2.2 Аналіз структури експорту агропродовольчої продукції

Важливим напрямом розвитку будь-якої країни є міжнародна торгівля. В умовах глобалізації світової економіки рівень соціально-економічного розвитку держави в значній мірі залежить від зовнішньої торгівлі. Саме зовнішньоекономічна діяльність забезпечує використання конкурентних переваг і є фактором економічного зростання, розвитку виробництва та задоволення споживчого попиту населення. За останні два десятиріччя в Україні відбулися важливі економічні зміни, що також позначилися на її зовнішньоекономічній діяльності. Щорічно зростає зовнішньоторговельний оборот, кількість держав, з якими Україна має торговельні відносини. Про якісний рівень зовнішньої торгівлі свідчить товарна та географічна структура в торгівлі товарами, а також характер сальдо. Важливими товарами для кожної держави є продукти харчування, так як вони дають змогу забезпечити базові потреби населення, а також продукція сільського господарства, що має дещо більшу сферу призначення. Аналіз ринку цих товарів та тенденції розвитку їх вітчизняного виробництва показують, що Україна зміцнює свої позиції на світовому ринку, а згадана продукція стає одним з головних вітчизняних експортних товарів

Значне місце у вітчизняному товарному експорті займає продукція агропродовольчого комплексу, що включає в себе сільське господарство і харчову промисловість. На цю продукцію e 2014 р. прийшлося 29 % всього товарного експорту України. Причому, в останні роки ця частка стрімко зростає – з 19,3 % в 2010 році до 29 % в 2014 році. По зовнішній торгівлі цією продукцією торгівельне сальдо весь час додатне, а в 2012 році і 2013 році склало, відповідно, 10362 млн. дол. і 8840 млн. дол., або 41,9 % і 39,9 % додатного сальдо в загальній торгівлі товарами. В цілому ж по зовнішній торгівлі, починаючи з 2006 року, Україна постійно має від’ємне сальдо, яке в 2012 році і 2013 році склало, відповідно 24704 млн. дол. і 22136 млн. дол., що загрожує фінансовій безпеці держави .[16]

В останні роки Україна досить динамічно завойовує зовнішні ринки і розширює експорт продукції агропродовольчого комплексу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Товарна структура експорту продукції АПК

Назви товарів згідно УКТЗЕД	2012 р.		2013 р.		2014 р.
	Млн. дол.	%	Млн. дол.	%	Млн. дол.	%
Продукція агропродовольчого комплексу	17881	100,0	17024	100,0	16669	100,0
Живі тварини; продукти тваринного походження	961	5,4	1084	6,4	1014	6,1
Продукти рослинного походження	9214	51,5	8876	52,1	8736	52,4
Жири та олії тваринного або рослинного походження	4212	23,6	3507	20,6	3822	22,9
Готові харчові продукти	3494	19,5	3557	20,9	3096	18,6

Джерело: [17]

Найбільший обсяг експорту припадає на продукцію рослинного походження – в 2012-2013 рр. це більше половини експорту агропродовольчої продукції. Саме по цій групі товарів формується основна частина додатного сальдо усієї агропродовольчої продукції: за даними 2013 року це 6206 млн. дол., або 70,2 %. Значне додатне сальдо формується по жирам та олії тваринного або рослинного походження – 3104 млн. дол. або 35,1 %. Зауважимо, що по живим тваринам, продуктам тваринного походження від’ємне сальдо в 2013 році склало 808 млн. дол. По готовим харчовим продуктам додатне сальдо по причині значного імпорту склало лише 338 млн. дол. Таким чином, основою експорту агропродовольчої продукції, як з точки зору масштабів експорту, так і розміру додатного сальдо займають дві товарні групи – продукти рослинного походження та жири і олії тваринного або рослинного походження. Основними експортними зерновими культурами являються кукурудза, пшениця, ячмінь, а серед олійних культур – ріпак, соя, соняшник.

Таблиця 2.2

Структура експорту зернових та олійних культур в 2010-2013 рр.

Культури	2010 р.			2013 р.
	Кількість тис т.	Вартість млн. дол.	Структура %	Кількість тис т.	Вартість млн. дол.	Структура %
Кукурудза	4052	786	32,3	16729	3833	60,8
Пшениця	4860	906	37,3	7762	1892	30
Ячмінь	4785	740	30	2339	576	9,2
Всього зернових	13695	2432	100	26830	6301	100
Соняшник	410	188	18,9	70	49	2,5
Соя	449	174	17,5	1492	742	37,3
Ріпак	1509	631	63,6	2347	1197	60,2
Всього олійних	2368	993	100	3909	1988	100

Джерело: [17]

Як видно, в останні роки, завдяки нарощуванню експорту, основними експортними культурами стають кукурудза і ріпак. В цілому по розглянутих культурах за даними 2013 року експортна виручка склала 8289 млн. дол., або 93,4 % від продукції рослинного походження.

