92. Форми демократії : їхні сильні та слабкі сторони.

Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму і представницьку демократію. Пряма демократія.

1. У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень. Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціативні рухи. Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань. Розрізняють два види референдумів.

2. Представницька (репрезентативна) демократія. У представницькій (репрезентативній) демократії воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників, тому її ще називають делегованою демократією. Плюси і мінуси кожної форми демократії. Учені сперечаються про плюси і мінуси кожної форми демократії. Опоненти прямої демократії приводять аргументи її неефективності, вказуючи: -на складність прийняття погоджених рішень; -на недостатню компетентність і на емоційну неврівноваженість народу; -на високий ступінь маніпульованості суспільною думкою з боку професійних політиків, що дозволяє перемогти на виборах не мудрим лідерам, а демагогам; -на значне поширення різних думок, що заважає виробленню рішень.

93. Форма державного устрою

Форма держ-територ устрою — це порядок взаємин між держа та її окремими частинами. Розрізняють унітарні, федеративні, конфедеративні, регіоналістські (регіональні) д.

Унітарна д — це єдина д, що складається з адміністртеритор одиниць (областей, провінцій, губерній). Сьогодні більшість д світу — унітарні д (Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). У багатьох унітарних д (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення. Статус автономії визначається, як правило, основним законом держави. Автономія має власні законо¬давство та органи влади, але суверенітету не має.

Різновиди унітарних д:1)централізовані. Регіональні органи цих держав фор¬муються шляхом призначення зверху (Нідерланди, Казах¬стан, Франція); 2)децентралізовані. Регіональні органи утворюються незалежно від центру, як правило, за допомогою виборів(Велика Британія, Нова Зеландія).Федерація — союзна д, що скл з держав-членів або державоподібних утворень (суб'єктів федерації).Різновиди федерацій: територіальні (США, Німеччи¬на, Бразилія); національні (Бельгія, Індія); змішані (Ро¬сія).

Конфедерація — це тимчасовий союз д, створений для досягнення конкретної мети (завоювання незалежності). В такому випадку д об'єднують лише окремі напрями своєї діяльності (оборона, зо¬внішня політика, зовнішня торгівля).

94. Форми тоталітарного режиму

Тоталітаризм — це деспотичний режим XX століття.. Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, фашизм, нацизм. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу, сформований після 1917р. У 1922 р. В Італії був встановлений такий вид тоталітаризму, як фашизм. В Німеччині виникає новий суспільний устрій – націонал-соціалізм котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянВиди тоталітарних режимів XX століття.

Фашизм як терористична диктатура ультраправих сил, що має свої націон різновиди, у період між двома світовими війнами утвердився в таких країнах, як Італія, Німеччина, Болгарія, Румунія, Греція, Іспанія,. Політичний лад у цих країнах спирався на силу абсолютного підкорення особи державі, а також навойовничий комунізм, шовінізм, демагогічний псевдосоціалізм.

Головним знаряддям внутрішньої і зовнішньої політики були терор,насильство. Саме через зовнішню агресивність фашизму, що привела до розв’язання ним другої світової війни, цей тоталітаризм (особливо вІталії та Німеччині) проіснував порівняно недовго, та був розгромлений силами СРСР та західних демократичних держав. Комунізм, що був диктатурою ультралівих сил, виник раніше і існував значно довше, ніж фашизм. Першою тоталітарною державою комуністичного типу був СРСР,

Комунізм будував свою політику на теорії класової боротьби і спрямовував репресії переважно протії власного населення, не сильно зачіпаючи інтереси інших держав, принаймні до закінчення другої світової війни

Націонал-соціалізм, скорочено нацизм - ідеологія, доктрина, політичний режим, що ґрунтується на расизмі, шовінізмі, антигуманізмі та тоталітаризмі. Нацизм дотримується ідей про зверхність «вищої», «панівної» раси над іншими, «неповноцінними» націями і расами (доктрина «надлюдини» і «недолюдини»); верховенстві нації і держави над особистістю. У більш вузькому сенсі - ідеологія та практика нацистської партії і нацистської Німеччини,