2.3. Місце, час та обстановка вчинення серійних вбивств як обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування

Як вважає Тихонова Е.В., інформація про обстановку скоєння злочину є стрижневою в криміналістичній характеристиці будь-якого виду злочину, оскільки в ній містяться відомості про інші її елементи, і крім того вона є відправною точкою в рамках криміналістичної характеристики ²³⁷

При виявленні трупа з ознаками вбивства слідчі органи в першу чергу володіють такою криміналістичною інформацією, як місце виявлення трупа вбитого або його частин. З місцем злочину пов'язані не тільки сам факт вбивства, але і сліди злочину і злочинця, поведінка жертви і злочинця на цьому місці і т.д. Без місця злочину неможливо змоделювати картину вбивства, дій жертви і злочинця.²³⁸

Для потреб подальшого дослідження необхідним є визначення змісту поняття «місце злочину». В науковій літературі його часто не відрізняють від поняття «місце події» і лише одна публікація, спеціально присвячена співвідношенню понять "місце злочину", "місце вчинення злочину" і "місце події"²³⁹, однак останнє є ширшим за попередні. «Місце злочину» розглядається як певний простір з яким пов`язаний злочин у кримінально-правовому аспекті і визначається елементом складу злочину, тоді як у понятті «місце події» розкриваються кримінологічна характеристика злочину. Поняття «місце події» є аналогом американського «crime scene», що означає будь-який простір, в якому можуть містити докази, що мають значення для досудового розслідування.<sup>240</sup> Це може бути місце виявлення трупа, місце знаходження знарядь убивства, місце викрадення людини, місце її переховування та ін. При цьому місце злочину, розуміється як територія де було виконано об`активну сторону складу злочину, тобто у нашому випадку, позбавлено життя людини.

Серійні убивці сприймаються багатьма, як такі, що стихійно здійснюють вибір місця, та жертви виходячи з обстановки, обираючи найбільш доступні та слабкі цілі. Серійні вбивства характеризуються особливими просторово-часовими зв`язками, що перетинаються з їхніми особистими часово-просторовими зв`язками серійних убивць як членів соціуму. ²⁴¹ Це включає також соціальні та географічні можливості та обмеження (об`єктивна наявність транспортних сполучень, ландшафт місцевості наявність у користуванні автотранспорту, митні формальності при перетині державного кордону) в яких убивці та жертви живуть та діють.

Місця, де відбуваються злочини не повністю випадковим. Теорія щоденної діяльності припускає, що злочини, як правило, вчиняються в тих місцях, де найбільш придатні (з врахуванням вигоди та ризиків) жертви зустрічаються правопорушникам, кожен з яких подорожує власним щоденним маршрутом.²⁴²

Поширеним є міф, що серійний убивця подорожує у пошуках жертви. Прикладом такого образу може бути Freddy Krueger з культового фільму Nightmare on Elm Street. Доведена винність Теда Банді у вчиненні 36 вбивств у різних штатах: Айдахо, Флорида, Каліфорнія, Колорадо, Орегон, Вашингтон, Юта з 1974 по 1978 рік. Harvey Louis Carignon, був спійманий з картою, де були відмічені 180 місць убивств.²⁴³ Насамперед такий образ «мандрівника» виникає через значний розголос у ЗМІ, які надають сенсаційного характеру маніякам які переміщаються по країні. Стереотипне уявлення про «мігруючого» серійного убивцю негативно впливає на правозастосовну практику.

Насправді ж такі «мандрівні» убивці є скоріше виключенням і серійні убивця діє на певній визначеній території, що є його зоною комфорту ( поблизу місця проживання чи місця роботи). Згідно даними ФБР таких серійних убивць, що діють у межах одного штату близько 72%.²⁴⁴ Згодом вони набираються досвіду і починають подорожувати у пошуках жертви або щоб уникнути слідства. ФБР виділяє 3 типи таких убивць:

1) злочинці без постійного місця проживання;

2) мандрівники, що подорожують;

3) особи які згідно свого роду занять змушені пересуватись всередині чи за межі країни (далекобійники та ін.).²⁴⁵

Однак потрібно враховувати культурологічні відмінності суспільств США і України. Видається, мобільність населення країни відіграє певну роль у формуванні кримінального почерку серійного вбивці. В Україні населення більш жорстко прив'язане до постійного місця проживання в порівнянні з розвинутими країнами. Тому набагато частіше зустрічаються географічно стабільні серійні убивства. Схильність до зміни місця проживання є не стільки почерком, скільки явищем ,що пов`язане з іншими факторами такими, як специфіка роботи, пов'язаної з відрядженнями, вільний доступ до автотранспорту та ін. Інша справа, що вибір місця роботи, придбання автотранспорту найчастіше робляться злочинцем свідомо, вже після початку злочинної діяльності з метою її полегшення ²⁴⁶.