До продуктів рослинного походження, згідно класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, відносяться експорт продуктів промислової переробки зернових і олійних культур (борошно, крупи, висівки, крохмаль, олія, макуха та ін.). Аналіз свідчить, що експорт продукції переробки зернових культур займає незначне місце в експорті продукції рослинного походження. Так, в 2013 році було експортовано 221,3 тис. т борошна зернових на суму 74,9 млн. дол., 460,1 тис. т висівок на суму 78,2 млн. дол., а також крупи, крохмаль та інші продукти на загальну суму 202 млн. дол., або 3,2 % вартості експортованих зернових. Пасивність на зовнішніх ринках промислової продукції переробки зернових особливо примітна у порівнянні з Казахстаном, який у 2012 році поставив на зовнішні ринки 3,3 млн. т борошна, і Туреччиною, у якої експорт склав 2,7 млн. т [18].

Інша ситуація складається з експортом продукції оліє-жирового під комплексу – насінням олійних, олією та макухою.

Таблиця 2.3

Експорт продукції оліє-жирового під комплексу України

Культури	2010 р.				2013 р.
	Насіння	Олія	Макуха	Всього	Насіння	Олія	Макуха	Всього
Соя, млн. дол.	174	40	2	216	742	75	12	829
%	80,6	18,5	1,9	100	89,5	9	1,5	100
Соняшник, млн. дол.	188	2370	412	2970	49	3281	756	4086
%	6,3	79,8	13,9	100	1,2	80,3	18,5	100
Ріпак, млн. дол.	631	-	-	631	1197	43	17	1257
%	100	-	-	100	95,2	3,4	1,4	100
Всього, млн. дол.	993	2410	414	3817	1988	3399	785	6172
%	26	63,2	10,8	100	32,2	55,1	12,7	100

Джерело: [16]

Дані табл. 2.3 показують, що лише по соняшнику абсолютну більшість експорту складають продукти промислової переробки – олія та макуха, а їх частка зросла з 93,7 % в 2010 році до 98,8 % в 2013 році. По таким олійним, як соя і ріпак основна експортна виручка отримується від продажу насіння, що в 2013 році досягла по сої 89,5 %, а по ріпаку 95,2 %. В результаті швидкого зростання експорту насіння сої та ріпаку частка сировини в загальній експортній виручці зросла з 26 % в 2010 році до 32,2 % в 2013 році і відповідно скоротилась частка промислової продукції.

Збільшення зовнішньоторговельного обороту держави пов’язується з розширенням географії поставок. З кожним роком зростає кількість країн, що закуповують нашу агропродовольчу продукцію. Так, якщо в 2006 році кукурудзу, яка користується великим попитом на світовому ринку, закуповували 25 країн, то в 2013 році їх число зросло до 51. Географічна структура експорту агропродовольчої продукції наведена в табл. 2.4.

Як свідчать дані табл. 2.4, в географічній структурі експорту агропродовольчої продукції спостерігаються певні особливості. Так, в 2013 р. європейські країни не відзначалися особливою активністю в імпорті вітчизняної соняшникової олії, хоч ще в 2007 році країнами Європи було закуплено 982,7 тис. т соняшникової олії, або 51,1 % всього нашого експорту. Натомість країни Європи в останні роки є лідерами в імпорті сої, ріпаку, кукурудзи та макухи, що використовуються для виробництва олії та в якості кормів. Найбільш активно імпортують сою Греція, Іспанія, Італія. В 2012-2013 рр. вони закупили 1480 тис. т соєвих бобів, або 84,3 % європейського імпорту. Серед покупців ріпаку найбільші об’єми мають Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Франція, які в 2012- 2013 рр. імпортували 2540 тис. т олієсировини, тобто 87,5 % імпорту в країни Європи. Трійка потужних імпортерів кукурудзи за 2013 рік виглядає так (тис. т): Іспанія – 2334; Італія – 1247; Португалія – 671. Їх частка в європейському імпорті кукурудзи склала – 59,8 %. Із експортованої в 2013 році макухи основними покупцями були (тис. т): Польща – 534; Франція – 457; Нідерланди – 178. Разом з цим, названі країни є провідними експортерами до України продуктів тваринного походження – з нашого імпорту цих продуктів в 2013 році в сумі 1892,1 млн. дол., 1074,6 млн. дол., або 56,8 % приходиться на країни Європи. Основні експортні потоки олії соняшникової, пшениці, кукурудзи в останні роки спрямовуються до країн Азії та Африки, де вони використовуються на харчові потреби. Так, експорт соняшникової олії до країн Азії за період 2007-2013 рр. зріс у шість раз. В 2013 році до країн Азії поступило 2190 тис. т олії, в т.ч. Індія – 1076 тис. т, Китай – 435 тис. т, Туреччина – 207 тис. т, Іран – 165 тис. т, або 86 % всіх поставок в цьому напрямі.

