Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TEORETIChNI_OSNOVI_MUZIChNO-RITMIChNOGO_VIKhOVA...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
232 Кб
Скачать
☆
    1. Методичні рекомендації для роботи над музично-ритмічним вихованням учнів

У роботі над розвитком почуття ритму, є декілька методичних напрямів. Одні вважають, що треба розпочинати з тих ритмів, в яких доля ясно чується, тобто з чверті і половинної. Дійсно, дуже зручно, що четвертна падає на кожну долю а половинна тягнеться дві долі. Проте це суперечить художньому сенсу того, що звучить, дає запис в спотвореному виді, а практично рідше зустрічається, чим інші ритми. У дорослій аудиторії можна розпочати з чвертей і половинних, це зрозуміло і легко здійснимо але затримуватися на цьому довго не потрібно. Але для дитячої аудиторії це не годиться, тому, що діти йдуть від безпосереднього враження, а не від свідомих дій [14].

Безпосереднє враження половинки дуже неясно сприймається. Діти розуміють, що половинна довга, але скільки вона повинна тягнутися вони не відчувають. Тому педагоги іншого напряму пропонують вивчати спочатку чверті і восьмі а потім вже переходити до інших ритмічних груп. За цю систему говорить її життєвість, природність і легкість її виконання.

Працюючи над вивченням різних ритмів, потрібно потурбуватися про те, щоб пропрацювати їх і в різних розмірах, в усіх можливих комбінаціях доль, на які доводиться це дроблення.

Скажімо, в дводольному розмірі у нас дві долі: чверть дві восьмі або дві восьмі чверть, або дві восьмі і дві восьмі і так далі. У тридольному розмірі таких варіантів буде більше. Неодмінно потрібно їх усе практично пропрацювати. Дуже важливо відчувати і розуміти на якій долі приходить ця дробова.

Наступним важливим етапом є вивчення тривалості, в якій одна доля входить в іншу, скажемо чверть з точкою. Адже чверть з точкою є переходом початку другої долі - на першу акцент на другу частку робиться внутрішній, його фактично немає. Сюди ж відносяться всілякі заліговані ноти.

Синкопа це так само чверть з точкою, тільки узята через сильну долю, яка на практиці зустрічається дуже часто і для виконання по слуху не представляє ніяких труднощів. Вважається, що вивчати синкопи треба не після восьмих і шістнадцятих, а разом з чвертю з точкою.

Наступна ритмічна група не парне дроблення: тріолі, квінтолі і так далі. Тут ми зустрічаємося з тим, що повинні дуже точно тримати метричну тривалість кожної долі, укласти в неї потрібну кількість дробових звуків[28].

Готуючись до уроку, педагог підбирає музичний матеріал так, щоб він відповідав темі уроку, поглиблював і закріплював конкретні музично-слухові навички і вміння, а також музичні знання. Важливим є питання, коли на уроці краще використовувати рухи та які з них доцільніше запропонувати учням на початку і в середині уроку.

Якість виконання учнями рухів залежить від розуміння ними музичного образу, а також виразного виконання вчителем. Матеріал йому необхідно знати на пам'ять. Адже під час руху треба стежити за учнями, бачити й виправляти їхні помилки [61].

Основними напрямами діяльності викладача музичних дисциплін є:

– навчання і виховання учнів з урахуванням специфіки навчального предмету і віку учнів;

– орієнтація навчального матеріалу на цінності української національної музичної культури та світової музичної класики;

– забезпечення особистісного розвитку кожного учня і збагачення його емоційно-естетичного досвіду під час сприймання творів музичного мистецтва.

Основними завданнями музично-ритмічного виховання є: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.

Через обмеженість часу і, як правило відсутності спеціального приміщення, рухам на уроках музики приділяється незначне місце, використовуються лише їх окремі елементи. Однак поряд з іншими видами діяльності музично-ритмічні рухи забезпечують різносторонній музичний розвиток учнів: у них розвивається музикальність, творчі здібності, формуються навички колективних дій.

Виховне значення рухів під музику проявляється й у тому, що вони активізують почуття ритму, сприяють поглибленому освоєнню музичного матеріалу уроку. За допомогою рухів школярі передають характерні риси музичного твору.

В основі музично-ритмічної діяльності лежить моторно-пластичне пророблення музичного матеріалу. Вона сприяє посиленню емоційного впливу музики, розвитку уявлення учнів про засоби музичної виразності, елементах музичної мови; рухи під музику допомагають прослідкувати розвиток музичного образу у свідомості учня. Усе це досягається завдяки набутим навичкам і вмінням погоджувати рухи з музикою, її характером, настроєм.

Музично-ритмічна діяльність учнів забезпечує розвиток музичного слуху, формування вмінь складати рухи під музику, засвоєння музичних знань, розвиває рухові навички та забезпечує формування вмінь рухатись під музику: швидко й точно зупинятися, змінювати рухи.

Щоб музично-ритмічні рухи збагачували художній розвиток учнів, треба підготувати дітей до даної діяльності. Тому насамперед учні одержують мають засвоїти певні уявлення про рухові навички. Вони вчаться орієнтуватися в приміщенні маширувати під музику, легко бігати, реагувати на умовні музичні сигнали вчителя [63].

Найпростіші рухи – це притупування й удари. У музично-ритмічній діяльності необхідно піклуватися не тільки про розвиток музикальності, але про культуру самого руху, розвитку художнього смаку дітей.

За допомогою ритмічних рухів закріплюється уява про музичну форму, принципи музичного розвитку. Робити це можна, змінюючи напрямок і характер руху, поплескуючи ритмічний малюнок. Найбільш складний спосіб пов'язаний з перегрупуваннями, чергуванням дії. Під час виконання вчитель допомагає учням досягти їх виразності та чіткості, показує, як краще виконати новий, раніше не відомий рух. На далі діти будуть комбінувати засвоєні рухи в нових комбінаціях створюючи свої імпровізації.

У зв'язку з розвязанням учнями творчих завдань, як вже зазначалося, важливим є пісенно-ігровий і танцювальний матеріал. Спочатку окремим учням пропонують самостійно виконати під музику рухи, які відповідають тексту пісні, структура якої містить у собі елементи імпровізації, потім це виконують усі разом. Створюючи той або інший образ, учні передають своє розуміння змісту і характеру музичного твору.

Підбираючи музичний матеріал, вчитель визначає у яких творах можна використовувати готову композицію рухів, і які рухи запропонувати для імпровізації.

В 1 класі діяльність учителя повинна бути спрямована на активізацію дошкільного досвіду дітей, а також засвоєння рухів :

а) танцювальних;

б) фізкультурних( бадьорий крок, перешикування, дрібний біг);

В 2 класі музично-ритмічна діяльність учнів на уроці спрямована на закріплення набутих раніше навичок виразного руху й оволодіння більш складних, на формування вміння творчо використовувати знайомі рухи в танцях. Досвід, набутий учнями при виконанні маршових і танцювальних рухів сприяє формуванню уявлень про пульсацію сильних і слабких долей в музиці, при співвідношенні двох ритмічних одиниць.

В 3 класі вже наявний в учнів досвід реагувати зміною рухів на зміну частин, музичні фрази використовується в процесі формування в них уявлень про принципи розвитку музики й побудови музичних форм.

В 4 класі широко використовується імпровізація й драматизація фольклорно-пісенного матеріалу при формуванні вистав про характерну рису народної музики, зокрема її варіативній основі. Учні 4 класу знайомляться з характерними рухами національних танців (гопака, бульби, полонезу, мазурки тощо) [58].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]