеристики того чи іншого образу. Наприклад, під музику п'єс «Сміливий вершник» Р. Шумана, «Кавалерійська» Д. Кабалевського діти своїми ігровими рухами можуть наслідувати вершника, демонструвати галоп кавалеристів. Виконуючи українську народну пісню «Веселі гуси», дітям пропонується передати у рухах характерні риси гусей, бабусі. Ця елементарна творчість дає дітям велику, радість, розвиває в них фантазію, образне мислення.

Для розвитку музично-римічного виховання учнів корисним видом роботи є гра на музичних інструментах (ксилофони, металофони, ложки, трикутник, маракаси). Гра на музичних інструментах-іграшках є одним з найдоступніших видів дитячої музичної діяльності, в процесі якої розвивається чуття ритму, тембровий та гармонічний слух, збагачується уява, пам`ять, формується мислення, увага. Діти з великим задоволенням виконують будь-які види ритмічної діяльності: виконання ритмічних канонів, що є підготовкою до двоголосного співу; підбір ритмічних акомпанементів знайомих чи раніше вивчених пісень у вигляді метричних долей, ритмічного малюнка, ритмічного остинато; виконання творів у ритмі вальсу, маршу, польки та ін. Не залишається без уваги на уроках і музикування на ударних інструментах. Діти мають можливість придумати ритмічний акомпанемент на дитячих барабанчиках, бубнах, з допомогою паличок, олівців, брязкалець до таких пісень, як «Савка та Гришка» білоруська народна пісня, «Зацвіла в долині» А.Філіпенка.

Іншим прийомом, який сприяє розвитку чуття ритму, є рух під музику. Діти переживають музику, передають її характер рухами свого тіла. Визначивши помилки дітей, вчитель показує рухи в повільному темпі й без музики відпрацьовує їх з учнями. Після цього учні повинні виконати цей рух самостійно під музику у відповідному темпі.

Ефективні також рухи творчого характеру, зокрема руками, елементи танцю, пантоміми. Іноді виконання подібних завдань пов’язане з перевтіленням у певний образ, що сприяє розвитку творчої уяви. Школярі можуть легко імпровізувати під музику, використовуючи плескання в долоні, виразні дії з простими музичними інструментами [57, с.53].

Музично-ритмічні рухи спрямовані на пластичне вираження музики. А саме: загальних особливостей – характеру, настрою, образу музичного твору; специфічних властивостей – засобів музичної виразності (елементів музичної мови), жанрових особливостей (пісенність, танцювальність, маршовість), оркестровки (імітація гри на музичних інструментах). Головне завдання вчителя – навчити реагувати на всі ці особливості, навчити пластично- ритмічному відтворенню музики.

Хвилеподібними рухами рук учні можуть зображати картину моря («Гра хвиль» з триптиха «Море» К.Дебюссі), хлібну ниву, що колишеться (уривки з кантати «Радуйся, ниво не политая» М.Лисенка). Похитуванням рук із саморобними квітами учні виконують «Вальс квітів» з балету «Лускунчик» П.Чайковського. Поступово розкриваючи долоні рук, зображають бутон квітки, що розкривається, під музику Е.Ґріга «Ранок» із сюїти «Пер Ґюнт». Інсценізація пісень є одним із часто вживаних форм музично-ритмічних рухів. «Розіграти» пісню завжди допоможе її яскрава образна основа. Таким чином виконання пісні супроводжується виразними рухами окремих персонажів (українська народна пісня «Ой єсть в лісі калина», М.Лисенко «Пісня Лисички»). З ігровими рухами тісно пов'язаний музичний фольклор, наприклад: українські народні пісні-ігри «Подоляночка», «А ми просо сіяли» та ін.

Вихованню музично-ритмічного почуття сприяє також прийом «вільного диригування», який, по-перше, відповідає моторній природі музичного сприймання, по-друге – забезпечує цілісне охоплення твору. Цей прийом дозволяє на емоційній основі розвивати музичні здібності, творчу уяву, оскільки диригування навіть простою мелодією вимагає уявлення музичного образу, його звучання і розвитку [58, с. 40].

Отже, музично-ритмічні вправи – це вправи, напрямлені на розвиток відчуття ритму. У роботі зі школярами молодших класів слід використовувати в основному ті рухи, які знайомі дітям із життя і не потребують окремого часу для їхнього виявлення та засвоєння: прості рухи рук, біг, ходьба, елементарні танцювальні кроки. Рухи під музику слід включати в усі види діяльності на уроці: під час знайомства з музичною грамотою - для кращого запам'ятовування музичного матеріалу - під час слухання музики, для вироблення чистоти інтонації, під час гри на дитячих ударних інструментах.

ВИСНОВКИ

Таким чином, ритм – це один з виразних засобів музичного мистецтва і, в той же час, основа мислення кожного митця. Маючи хороший музичний ритм, дитина легше буде вирішувати музично-ритмічні завдання, ніж завдання на немузичний ритм. Якщо, наприклад, попросити дитину повторити проплескуванням у долоні дві ритмічні групи (перша – ритм прослуханої пісні, а друга – механічне відтворення), то музично обдаровані діти з першим завданням справляються набагато краще. Більш легко і точно вони відтворюють і ритм уявлюваної мелодії. Це можна пояснити тим, що чуття музичного ритму має не тільки моторну природу, а і емоційну, в основі якої лежить сприйняття емоційної виразності музики.

Г.Г. Нейгауз надавав чуттю музичного ритму дуже великого значення. «Повинен зізнатися, що музику (виконання), позбавлену ритмічного стрижня – логіки часу і розвитку в часі – я сприймаю тільки як музичний шум, музична мова для мене зіпсована до невпізнанності, просто загублена ... Я думаю, що в ритмі, як і у всьому мистецтві в цілому, повинна панувати гармонія, згода, а перш за все – чуття цілісності» [52, с.45-46].

Метр є важливим організуючим фактором ритму. Тісний взаємозв'язок метра і ритму знаходить відображення в терміні метроритм, що більш повно позначає закономірність тимчасової організації музичних звуків.

Роботі над вихованням почуття метро-ритму повинно бути приділено багато уваги. До цього потрібно привчати дітей з першого року навчання. Ритмом потрібно займатися не лише одночасно з роботою над інтонацією, але і окремо.

Розвиток музично-ритмічного відчуття – процес тривалий і різнобічний. Рух є основним засобом розвитку відчуття ритму, природної музикальності, уяви, прагнення до самовираження, емоційного відгуку на музику, здатності усвідомлено сприймати і виконувати музичні твори, основним способом розвитку діяльності й мислення. Тому рух – це найважливіший компонент у музичному вихованні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]