2.5. Особа потерпілого при вчиненні серійних вбивств

Найчастіше жертвами цих злочинів є молоді жінки, діти, повії і волоцюги. J. Levin, J.A. Fox виділяють дві загальні характеристики жертв серійних вбивць: (1) фізичні та психічну вразливість і (2) знижений соціальний контроль³⁴⁷

Karmen вказує, що вразливість жертв випливає з можливостей злочинця а також фактора привабливості для нього. Певний спосіб життя прозводить до збільшення ризиків: гомосексуалізм, передання в готелях та публічних туалетах, бездомні особи, звільнені психічно-хворі, люди, що просять милостиню на вулицях, та ті, що блукають вулицями у пізні години.³⁴⁸

Серійні убивці зазвичай убивають жертв своєї ж расової належності та на відміну від одичносних убивств жертвами серійних стають жінки та діти.

Білогічні моделі поведінки таврин демонструють нам 2 метиви убивств: змагання між самцями та хижацький. Більшість убивств вчинених чоловіками, можуть тлумачитись, як усунення конкурента своєї ж статі, однак серійні убивці ( які є переважно чоловічої статі) убивають жінок і дітей, що може бути формою полювання для досягнення бажаного об’єкту – сексуального задоволення. ³⁴⁹

У своєму дослідженні 463 серійних сексуальних убивств, що були вчинені 108 суб`єктами протягом 1967 -1992 років, Антонян Ю.М. дійшов до висновку, що частка осіб чоловічої статі склала 8,5%, а жінок відповідно, 91,5%. При цьому серед жертв чоловічої статі - 86% неповнолітні. Решта-це вбивства дорослих чоловіків після гомосексуальних насильницьких посягань. Серед жінок картина дещо інша: частка дітей і підлітків тут становить 21,6%, повнолітніх-63%. 8,7% є жінками похилого віку.³⁵⁰

Стовно неповнолітніх, то їх кількість сереж жертв серійних убивств є більшою, а ніж серед одиночних: Hickey’s констатує, що 24% серійних убивць позбавили життя хоча б 1 дитину. ³⁵¹

Результати , отримані ФБР після аналізу 430 кримінальних справ (1960-2006 роки), частково співпадають у загальних рисах з даними отриманими вітчизняними науковцями. Жертвами у 75,4% є жінки віком з 8-91 року:

• від 8 до 13 років (3,3%)

• 14 і 29 років (50,4%)

• від 30 до 45 років (29,4%)

• від 46 до 60 років (6,7%)

• Більше 60 років (7,6%)³⁵²

Тобто жертва серійно убивці у більшості випадків належать до вікової категорії 14-29 років.

Вважається, що серійний убивця підбирає жертв відносно певних параметрів (віку, кольру волосся.) Психіатр Хелен Моррісон стверджує, що

"Фізичні дані жертв деяких серійних мають разючу подібність один з одним". Моррісон вважає, що жертвами серійних вбивць були символом чогось або когось, хто мав велике значення в житті вбивці.³⁵³

Однак все ж серійним убивцям вдається довго уникати викриття та продовжувати убивати через певну «вибірковість». Така модель повідки означає вибір жертв «можливості», тобто обираються найбільш доступні, безпомічні особи, що опинились на шляху серійного убивці. Уразливими є проститутки, які обираються через їхню доступність та забезпечення приватності ( публічно первинний контакт не сприймається як викрадення, оскільки вони добровільно слідують за убивцею). Також їх легко контролювати на певинному етапі розпусних дій, оскільки вони підпорядковані клієнтові.

Після виявлення тіла, поліції також буде важко встановити осіб, що контактували х жертвою, через її спосіб життя. Такі жінки не підтримують тісних контактів з друзями та родичами, які не одразу повідомлять поліцію про безвісти зниклу, що і враховує серійний убивця при виборі жертви. ³⁵⁴

Пацієнти в лікарнях, клініках, будинках престарілих стають жертвами «ангелів смерті». Їхня безсилість та довіря лікарю створює умови для реалізації злочинних задумів серійними убивцями.