Таблиця 2.4

Географічна структура експорту агропродовольчої продукції в 2013 році

Напрям експор­ту	Олія соняш­никова	Соя	Ріпак	Пшениця	Кукурудза	Ячмінь	Макуха
Всього, тис. т	3209	1492	2347	7762	16729	2339	2872
%	100	100	100	100	100	100	100
СНД, тис. т	109	180	-	11	122	5	518
В % до експор­ту	3,4	12,1	-	0,1	0,7	0,2	18
Європа, тис. т	403	755	1805	100	7109	9	1889
в % до експорту	12,6	50,6	76,9	1,3	42,5	0,4	65,8
Азія, тис. т	2190	314	542	3486	6373	1971	315
в % до експорту	68,2	21	23,1	44,9	38,1	84,3	11
Африка, тис. т	481	243	-	4165	3075	354	150
в % до експорту	15	16,3	-	53,7	18,4	15,1	5,2
Америка, тис. т	26	-	-	-	50	-	-
в % до експорту	0,8	-	-	-	0,3	-	-

Джерело: [17]

В країни Азії та Африки направляється 98,6 % експорту пшениці. В Азії основними імпортерами пшениці є Ізраїль, Сирія, Туреччина. Серед країн Африки виділяється Єгипет, що імпортував за 2012-2013 рр. 4478 тис. т пшениці. До країн цих континентів спрямовується більше половини експорту кукурудзи. В 2013 році найбільші обсяги закупок здійснювали такі країни, як Іран – 1424 тис. т, Республіка Корея – 1307 тис. т, Японія – 1249 тис. т, Ізраїль – 862 тис. т, або 76 % азійського імпорту. В Африці самим потужним споживачем є Єгипет, який в 2013 році імпортував 2454 тис. т кукурудзи, або 79,8 % поставок на континент. Крім цього, значні закупки зерна здійснюють Алжир, Лівія, Марокко, Туніс. Зростання експорту до країн Азії та Африки пояснюється збільшенням споживання продуктів харчування населенням цих континентів в результаті росту доходів і має значні перспективи.

Географія товарного експорту показує, що європейські країни імпортують головним чином сировинні ресурси – олійні культури, кукурудзу, макуху соняшникову, в той час як країни Азії та Африки купують переважно соняшникову олію, пшеницю, кукурудзу, ячмінь.

Вищесказане свідчить, що структура експорту продукції агропродовольчого комплексу України носить в основному сировинний характер і суттєво відрізняється від таких розвинених країн, як Нідерланди, Бельгія, Німеччина та інші. Так, в структурі експорту Нідерландів домінує тваринницька перероблена продукція. Країна, що має лише 1,9 млн. га сільськогосподарських угідь, щороку виробляє і експортує молочних і м’ясних продуктів на суму понад 28 млрд. дол. (Україна, для порівняння – на суму 0,8 млрд. дол.). В значній мірі все це досягнуто за рахунок імпорту кормів – зерно кукурудзи, соя, ячмінь, пшениця, соняшник, ріпак і т.п. на суму 6,2 млрд. дол. [19], в тому числі з України. Так, в 2013 році в Нідерланди було експортовано (тис. т): кукурудзи – 1095; сої – 19; ріпаку – 430; макухи – 178 загальною сумою 544 млн. дол.

Впродовж всього періоду незалежності держави не вдалося вийти на світові ринки з високотехнологічною продукцією агропродовольчого комплексу і в значній мірі Україна залишається сировинним придатком розвинених країн.

