48.Поняття стратегії та тактики

Політична стратегія - визначення довготривалої мети, широкої програми дій, повсякденних завдань, загальної довготривалої лінії політичної поведінки, основних напрямків діяльності, науково обґрунтованого розвитку реальних політичних подій і явищ тощо. Стратегія визначає і забезпечує основний напрямок політичної діяльності суб'єктів влади та політики.

Її об'єктом є вироблення головної мети, програм на певному етапі політичної діяльності суб' єктів політики, шляхів та засобів їхнього досягнення. В умовах демократизації громадського життя визначаються основна ланка, головний напрямок у політичному процесі, черговість політичних проблем, що вирішуються.

Тактика - це частина стратегії, політична лінія суб'єктів політики на порівняно нетривалий період, це сукупність шляхів, форм, прийомів, методів та засобів реалізації політичних ідей і програм, досягнення головної мети й завдань стратегії. Політична тактика випливає з політичної стратегії і підпорядковується їй. Політична стратегія і політична тактика - складові політичного керівництва, тісно взаємозв' язані між собою

Важливою ланкою у виробленні стратегії й тактики у політиці стає процес прийняття рішень, постановка мети й завдань. Їх підготовка пов'язана із з'ясуванням позицій та поглядів основних політичних сил країни, що пропонуються у вигляді альтернатив. Їх рівень - свідчення про потенціал політичних суб' єктів із правової точки зору покладає на них відповідальність за підготовку та реалізацію політичного рішення. Відомо, що ефективність так званої мітингової демократії не висока.

49. Поняття та ознаки партії.

Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Ознаки політичних партій: – добровільність об’єднання; – певна тривалість існування в часі; – наявність організаційної структури; – прагнення влади; – пошук народної підтримки. - Членство у партії.

50.Поняття та типи політичної участі.

Політична участь — залучення людей до процесу політико-владних відносин, здійснення ними певних актів, заходів, що виражають інтереси, потреби, уподобання, думки, погляди та настрої; вплив на органи влади з метою реалізації соціальних інтересів.

Типи політичної участі:- індивідуальний;- новаторський; - колективний; - законний; - добровільний; - нелегальний. - примусовий; - активний; - пасивний; - традиційний; Конкретними формами політичної участі є: мітинги, вибори, референдуми, мітинги, демонстрації, страйки, участь у діяльності політичних партій, зборів підписів;

Вебер виділив три можливих рівні участі у політиці: професійне заняття політикою; участь у політиці "за сумісництвом, участь у політиці "за випадком". За критерієм легальності прийнято виділяти конвенціональні та неконвенціональні форми політичної участі. Конвенціональна участь - поведінка, яка використовує законні або ті, що відповідають загальноприйнятим нормам форми вираження інтересів і впливу на владу(участь у виборах). Неконвенціональна участь - незаконна або така, що суперечить загальноприйнятим політичним нормам поведінка. Вона проявляється у формах протесту, у непокорі державній владі.