3. Особливості букварного періоду навчання грамоти

Етапи букварного періоду

Традиційно букварний період навчання грамоти ділився на три етапи. Кожен із них визначався певними особливостями опрацювання звуків і букв рідної мови. Зокрема, на першому етапі учням пропонувалося читати слова з буквами м, с, ш, н, р, л, що позначали тільки тверді приголосні перед буквами а, о, у. На другому етапі вивчалася буква і, що вимагало читання складів і слів паралельно з твердими і м'якими приголосними. Завершувався другий етап ознайомленням з буквою ь (знаком м'якшення). Учням, таким чином, розкривався ще один спосіб позначення м'якості приголосних звуків на письмі. На третьому етапі вводилися букви я, ю, є, якими в українському письмі також позначається м'якість приголосних звуків, опрацьовувалися звуки (африкати) [дж], [дз], [дз'] та апостроф.

^ Недоліком запровадження цих етапів було те, що на початку формування вмінь читати прямий склад (злиття приголосного з голосним) учні мали справу тільки з твердими приголосними.

Слід звернути увагу і на таку деталь: серед букв на позначення приголосних, виучуваних на першому етапі, були с, н, р, л — саме ті, які в українській мові мо­жуть позначати парні твердий і м'який приголосні. Тому опрацювання їх виключно в ролі позначників твердих приголосних штучно розривало роботу над парними твердими і м'якими приголосними звуками. Такий підхід, з одного боку, призводив до побуквеного читання, а з другого — ставав причиною породження так званих «мук синтезу», які з'являлися з необхідністю вироблення в учнів орієнтації на букву голосного звука в складі, щоб відразу правильно прочитати ту саму літеру, якою позначено приголосний звук — твердий або м'який.

У сучасній методиці навчання грамоти відбулося скорочення одного етапу букварного періоду. Наразі він ділиться не на три, а на два етапи.

Особливості першого етапу

На першому етапі букварного періоду учні спочатку вивчають ряд букв, які позначають голосні звуки: а, о, у, и, і, е. Читання їх не становить для дітей певних труднощів, оскільки полягає в умінні впізнати і правильно назвати (прочитати) ту чи іншу букву. Тому найголовніше завдання цього етапу — сформувати в пер­шокласників уміння читати прямі склади — злиття «пг», «п'г». Від нього буде залежати успішність просування дітей в оволодінні навичкою читання. З перших кроків ознайомлення з буквами, які позначають приголосні звуки, учитель повинен подбати про те, щоб не допустити в жодного учня побуквеного читання шляхом «перебирання» букв у складі та слові.

Прямий склад, злиття приголосного з голосним школярі із самого початку читають у двох варіантах — «пг», «п'г». Досягається це тим, що на першому ета­пі букварного періоду, крім букв а, о, у, и, вводиться буква і. Це дає можливість опрацьовувати наступні букви, які позначають приголосні звуки, в їх подвійній ролі водночас — як знаки парних твердого і м'якого звуків. Наприклад, засвоєння учнями букви н здійснюється у процесі читання складів і слів, де вона позначає звуки [н], [н']: на, но, ну, ни, ні, Ніна.

Паралельна робота з твердими і м'якими приголосними звуками, що позна­чаються однією й тією самою буквою, сприяє розвитку в дітей орієнтації на букву голосного звука в складі, тобто усвідомленню складового принципу українського письма. Початкова навичка читання ґрунтується на сприйнятті цілісної одиниці — злиття приголосного з голосним, що запобігає побуквеному читанню.

Для первинного виділення виучуваних звуків паралельно слід добирати слова з твердим і м'яким звуками, наприклад: ліс і лось, лин і окунь, стіл і лялька тощо. Відповідно до цього тема уроку на опрацювання нової літери формулюється в та­кий спосіб: «Звуки [н], [н'], позначення їх буквою «ен».

Протягом букварного періоду учні поступово ознайомлюються з алфавітними назвами літер і вчаться називати звуки, позначувані ними, наприклад: «У слові ліс буква — «ел» позначає звук [л'], а в слові лампа — звук [л]».

Якщо в добукварний період основною мовною одиницею, з якою учні ви­конували аналітико-синтетичні дії, був звук, то в букварний період до нього до­дається і буква. Паралельно зі звуковим аналізом учні виконують і звуко-буквений аналіз нескладних слів, написання яких відповідає вимові. Новим елементом на таких уроках букварного періоду є буква, оскільки з усіма звуками рідної мови учні ознайомились у добукварний період. Тому підсумовувати урок на первинне опрацювання літери правильно буде так: «Сьогодні ми ознайомилися з новою літерою «те». Вона може позначати на письмі звуки [т], [т']».

Порядок розміщення і вивчення літер у сучасних букварях відбувається з ура­хуванням частотності їх в українському письмі. Це означає, що чим частіше вико­ристовується та чи інша буква в писемному мовленні, зокрема в художніх творах для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, тим раніше вона вивчається в букварі. Винесення більш частотних літер українського алфавіту на початок букварного періоду дає можливість авторам букваря і вчителям запропонувати школярам для читання більшу кількість доступних для них слів, швидше запов­нити букварні сторінки зв'язними текстами.