Пріоритетним завданням держави в сучасний період є удосконалення структури експорту агропродовольчої продукції, а саме – суттєве збільшення частки продуктів тваринного походження, а також готових харчових продуктів. Наші підприємства в змозі випускати конкурентоспроможну продукцію тваринництва завдяки доступу до дешевої сировини для виробництва кормів, так як кормова складова становить від 60 до 80 % у структурі витрат з виробництва м’яса. В результаті переходу на промисловий рівень виробництва певні види продукції тваринного походження стають більш якісними і конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Найбільш вагомі результати в цьому плані спостерігаються у птахівництві, табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Експорт продукції тваринного походження за 2007-2013 рр. (тонн)

Види продукції	2007	2009	2011	2013	2013 у % до 2010
1. М'ясо та їстівні субпродукти свій­ської птиці	5048	18935	49797	145458	28,8 раз
2. Яйця птиці	15083	36627	39042	40748	270,2
3. М'ясо ВРХ	34721	18918	12994	23660	68,1
4. Молоко та вершки	95455	63957	48393	37926	39,7
5. Масло вершкове	3902	890	2139	3860	98,9
6. Сири всіх видів	61955	76569	80287	58986	95,2

Джерело: [17]

Як видно з даних табл. 5, за період 2007- 2013 рр. експорт м’яса та їстівних субпродуктів свійської птиці зріс у 28,8 рази, а яйця птиці – в 2,7 рази. Разом з цим, експорт м’яса ВРХ та молочних продуктів не показує позитивної динаміки, а по деяким видам продукції спостерігається значний спад, що пояснюється недостатніми масштабами виробництва, та низьким рівнем конкурентоздатності.

Основними регіонами, куди направляється експорт м’яса свійської птиці є країни СНД, а також країни Азії та Африки. Країни Європи практично не купували цей вид продукції. Проте, в минулому році Європейський Союз дав дозвіл на експорт продукції птахівництва з України. Враховуючи, що європейське законодавство одне з найбільш жорстких у галузі птахівництва, вихід на ринки ЄС свідчить про відповідність якості української продукції міжнародним стандартам. За листопад-грудень 2013 р. було поставлено 428 тонн м’яса свійської птиці, а за два місяці, січень-лютий 2014 р. поставки склали 555 тонн. Збільшення експорту продукції тваринництва неможливе без організації великомасштабного виробництва, що передбачає значні інвестиції в АПК. Відповідно до Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 рр. передбачено будівництво та реконструкцію у регіонах держави близько 100 об’єктів, які заплановано ввести в дію в 2014 р., вартістю понад 5 млрд. грн. З них у галузі молочного скотарства – 55 об’єктів вартістю 1,8 млрд. грн., свиноводства – 29 об’єктів вартістю 1,5 млрд. грн., птахівництва – 13 об’єктів вартістю 2,5 млрд. грн. [20]. Враховуючи наявність значних кормових ресурсів, слід розглядати експорт продукції птахівництва, як один з важливих шляхів збільшення як загальних масштабів експорту, так і позитивного сальдо.

Серед інших виробів в першу чергу виділяються продукти, що використовуються для годівлі тварин. При незначному експорті, в 2013 році – 15,9 млн. дол. імпорт склав 265,4 млн. дол. За весь період 2010-2013 рр. щорічно результат торгівлі був від’ємним. Проблема від’ємного сальдо ускладнюється його зростанням із збільшенням обсягів імпорту (табл. 2.6).

Як свідчать дані табл. 2.6, при зростанні фізичного імпорту на 123,1 %, від’ємне сальдо зросло до 249,5 млн. дол., або на 144,3 % у порівнянні з 2010 роком. Впродовж цих років від’ємне сальдо склало величезну суму – 856,1 млн. дол. Як по цьому виду продукції, так і по інших видах держава має можливості зменшити обсяги імпорту за рахунок розвитку власного виробництва і експорту, а також імпортозаміщення. Саме це має бути головним в стратегії розширення експорту агропродовольчої продукції.

Таблиця 2.6

Обсяги експорту-імпорту продукції для годівлі тварин та їх результат

Показники	2010	2011	2012	2013
Експорт, тис. т	8,6	13,3	15,7	19,9
Імпорт, тис. т	135,4	140,1	153,9	166,7
В т.ч. Європа	106,6	97,6	107,6	114
Експорт, млн. дол.	5,4	8,1	10,7	15,9
Імпорт, млн. дол.	178,3	209,8	242,7	265,4
Сальдо, млн. дол.	-172,9	-201,7	-232	-249,5

Джерело: [17]

Аналіз різних аспектів структури експорту агропродовольчої продукції дає підстави зробити наступні висновки:

1. Експорт агропродовольчої продукції носить переважно сировинний характер.

2. Розвинені країни Європи імпортують головним чином сировинні ресурси. Проте останнім часом спостерігається тенденція до збільшення експорту готових харчових продуктів, що відповідають вимогам ЄС і для виробництва яких в Україні існують великі можливості.

3. Підприємства України значно наростили експорт своєї продукції до країн Африки та Азії, які останнім часом збільшують її споживання.

4. Зростання експорту, а також розвиток імпортозаміщення можуть значно поліпшити результати зовнішньої торгівлі. [21]