23. Політика управління реальними інвестиціями.

Політика управління реальними інвестиціями є складовою загальної інвестиційної стратегії підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.

Процес формування такої політики на підприємстві проходить такі основні етапи:

1. Аналіз стану реального інвестування (оцінка рівня інвестиційної активності підприємства в попередньому періоді і ступеня завершеності реальних інвестиційних проектів та програм.

2. Визначення загального обсягу реального інвестування в наступному періоді. Основою для розрахунків є планований обсяг приросту основних засобів підприємства в розрізі окремих видів, а також нематеріальних і оборотних активів, що забезпечуються приріст обсягів його виробничо-комерційної діяльності.

3. Визначення форм реального інвестування - залежить від конкретних напрямків інвестиційної діяльності підприємства

4. Пошук окремих об'єктів інвестування та оцінка їхньої відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства.

5. Підготовка бізнес-планів реальних інвестиційних проектів. Усі форми масштабних реальних інвестицій (крім відновлення окремих видів механізмів і устаткування в зв'язку з їхнім зносом) формалізуються в реальних інвестиційних проектах.

6. Забезпечення високої ефективності реальних інвестицій. Відібрані на попередньому етапі об'єкти інвестування аналізуються з позиції їхньої економічної ефективності.

7. Мінімізація ризиків, пов'язаних з реальним інвестуванням. У першу чергу ідентифікуються і оцінюються ризики, властиві кожному конкретному об'єкту інвестування. Останні ранжуються за рівнем ризиків і відбираються для реалізації ті, що за інших рівних умов забезпечують мінімальні інвестиційні ризики.

8. Забезпечення ліквідності об'єктів реального інвестування.

9. Формування програми реальних інвестицій. На основі всебічної оцінки проектів (об’єктів) та з урахуванням обсягу інвестиційних ресурсів підприємство формує свою програму реальних інвестицій на майбутній період.

10. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів та інвестиційної програми.

Капітальний бюджет розробляється, як правило, на період до одного року і відображає усі витрати і надходження коштів, що пов'язані з реалізацією реального проекту.

24. Формування програми реальних інвестицій.

Формування програми реальних інвестицій підприємства здійснюється в вісім основних етапів:

Перший етап - обґрунтування головного критерію відбору проектів в інвестиційну програму підприємства. Оскільки генеральною метою дільності будь – якого підприємства є отримання макисмально можливого прибутку, головний критерій відбору проектів має враховувати саме показники ефективності діяльності підприємства. В практиці інвестиційного менеджменту перевага звичайно віддається чистому приведеному доходу або внутрішній нормі доходності в залежності від вижу проекту, можливості проведення складних розрахунків, що передбачає другий показник.

Визначення кількісних значень головного критерію відбору для різних інвестиційних проектів здійснюється на другому етапі. Воно передбачає встановлення кількісного значення критеріального показника для кожної з форм інвестицій і проектів різного характеру (незалежних, взаємопов’язаних, взаємовиключних), що дозволяє приймати скринингові інвестиційні рішення, тобто здійснювати відбір із загальної множини проектів саме тих, що не відповідають кількісному значенню головного критерію відбору в інвестиційну програму.

Побудова системи обмежень щодо відбору проектів в інвестиційну програму є третім етапом формування програми реальних інвестицій і передбачає встановлення основних і допоміжних нормативних показників. В якості перших встановлюються зазвичай такі:

- один з альтернативних показників ефективності проекту (наприклад, при головному критерії – чистий приведений доход, обмежуючими показниками ефективності можуть бути обрані: мінімальна внутрішня ставка доходності або максимальний дисконтований період окупності);

- максимально допустимий рівень загального ризику проекта;

- максимально допустимий період або мінімальний коефіцієнт ліквідності інвестицій.

Четвертий етап передбачає ранжування інвестиційних проектів за головним критерієм і системою обмежень. По-перше, необхідно ранжувати проекти за головним критерієм. Далі ранжування здійснюється за кожним з показників, що були включені в систему обмежень. Показникам надаються певні рівні значущості і вся сукупність показників інтегрується в єдиний. З урахуванням інтегрального показника і головного критерію відбувається остаточне ранжування інвестиційних проектів.

Наступним, шостим, етапом формування програми реальних інвестицій може стати вибір між проектами в умовах обмежень середньозваженої вартості інвестиційних ресурсів.

Останній етап розробки інвестиційної програми – оцінка програми за критеріями доходності, ліквідності, ризиковості.