- •Твг мова
- •Програма «Крок за кроком»
- •Система розвивального навчання
- •Створення су.
- •Особливості букварного періоду навчання грамоти
- •Структура уроку в букварний період
- •Нетрадиційні методики навчання читанню і письму
- •Динга «Методика вироблення навичок шкільного читання»
- •Методики і. Т. Федоренка.
- •Методика і.Г.Пальченка.
- •Методика письма по Салієнко
- •Методика Едигея
- •6) Методика м. Зайцева
- •7) Методика е. Н. Потапової
- •7. Методична система чпкм
- •Мовно-мовленнєвий розвиток дитини за Монтессорі
- •Інтерактивні методи навчання
- •Пам'ятка для учня
- •Позищя → приклад → висновки.
- •Проблемне навчання
- •Сучасні підручники з української мови та літературного читання в пш
- •Методичні комплекси, посібники з літературного читання і укр. Мови
- •13. Розвиток мовленнєвих умінь учнів початкових класів
- •14. Методика навчання складання текстів-розповідей, описів, міркувань. Тематичні групи слів, вироблення умінь використання їх у мовленні
- •15. Методи класного читання. Сучасний метод класного читання.
- •16. Особливості жанрів художніх та науково-пізнавальних творів для молодших школярів.
- •17. Сучасні підручники з читання. Їх коротка характеристика.
- •18. Вивчення елементів синтаксису у початковій школі за лінійно-концентричним принципом
- •20. Особливості вивчення орфографії в початкових класах, найуживаніші орфографічні правила
- •21. Ознайомлення з нормами української літературної вимови в початкових класах
- •22. Методи розвитку критичного мислення.
- •23. . Зошити для письма, їхні особливості. Навчання письма ліворуких дітей
- •24. Чинні букварі та їх коротка характеристика
- •I. Вихідні відомості про підручник.
- •II. Добукварна частина.
- •IV.Післябукварна частина.
- •V. Художнє і технічне оформлення букваря.
- •I. Вихідні відомості про підручник.
- •II. Добукварна частина.
- •III. Букварна частина.
- •IV.Післябукварна частина.
- •V. Художнє і технічне оформлення букваря.
- •VI. Висновок про підручник, його загальна науково-методична оцінка.
- •25. Сучасні підручники «Рідна мова» для 2-4 класів, їхня характеристика.
- •27. Нетрадиційні методики навчання динамічного читання.
- •28. Нетрадиційні методики навчання швидкому читанню.
- •30. Методика вивчення прикметника в початкових класах за лінійно-концентричним принципом.
- •31. Змістові лінії «Літературного читання»
- •32. Літературознавча пропедевтика у сучасних підручниках з читання.
- •33. Поєднання жанрових форм авторської і тематичної різноманітності творів, вміщених у сучасних читанках.
- •34. Використання ефективних прийомів та видів роботи над текстом.
- •35. Особливості вивчення службових частин мови в 1-4 класах.
- •37. Особливості навчання письма ліворуких дітей
- •38. Особливості жанрів художніх та науково-пізнавальних творів
- •39. Особливості вивчення прислівника в поч.. Класах
- •40. Перекази, їх види та методика роботи над ними.
- •41. Особливості вивчення числівника в поч. Класах
- •42. Методика роботи над усним і письмовим твором
- •43. Особливості вивчення фонетичного матеріалу.
- •44. Вивчення теми «Приголосні звуки.Тверді та м’які приголосні,способи позначення їх на письмі»
- •45. Використання ігрових технологій на уроках читання та мови
- •46. Види вправ, що розвивають критичне мислення.
- •47. Основні завдання мовленнєвої змістової лінії
- •48. Вимоги до формування навичок письма відповідно програми.
- •49.Формування і розвиток навички читання (програма)
- •Формування мовленнєвих навичок (програма)
- •Нестандартні уроки, їх типи, методика проведення
- •Розвиток мовлення молодших школярів на рівні тексту
- •Методика вивчення теми Дзвінкі та глухі приголосні звуки
- •Методика вивчення теми часи дієслова
- •Методика вивчення теми рід іменника
- •56.Методика вивчення теми дієвідміни дієслів
- •57.Методика ознайомлення учнів початкових класів з деякими видами ділового мовлення
- •58. Методика опрацювання теми однорідні члени речення
- •59. Вимоги до сучасного уроку рідної мови. Типи уроків рідної мови
- •60. Типи уроків читання. Вимоги до уроків читання.
41. Особливості вивчення числівника в поч. Класах
Числівник як частина мова в початкових класах вивчається лише в 4 класі. Але практичне ознайомлення та його використання відбувається починаючи вже з першого класу, і не тільки на уроках української мови.
