3.3. Проблемні питання практики розслідування серійних вбивств

Відсутність зв'язку між злочинцем і його жертвами, принаймні, видимої, очевидною, робить неефективним використання звичайної методики розслідування вбивств і використання типових версій. Традиційний шлях розслідування - вивчення жертви та її оточення, в ході якого можуть бути встановлені мотиви злочину і відомості про можливе злочинця - тут не дає результату.

Розслідування серійних убивств в Україні стикається з багатьма проблемами, що пов`язані з:

1) матеріально-технічним, науковим забезпеченням, обізнаністю працівників органів досудового розслідування з методиками розслідування окремих видів злочинів, їх компетентністю, що є насілдком відсутності досвіду роботи з такими кримінальними правопорушеннями. Цей блок є проблемами організаційного характеру;

Наступні проблеми мають функціональний характер і пов`язані з особливостями проведення окремих слідчих дій, і випливають зі специфіки серійних убивств.

Исаенко Н.В. виділяє наступні проблеми, що пов`язані з розслідуванням серійних убивств:

1. Малий обсяг даних про злочинця;

2. Вироблення з часом у шуканого серійного вбивці (або їх групи) певних злочинних навичок, за своїм характером подібними з кримінальним професіоналізмом; За даними ФБР у 58.5% справ обвинувачений вживав заходів щодо, маскування своєї особи чи унеможливлював залишення власних фізичних слідів.⁴⁵³

3. Маскуванням значної кількості вбивств під безвісне зникнення потерпілих; недостатньо ретельною перевіркою обставин їх зникнення і несвоєчасним порушенням кримінальних справ за результатами таких перевірок, неповнота яких перешкоджає своєчасному висуванню версії про те, що вони стали жертвами вбивств.

4. Іноді тривалий часом, що проходить від моменту вбивств потерпілих до виявлення їх трупів, що негативно позначається на результатах їх ідентифікації, встановленні часу вбивств, способів їх вчинення, слідів злочинця та інших важливих обставин.

5. Значною віддаленістю у місці та часі фактів вчинення або виявлення окремих убивств, складових «серію», але також несвоєчасним розпізнаванням ознак серійності в обставинах цих злочинів. Провадження у кримінальних справах про них до з'єднання в одному провадженні нерідко ведуть слідчі, які не завжди обізнані про існування інших нерозкритих вбивств аналогічного характеру і з збігаються встановленими елементами їх криміналістичних характеристик.

6. неякісне виконання первинних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів після порушення кримінальних справ у зв'язку з виявленням трупів потерпілих;

7. Відсутністю в облікових матеріалах оперативно-розшукових служб органів внутрішніх справ даних, які могли б вказувати як на ймовірного серійного вбивцю;

8. Відсутністю належного оперативно-розшукового супроводу розслідування окремих вбивств до об`єднання в одне кримінальне провадження. До моменту з'єднання справ про такі вбивствах якість їх розслідування є низьким, що вимушено призводить до значних витрат часу на усунення прогалин, особливо допущених при виконанні первинних слідчих дій.

9. Слабкими можливостями судово-експертних, експертно-криміналістичних установ і підрозділів, які не дозволяють отримати і задіяти в розшуку серійного вбивці інформацію, що міститься в її матеріальних носіях.⁴⁵⁴

7) Тривале вчинення злочинів відточує у маніяків навички

входження в довіру до жертви, що дозволяє не залишати традиційних сле-

дов. Решта сліди спочатку слід виявити і дати їм правильну

оцінку. Раніше працюючи експертом кріміналістом-, завдяки отриманим в

ході навчання і роботи криміналістичним знань, Ткач ніколи не залишав

слідів на тілах своїх жертв: наприклад, знімав з них всі предмети одягу та

взуття, на яких могли б залишитися відбитки його пальців, і навіть видаляв

сліди сперми з тіл убитих

8) Відсутність відомостей про місце злочину - жертва могла бути

Востаннє помічена в одному місці, а знущання і вбивство произош-

ло в іншому (Міхасевіч, Головкін і Кузьменко на особистому автомобілі «подвозили »жертв у зручний для вчинення злочину місце).

9) Жертви маніяків довгий час можуть вважатися зниклими без

вести, а їх тіла і останки виявляються найчастіше випадково або після

затримання злочинця.⁴⁵⁵

10. При організації та плануванні розслідування: цілеспрямована слідчо-оперативна робота за нерозкритими умисними вбивствами проводиться лише протягом перших кількох місяців. У подальшому надається перевага складанню та накопиченню довідок, які не містять необхідної для розслідування інформації, висунуті версії належним чином не відпрацьовуються, не оновлюються плани слідчих та оперативно-розшукових заходів з урахуванням нових обставин у справі.⁴⁵⁶

Відсутність належного досвіду слідчих і оперативних співробітників ОВС щодо

розкриття та розслідування вказаних злочинів, на додаток в цілому молодого і

недостатньо професійного внаслідок нетривалої практичної діяльності та відсутності належної, як в органах прокуратури, системи підвищення їх кваліфікації (професійної підготовки) призводить до невтішних наслідків.