Місце де була затримана жертва, місце убивства а так само місце розташування тіла є індикаторами інтелектуальних здібностей і способу мислення злочинця.²⁴⁷ Відстані які злочинець долає для того щоб позбутись тіла, корелюють з його рівнем IQ. Більш інтелектуально-розвинуті серійні убивці переміщаюся на більші відстані. Що очевидно, використання транспортного засобу здійснює той же вплив.²⁴⁸

Характеристику місця серійних убивств варто розпочати з аналізу територій де злочинці вперше вступають у контакт з жертвою, оскільки воно визначає подальшу поведінкову модель злочинця. У переважній більшості випадків це є загальновідомі місця пороку (де підшукують клієнтів проститутки) та території загального користування. Нерідкісним є і проникнення до житла потерпілих (22,7%) та знайомство у закритих публічних приміщеннях. З аналізу кримінальних справ NCAVC встановлено знайомість злочинця з територією,²⁴⁹ що дозволяє йому зберігати контроль над ситуацією під час вчинення злочину.

Серійні убивці знайомляться х жертвами у барах магазинах, на автобусних зупинках; громадських парках, торгових центрах та просто на шоссе та інших публічних місцях. ²⁵⁰

Характеризуючи місця скоєння серійних сексуальних убивств можна виділити найбільші основні групи місць вчинення та виявлення сексуальних убивств: 1) у містах; 2) у сільській місцевості.

Тихонова у результатах свого дисертаційного дослідження зазначає, що на території міст чимала частина злочинів вчиняється в будь-яких приміщеннях (близько 70%), а саме на горищах, у підвалах, під'їздах житлових будинків і різних установ і підприємств, а так само за місцем роботи жертви або злочинця, в готелях, лазнях. Тихонова Е. В. констатує, що чимала частина серійних вбивств в містах відбувається поза будь-яких приміщень (30%). До них відносяться вулиці міста, стадіони, парки, будівельні майданчики, території підприємств і установ, міські лісосмуги та лісові масиви, пустирі, глухі і безлюдні місця, території, прилеглі до міських залізничних вокзалів і автостанцій.²⁵¹ Дані результати підтверджуються дослідженнями NCAVC: 25.8% убивств із вибірки 480 справ вчинялись поза приміщеннями, тоді як в приміщеннях здійснено більшість убивств (в помешканні жертви - 22.1%, помешканні злочинця - 18.1%, в транспортних засобах - 11.5%, а загалом – 51,7%). ²⁵²

Поза приміщень злочинцеві порівняно легше здійснювати кримінальні дії через практично повну відсутність можливих свідків, менше виникає проблем і з приховуванням слідів злочину. Підчас спроб приховування навіть і не робиться, якщо проживання чи робота вбивці не пов'язані яким-небудь чином з місцем, де було скоєно протиправне діяння.²⁵³

На відміну від невеликих міст і сіл, міжособистісні зв'язки у великих містах, як правило, відносно слабкі і соціальні механізми контролю часто є менш розвинені, що дозволяє вбивцям легше реалізувати свої насильницькі нахили.²⁵⁴ Притому, серійні убивства у містах вчиняються ближче до «базової точки» правопорушника через більшу щільність населення, та більшу кількість доступних незнайомих жертв. У містах інфраструктура дуже тісна і сконцентрована на невеликих відстанях. Це впливає на випадковість та більшу спонтанність сексуальних убивств, що просторово та темпорально є пов`язаними з середовищем в якому живе і діє злочинець, з його буденним життям.²⁵⁵

