3. Підйомно-транспортні засоби цеху

Вірний вибір підйомного обладнання є основним фактором нормальної роботи та високої ефективності виробництва. Неможливо забезпечити стійкий ритм виробництва без узгодженої і безвідмовної роботи сучасних

засобів механізації внутрішньо цехового та міжцехового стадіях обробки та складання.

Транспорт та вантажопідйомні пристрої у цеху можуть бути пристосовані у всіх рівнях цеху, починаючи з підлоги, закінчуючи дахом.

Підлоговий вид транспорту – залізничний.

Залізничний транспорт широкої стандартної колії використовується для доставки в механічний цех великих кількостей вантажу або окремих великих, дуже важких заготовок. Прокладається колія або поруч з цехом, тоді для зв’язку з цехом використовують монорельсові засоби перевантаження або поворотні крани з поворотною стрілою. Залізниці вузької колії використовують, як транспортний засіб на складальній дільниці, а в механічному цеху її не використовують, бо вона заважає проїзду інших видів транспорту. Основними є електричні візки та ручні візки. Електричні існують трьох різновидів:

• стандартні з нерухомою платформою;

• з нерухомою платформою та з підйомним гідравлічним пристроєм;

• з рухомою підйомною платформою.

Вантажопідйомність цих візків – 0,75 т., 1 т., 2 т.,3 т., 5 т. При використанні візків з підйомною платформою, вантажі укладають на спеціальні контейнери, що мають ніжки або звичайні контейнери встановленні на спеціальні підстави.

До вантажопідйомних машин відносять: домкрати, лебідки, талі, крани.

Таль – вантажопідйомний механізм, який складається з ланцюгового поліспаста з ручним приводом від незкінченного ланцюга або з важільного поліспасту з черв’ячною передачею. Шестеренна таль складається із корпусу з редуктором, приводним та гальмовим механізмами. Корпус талі з’єднаний з рухомою обоймою вантажного ланцюга. Приводний механізм складається з тягового колеса (зірочки) та тягового зварного ланцюга. Шестеренна таль приводиться до дії таким же чином, як і черв’ячна.

Домкрати різноманітних конструкцій застосовують для підйому та опускання, а також переміщення вантажів на невеликі відстані. За принципом устрою домкрати розподіляють на гвинтові, гідравлічні, реечні та клинові. В свою чергу клинові домкрати бувають винтовими та гідравлічними. Існують також домкрати комбіновані гідрогвинтові. Підйом такими домкратами виконується двома степенями за один цикл.

Також у цехах використовують мостові крани, вони широко розповсюджені у складальних цехах. Їх максимальна вантажопідйомність може сягати до 500 т.

Промисловий робот являє собою автоматичну машину, яка виконує рухомі функції та оснащену перепрограмованою системою керування. Промисловий робот використовується для виконання як основних операцій (фарбування, зварювання, складання), так і для здійснення допоміжних дій з обслуговування технологічного обладнання (захват, орієнтування, транспортування заготовок та деталей). Його застосовують для інтенсифікації використання технологічного обладнання, звільнення робочого від виконання монотоних швидковтомлюючих дій, підвищення швидкості цих дій, а також для заміни робочих у зонах травмонебезпечних та шкідливих для здоров’я. Перепрограмування промислових роботів та можливість заміни захватних пристроїв дозволяє використовувати їх для різноманітних технологічних процесів, для широкої номенклатури обладнання.

Для виконання виробничих функцій промисловий робот повинен мати:

• Виконуючий устрій (маніпулятор з приводами та робочим органом).

• Устрій керування – який забезпечує автоматичну роботу маніпулятора за програмою, яка зберігається в оперативній пам’яті.

• Вимірювально-перетворювальний устрій контролює дійсне положення маніпулятора, силу прижиму та інші параметри, які впливають на його роботу.

• Енергетичний устрій (гідростанція, пневмостанція, силовий перетворювач енергії).

Маніпулятори використовуються для заміни заготовок та для заміни інструментів. Вибір конструкції маніпуляторів для заміни заготовок залежить від виду верстата з ЧПК, а також від прийнятої схеми, від транспортно накопичувального устрію. Як правило, маніпулятори відокремлені від верстата з метою їх віброізоляції. Автозавантажувальні пристрої для заміни заготвки на верстатах для обробки деталей типу тіл обертання можуть бути виконані у вигляді маніпуляторів з поворотним захватним механізмом та маніпуляторів з важільним механізмом.

Схеми устрою маніпуляторів для заміни інструментів включають в себе:

• Накопичувач інструментів.

• Автооператори чи маніпулятори з захватним устроєм.

• Транспортувальні механізми.

• Устрій керування.

Данні пристрої забезпечують автоматичний цикл пошуку необхідного інструменту, передачу його в робочу зону верстата, встановлення в певній позиції шпинделя, повернення в кінці циклу в накопичувач.

4.МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ ЦЕХУ

Робочий склад цеху та визначення його чисельності.