Як приклад можна навести тривалу злочинну діяльність впродовж лише останніх

років так званих «васильківського» і «фастівського» маніяків, які тривалий час

діяли на території Київської області. Таке «розкриття» та «розслідування» серійних убивств призводить до інших тяжких наслідків: внаслідок допущених при розслідуванні вказаних злочинів порушень законності, найчастіше пов’язаних із «вибиванням» бажаних показань, до кримінальної відповідальності притягається чимала кількість людей, які не мають жодного відношення до скоєних злочинів.⁴⁵⁷

У справі Чікатило було встановлено свідка, з її слів склали фоторобот підо?

зрюваного у вбивстві дівчинки, за яким Чікатило був впізнаний директором

профтехучилища. Проте, пред’явлення для впізнання зі свідком не проводилося,

а від працівника міліції була отримана відповідь, що: «З тим, намальованим (фо?

торобот — О. А.), помилочка вийшла. Справжній вбивця знайдений і заарешто?

ваний». Ним виявився А. Кравченко встановлений по картотеці як раніше засуд?

жений за згвалтування і вбивство, але який відносно вказаного вбивства мав

алібі. Проте під впливом на його дружину та її подругу, які надали потрібні

свідчення, та після його побиття в камері, Кравченко визнав свою провину. Зго?

дом за вироком суду він був розстріляний. Чікатило, який скоїв вказаний злочин, був затриманий лише через 8 років.⁴⁵⁸

На думку Александренко О. В, вказані порушення закону та неефективна й не результа=

тивна діяльність по розкриттю та розслідуванню серійних сексуальних вбивств

не в останню чергу пов’язані із недоліками у здійсненні прокурорського нагляду

за ходом дізнання та досудового слідства, оперативно=розшуковою діяльністю у

справах даної категорії. У зв’язку з викладеним, особливої актуальності в даний

час набувають питання підвищення ефективності прокурорського нагляду за діяль=

ністю щодо розкриття та розслідування вказаних злочинів.⁴⁵⁹

О.Л. Протопопова «Нічні багатогодинні допити, необґрунтовані затримання, інші слідчі дії примусового характеру (наприклад, огляд, одержання зразків)… – зовсім не рідкість при

розслідуванні вбивств. Багато слідчих розцінюють такі дії як несуттєві, неминучі

й навіть виправдані, оскільки мова йде про розслідування тяжкого злочину. Нерідко при розслідуванні сексуальних вбивств у поле зору органу дізнання, слідства

потрапляють психічно хворі люди…Їх легше залякати, схилити до яких-небудь

певних показань. При порушенні норм кримінально=процесуального закону вони

можуть визнати провину в злочині, який в дійсності не вчиняли...»⁴⁶⁰

Аналізуючи основні помилки при розкритті й розслідуванні серійних вбивств

вказаної категорії, об’єктом нагляду, на нашу думку, в першу чергу повинні стати:

= перевірка обґрунтованості підозри (наявність достатніх і достовірних

доказів) відносно осіб, затриманих як підозрювані. При цьому прокурор пере=

віряє обґрунтованість затримання, у тому числі шляхом відвідування ІТТ/СІЗО,

проведенням допиту затриманого; перевіряє матеріали оперативно=розшукових

справ для встановлення наявності в них достатніх даних, що свідчать про при=

четність затриманого до вчиненого злочину. Оскільки серійні сексуальні вбив=

ства вчиняються злочинцями=одинаками, особлива увага повинна бути звернена

на справи, в яких є два й більше підозрюваних;

= перевірка своєчасності об’єднання кримінальних справ в одне провад=

ження (ст. 26 КПК України). За наявності даних, які обґрунтовано свідчать про

вчинення декількох злочинів однією особою (спосіб, район діяльності, характе=

ристика жертв та ін.), слід давати відповідні вказівки й виносити про це відповідні

постанови, а також скасовувати постанови про об’єднання кримінальних справ,

коли це рішення, на думку прокурора, було прийнято передчасно, без врахування

та аналізу всіх обставин і ознак;

= перевірка своєчасності вирішення питання про створення слідчо=опера=

тивної групи та її професійний складу. Прокурор може підсилити професійне

ядро слідчо=оперативної групи введенням до її складу прокурора=криміналіста

для ефективного використання можливостей сучасних науково=технічних за=

собів і методик збору й дослідження слідів, мікрооб’єктів;

= перевірка своєчасності призначення необхідних експертиз і правильності

відбору й надання зразків для порівняльного дослідження (про такий недолік у

справі Чікатила, що призвів до тяжких наслідків, ми вже згадували)⁴⁶¹

11. Формальна перевірка осіб, які мають позитивні характеристики з місця роботи і навчання а також не мають попередній судимостей за вчинення насильницьких злочинів. Хоча як нами вже убло встановлено серійні убивці вчиняють також і корисливі злочини.