Існують наступні поведінкові моделі серійних убивць:

1. «Вибірковість» – коли серійний убивця (зазвичай з сексуальною мотивацією) здійснює підбір жертви за певними параметрами: колір волосся, вік, стать, належність до певної соціальної групи;

2. «Можливість» – відбору як такого немає, обирається найбільш доступна жертва, котра, на думку вбивці, не буде чинити опору, проститутки, бездомні, пристарілі, пацієнти;

3. «Байдужість» - для серійного убивці немає значення демографічні та соціальні характеристики жертви. Наприклад, за такою моделлю діють убивці на замовлення.

Відносини жертви до убивці виявляються у наступних формах: клієнт та проститутка, незнайомці, знайомі, цільові жертви, пацієнт та медичний працівник. Причому убивство знайомих раніше знайомих осіб (стосунки є слабкими) складають лише (12.1%) справ³⁵⁵, в той час як переважна більшість це незнайомі особи. Власне з цією особливістю серійних убивств, коли версія про вчення убивства з помсти, ревнощів чи внаслідок особистих взаємин не підтверджено, а ідентифікація особи злочинця, що попередньо не був знайомий з жертвою зумовлює складність досудового розслідування.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Практичне значення криміналістичної характеристики окремих видів умисних вбивств, на думку автора, полягає, по-перше, у тому, що вона дає слідчому змогу використовувати знання про типові риси та особливості певного виду злочину в цілому, а також про його окремі ознаки, елементи й характер зв'язку між ними, скласти типову слідову картину; по-друге, створює можливість на початковому етапі розслідування, який часто характеризується дефіцитом потрібної інформації, використовувати її дані для побудови загальних та окремих версій, допомагає визначити правильний напрям розслідування; по-третє, відкриває можливість встановлення та використання кореляційних залежностей і зв'язків між її елементами для пошуку і прогнозування місця знаходження необхідних джерел інформації та їхнього змісту, а надалі і для виявлення невідомих обставин злочину, що розслідується.

Здійснено розмежування «місце злочину» та «місце події», та встановлено, що перше є частиною другого. Здійнено розмежування злочинного почерку та способу вчинення злочину.

Незважаючи на поширене стереотипне уявлення про серійного убивцю, як «генія-самітника», який полює на жертву та володіє особливими інтелектуальними здібностями і ніколи не перестає вбивати з власної волі, здійснений нами криміналістичний аналіз серійного убивства показав, що криміналістична характеристика серійних убивств має вигляд:

1. Первинна криміналістична інформація є обмеженою, зважаючи на те, що убивства вчиняються в умовах неочевидності.

2. Способи вчинення злочину визначаються спрямованістю злочинця на отримання задоволення від убивства і обираються так, щоб забезпечити безпосередній контакт з жертвою ( удушення, нанесення тілесних ушкоджень). Жінки частіше за чоловіків вчиняють убивства шляхом отруєння чи введення ін`єкцій.

3. Жорстокість убивств, що входять у серію дещо посилюється. Серійний убивця зважаючи на отримання нового досвіду, може видозмінює механізм злочину у бік організованості., причому «почерк», що є відображенням характерологічних особливостей злочинця залишається сталим.

4. Слідова картина зазвичай змінюється і вживаються заходи щодо укриття матеріальних слідів. Основним способом приховування є розчленування трупа з метою поміщення його у невеликі за розміром ємкості, закопування, спалення та ін. Серійні убивці, більшість з яких мали попередні засудження знають, які докази можуть бути використані для їх обвинувачення та уживають заходів, щодо їх укриття чи знищення.

5. Вчиняються у межах «зони комфорту» і є «регіональними», тобто не виходять за межі 10 км зони, а часті вчиняються у межах 10 км від місця проживання, роботи чи постійного перебування злочинця. Більша частина сексуальних вбивств відбувається в будь-яких приміщеннях, а інша частина - поза будь-яких приміщень, хоча трупи зазвичай розташовуються і приховуються в публічниз місцях. Вчиняються у мільській та міській місцевості. Серійні убивства вчиняються в ізольованих нелюдних публічних місцях: масивах і лісосмугах, на відкритих сільськогосподарських угіддях, однак не виключеним є і вторгнення в житло потерпілої або вчинення убивства у помешканні злочинця. Під час дочлідження географічного профілю серійного убивці встановлена відсутність свідчень про напрям руху «від дому» під час вчинення наступного вбивства та розширення їх географії, тому кожен злочин в рівній мірі повинен братись до слідчими під час визначення його «опорної точки».