У побудові текстів на першому етапі букварного періоду у складі речень можуть подаватися предметні малюнки, які замінюють слово, якого учні ще не можуть прочитати. Якщо зміст речення досить прозорий, то замість малюнка на місці пропущеного слова ставиться лінія — знак слова, застосовуваний у добук­варний період. Наприклад: Он нива. На ниві (мал. колосків пшениці). Іван вивів на ниву (мал. комбайна). Він варіанти легко створити, змінивши частково в реченнях порядок слів, вилучивши і ввівши деякі нові слова, змінивши граматичну форму частини слів, замінивши чи переставивши місцями імена дітей тощо.

Усвідомлення прочитаного забезпечується також відповідями на запитання за змістом тексту, причому відповідь на запитання учень може давати, зачитуючи певне речення з тексту. Доцільно також на цьому етапі застосовувати вибіркове читання як слів у колонках, так і речень за відповідними завданнями вчителя. Щоб читання слів у колонках не було для учнів одноманітним, його можна проводити із супровідними завданнями фонетико-графічного, граматичного і лексичного харак­теру, наприклад: прочитати слова, в яких буква «ел» стоїть на початку; прочитати слова з наголосом на першому (другому) складі; знайти два слова, які різняться між собою одним складом; знайти і прочитати слова, в яких останній склад -ла; прочитати слова, до яких можна поставити питання що робила?; знайти і про­читати імена дітей тощо.

Кожне з перелічених завдань спонукає учня вкотре повернутися до читання слів у заданій колонці, але кожного разу він робитиме це по-новому.

Методика формування вміння читати прямі склади

На початковому етапі формування в першокласників уміння читати основною одиницею читання є склад у його найпростішому вияві, коли він складається з єди­ного голосного звука і коли він становить злиття приголосного з голосним, напри­клад: о-ко, о-са, І-ра, ли-па, ма-ма, во-ни тощо. Злиття приголосного з голосним, крім того, що воно може становити окремий склад, є обов'язковою частиною всіх складів ускладненої структури, наприклад: рак, ліс, липка, ставок, листок. Тому оволодіння дитиною читанням прямого складу — злиття «пг», «п'г» — є основою для того, щоб прочитати слово будь-якої графічної будови. Саме тому проблема навчити першокласників злито читати прямі склади була й залишається основною в методиці навчання грамоти.

Раніше в методиці основою читання прямого складу слугував предметний ма­люнок, розміщений над словом. Читання складів ра-ма підказував дитині малюнок рами. Відомий також прийом читання прямого складу по слідах звукового аналізу. Проаналізувавши на слух, скажімо, слово липа, учитель пропонував прочитати його по складах. Недолік таких прийомів полягає в тому, що в обох випадках за­значений спосіб читання не може сформувати в учня усвідомленої навички і, крім цього, потребує тривалого часу.

Формування в першокласників уміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляційними особливостями звуків. Механізм утворення прямого складу з різними голосними дитина може легко усвідомити, якщо спо­стерігатиме за артикуляційними укладами складів ма, мо, му, ми без подання голосу. Школярі помічають, що підготовка мовних органів, у даному разі губ, до вимовляння різних складів здійснюється по-різному, тому що різниця в артикуля­ційному укладі губ залежить не від приголосного, який в усіх складах залишається одним і тим самим, а від голосного, що в кожному складі змінюється.

Відтворення прямого складу під час читання полягає в одночасній підготов­ці до вимовляння двох звуків, позначених відомими дитині буквами. Наводимо фрагмент уроку з вироблення в учнів уміння читати прямі склади.

— Досі ми читали букви, які позначають голосні звуки. Робити це було легко, бо при читанні їх треба було тільки впізнати букву і правильно її назвати, тобто прочитати. А сьогодні ми вчитимемося читати вже не окремі букви, а цілі склади і навіть слова. Щоб навчитися читати, слід бути дуже уважними, виконувати всі мої завдання. Підготуйтеся вимовити склад му, не вимовляйте, а тільки підго­туйтеся, щоб це було добре видно. (Учні стулюють губи і витягують їх уперед трубочкою.)

• Бачите, щоб вимовити склад му, ви міцно стулили губи і витягнули їх уперед трубочкою. Подивіться один на одного, чи правильно ви це зробили. Для якого звука ми витягнули губи вперед трубочкою? (Для звука [у].) А для якого звука міцно стулили їх? (Для звука [м].) Отже, до вимови скількох звуків ви під­готувалися відразу? (До двох.) Тепер ще раз підготуйтеся вимовити склад му. Подайте голос (вимовте). За скільки разів ми вимовили два звуки? (За один раз.) Так, обидва звуки, приголосний і голосний, ми вимовили разом, тому така вимова двох звуків називається злиттям.

• Тепер підготуйтеся до вимовляння складу ма. Який голосний звук ви під­готувалися вимовити зі звуком [м]? (Звук [а].) Дайте голос. (Ма.) (Чи однаково ви готувалися до вимови різних складів? (По-різному.) А чому? (Бо в них різні голосні звуки.) Правильно: який голосний звук у складі, до такого ми й готувалися. Але при цьому завжди стулювали губи, чому? (Бо в кожному складі перший звук [м]). Ви все правильно зрозуміли. Саме так і будемо читати.