На опанування знань про числівник в програмі відводиться 4 год. Учні отримують загальні уявлення про числівник як частину мови, засвоюють вимову і правопис найуживаніших числівників, розрізнюють питання до кількісних і порядкових числівників, практично засвоюють вимову, письмо та відмінкові форми окремих числівників (11, 14, 16, 50, 60, 70, 80, 1000), вивчають словесні формули на означення показників часу протягом доби.
На кінець вивчення теми учні повинні:
впізнавати серед слів числівники;
ставити до них питання скільки? який? котрий? котра? котре? котрі?;
правильно вимовляти і писати числівники, передбачені програмою для 1-4 класів, форми родового відмінка числівників 50-80 (п’ятдесяти, шістдесяти, сімдесяти, вісімдесяти);
ставити питання до кількісних і порядкових (без уживання термінів) числівників;
вживати правильні форми (за зразком у підручнику, поданим учителем) на означення часу протягом доби;
будувати словосполучення з числівниками за зразком та підстановочною таблицею.
Учні повинні засвоїти числівники, які входять до складу словникових, а саме вісімдесяти, мільйон, п’ятдесят, п’ятдесяти, п’ятсот, сімдесяти, шістнадцять, шістдесят, шістдесяти, шістсот.
Оскільки засвоєння числівників учнями відбувається нелегко, а годин для їх вивчення відводиться недостатньо, роботу на уроці слід спланувати таким чином, щоб учні мали змогу потренуватися у використанні числівників, виконуючи значну кількість вправ. Тому уроки, які я пропоную, містять різноманітні вправи (тренувальні, творчі, інтерактивні, різнорівневі), спрямовані на практичне застосування числівників в усному та писемному мовленні.
Для зацікавлення учнів пропоную використання на уроках мультимедійних презентацій на тему "Визнач час за годинником", "Квітковий годинник", "Чи знаєш ти…"
42. Методика роботи над усним і письмовим твором
Твір — самостійний зв’язний виклад учнями власної думки, почуттів, суджень. Це зв’язне висловлювання займає особливе місце в процесі вивчення мовного курсу, адже йому підпорядковані всі мовні завдання і мовленнєві вправи, над якими працюють учні на уроках мови. Під час побудови усних і письмових творів школярі усвідомлюють вимоги орфоепії, культури мовлення, значення всіх вивчених граматичних і орфографічних правил. Тільки у творах письмо сприймається учнями не як навчальна вправа, а як засіб правильного оформлення власних думок, виражених у письмовій формі.
Робота над твором сприяє розвитку особистості учнів: збуджуються їхні емоції, розвивається спостережливість, мислення, активізується розумова самостійність, формуються вміння оцінювати і систематизувати побачене, пережите і засвоєне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, зіставляти і порівнювати, робити висновки. Складання творів вимагає від учнів високої активності, самостійності, вміння керувати своєю інтелектуальною діяльністю.
У початкових класах здійснюється робота над різними видами творів. Залежно від джерела матеріалу розрізняють такі твори:
1) розповідь про побачене, пережите, почуте, тобто твори на матеріалі праці, екскурсій, походів, спостережень та інших форм безпосереднього досвіду школярів;
2) твори за картиною, фільмом, прочитаною книжкою тощо;
3) твори на основі творчої уяви: за сюжетною картиною, за даним початком чи кінцем, імпровізація казок і т. ін.
Щодо типу тексту це можуть бути: розповіді, описи, міркування. Хоча здебільшого переважають твори змішаного типу: розповідь з елементами опису і міркування. За стилем мовлення твори поділяються на емоційно-образні (художні) і ділові (наукові). За рівнем самостійності учнів під час роботи над побудовою зв’язного висловлювання розрізняють колективні і самостійні твори. Відповідно до жанрової приналежності твори бувають таких видів: розповідь, казка, лист, відгук про книгу, допис у газету тощо. У практиці шкільного навчання твори розрізняються за обсягом і відповідно за часом, відведеним на їх побудову.
Часто на уроках мови учні створюють твори малих форм — мініатюри (в усній і письмовій формах). До них висуваються такі самі вимоги, як і до великих творів. Проте вони не вимагають тривалої підготовчої роботи.
У 1 класі, в період навчання грамоти, діти беруть участь у бесідах, створюють невеликі усні розповіді, описи. Розвиток писемного мовлення полягає в записуванні окремих слів із цих бесід, розповідей і описів, а також окремих речень, невеликих фрагментів тексту.