12. Труднощі розкриття та розслідування серійних сексуальних вбивств можна

пояснити також наступним. У деяких випадках тривала діяльність невстановленого серійного вбивці обумовлена тим, що він сам є агентом оперативно?розшукового органу, знає методи оперативно?розшукової роботи, має покровителів серед керівників органів, які здійснюють оперативно?розшукову діяльність.

Для швидкого встановлення серійних сексуальних вбивць слід ретельно пе?

Слід перевіряти усіх осіб, незалежно від їх соціального статусу, характеристик і відно?

шення до правоохоронних органів. Перевірка повинна проводитися ретельно, з

використанням усіх наявних засобів і методів. Рішення про припинення пе?

ревірки тієї або іншої особи повинно прийматися лише тоді, коли повністю вста?

новлена її непричетність до злочину⁴⁶²

Помилки, яку допускають правоохоронні органи, це розголошення даних досудовго розслідування у пресі чи іншим особам. Така інформація, може внести суттєві перешкоди втявленню підозрюваного, який буде вживати заходів для укриття та ретельніше готуватись до наступного злочину, здійснювати інсценування або взагалі утримуватись від вчинення наступних злочинів або спотворити результати допиту підозрюваного при затриманні.

Злочинці уважно стежать за ходом розслідування, а

отримані відомості використовують для того, щоб продовжувати здійснювати пре-

ступления і уникнути викриття - переїжджають в інші міста, області,

країни. Як пояснив на слідстві сам Головкін: «У 1987-1988 роках я ні

нападів, ані вбивств хлопчиків не скоював, боявся. Знав, що шукають челове-

ка, який вбиває хлопчиків ... Наступні вбивства я став здійснювати після

того, як купив автомашину і гараж ... Усі наступні злочини я вже

здійснював з використанням автомашини і гаража ».⁴⁶³ У зв'язку з цим неприпустимий витік інформації про передбачувана не коло підозрюваних та можливе їх місце проживання.

Розслідування убивств у закладах охорони здоров`я ускладнене багатьма обставинами:

1. відсутністю у слідчого можливості перевірити факт насильницької смерті у зв`язку: з фактичною можливістю проведення огляду кожної раптової смерті, а також відсутністю у слідчого необхідних спеціальних знань для встановлення причин смерті.

2. Латентність таких злочинів також пов`язана з неповідомленням власне медичними працівниками правоохоронні органи про підозри на насильницьку смерть. Так згідно працівники закладів охорони здоров’я у разі наявності підстав вважати, що смерть особи має насильницький характер, за постановою слідчого або прокурора труп направляється для проведення експертизи.⁴⁶⁴

3. Можливість приховання факту насильницької смерті через удушення, ін`єкції судово-медичним експертом через халатність або умисно, а так само «покриття» таких смертей начальниками закладів та колегами.

4. Жертвами убивств зазвичай стають важкохворі, тому діяльність убивці довгий час залишається непоміченою ні правоохоронними органами, ні медичним персоналом закладу, ні родичами потерпілих.

Встановлення таких насильницьких смертей можливе внаслідок:

1. Повідомлення співробітниками закладу підозрілість вищої за звичайну смертність пацієнтів певного медичного працівника. Слідчим в такому випадку варто видати постанову на проведенення судово-медичної експертизи тіла померлого під наглядом чи лікуванням цієї особи.

2. Надходження результатів судово-медичної експертизи про насильницьку смерть в закладі охорони здоров`я. В цьому випадку необхідно провести допит свідків (працівників медичного закладу, колег, а також пацієнтів що перебували в одній палаті) для перевірки версій про вчинення умисного убивства: лікарем чи медсестрою закладу охорони здоров`я, особами які провідували пацієнта, іншими пацієнтами та іншими особами.

3. Виявлення конфіденційними працівниками органів внутрішніх справ у медичних установах інформації про зростання смертності серед пацієнтів конкретних осіб, їхнє зневажливе ставлення до пацієнтів, зникнення медичних препаратів, які можуть вводитись для настання смерті.

Іншими проблемами функціонального значення є:

1. Незалучення під час проведення слідчих дій спеціалістів: психолога, кінолога та ін..

2. Не своєчасне проведення та відсутність проведення експертиз: сексологічної, графологічної, психо-лігвістичної;

3. Формальній підхід до проведення огляду, невичлучення слідчими мікрочастинок, що можуть спряти ідентифікації підозрюваного;

4. Відсутності ефективних автоматизованих аналітичних систем пошуку серійних убивць

5. Недостатність бази профілів злочинців, що не дозволяє створити «портрет серійного убивці» в Україні.

6. Відсутність методик створення «географічного профілю» серійного убивці та ін..