Загальна кількість учасників робочого процесу складається:

• Із виробничий робітників (верстатників);

• Складається з допоміжних робіників;

• Молодше обслуговування персоналу;

• ІТР, конторський персонал;

Для одиничного та серійного виробництва визначення кількості виробничих робітників-верстатників за родом роботи (спеціальності), а також за розрядами може бути виповнено двома способами:

• Згідно із заданою кількістю верстатів:

R_вер.=Т_Н*D/(F_д*m*S_p*60)

• Згідно з загальним нормовочним часом необхідним для річного випуску деталей.

Можливі варіанти багатоверстатного обслуговування такі:

• паралельна робота на одних і тих же верстатах по виконанні однієї і тієї ж операції;

• послідовне виконання операцій по обробці однієї і тієї ж деталі для декількох верстатів;

• обробка на декількох верстатах різних деталей;

Середній розряд верстатників залежить від типу виробництва.

Кількість виробничих слюсарів приймають в середній кількості у %:

• одиничному та дрібносерійному 3-5 %;

• крупносерійному та масовому 1-3 %.

Для виконання допоміжних робот у робочому складі передбачені допоміжні робітники:

• наладчики верстатів;

• роздавальники інструментів;

• комірники;

• мастильники;

• заточники;

• верстатники по ремонту обладнання;

• електромонтери;

• стропольшики;

• вантажники;

• прибиральники виробничих приміщень.

У серійному виробництві загальна кількість допоміжних робітників становить 1825 % від кількості основних робочих. У масовому виробництві ця цифра сягає 510 %.

Молодше обслуговування персоналу становить 2-3 % від загальної кількості робітників.

ІТР та СКП становить 14-18 % від загальної кількості.

Планування обладнання і робочих місць у цеху.

Нормативна відстань між верстатами залежить від розмірів верстата:

• 7503500 мм. – малі;

• 20003500 мм. – середні;

• 30005000 мм. – важкі;

• 500010000 мм. – особливо важкі;

Нормативні відстані між верстатами:

• по фронту – 400; 600; 800; 1200 мм. від категорії верстата.

• По тильним сторонам – 400; 500; 700; 1000 мм.

Якщо робітник знаходиться між верстатом і стіною, тоді відстань від стіни до фронту верстата становить – 900; 1200; 1400; 1500мм.

Якщо робітник знаходиться між вирстатом та колоною, тоді відстань – 800; 900; 1000; 1200мм.

Якщо верстати розташовані поперек до проїзду, то між верстатами відстань – 800; 900; 1200мм.

Між верстатами для транспортування деталей приймаються проїзди, ширина залежить від транспортуємого засобу, нормативи такі:

• 1800мм. при однобічному проїзді, якщо верстати розташовані тильною або боковою стороною;

• 2300мм. при фронтальному і тильному розташуванні з одних боків;

• 3000мм. при фронтальному розташуванні з обох боків.

Другорядні проходи з’являються між верстатами, коли вони встановлені вздовж прольоту в три, чотири або більше рядів.

Визначення виробничої площі цеху найбільш точно проводиться за результатами планування обладнання, але попередньо визначається виходячи з питомої площі, що припадає на один верстат.

Ширина прольоту: 12м. для легкого машинобудування, 1218м. для середнього машинобудування, до 36м. для важкого машинобудування.

Питома площа, що припадає на 1 верстат разом з проходами:

• легкий – 11м²;

• середній – 20м²;

• великий – 35м²;

• особливо великий – 100м²;

Площа конторських приміщень на одного працівника становить 3,25м². Для конструкторів – 5м² на одне робоче місце. Ці норми не росповсюджуються на кабінети керівників цеху. Ці приміщення повинні На підприємстві найчастіше зустрічаються будівлі каркасного типу, але є і безкаркасні будівлі.

Будівлі каркасного типу, це такі будівлі де основне навантаження приймають колони, а стіни будівлі являються огороджуючим елементом.

Будівлі безкаркасного типу, це коли навантаження приймають стіни.

Будівлі можуть бути одноповерхові і багатоповерхові. Основним геометричним елементом багатоповерхової будівлі є куб розміром 666 м.

Основними елементами каркасних будівель являються:

• фундамент;

• колони;

• ригелі;

• плити перекриття;

Каркас у будівлі – залізобитонний. Його переваги: легкість і швидкість монтування.

Недоліки: дороге обслуговування.

Взагалі будівлі на підприємстві – одноповерхові, але в цьому є свої переваги та недоліки.

Переваги: можливість монтувати в одну технологічну лінію різне обладнання не враховуючи цього вагу; під одним дахом можна розташовувати усі служби та дільниці механо-складального цеху.

Недоліки: велика площа огороджуючих поверхонь, що призводить до швидкого охолодження будівлі взимку і швидкого нагріву влітку; погано провітрюються і освітлюються; допустиме навантаження на перекриття залежить від типу перекриття, але знаходиться у межах 510кПа.