У 2 класі проводиться переважно колективна підготовка тексту, призначеного для записування. Елементи індивідуальної творчості проявляються в усних розповідях у вигляді висловлення своїх почуттів, повідомлень про себе, свої вчинки. Третьокласники навчаються працювати над твором самостійно. Для побудови усних і письмових зв’язних висловлювань їм частіше пропонуються індивідуальні теми, наприклад: «Мій чотириногий друг», «Найцікавіший день канікул» тощо. А під час роботи над темами, призначеними для всього класу, поступово зменшується колективна підготовча робота, яка проводиться безпосередньо перед записом твору.
У 4 класі кількість індивідуальних тем зростає. Крім того, учням пропонується вибирати тему твору самостійно або із запропонованого учителем переліку. Діти люблять живі дії, як жанр їм доступніша розповідь. У початкових класах розповідь у творах, як правило, переважає, а опис відіграє допоміжну роль. Однак роль опису й елементів міркування з роками навчання має зростати. Дуже важливо, щоб написання творів захоплювало учнів, демонструвало їм величезні можливості мови і необхідність ретельно вивчати її заради вираження власних думок і почуттів.
Виховний ефект творів залежить від вибору теми, від рівня самостійності того, хто пише, від того, наскільки його твір «пишеться серцем, а не ручкою». Написання творів допомагає дітям глибше усвідомити свої почуття, привчає до послідовного мислення, підвищує самоповагу, розвиває інтерес до літературної творчості. Під час роботи над побудовою усних і письмових творів у школярів формуються такі вміння: 1) розуміти задану тему, визначати її зміст, обсяг, дотримуватися теми на всіх етапах підготовки й оформлення свого твору;
2) оцінювати матеріал і тему в цілому, висловлювати своє ставлення до того, про що пишеш, передавати у творі власну позицію;
3) накопичувати матеріал: спостерігати, виділяти з власного досвіду головне — те, що стосується обраної теми; осмислювати факти, описувати, передавати свої знання, почуття, ставлення, наміри;
4) розташовувати матеріал у належній послідовності, складати план і дотримуватися його під час відтворення тексту; за необхідності змінювати послідовність;
5) добирати потрібні слова й інші засоби мови, будувати синтаксичні конструкції і зв’язний текст;
6) каліграфічно й орфографічно правильно записувати текст, ставити розділові знаки, ділити текст на абзаци, дотримуватися абзаців під час запису твору;
7) знаходити недоліки і помилки у власному творі, виправляти їх, удосконалювати написане. Дуже добре, коли підготовка до письмового твору розпочинається за кілька днів до його написання. Вона може проводитися на різних уроках, а також у позаурочний час. Важливо, щоб школярі мали змогу кілька разів повернутися до теми майбутнього твору.
Структура уроку, присвяченого написанню твору, залежить від виду твору та рівня розвитку учнів. Наприклад, під час написання твору за картиною на уроці відводиться час на її розглядання і бесіду за змістом; твір про побачене під час екскурсії вимагає бесіди, яка відтворює в пам’яті учнів отримані під час екскурсії відомості; перед твором про тривалі спостереження за природою діти самостійно аналізують календарі погоди і природи, узагальнюють зроблені власні записи. Однак, незалежно від виду твору, завжди чітко виділяються три етапи роботи над ним: 1) накопичення матеріалу (спостереження, екскурсії, походи, прогулянки, розглядання картин, читання художніх творів тощо); 2) відбір і розташування матеріалу (обговорення, визначення головного, складання плану); 3) словесне, мовленнєве оформлення, тобто складання власне тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка. Перший і другий етапи можуть виходити за межі уроку. Так, накопичення матеріалу для твору за екскурсією, за спостереженнями здійснюється задовго до його запису. На уроці ж матеріал відновлюється в пам’яті школярів, систематизується й оформляється. На уроках, які передують твору, добирається лексика для нього, можуть бути створені фрагменти тексту. Іноді заздалегідь складається план. Тому урок, на якому пишеться твір, у більшості випадків має розглядатися як підсумок роботи, проведеної попередньо.
Побудова уроків, на яких учні вчаться писати твори, залежить від проведеної підготовчої роботи. Однак можна виділити основні етапи таких уроків: 1) повідомлення (чи уточнення) теми і завдань майбутнього твору та обговорення їх з учнями; 2) бесіда з метою впорядкування матеріалу, якщо він накопичений заздалегідь під час спостережень, чи для його накопичення (наприклад, розглядання картин); 3) складання плану чи його уточнення, якщо він був складений раніше; 4) мовна підготовка тексту: запис необхідних слів, їх орфографічний коментар тощо; складання окремих речень, частин тексту; 5) запис твору учнями, спостереження вчителя за роботою учнів, надання індивідуальної допомоги; 6) самоперевірка, вдосконалення тексту, виправлення виявлених недоліків та помилок; 7) зачитування одного-двох кращих творів.
