- •1.Зміст і завдання паразитології
- •2. 5. Форми співжиття організмів. Форми біотичних відносин в природі.
- •3. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •4. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини.
- •6.Прижиттєва діагностика гельмінтозів
- •8. Загальна характеристика нематодозів.
- •9. Описати методику гельмінтологічного розвитку.
- •12.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •13.Збитки, які спричиняють гельмінтози
- •10.Класифікація гельмінтозів
- •11.Паразитоценологія, їх предмет і завдання
- •14.Загальна характеристика цестодозів
- •15.Дослідження малощетинкових червів на зараженість личинками гельмінтів
- •16. Інвазія та інвзійні хвороби.
- •17. Загальна характеристика трематодозів
- •18. Методика дослідження риб та м’яса на зооантропонози
- •19. Основні заходи щодо ліквідації паразитичних хвороб.
- •22. Загальна характеристика моногеноїдозів
- •23. Взаємовідносини між паразитом і хазяями.
- •27. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •28. Мета і завдання гельмінтології
- •29. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •30. Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •31.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •32.Розвиток стьожака широкого
- •33.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварин.
- •34.Розвиток печінкового сисуна.
- •Як розвивається печінковий сисун
- •35. Особливості будови та процесів життєдіяльності цестод
- •36. Методика культивування яєць і личинок
- •37.Описати анатомію та біологію круглих червів класу нематод
- •Епітеліально-м'язовий мішок
- •Травна система
- •Кровоносна та дихальна системи
- •Видільна система
- •Нервова система
- •Статева система
- •38.Загальна характеристика гельмінтозоонозів
- •39. Методи прижиттєвої діагностики гельмінтозів
- •40. Загальна характеристика трематодозів
- •41. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Дифілоботріозу
- •42. Методика дослідження риби на моногеноїдози
- •43. Розвиток дигенетичних сисунів
- •44. Зооантропозні захворювання. Біологія та цикл розвитку Опісторхозу
- •45.Методика дослідження обєктів довкілля на забрудненість яйцями гельмінтів
- •46.Протозоологія
- •47. Поширення паразитизму в тваринному світі
- •48. Методика гельмінтологічного розтину
- •49. Теніїдози при яких людина є дефінітивним хазяїном збудником
- •50. Основні заходи профілактики гельмінтозів
- •51. Методика дослідження риби на опісторхоз
- •52.Тооксоплазмоз тварин
- •53. Дегельмінтизація
- •54. Методика дослідження навколишнього середовища на присутність яєць гельмінтів
- •55. Хвороби що викликаються саркодовими
- •56. Форми перебігу інвазійної хвороби
- •57Методика відбору консервування та транспортування матеріалу при гельмінтозах
- •58. Цестодози
- •59.Заходи оздоровлення зовнішнього середовища від збудників гельмінтів
- •60. Описати методику проведення капіляроскопії
- •72. Методики якісного гельмінтологічного дослідження.
- •76. Хвороби, що викликаються джгутиковими.
- •77. Загальна характеристика нематодозів.
- •78. Методи посмертної діагностики гельмінтозів.
- •79. Розвиток цестод.
- •80. Антигельмінтики, їх дія, застосування.
- •81. Спеціальні методи виявлення хворих. Поняття діагностичної дегельмінтизації.
- •82. Особливості будови та процесів життєдіяльності скребликів.
- •83. Роль паразитів в коливаннях чисельності тварин.
- •84. Дослідження безхребетних на зараженість личинками гельмінтів.
- •85. Зміст і завдання паразитології.
- •90. 87. Методи прижиттєвої і посмертної діагностики гельмінтозів.
- •88. Локалізація гельмінтів в організмі тварин, людини. Класифікація гельмінтів за місцем локалізації в організмі
- •Методи виявлення гельмінтів у організмі людини
- •86. 89. Форми біотичних відносин в природі.
- •91.Цикли розвитку гельмінтів
- •93. Описати методику гельмінтологічного розтину
- •94.Класифікація гельмінтозів
- •95.Паразитоценологія її предмет і завдання
- •96.Дослідження молюсків на зараженість личинками гельмінтів
- •97.Мета і завдання гельмінтології
- •98. Особливості вивчення гельмінтозоонозів
- •99.Описати методику повного гельмінтологічного розтину
- •100.Загальна характеристика основних нематодозів людини
- •101.Розвиток стьожка широкого
- •102.Методика дослідження різних тканин і секретів організму людини і тварини.
