70. Суб’єкти і об’єкти політики.

Суб’єкті і об’єкті політики – обов’язкові елементи політичних відносин, тому вони повинні розглядатися в єдності, взаємозв’язку і в взаємозалежності, однак кожен з цих елементів має свої властиві йому ознаки.

Суб´єкт політики — це дійова особа, соц. група чи організація, які, маючи певні інтереси, використовуючи певні засоби, проявляють себе у сфері політики. Суб´єктами політики є: особа, політ. лідери, політ. еліта, соц. спільноти, етнонаціональні спільноти, громадські рухи, громадські організації, політ.партії, регіон, держава.

Об'єкти політики — це реальна політ. дійсність, характерні для неї сусп. відносини, насамперед політичні, політ. с-ма суспільства в цілому, її елементи, форми політ. життя, сфера політ. інтересів, суперечності політ. процесу як у вітчизняних межах, так і в регіональному або світовому просторі.

Об'єкти політики — явища політ. сфери в їх різноманітних проявах і зв'язках з усім громадянським суспільством. На них спрямована діяльність суб'єктів політики. Об'єкт політики дає уявлення всього того, на що суб'єкт політики спрямовує свою перетворюючу або руйнівну політичну діяльність

У суспільстві суб'єктом і об'єктом політики можуть бути людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому.Суб'єктом політики є кожний соціум, здатний творити політику. Це означає відтворення набутого, усталеного в політиці, виробленого попередніми поколіннями в процесі історичного розвитку.

Суб'єкти політики також визначають, хто є головною дійовою особою, хто другорядною, а хто й масою, натовпом, пасивним об'єктом маніпулювання.

Суб'єкт політики, впливаючи на інших людей, які стають для нього об'єктами політики, здатний також до самотворення, самоорганізації, самовдосконалення.

До первинних суб'єктів політики належать індивіди та соціально-історичні спільноти: світове співтовариство, громадянське суспільство, народи, етнічні й соціальні групи. Ці спільноти формують певні об'єднання, які відображають їхній інтерес і дають змогу втілити його у життя.

До вторинних суб'єктів політики належать політичні інституції і політичні організації — держава, партії, громадськополітичні об'єднання. Отже, вторинні суб'єкти політики є похідними від первинних.

Головним суб'єктом політики є людина. Саме завдяки активній діяльності її діють соціально-політичні спільноти і створені ними організації.

71. Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування

Громадсько-політичні організації та рухи - це добровільні об'єднання громадян, які виникають згідно з видами діяльності, соціальної активності й самодіяльності для задоволення й захисту їхніх багатогранних інтересів і запитів, діють відповідно до завдань і цілей, закріплених у їхніх статутах.

Останнім часом значно активізувався процес утворення масових організацій і рухів, пожвавилась і їх діяльність. Причини активності зумовлені такими обставинами:

- наростанням явищ і процесів у різних сферах людського життя;

- загрозою війни з застосуванням зброї масового знищення;

- дедалі більшим руйнуванням життєвого середовища людини - виникненням екологічної катастрофи;

- ущемити права, свободи людини, життєвий рівень людей;

Громадські організації та рухи мають різноманітні функції, їх можна поділити на дві групи: функції, що їх громадські організації та рухи виконують відносно системи влади в державі; функції, виконувані щодо інтересів членів цих організацій та рухів. У першій групі можна виокремити дві основні функції: опозиційну і творчу, що тісно взаємопов'язані. Із другої групи функцій, виконуваних громадськими організаціями та рухами щодо своїх членів, можна виокремити захисну й допоміжну. Громадські організації та рухи захищають своїх членів від державних структур.

Політичні рухи можна поділити на такі типи:

рухи, які виникли на класовій основі, - робітничий, селянський, дрібнобуржуазний;

рухи, які виникли на класоподібній основі, - інтелігенції, військових, докласових елементів;

міжкласові рухи - національно-визвольні, антифашистські й т.ін.;

політичні рухи, які виражають ставлення до наявного політичного та економічного устрою, - консервативні, реформаторські, революційні, контрреволюційні й т.ін.;

політичні рухи, що відзначаються ступенем і формою їхньої організованості, - високоорганізовані, слабоорганізовані, стихійні.