Учитель набирає з розрізної азбуки на дошці склад му.

• Який звук позначає ця буква? ([м].) А ця? ([у].) Підготуйтесь до вимови цих двох звуків відразу. Всі підготувалися. Прочитайте тепер ці літери разом, дай­те голос! (Му.) От ви й прочитали перший склад з двох літер. Так читатимемо й інші склади. Я підставлятиму до літери «ем» різні букви, які ви вже добре знаєте, а ви уважно стежте і готуйтеся, щоб прочитати обидві букви разом. (Учитель на набірному полотні утворює різні склади, підставляючи до букви «ем» почергово букви а, о, и, у.)

Закріплення вміння читати прямі склади і слова з ними здійснюється за до­помогою різноманітних складових таблиць (статичних і динамічних), складових абаків з рухомими смужками, на яких зображені літери, які потрапляють у «ві­конечко» для читання, тренажерів тощо.

Для полегшення синтетичної роботи дітей під час читання слів складнішої структури, зокрема зі збігом приголосних, деякі злиття в таких словах виділяються в певний спосіб (кольоровою крейдою або підкреслюються), наприклад: ліс, со­сна, смола, лісник, трактор.

На першому етапі букварного періоду учні поступово переходять від чи­тання слів по складах до повторного прочитування вже знайомих слів із наголо­сом, тобто з подовженим і дещо підсиленим вимовлянням наголошеного звука в слові.

Опрацювання звуків і букв на другому етапі букварного періоду

На другому етапі букварного періоду учні ознайомлюються з іншими спосо­бами позначення на письмі м'яких приголосних буквами ь, я, ю, є); дізнаються про те, що буквою Г г позначається на письмі звук [г], а буквою Ґ ґ — звук [ґ], що буква «йот» («ій») позначає на письмі м'який приголосний звук [й], який не має парного твердого; засвоюють звукове значення букви «ща» [шч]; відпрацьовують літературну вимову і вміння позначати на письмі звуки (африкати) — [дж], [дз], [дз'], ознайомлюються з роллю апострофа в українській графіці.

Отже, на другому етапі букварного періоду значно ускладнюються завдання, пов'язані з формуванням у першокласників початкових відомостей про фонетичну і графічну системи рідної мови в їх взаємозв'язку. Водночас з'являються додатко­ві можливості навчати дітей розрізнювати звуки і букви, усвідомлювати спільне і відмінне в них.

Одним із найскладніших елементів української графіки, з яким у доступній формі необхідно ознайомити учнів на цьому етапі, є букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі.

Лексичний і текстовий матеріал у сучасному букварі дібрано так, що спо­чатку діти ознайомлюються з тим, що буквами я, ю, є на письмі позначаються сполучення м'якого приголосного [й] з голосними [а], [у], [е], тобто злиття [йа], [йу], [йе]. Після цього вони дізнаються про вживання букв я, ю, є для позначення голосних звуків [а], [у], [е] і м'якості попереднього приголосного.

На основі артикуляційно-слухових спостережень учні складають звукові моделі слів типу якір, диня, під якими позначають звуки або їх сполучення від­повідними буквами:

я к і р д и н я

На другому етапі букварного періоду вчитель має приділяти більше уваги формуванню в учнів орфоепічного читання відповідно до норм української літе­ратурної вимови. Зокрема, продовжується робота над правильним вимовлянням у процесі читання дзвінких приголосних звуків, наприклад: [б], [д], [д'],[г], [ґ], [ж], [з], [з'], [дж], [дз], [дз' ] у кінці слів та в середині перед наступним глухим, відпрацьовується правильне артикулювання звука [ф].

^ Важливим завданням другого етапу букварного періоду є поступовий пе­рехід до складового способу читання слів зі збігом приголосних: гвоздика, ви­ноград, гніздо, смерічки, женчики, серпики та ін. У букварі з метою полегшення синтетичної діяльності учнів продовжують виділятися окремі злиття у графічно ускладнених словах: хатинонька. Однак під час повторного читання одних і тих самих слів учитель заохочує учнів до складового і злитого їх прочитування.

Для опрацювання кожної букви на цьому етапі програмою відводиться від двох до чотирьох уроків. На одному з уроків учні ознайомлюються з новою бук­вою, її звуковим значенням, оволодівають початковим умінням читати її в складах (злиттях) і словах, а протягом наступних уроків ці знання і вміння закріплюються, узагальнюються. Відмінною з огляду на це є і структура різних уроків, призна­чених для опрацювання однієї й тієї самої букви як на першому, так і на другому етапі навчання грамоти.

Більш специфічною є структура уроку на опрацювання нової літери в бук­варний період, у той час як уроки на закріплення вивчених букв будуються до­вільно. Вони складаються з різноманітних вправ, метою яких є засвоєння учнями звукових значень вивченої букви, вироблення в них умінь читати слова і тексти з цією буквою.