- •103.Розвиток печінкового сисуна
- •104.Особливості будови та життєдіяльності цестод
- •105.Методика культивування яєць та личинок
100.Загальна характеристика основних нематодозів людини
Нематодози (інвазії круглими хробаками)
Аскаридоз (інвазія Ascaris lumbricoides ) відзначається в середньому у 25% всього населення. Аскариди — це круглі черв’яки завдовжки від 10 до 30 см. Найбільш широко аскаридозпоширений серед населення субтропічної зони, особливо в місцях з поганою санітарією. Основними засобами для лікування аскаридозу є мебендазол (вермокс), левамізол (декарис) і пірантел (комбантрин). При аскаридозі ефективний також піперазин, однак при його використанні можливе поява блювоти і діареї.
Анкілостомідози — це кишкові гельмінтози, збудниками яких є Ancylostoma duodenale і Necator americanus . Ці невеликі круглі черв’яки (довжиною близько 1 см) присмоктуються до слизової оболонки кишечника і харчуються кров’ю господаря. Анкілостомідози є частою причиною розвитку залізодефіцитної анемії у жителів тропічній та субтропічній зони. За цих гельмінтозах ефективні мебендазол і пірантел .
Стронгілоїдоз . Збудниками цього кишкового гельмінтозу є маленькі круглі черв’яки завдовжки близько 2 мм (Strongyloides stercoralis ). Стронгілоідофз зустрічається досить часто і в основному протікає безсимптомно. При цьому гельмінтозі застосовують тіабендазол і альбендазол .
Ентеробіоз — це кишковий гельмінтоз, що викликається гостриками ( Enterobius vermicularis ) — круглими хробаками довжиною близько 1 см. Ентеробіоз зустрічається досить часто, особливо у дітей. Основним симптомом ентеробіозу є шкірний свербіж в області заднього проходу, який виникає внаслідок подразнення шкіри періанальної області, гдг самки гостриків відкладають яйця. Самозараження відбувається в основному через руки, забруднені яйцями гельмінтів в результаті розчісування шкіри. Високо ефективними засобами для лікування ентеробіозу є мебендазол і пірантел , які використовують зазвичай всією сім’єю.
Трихоцефальоз . Збудником цього кишкового гельмінтозу є волосоголовець ( Trichuris trichiauria ). Трихоцефальоз часто відзначається у поєднанні з аскаридоз і анкілостомідозамі. В основному відзначається легке або безсимптомний перебіг цього гельмінтозу. При трихоцефальозі найбільш активний мебендазол, застосування пірантелу ефекту не дає.
Філяріатози . В організмі людини паразитують як дорослі, так і личинкові форми філярій. В організм людини ці гельмінти потрапляють при укусах комах. Дорослі філярій можуть паразитувати в організмі людини тривалий час (протягом багатьох років). Тяжкість захворювання залежить від числа дорослих гельмінтів в організмі господаря.
Лімфатичні філяріатози — це гельмінтози з переважним ураженням лімфатичної системи, збудниками яких єWuchereria bancrofti, Brugia malayi і Brugia timori , що потрапляють в організм людини при укусі комаром. Дорослі гельмінти паразитують у лімфатичних судинах і вузлах, що призводить до розвитку патологічних змін в лімфатичної системи і появи слоновості (у обструктивної стадії гельмінтозу). Лімфатичні філяріатози найбільш широко поширені серед населення Китаю, Індії та Індонезії (всього в світі налічується близько 90 мільйонів людей, заражених цими гельмінтами). Збудником онхоцерхоза є Onchocerca volvulus . Цей гельмінтоз зустрічається в основному в Африці та Центральній Америці. Зараження людини відбувається переважно в районі водоймищ (по берегах річок, струмків, де розмножуються мошки) при укусі чорною мошкою. Загиблі мікрофілярії викликають хронічний свербіж шкіри, а при проникненні паразитів в очі розвивається ураження рогівки (паннус) і навіть сліпота (річкова сліпота).
Збудниками токсокароза є личинкові форми Toxocaracanisa Toxocara cati . Зараження людей (переважно дітей) відбувається при ковтанні яєць паразитів з їжею і водою, забруднених випорожненнями собак або кішок. Вийшли з яєць личинки з потоком крові потрапляють в різні органи і тканини (у тому числі в очі), де загиблі паразити утворюють специфічні гранульоми. При токсокарозе можливі важкі ураження очей з розвитком сліпоти. Для лікування токсокарозу використовують дитразин , який викликає загибель паразитів в крові, але не діє на інкапсульовані форми гельмінта в тканинах.
