41. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти фінансового права.

Доречною є пропозиція науковців поділяти юридичних осіб на: приватних та публічних. Щодо останніх, до яких відносяться органи державної влади наділенні відповідною компетенцію, то найбільш поширеним є їх поділ за обсягом компетенції на:

- органи державної влади загальної компетенції (Президент України, ВРУ, КМУ);

- спеціальної компетенції (Рахункова палата України; Державна податкова служба тощо).

Специфічною групою юридичних осіб-суб’єктів ФП є фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг, тобто операцій з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Індивідуальними суб'єктами ФП є фіз. особи: громадяни Укр., іноземці, апатриди.

Існує два види правосуб'єктності індивідуальних суб'єктів фінансового права:

- особиста правосуб'єктність, якою користуються усі громадяни України - суб'єкти фінансово-правових відносин;

- особлива правосуб'єктність посадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, обсяг і специфіка прав яких залежить від їх компетенції. Особливістю  правосуб'єктності посадових осіб є, те що вони беруть участь лише у тих фінансових правовідносинах, які пов'язані з діяльністю відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Серед фізичних осіб-суб'єктів ФП окремо виділяють громадян, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Платників податків можна класифікувати:

І. У залежності від податкової юрисдикції держави платники податків поділяються на:

1) резидентів – осіб, що мають постійне місце проживання чи місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);

2)  нерезидентів – осіб, що не мають постійного місцеперебування в державі і у яких підлягають оподатковуванню лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть обмежену податкову відповідальність).

Розмежування на резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

1) постійного місцезнаходження на території держави;

2) джерела отриманих доходів;

3) межі податкової відповідальності: повної чи обмеженої.

Принцип територіальності визначає національну приналежність джерела доходу. При цьому оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподатковування в даній країні.

ІІ. У залежності від критерію юридичного і фактичного обов'язку сплати податку:

1) юридичний платник податків;

2) фактичний платник податків.

Начало формы

42. Гарантії реалізації прав суб’єктів фінансових правовідносин: поняття і види.

Гарантії основних прав і свобод (А.М. Колодій) – це система норм-принципів, умов і засобів, що забезпечують у своїй сукупності здійснення конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина в тому числі і в сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД. Закріплення прав і свобод людини у сфері публічних фінансів у КУ та ін. НПА є недостатньою умовою для того, щоб ці права і свободи реалізовувались громадянами. Без наявності відповідного механізму і гарантій реалізації більшість прав і свобод можуть залишитися для громадян лише декларативними нормами. Тому реалізація прав і свобод суб’єктів ФП повинна забезпечуватися 2 категоріями гарантій.

І. загальні гарантії – це сукупність всіх факторів, спрямованих на практичне здійснення прав і свобод громадян, на усунення можливих причин і перешкод щодо їх неповного або неналежного здійснення, на захист прав від можливих порушень. Загальні гарантії прав і свобод поділяють на економічні, політичні, соціальні, ідеологічні тощо.

До політичних гарантій прав платників податків належать покладення на державу обов’язку по забезпеченню прав і свобод людини, адже вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Економічні гарантії прав платників податків зумовлені необхідністю використання в Україні досвіду країн ЄС, де наявний не прямий, а побічний вплив держави на економіку за допомогою ринкових важелів. Це означає, що податки не повинні бути тягарем для платників, а одним із стимулів розвитку національної економіки. Вони не повинні відігравати вирішального значення при прийнятті ділових рішень, від їх величини не повинен залежати вибір господарської діяльності і характер прибутку. Визначений у законодавстві принцип соціальної справедливості один із ключових при визначенні соціальних гарантій прав платників податків.

Організаційні гарантії прав платників податків полягають у існуванні державних інститутів та органів, покликаних забезпечувати охорону та захист прав платників податків. У державі діє система органів правосуддя, забезпечується матеріально-технічна база їхньої діяльності, здійснюється підготовка і підбір кваліфікованих кадрів.

ІІ. спеціальні гарантії – правові засоби і способи, за допомогою яких реалізуються, охороняються, захищаються права і свободи громадян, усуваються порушення прав і свобод, поновлюються порушені права з приводу розподілу та перерозподілу ВВП та НД.

До конституційно-правових гарантій платників податків належать: право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів самоврядування, посадових і службових осіб. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної школи, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб; право знати свої права і обов’язки, закони та ін. НПА, які визначають права і обов’язки громадян, але не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є недійсним. Зазначені гарантії є ключовими й основоположними у забезпеченні реалізації та захисту прав платників податків. Окремим специфічним видом правових гарантій є юридична відповідальність.

Юридична відповідальність суб’єктів ФП – це вид суспільних відносин, зміст яких полягає в заохочуванні за правомірну поведінку суб’єктів ФП, передбачену правовими нормами, чи примусі до виконання приписів норм права в разі порушення їх, що здійснюються державою в межах чинного законодавства.

Спеціальні гарантій встановлюються державою в Конституції, нормах поточного законодавства. Їхньою метою є реальне забезпечення здійснення, охорони й захисту конституційних прав і свобод громадян. Зокрема, Основний Закон передбачає низку гарантій. Наприклад, такі: кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів самоврядування, посадових і службових осіб; право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; кожному гарантується П знати свої П і обов'язки.