Поведінкові моделі різних типів серійних убивць стосовно місця злочину відрізняються. Для організованих серійних вбивць, місце убивства є важливим фактором, який обирається враховуючи тип жертви та можливості сховати труп після убивства. Серійні вбивці часто надають ритуальне значення місцям, де було здійснено вбивство і де були приховані тіла. Деякі з них повторно навідують місце вбивства, оскільки це дозволяє відновити у пам`яті відчуття влади та панування над жертвою. Девід Берковіц, чи Син Сема, повернувся до місця убивства і катався по землі, в місцях де була пролита кров, Артур Шоукросс, чиїми жертвами були діти і проститутки, відтягував трупи до річки, де здійснював статеві акти.²⁵⁶ Він повертався на це місце неодноразово, де в кінцевому рахунку був затриманий. Ця особливість поведінки серійних убивць має особливо важливе значення під час досудового розслідування та може допомогти у пошуку потенційних підозрюваних ( патрулювання місця злочину).

Для них характерно повертатись до місця поховання жертв, та закопувати більш ніж 1 тіло в одному місці. В цьому проявляється «почерк» злочинця, який використовує одне і те саме місце, або Але оскільки використаня одного і того ж місця призводить до збільшення ризиків для злочинця, він може його змінити на аналогічне, що розташовується на тій же відстані. ²⁵⁷

І навпаки, дезорганізовані злочинці частіше вчиняють злочини недалеко від дому і зазвичай не володіють достатніми засобами для далеких подорожей і переслідують жертву пішки. Інші ознаки злочину (положення трупа, наявність засобів вчинення злочину) можуть вказувати на відповідний тип серійного вбивці (дезорганізований) і спрямовувати слідство на відповідний ареал пошуку злочинця.²⁵⁸

Місце розташування тіла, є первинною інформацією, що доступна органам досудового розслідування. Однак ефективність застосування такої інформації для ідентифікації злочинця є малою, зважаючи на можливість переміщення трупа, а також значні відстані які долає правопорушник для цього.

Якщо одноактні убивства, відбуваються у межах обмеженого простору, - місце первинного контакту, місце убивства та розташування тіла є одиним, то для серійних убивств ці точки є різними.²⁵⁹

Потреба перемістити тіло випливає з особливостей місця вчинення убивства: у транспортних засобах серійного убивці, у його помешканні, що вимагають цього для недопущення негайного викриття.

Відмінності між організованим і дезорганізованим серійним убивцею знаходять своє відображення у моделях вибору місць вчинення злочину, що застосовується для серійних злочинів взагалі. «Мародери» вчиняють злочини у всіх напрямках від опорної точки, та так званий «мешканець пригороду», який вчиняє злочини в іншому районі відмінному від місця проживання. ²⁶⁰ Дана теорія випливає з моделі Canter and Larkin’s створеної 1993 року, які встановили, що серійні зґвалтування вчиняються в межах певного кола, проте вони зауважили, що у випадках, коли злочинець здійснює підбір конкретних жертв (проституток) місце злочину знаходяиться за межами кола його дій.²⁶¹

Пропонуємо для позначення цих типів використовувати поняття «локальний» та «подорожуючий» відповідно. Схематично місце убивств зображено у Рис.1

Застосовуючи такий поділ встановлено, що 60% становлять локальні злочини а 40% «подорожуючі». Однак Paulsen D була розроблена методика, яка збільшує ймовірність точного встановлення типу до 80%. Аналіз здійснюється за настпними параметрами: «Локальні» злочини розпорошуються на більш значну територію, оскільки злочинець рухається у всі напрямки від «опорної точки» і чим більша є така площа тим більш ймовірне знаходження злочинця між найбільш віддаленими місцями злочинів. І Коли злочини вчиняються на незначній території, вірогідніше буде припущення про «подорожуючий» тип злочинця. Дисперсія (відстань між найбільш віддаленими точками) «локальних злочинів» більш ніж у 2 рази вища за «подорожуючий, що відображається у більшому колі що охоплює вчинені злочини.²⁶²

Також помітна різниця простежується і у часі вчиненні злочинів. Якщо злочини вчиняються з більш-менш сталим часовим інтервалом, «локальні» вчиняються наабаато рідше ніж «подорожуючі» (61 до 18 днів). Час добри протягом якого вчинявся злочин, конкретний тип злочну не впливають на визначення типу. Інші ознаки, що впливають на вибір типу є: індекс найближчого сусіда, середня відстань між кожним злочином та ін..²⁶³ Ці закономірності загалом характеризуються як ‘distance decay’, що буквально означає розпад відстані, та формулюється так: частота вчинення злочинів падає зі збільшенням відстані від дому злочинця.²⁶⁴

