- •35. Фінансово-правові інститути як основний структурний підрозділ фінансового права: поняття, ознаки, види.
- •36. Поняття, особливості та структура суб’єктивного фінансового права: типи доктринальних підходів.
- •37. Поняття та класифікація суб’єктів фінансового права.
- •38. Держава як суб’єкт фінансового права.
- •39. Громадянське суспільство як суб’єкт фінансового права.
- •40. Територіальна громада та органи місцевого самоврядування як суб’єкти фінансового права.
- •41. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти фінансового права.
- •43. Захист прав суб’єктів фінансових правовідносин.
- •1. За функціональною спрямованістю фінансово-правових норм, на підставі яких вони виникають їх поділяють на:
- •45. Види фінансових правовідносин.
- •10. За часом дії :
- •46. Юридичні факти у фінансовому праві як підстави виникнення, зміни і припинення фінансово-правових відносин.
- •47. Поняття та зміст фінансово-правового зобов’язання.
- •48. Правова природа податкового зобов’язання.
- •49. Правова природа бюджетного зобов’язання.
- •50. Засоби забезпечення фінансових зобов’язань
- •51.Поняття, зміст і значення фінансового контролю.
- •52. Міжнародно-правові стандарти організації державно-фінансового контролю.
- •53. Види фінансового контролю
- •3. За волевиявленням суб'єктів контрольних правовідносин:
- •4. Фінансовий контроль за змістом
- •5. Залежно від характеру взаємовідносин контролюючого і підконтрольного суб’єкта
- •6. За цільовою спрямованістю контрольних дій органів
- •56. Система органів фінансового контролю в Україні
- •57. Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності
- •59. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
- •61. Поняття, особливості та види фінансово-правової санкції
- •62. Поняття емісійного права як підгалузі фінансового права, його особливості, структура та місце в системі права України
- •63. Поняття та правова природа грошей. Значення та особливості грошей як фінансово-правової категорії
- •64. Грошовий обіг та грошова система України. Еволюція грошової системи України. Грошова реформа.
- •65. Фінансово-правові засади організації платіжних систем в Україні
- •66. Поняття та особливості розрахункових відносин у фінансовому праві
- •67. Правове регулювання відносин у сфері готівкового обігу та здійснення розрахунково-касового обслуговування
- •68. Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні
- •69. Відповідальність за правопорушення у сфері готівкових та безготівкових розрахунків і грошово-касового обслуговування
39. Громадянське суспільство як суб’єкт фінансового права.
В Конституції України підходи до розуміння теорії та практики держави і суспільства намічені у найзагальніших рисах і є, як мінімум, непослідовними та суперечливими. Так, у КУ зазначено, що «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші мінеральні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією». Про бюджетні кошти держави тут і не згадується, ніби у них дійсно відмінна від природних об’єктів права власності українського народу правова природа.
Офіційну відповідь на це питання, на нашу думку, можна знайти в іншій статті де вказано, що «Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами». Категорії власність Українського народу і суспільне багатство є синонімами, що свідчить про ідентичну правову природу відповідних суспільних феноменів. Проте юридичний режим природних об’єктів права власності Українського народу та права суспільної власності на бюджетні кошти є неідентичним.
В Конституції України правова природа та юридичний режим власності на кошти Державного бюджету визначені точніше ніж, наприклад у Конституції РФ, проте все ще не достатньо. Зокрема, у КУ зазначено: “Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків”. Як бачимо, для позначення правової природи і юридичного режиму права власності на кошти Державного бюджету України вжито категорію суспільного багатства, що дуже чітко й однозначно вказує на суворо цільове призначення зазначеного грошового фонду. По-друге, держава у цій конструкції зобов’язана особа, управомочен а здійснювати лише передбачені суспільством дії. Тобто, вона не є реальним власником державного бюджету, а тільки від імені власника – суспільства – здійснює його права “лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Держава, здійснюючи від імені суспільства право власності на кошти Державного бюджету, завжди повинна діяти виключно в публічному інтересі, тому процедура здійснення нею цього права завжди повинна бути строго визначена об’єктивним правом. У держави, згідно Конституції України, не виникає право власності на створене суспільне багатство – вона від імені суспільства тільки здійснює управління та розпорядження ним. Більше того, як однозначно випливає із КУ, держава у юридичній конструкції “суспільне багатство” є зобов’язаною стороною, управомоченою здійснювати тільки передбачені суспільством дії. Тобто, за нині чинною Конституцією України українська держава не є реальним власником Державного бюджету України, а лише від імені істинного власника – українського суспільства – здійснює його права “лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України”. У зв’язку з цим, стали неминучими також зміни субстанціональних якостей класичної держави. Однак який характер матимуть ці зміни, однозначно сказати ще не можливо. У цьому аспекті не лише вітчизняний, але й світовий досвід ще недостатні.