6. Наявність «періоду охолодження» між злочинами, що означає повернення злочинця до нормального життя. Наявність декількох хвилин між убивствами не є характерини для серійних убивств, такі убивства повинні вважатись масовими. Активна фаза серійного убивці зазвичає триває до 9 років, однак наявні випадки і більш тривалої кримінальної дільності.

7. Особистійсть злочинця серійного убивці характеризується відмінністю його внутрішньої психологічної сфери від зовнішньої. Серійні убивці не є неосудними, а володіють паталогічною психікою, що сформувалась на основі низки факторів: неналежне виховання, зазнавання насильства і приниження та фізіологічні пре диспозиції. Можуть вчиняти убивства не лише наодинці, але й у співучасті. Серійний убивця – це нарцистична особистійсь, яка намагається за рахунок приниження, насильства чи знищення інших людей збільшити свою самооцінку а також отримати популярність. Відсутність емпатії до страждань жертви, а отримання від цього задоволення подібного до оргазму зумовлює потребу знову переживати даний стан. Мотивами серійних убивсв є не лише сексуальний, але і корисливий, контролю, некрофільський, та ін..

8. Жертвами серійних убивств стають випадкові особи, що не мають особистих стосунків з убивцею, тому ризики стати жертвою такого злочину є досить високими. Поряд з тим серійні убивці обирають жертви, що є найбільш доступними, уразливими і як ними вважається не буде чинити опору. В більшості випадків потерпілими є жінки та діти, однак не виключеним є убивство жінками чоловіків, а також гомосексуальними чоловіками представників своєї ж статі.

9. У порівнянні з одиночними убивствами серійні убивці вбивають більше жінок ніж чоловіків, і це скоріше незнайомці. Жертвами вбивств, що не мають серійної природи стають і чоловіки і жінки, і зазвичай члени сім’ї та друзі ніж невідомі вбивці особи. Серійні вбивці мають сексуальну мотивацію частіше, за будь-яку іншу, в той час як сексуальної поодинокі вбивства мотивовані злістю.

10. In terms of the current study, out of the 35 serial homicide behaviors examined, only four were found to be consistently performed across the series of homicides by the same offender. These behaviors were bringing a crime kit to the scene, destroying evidence, oral sex by the victim and weapon being a ligature

Прицьому серійні убивства за наймом мають свої криміналістичні особливості:

1. місце скоєння злочину часто є місцем виявлення трупа;

2. Як правило, вбивство відбувається при підході до будинку або вихід з нього, під час знаходження на робочому місці, в дорозі сполученні і т.п.

3. використання вогнепальної зброї як знаряддя злочину або вибухових пристроїв;

4. інсценуваня самогубства, пограбування та нещасного випадку;

5. прибирання слідів залишених убивцею.

Вчинення серійного вбивства слід розглядати в аспекті реалізації та персоніфікації пристрастей як дію, пов'язану з глибинними потребами особистості та рішенням її актуальних завдань. Вбивство, навіть тільки намір його вчинити, іноді може сприяти перетворенню злочинця з маленької і непомітної особи в героя, як мінімум у власних очах, який всупереч всім перешкодам подолав свій психологічний і соціальний рівень і вирішив не тільки свої, але навіть і суспільні завдання. Нерідко таким шляхом суб'єкт намагається подолати своє банальне існування, знайти сенс життя, пережити найгостріші і потужні емоційні потрясіння, мобілізувати свої життєві ресурси. У цих випадках особу вбивці, його інтереси і прагнення набувають першорядного значення, вони його культ і ідеал, навіть якщо ховаються від оточуючих. Це, одним словом, нарцистична особистість.

При вчиненні вбивства особою з психопатологією жертва злочину виступає як своєрідний

пусковий механізм, що пробуджує у вбивці спогади про якусь подію, яка мала місце в

минулому: хтось принизив або образив у дитинстві, якимось чином вчинив наругу над такою

особою. Ці почуття (гнів, страх, ненависть) переносяться на випадкову жертву. Вбиваючи її,

особа на якийсь час позбавляється болючих спогадів про приниження та безпомічність, які

раніше пережила. Таким чином, акт вбивства в очах вбивці, з одного боку, – це кара за минуле,

а з іншого – виправдання своєї злочинної поведінки, яка позбавляє його почуття вини.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