Визначення типу злочинця «локального» та «подорожуючого» варто здійснювати перед створенням «географічного профілю злочинця. На базовому рівні, географічний профіль злочинця – це найбільш вірогідне місце з якого має розпочатись пошук злочинця.²⁶⁵

Стосовно відстані між «базою злочинця» та вбивством також здійснено безліч наукових аналізів. Годвін і Кантер показали, що місця зустрічі з жертвою, в середньому, знаходились у зоні 2 км від місця проживання правопорушника, а тіла були знайдені на відстані 23 км від дому правопорушника. Американські серійні вбивці, як правило знаходили жертву на відстані 22 км і залишають тіла у межах 34 км від їх місця помешкання.. Lundrigan і Кантер нещодавно встановили, що медіанна та середня відстань дім-злочин для американських серійних вбивць є 15 км і 40 км, відповідно, в той час як ці показники для британських серійних вбивць є меншими: 9 км і 18 км відповідно. Тіла жертв більшості серійних убивств вчинених на території ФРН протягом минулого століття були знайдені поруч із домом убивці. Медіана та середня відстань від дому вбивці до місця розташування трупа становить 8 км та 30 км відповідно.²⁶⁶ Ці висновки збігаються із результатами отриманими Центром оперативного аналізу кримінальних справ при Міністерстві Внутрішніх справ ФРН, які встановили, що відстань від «базової точки», під якою мається на увазі: місце роботи, теперішнє і попереднє місце проживання, місце проживання близьких родичів; до місця першого контакту більшості (76,8%) серійних сексуальних убивств становила до 10-ти км, причому 61.6% у межах 5 км. Центром оперативного аналізу кримінальних справ також встановлено, що 86.9% серійних сексуальних убивств є регіональними, тобто такі в яких первинний контакт мав місце в межах 20 км.²⁶⁷ Враховуючи те, що більшість (81.5%)²⁶⁸ серійних убивств вчиняються з сексуальних мотивів, можемо стверджувати, що близько 70% серійних убивств мають регіональний характер.

Відомі серії убивств свідчать, що з кожним наступним убивством правопорушник вчиняє злочини далі від дому. Наприклад, карти, що були знайдені у Девіда Берковіца свідчили, що він мав наміри обирати наступних жертв на більшій відстані. Так само серійний маніяк John Duffy розширював географію своїх убивств. Однак емпіричного підтвердження цієї закономірності не було встановлено. ²⁶⁹ Можливо це через різноманітність поведінкових моделей злочинців: одна намагаються уникнути затримання, інші бажають цього, не всі уникають і бояться затримання та ін. Тому твердження, що досвід впливає на вибір місця вчинення злочину не є достовірним.

Стосовно закономірності руху злочинця під час убивства, серійний убивця може шукати нове місце для продовження злочину ( згвалтування чи убивства), намагаючись знайти безпечне місце. Однак чітких закономірностей не було встановлено Для сексуальних убивств на відміну від зґвалтувань не характерна наявність чіткої «буферної зони», і близько 23% спонтанних сексуальних убивств вчинялись у межах 1км зони від «бази злочинця», в той час як спонтанних зґвалтувань - 14%. Однак убивця вже ж намагається не застосовувати силу у невеликій близькості ( до 1 км) від свого помешкання, і у 4 рази рідше застосовує насильно для переміщення до місця убивства з жертвою ніж на більших відстанях.²⁷⁰

Більшість жінок серійних убивць здійснюють убивства у будинках (наприклад, знищення членів сім'ї для отримання страхових виплат) або в місцях медичного догляду ( у лікарнях та медсестрами на дому у пацієнтів) Наприклад, Belle Gunness, норвезька іммігрантка, яка переїхала до Чикаго в 1883 році, побачила як двоє її дітей і чоловік померли від захворювання шлунка. Gunness потім переїхала з Чикаго в сільській Лa Порт, штат Індіана, де вона вбила свого другого чоловіка і зваблювала шанувальників до себе в будинок, де їх вбивала і грабувала. ²⁷¹

Серійні убивства за наймом теж мають свої просторові особливості. Вони вчиняються в або поруч з будинками потерпілих.²⁷²

Внаслідок розробки різноманітних методів створення «географічного профілю» злочинців або Середовищної кримінології встановлено наступні висновки:

1. Більшість злочинів відбувається у відносній близькості до будинку кривдника.

2. Кількість злочинів зменшується зі збільшення відстані від дому правопорушника

3. Неповнолітні правопорушники проявляють менше рухливості, ніж дорослі злочинці.²⁷³

На специфічні часові особливості серійних убивств зметає увагу багато науковців. Причому на відміну від інших злочинів йому притаманні унікальні ознаки: тривалість періоду охолодження між злочинами, тривалість злочинів, що охоплюються єдиною серією.

Панує міф, що серійний убивця ніколи не припинить свою діяльність, поки не буде спійманим²⁷⁴. Серійний убивця може перестати убивати через низку обставин: здобуття освіти, більша участь у сімейному житті, сексуальна субституція ( заміна) убивств та ін. Dennis Rader убив 10 жертв з 1974 по 1991. Він не убив жодної жертви до затримання у 2005. Dennis Rader зізнався, що замінив убивства ауто-еротичними діями. Jeffrey Gorton убив свою першу жертву у 1086 році, а наступну у 1991. Він займався трансвертизмом та мастурбацією, а також вступав у статевий зв`язок зі своєю дружиною між убивствами.²⁷⁵

Стосовно часових проміжків між убивствами серії, то вони повинні бути розділені у часі, на що зверталась увага в попередньому розділі при розмежуванні масових і серійних убивць. А часовий інтервал у декілька хвилин, про що говорить Шалгунова С.А.,²⁷⁶ є характерним для масових убивств коли убивства об`єднані єдиним наміром.

Щодо загальної тривалості активної фази серійних убивць то вона становить до 9 років для більшості (86.0%) серійних убивць, проте не виключенням э більша тривалість злочинної діяльності, що може сягати і більше 20 років ²⁷⁷

Проблема "сезонності» не особливо очевидна для багатоепізодних сексуальних убивств. Велика їх частина здійснюється в такі літні місяці, як липень і серпень, а розподіл по решті сезонів носить більш-менш рівномірний характер²⁷⁸.

Час вбивства при вчиненні заздалегідь обдуманих злочинів вибирається так, щоб зникнення особи було виявлено, якомога пізніше і заяву про зниклий або про виявлений труп надійшло в правоохоронні органи не відразу після вбивства. Очевидним є закономірність: чим більше часу злочинець проводить із жертвою тим більше зростають ризики викриття.

Отже обстановка серійних убивств має специфічні особливості, що випливають з механізму злочинної діяльності. Визначальною рисою серійних убивств э наявність cooling-off періоду, під час якого злочинець повертається до нормального життя.

З аналізу статистичних відомостей NCAVC можна дійти наступних висновків, щодо динаміки місця злочину:

1. якшо в публічних місцях зального доступу вчиняється 22.3% нападів, та 25.8% позбавлень життя, то труп розташовується у публічних місцях у 61.5% випадках. ²⁷⁹ Це говорить про зміну локацій злочинцем та переміщення трупа у віддалені місцевості, де він буде пізніше виявлений, і розрив у часово-просторових зв`язках дозволить серійному убивці знову вчиняти убивства та ухилятись від слідства.

2. Близько 15% нападів на жертв здійснювались в транспортних засобах злочинця, та лише 1.5% тіл було знайдено в т/з.²⁸⁰ Дані відомості співпадають з даними одержані Усановим, про частоту застосування автомобілів як засобів (20%),²⁸¹ тому слід оцінювати ймовірність застосування т/з при серійному вбивстві у межах 15-20%.

3. Більшість серійних убивств вчиняються у приміщеннях, тоді як тіла зазвичай знаходять на відкритих територіях загального користування.

Для встановлення географічного профілю серійного убивці та його «базової точки» більше значення має місце першого контакту, який у більшості випадків знаходиться у межах 10 кілометрової зони, на відміну від відстані «дім-тіло», яка може сягати і 30 км. Зважаючи на це вважаємо надзвичайно важливим встановлення місця першої взаємодії з жертвою. Місце вчинення серійних убивств розташовується у зоні комфорту злочинця, та зазвичай не виходить за межі країни. Серійні убивці не розширюють географію злочинів з плином часу та можуть припинити вчиняти убивства взагалі, замінюючи це іншими діями сексуального характеру, що надають психоемоційну розрядку.